Провадження № 2/734/1285/25 Справа № 734/3931/25
іменем України
26 листопада 2025 року селище Козелець
Козелецький районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого судді - Бараненка С.М.,
за участю:
секретаря судових засідань - Чумак Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Козелець в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 15.01.2025-100001129 від 15.01.2025 у розмірі 29700 грн. 00 коп. та сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач ТОВ «Споживчий центр» та відповідач ОСОБА_1 15.01.2025 р. уклали Кредитний договір (оферти) № 15.01.2025-100001129.
Відповідно до умов договору відповідачу надано кредит у розмірі - 10000 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 15.01.2025, строком на 147 днів.
Позивач зазначає, що ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за Договором виконано в повному обсязі.
В свою чергу відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання за Договором
належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на момент пред'явлення позов утворилась заборгованість у розмірі 29 700,00 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 10 000,00 грн., по процентам в розмірі 12 600,00 грн., комісії у розмірі 700,00 грн., додаткової комісії у розмірі 1 400,00 грн., по неустойці за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання, у розмірі 5 000,00 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».
У відповідності до гл. 10 ст. 274 ЦПК України «у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи.
Частина 2 даної статті вказує, що у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін.
При цьому у відповідності до ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків.
Ухвалою судді Козелецького районного суду Чернігівської області від 16 вересня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином. У прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, щодо ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справ від останнього на час розгляду справи до суду не надходило, відзиву на позов подано не було. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у встановленому законом порядку, відповідно до ст. 128 ЦПК України.
Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За наведених вище обставин, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15-16 ЦК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності. За такими принципами: кожна сторонами повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 12 ЦПК України); суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що 15 січня 2025 року між позивачем ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 укладено Кредитний договір (оферти) №15.01.2025-100001129.
Відповідно до умов Договору, відповідачу надано кредит у розмірі - 10000 грн., строком на 147 днів.
Процентна ставка "Стандарт" становить 1% за 1 (один) день користування кредитом протягом перших 5 чергових періодів, а процентна ставка "Економ" - 0.5% за 1 (один) день користування кредитом у наступні чергові періоди. Договором також передбачено комісію за надання кредиту у розмірі 7% від суми кредиту (що дорівнює 700 грн. 00 коп.) та комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 700 грн. у кожному з 2 чергових періодів, що слідують за першим черговим періодом.
Факт укладення кредитного договору підтверджується підписанням Пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії, оферти) та Заявки на отримання кредиту відповідачем електронним цифровим підписом з використанням одноразового ідентифікатора, отриманого на його номер телефону, та ідентифікацією через Систему BankID Національного банку.
Кошти в сумі 10000,00 грн. були перераховані ТОВ «Споживчий центр» відповідачу 15.01.2025 року, що підтверджується довідкою ТОВ «УПР» про перерахунок коштів.
Таким чином, позивач виконав свої зобов'язання за кредитним договором у повному обсязі.
Відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, внаслідок чого станом на 05.09.2025 року утворилась заборгованість, яка складається з:
- тіла кредиту - 10 000 грн.;
- процентів за користування кредитом - 12 600,00 грн.;
- комісії за надання кредиту - 700,00 грн.;
- комісії за обслуговування кредитної заборгованості - 1 400,00 грн.;
- неустойки за прострочення виконання зобов'язань - 5 000,00 грн.
Суд враховує, що відповідно до Закону України № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», норми пункту 6.1. Закону України «Про споживче кредитування», які звільняли споживача від відповідальності за прострочення в період дії воєнного стану, були виключені. Оскільки кредитний договір укладено 15.01.2025 року, тобто після 24.01.2024 року, то нарахування неустойки позивачем є правомірним.
Відповідно до змісту ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений термін, відповідно закону, договору.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання, або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов'язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити відсотки.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.
Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Згідно з вимогами ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Згідно з вимогами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України закріплено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частин 1, 5, 6, 7 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Отже, на підставі оцінки викладених у позовній заяві аргументів, наданих позивачем доказів та вищенаведених положень закону суд дійшов висновку про доведеність позовних вимог ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» у повному обсязі.
В свою чергу, відповідачем, всупереч положенню частини 1 статті 81 ЦПК України, не надано жодних доказів своєчасного та у повному обсязі виконання умов кредитного договору, у передбачені договором строки кредит не погашено.
На момент розгляду справи відповідач не сплатив зазначену суму заборгованості. Будь-яких доказів, що підтверджують невідповідність розміру заборгованості умовам кредитного договору, суду надано не було. Розрахунок заборгованості відповідачем жодним чином не спростований. Умови договору також не оспорюються.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі. Відповідач, не виконав належним чином своїх зобов'язань за кредитним договором, що призвело до виникнення заборгованості перед позивачем. Нарахування процентів, комісій та неустойки здійснено відповідно до умов договору та чинного законодавства України.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні встановлено невиконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованості за кредитним договором в розмірі 29 700,00 грн.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, позивачем сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №СЦ00036461 від 03 вересня 2025 року, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.
Керуючись ст. 2, 15, 526, 530, 536, 610-612, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст. 4, 12, 13, 76-81, 128, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 280-284, 354 ЦПК України, суд, -
позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_2 ) заборгованість за Кредитним договором № 15.01.2025-100001129 від 15.01.2025 у розмірі 29 700 (двадцять дев'ять тисяч сімсот) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_2 ), суму сплаченого судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернігівського апеляційного суду через Козелецький районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий суддя Сергій БАРАНЕНКО