16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653)3-50-01
Справа №730/1681/25
Провадження № 1-кп/730/121/2025
"25" листопада 2025 р. м.Борзна
Борзнянський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Борзнянського районного суду Чернігівської області в м. Борзні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42025272180000103 від 24.09.2025, з обвинувальним актом від 18.11.2025 року, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. москва, рф, з середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні 4 малолітніх дітей, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , раніше, в силу вимог ст. 89 КК України, не судимого, є внутрішньо переміщеною особою (довідка 7407-7002281526 від 11.08.2025 року), РНОКПП НОМЕР_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.382; ч.1 ст.369 КК України,
Судом встановлено, що відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Як установлено ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
20.06.2024 року постановою Васильківського районного суду Дніпропетровської області (справа №172/1086/24 провадження №3/172/455/24 від 17.07.2024 року), яка набрала законної сили 27.07.2024 року, ОСОБА_4 визнано винуватим за ч.5 ст.126 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 (двох тисяч чотирьохсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п'ять) років, з оплатним вилученням транспортного засобу - мотоцикла «МТ-11» номерний знак НОМЕР_2 .
Однак, ОСОБА_4 , будучи особою, яка не отримувала посвідчення водія, достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду, яка набрала законної сили, та будучи ознайомленим з нею, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортними засобами, та маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, всупереч рішенню суду, 16.05.2025 року о 16:55 годині у с. Васильківка по вул. Лесі Українки повторно керував транспортним засобом - автомобілем ВАЗ-2101 д.н.з. НОМЕР_3 в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п.2.9 «а» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 (далі ПДР), в результаті чого відносно ОСОБА_4 було складено протокол серії ЕПР1 №332386 від 16.05.2025 року про накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Крім того, ОСОБА_5 , достовірно знаючи, що він являється особою, позбавленою права керування транспортними засобами строком на 5 (п'ять) років, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортними засобами, та маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, всупереч рішенню суду, повторно протягом року 11.08.2025 року близько 12:43 години у м. Борзна по вул. Пантелеймона Куліша, 112 та 15.08.2025 року близько 12:37 години у м. Борзна по вул. Київська, 72 керував автомобілем ВАЗ-2101 д.н.з. НОМЕР_4 , не маючи права керувати таким транспортним засобом, чим порушив вимоги ч.2 ст.15 Закону України «Про дорожній Рух», п.2.1 «а» ПДР, в результаті чого відносно ОСОБА_4 було складено протоколи про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №41950 від 11.08.2025 року за ч.5 ст.126 КУпАП та серії ЕПР1 №423795 від 15.08.2025 року за ч.5 ст.126 КУпАП.
Крім того, ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що він являється особою, позбавленою права керування транспортними засобами, з метою невиконання вищезазначених постанов суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, та маючи реальну можливість їх виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, всупереч рішенням суду, повторно протягом року 01.10.2025 року близько 14:43 години у м. Борзна по вул. Чернігівська керував автомобілем ВАЗ-2101 д.н.з. НОМЕР_4 , чим порушив вимоги ч.2 ст.15 Закону України «Про дорожній Рух», п.2.1 «а» ПДР, в результаті чого відносно ОСОБА_4 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №470362 від 01.10.2025 року за ч.5 ст.126 КУпАП.
Крім того, 01.10.2025 о 14 годині 30 хвилин під час несення служби спільно з інспектором сектору реагування патрульної поліції ВП №3 (м. Борзна) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_6 , у складі наряду ГРПП ВП №3 (м. Борзна) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області та здійснення нагляду за додержання Правил дорожнього руху України (далі ПДР) на вулиці Чернігівська (поряд з домогосподарством №52 по вказані вулиці) у м. Борзна, інспектором СРПП ОСОБА_7 , відповідно до п.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», було зупинено ОСОБА_4 , який керував автомобілем ВАЗ 2101 д.н.з. НОМЕР_4 , будучи особою, яка позбавлена права керування усіма транспортними засобами, у чому вбачається порушення п.2.1.а ПДР. Відповідно до встановлених порушень ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_4 про те, що відносно нього будуть складені відповідні адміністративні матеріали. У відповідь на це ОСОБА_4 , діючи в порушення вищевказаних вимог законодавства, 01.10.2025 о 14 годині 17 хвилин, перебуваючи на проїжджій частині по вулиці Чернігівська, що у м. Борзна Борзнянської територіальної громади Ніжинського району Чернігівської області, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, з власної ініціативи, запропонував поліцейському ОСОБА_8 надати неправомірну вигоду в сумі 6000 гривень за непритягнення його ( ОСОБА_4 ) до адміністративної відповідальності. У свою чергу, поліцейський ОСОБА_7 попередив ОСОБА_4 про протиправність його дій та передбачену за це кримінальну відповідальність відповідно до ст.369 КК України. Після попередження про кримінальну відповідальність за пропозицію надання неправомірної вигоди та не реагуючи на відмову працівника інспектора сектору реагування патрульної поліції ВП №3 (м. Борзна) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_7 від отримання неправомірної вигоди, ОСОБА_4 , продовжуючи своє протиправне діяння, будучи достовірно обізнаним про те, що ОСОБА_7 являється службовою особою, маючи на меті надання неправомірної вигоди службовій особі, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, з єдиним кримінально протиправним наміром, повторно висловив пропозицію ОСОБА_7 надати неправомірну вигоду у розмірі 6000 гривень за нескладання стосовно нього ( ОСОБА_4 ) протоколу за вчинення адміністративного правопорушення, передбачене ч.5 ст.126 КУПАП. За таких обставин, 01.10.2025 о 14:17 годині, ОСОБА_4 пропонував неправомірну вигоду в загальному розмірі 6000 гривень інспектору сектору реагування патрульної поліції ВП №3 (м. Борзна) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_9 , який являється службовою особою правоохоронного органу, за не вчинення ним в інтересах ОСОБА_4 дій з використанням наданого службового становища.
Вказаних висновків суд дійшов з урахуванням пояснень обвинуваченого, який, будучи допитаним в судовому засіданні, свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, надав показання, підтвердив обставини його вчинення, викладені в установочній частині вироку, зокрема, в частині часу, місця та способу.
Так, обвинувачений указав, що дійсно неодноразово був притягнутий до адміністративної відповідальності, його позбавляли права керування транспортними засобами. Про постанови судів він знав, оскільки з такими був обізнаний. Постанови суду він не оскаржував, оскільки не було сенсу, адже він дійсно вчиняв адміністративні правопорушення. Дійсно умисно сідав за кермо ТЗ, оскільки думав, що його не спіймають, адже треба було їхати на роботу, треба було заробляти кошти. Також, він має на утриманні дітей, який треба возити до школи. Життя його змушувало сідати за кермо, хоча він розумів, що йому заборонено. Самому йому важко, адже дружина не здійснює належний догляд за дітьми, вона може спокійно піти з дому на тривалий час або перебувати у стані сп'яніння. Пояснив, що шукає офіційну роботу, але йому всі відмовляють, оскільки потрібні водії, а він посвідчення водія не має. Таке в офіційному порядку не отримував. Авто керував по техпаспорту, оскільки офіційно автівку не купляв. Коли його зупинили, пробував домовитися з працівником поліції, щоб останній не складав щодо нього протокол, але останній відмовився. Пропонував йому 6000 гривень, але поліцейський викликав оперативну групу. Штрафи за постановами суду сплачені, оскільки він підробляє, а також сплачує за них дитячими коштами, які виділяє держава. Також держава сплачує кошти його сім'ї, як ВПО. Саме цими коштами він й оплачує усі штрафи, які на нього покладені судом. Розуміє, що вчиняє неправильно, але не знає, як розірвати «це коло», адже йому ніхто не допомагає, йому важко, він сідає за кермо від безвиході. Просить суворо не карати, бо має на утриманні дітей, висновки зробив. Просить допомоги у суду з офіційним працевлаштуванням, оскільки бажає нормально та офіційно працювати, приносити людям користь.
Крім повного визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення просив суд визнати недоцільним дослідження доказів в частині обставин вчинення цього кримінального правопорушення, оскільки повністю погоджується з встановленими обставинами.
Показання обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин, добровільності та істинності його позиції.
Згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
У цьому випадку, повне визнання вини, не заперечення обвинуваченим фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації своїх дій, правильне розуміння та усвідомлення змісту обставин діяння, в якому він обвинувачується, правових наслідків розгляду за спрощеною процедурою, а також відсутність сумнівів у добровільності позиції щодо усвідомлення останнім цих обставин є передумовами для здійснення розгляду провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.
Відповідно, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням, зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують його особу, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин кримінального провадження та інших з метою правильної кваліфікації дій обвинуваченого, у відповідності до положень Кримінального Кодексу України, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 382; ч. 1 ст. 369 КК України, за обставин, встановлених судом.
З огляду на наведене та у світлі формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 382 КК України та ч. 1 ст. 369 КК, оскільки він вчинив умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили та пропозицію надання неправомірної вигоди службовій особі за не вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду, дії з використанням наданої їй влади та службового становища.
У даному провадженні суд провів розгляд виключно в межах пред'явленого обвинувачення прокурором.
Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення чи його зміни суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, не встановлено, а також це б порушувало права обвинуваченого.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому, суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття, яке полягає у визнанні у суді обставин, регламентованих п. 1 ч. 2 ст. 91 КПК України, щодо події кримінального правопорушення, у т.ч. її час, місце, спосіб учинення.
Щире розкаяння характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася (див. п. 3 ПП ВСУ від 23.12.2005 № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності»).
Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне, визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого (див. постанови ККС ВС від 22.03.2018 у справі № 759/7784/15-к; від 09.10.2018 року у справі № 756/4830/17-к).
Обвинувачений висловив щирий жаль з приводу учинених ним дій та осуд своєї поведінки.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.
Також, суд враховує, що обвинувачений на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває; має місце проживання, спосіб життя (див. дані установочної частині цього рішення), відношення обвинуваченого до вчиненого, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій. Враховує суд й те, що обвинувачений є одруженим, має на утриманні 4 дітей, але не працює.
Безумовно судом враховується й те, що обвинувачений неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, в тому числі двічі після останнього епізоду про який вказано в обвинувальному акті, тобто останній свідомо не бажає ставати на шлях виправлення, висновків не робить, легковажно розраховуючи на відсутність покарання.
Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.
Призначаючи покарання, суд враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Обираючи вид покарання, суд приймає до уваги характер вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який раніше, в силу вимог ст. 89 КК, не судимий, те, що він щиро розкаявся у вчиненому, характеризується нейтрально, тяжких наслідків від правопорушення не настало, бажає виправлятися та критично оцінює свою поведінку.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання у виді штрафу, у межах санкцій статей, передбачених ч. 1 ст. 382 та ч. 1 ст. 369 КК України.
На думку суду, покарання у виді штрафу, у даному випадку, є доречним та забезпечить виправлення засудженого.
Конституційний Суд України в Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004, досліджуючи принцип індивідуалізації юридичної відповідальності, зазначив таке: […] призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.
Згідно з принципом індивідуалізації юридичної відповідальності при призначенні покарання суд має враховувати обставини справи (як ті, що обтяжують, так і ті, що пом'якшують покарання) щодо всіх осіб незалежно від ступеня тяжкості вчиненого злочину […] (абзаци сьомий, восьмий підпункту 4.2 пункту 4 мотивувальної частини).
У рішенні від 15 червня 2022 № 4-р(II)/2022 року Конституційний Суд України зазначає, що принцип індивідуалізації юридичної відповідальності […] має виявлятись не лише в притягненні до відповідальності особи, винної у вчиненні правопорушення, а й у призначенні їй виду та розміру покарання з обов'язковим урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики цієї особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди, […].
Отже, принцип домірності зобов'язує суд у кожному конкретному випадку домірно застосовувати види покарання та (або) інші заходи кримінально-правового характеру з огляду на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та низку інших фактів і обставин (п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2022 року № 1-р/2022).
Відповідно покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації, адже застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч.1 ст.368 КПК, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила.
Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства (див. постанову Верховного Суду від 10 червня 2020 року в справі № 161/7253/18).
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № 43759/10 та 43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.
Тобто, як наслідок, формальні моменти не можуть бути вирішальними, головною є можливість у кожній конкретній справі оцінити основну мету застосування певного заходу та характер впливу на особу, які можуть істотно відрізнятися, навіть, за зовнішньої подібності відповідних примусових заходів, бо суд стоїть на тій позиції, що незалежно від того, що вчинили злочинці, визнання їх людської гідності передбачає надання їм можливості реалізувати себе за час відбування покарання з перспективою колись стати відповідальним членом вільного суспільства, що, у цій ситуації, при застосуванні саме такого покарання, є можливим.
Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».
Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
Також, суд враховує й позицію сторони обвинувачення, яка просить призначити обвинуваченому покарання у виді штрафу, причому, у мінімальних межах санкцій статей, за якими обвинувачується ОСОБА_4 .
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили має бути залишений без змін.
Процесуальні витрати відсутні.
Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до статті 100 Кримінального процесуального кодексу України.
Арешт майна у кримінальному провадженні не накладався.
Цивільний позов не заявлений.
Після вирішення усіх питань, які суд має вирішити при постановленні вироку, суд, у цій справі, додатково бажає звернути увагу на таке.
У своїй промові до суду обвинувачений, у тому числі, зазначив, що його сім'я є ВПО, переїхали вони до Чернігівської області нещодавно, орієнтовно три місяці тому. Він наразі безробітний, оскільки не може офіційно працевлаштуватися, бо його нікуди не беруть без посвідчення водія. Він самостійно утримує сім'ю, має дружину, своїх 4 дітей та 1 дитину дружини від колишнього шлюбу. Грошей катастрофічно не вистачає, що впливає на моральний дух сім'ї. Він не місцевий, нікого та нічого не знає. Шукає офіційну роботу, але йому всі відмовляють, просив допомоги у працевлаштуванні. Ураховуючи викладене, суд уважає за необхідне також скерувати копію даного вироку до Борзнянської районної філії Чернігівського обласного центру зайнятості для сприяння обвинуваченому у працевлаштуванні.
Також, обвинувачений зазначив суду, що він фактично вимушено сідав за кермо, оскільки відвозив дітей до школи, їздив до магазину, щоб купити продукти, ліки, речі для дому, в тому числі, для дітей, яких має на утриманні - 4 своїх та 1 дитину дружини від іншого шлюбу. Усі діти є малолітніми: 2025, 2021, 2018 та 2019 року народження, потребують постійної уваги. За рішеннями судів, у нього оплатно вилучено транспортний засіб, що негативно відобразиться на сім'ї, оскільки він не зможе возити дітей до школи, перебуває у розпачі через це. Враховуючи це, суд уважає за необхідне направити копію даного вироку до Борзнянської міської ради та Комарівської сільської ради - для вирішення питання перевезення дітей до навчального закладу, оскільки перевезення дітей із найближчих сіл громади є пріоритетним завданням місцевої влади. Крім того, якісне транспортне сполучення допоможе надає рівний доступ до освітнього процесу кожного учня, який проживає у сільській місцевості.
Також, обвинувачений пояснив, що у нього є труднощі у відносинах з дружиною. Остання може легко піти з дому на тривалий термін, залишивши дітей самих, чим наражає їх на небезпеку, іноді зловживає спиртними напоями, через що у сім'ї виникають сварки, від чого страждають діти. З відкритих джерел убачається, що обвинувачений є систематичним порушником закону, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності. Як зазначив сам обвинувачений в судовому засіданні, штрафи, які на нього поклав суд, він сплатив коштами, які держава виділила на дітей, а також, їхній сім'ї, як ВПО. З відкритих джерел також убачається, що обвинувачений мав випадки притягнення до адміністративної відповідальності за домашнє насильство, а також невиконання батьками обов'язків щодо виховання дітей. А тому, суд уважає за необхідне про вказану ситуацію повідомити службу у справах дітей Комарівської сільської ради для перевірки ситуації та, за необхідності, вжиття заходів у відповідності до вимог чинного законодавства.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 382; ч.1 ст.369 КК України, та призначити йому покарання за:
- ч. 1 ст. 382 КК України у виді штрафу в розмірі 650 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить суму 11050,00 гривень.
- ч. 1 ст. 369 КК України у виді штрафу в розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить суму 34000,00 гривень.
Згідно ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання ОСОБА_4 призначити у виді штрафу 34000,00 гривень.
Речові докази: оптичний диск - залишити на зберігання у матеріалах кримінального провадження.
Запобіжний захід у виді особистого зобов'язання до набрання вироком законної сили залишити без змін.
Копію вироку направити до Борзнянської районної філії Чернігівського обласного центру зайнятості - для сприяння обвинуваченому у працевлаштуванні.
Копію вироку направити до Борзнянської міської ради та Комарівської сільської ради - для вирішення питання перевезення дітей сім'ї обвинуваченого до навчального закладу, оскільки перевезення дітей із найближчих сіл громади є пріоритетним завданням місцевої влади. Крім того, якісне транспортне сполучення допоможе надає рівний доступ до освітнього процесу кожного учня, який проживає у сільській місцевості.
Копію вироку направити до служби у справах дітей Комарівської сільської ради для перевірки ситуації та, за необхідності, вжиття заходів у відповідності до вимог чинного законодавства.
Копію вироку направити обвинуваченому - для відома.
Вирок може бути оскаржений до Чернігівського апеляційного суду через Борзнянський районний суд Чернігівської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
Сторони мають право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
Суддя ОСОБА_1