Єдиний унікальний номер справи 183/6661/25
Провадження № 2/183/4466/25
10 листопада 2025 року м. Самар Дніпропетровської області
Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Майної Г. Є.,
з участю секретаря судового засідання - Федорової Є. П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У липні 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 103156257 від 25 січня 2024 року у розмірі 84 875,00 грн. та судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 25 січня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та відповідачем було укладено кредитний договір № 103156257, на виконання умов якого, Товариство надало позичальнику грошові кошти (кредит) у сумі 25 000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами та комісії, у розмірі та строки встановлені договором. Цей договір був укладений в електронному вигляді, з використанням електронним підпису з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Товариство свої зобов'язання за договором виконало у повному обсязі надавши відповідачеві кредитні кошти. На підставі договору відступлення прав вимоги № 108-МЛ/Т від 28 травня 2024 року право грошової вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал». Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, у зв'язку із чим, станом на дату подання позовної заяви має заборгованість у розмірі 84 875,00 грн., що складається з: 25 000,00 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 57 375,00 грн. - прострочена заборгованість за сумою відсотків; 2 500,00 грн. - заборгованість за комісією. Тому, позивач просить стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості та судові витрати.
Відзив на позов на адресу суду не надходив.
11 липня 2025 року через канцелярію суду надійшла інформація про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача, яка передана судді 14 липня 2025 року. Ухвалою суду від 14 липня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Цією ж ухвалою витребувано письмові докази, копія ухвали направлена відповідачеві.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, через підсистему «Електронний суд» направив на адресу суду заяву, у якій просив про розгляд справи за його відсутності, не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі.
Відповідач ОСОБА_1 та його представника адвокат Савченко Л. В. у судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причин неявки суду не повідомили. Адвокатом Савченко Л. В. повторно направлено на адресу суду заяву про відкладення розгляду справи, у той же час, станом на день розгляду справи відзиву на позовну заяву відповідачем та/або його представником не подано.
Відповідно до ч. 2 ст. 191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Беручи до уваги ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 04 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надав, в силу положень ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідача.
Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.
У зв'язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами..
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом установлено, що 25 січня 2024 року між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 103156257, відповідно до пункту 1.1 якого позикодавець зобов'язується на умовах, визначених цим Договором, на строк визначений п. 1.3 Договору, надати позичальнику грошові кошти в сумі, визначеній у п. 1.2 Договору, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 Договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.
Пунктами 1.2-1.4 кредитного договору передбачено, що сума кредиту становить 25 000,00 гривень. Кредит надається строком на 105 днів з 25 січня 2024 року (дата надання кредиту) і складається з пільгового та поточного періодів. Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 09 лютого 2024 року (рекомендована дата платежу). Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 09 травня 2024 року (дата остаточного погашення заборгованості). Позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 09 лютого 2024 року (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 09 травня 2024 року (останнього дня строку кредитування) (п.п 1.2 -1.4 Договору).
Відповідно до пункту 1.5 договору загальні витрати позичальника за пільговий період складають 8125,00 грн., орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника за пільговий період складає 33125.00 грн. Загальні витрати Позичальника за кредитом (за весь строк кредитування) складають 59875.00 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника (за весь строк кредитування) складає 84875.00 грн. Денна процентна ставка (за весь строк кредитування) складає: (59875.00 грн. / 25000.00 грн.) / 105 днів * 100% = 2.28%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка (за весь строк кредитування) дорівнює 6903.00 відсотків річних. Всі вказані в цьому пункті розрахункові величини як за пільговий період так і за весь строк кредитування, включаючи загальні витрати Позичальника за кредитом, орієнтовну реальну річну процентну ставку та денну процентну ставку, орієнтовну загальну вартість кредиту для Позичальника, а також строк кредиту розраховані з припущення, що Позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться незмінним та що Кредитодавець і Позичальник виконають свої обов?язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі, зокрема Позичальник здійснить повне погашення заборгованості згідно п.1.4 Договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов?язань та можуть не оновлюватись у випадку продовження Позичальником строку кредитування, якщо інше не встановлено законодавством.
Відповідно до п. 1.5.1 комісія за надання кредиту 2 500,00 грн., яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.
Згідно з п.п. 1.5.2 - 1.6 Договору, проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 5625,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду, проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 51750,00 грн., які нараховуються за стандартною процентною ставкою 2,30 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду. Тип процентної ставки фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п. 2.2, 2.3 Договору.
Згідно з п. 2.1., укладеного між сторонами правочину кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використання картки НОМЕР_1 .
За змістом п. 3.3.2. договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі передбачені цим договором у порядку, строки та терміни передбачені п.п. 1.1.-1.5. та п. 2.4. цього договору.
Пунктом 6.1 договору передбачено, що цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно- телекомунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/ або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
З п. 6.5 укладеного між сторонами договору вбачається, що цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.
Кредитний договір підписаний електронним підписом позичальника за допомогою одноразового ідентифікатора 641215, який відправлений на вказаний в анкеті номер мобільного телефону, що підтверджується довідкою про ідентифікацію.
Як свідчить графік платежів за договором, який є додатком № 1 до договору про споживчий кредит № 103156257 від 25 січня 2024 року, усього кількість днів 105, сума кредиту за договором 25 000,00,00 грн., проценти за користування кредитом 57375,00 грн., комісія за надання кредиту - 2 500,00,00 грн.; загальна вартість кредиту 84875,00,00 грн.
Подана до суду позивачем анкета-заява на кредит № 103156257 від 25 січня 2024 року, містить надану позичальником згоду, процес оформлення та розгляду заяви, прийняття рішення по заяві та погоджені умови кредитування по заяві.
Відповідно до копії платіжного доручення № 81432428 від 25 січня 2024 року ТОВ "Мілоан" перерахувало на ім'я отримувача ОСОБА_1 кредитні кошти відповідно до умов договору № 103156257 в сумі 25 000,00 гривень.
Отже ТОВ "Мілоан" умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит на зазначену суму, що підтверджується копією платіжного доручення.
Згідно з відомістю про щоденні нарахування та погашення за період з 25 січня 2024 року до 09 травня 2024 року та випискою з особового рахунку, відповідач має заборгованість за вказаним договором про споживчий кредит у розмірі 84 875,00 грн., яка складається з: 25 000,00 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 57 375,00 грн. - прострочена заборгованість за сумою відсотків; 2 500,00 грн. - заборгованість за комісією.
Станом на час розгляду справи відповідач ОСОБА_1 не надав суду доказів сплати ним зазначеної суми заборгованості за договором про споживчий кредит.
Вирішуючи спір, суд ураховує такі положення законодавства, що регулює спірні правовідносини.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.
За приписами ст. 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
За приписами частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України "Про споживче кредитування" безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року N 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року N 168 "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту".
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, -щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України "Про споживче кредитування" та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлювлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Кредитним договором № 103156257 від 25 січня 2024 року передбачено комісію за надання кредиту у розмірі 2 500,00 грн., яка розраховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово та комісію за продовження кредиту (п.1.5.1 кредитного договору).
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно з ч. 1-2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
У ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 530 ЦК України передбачає, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 1046 вказаного Кодексу за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 цього Кодексу якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.
За вимогами ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язуються надати грошові кошти позичальникові в розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
З наведеного можливо дійти висновку, що дійсно 25 січня 2024 року між відповідачем та ТОВ "Мілоан" в електронній формі на підставі оформлення та подання ТОВ "Мілоан" відповідної анкети-заяви на кредит № 103156257 від 25 січня 2024 року, підписаної позичальником одноразовим ідентифікатором та відправлення товариству електронного повідомлення про прийняття пропозиції укласти кредитний договір, було укладено договір про споживчий кредит, та відповідач був ознайомлений з усіма його істотними умовами та прийняв їх.
Суд зазначає, що без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладений сторонами, а тому суд доходить до висновку, що цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позичальника та відповідача, за яким з рахунку ТОВ «Мілоан», перераховано кошти шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної картки ОСОБА_1 , зареєстрованої останнім у особистому кабінеті на сайті miloan.ua.
28 травня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 108-МЛ/Т/Т. Відповідно до п.1.1. Договору Кредитор відступає Новому кредитору за плату права вимоги до Боржників, а Новий кредитор набуває Права вимоги Первісного кредитора за кредитними договорами. ТОВ «ФК« Кредит-Капітал» зобов'язання за Договором про відступлення прав вимоги виконав в повному обсязі, та відповідно перерахував належну суму коштів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан».
За таких обставин, до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» починаючи з 28 травня 2024 року відповідно до Договору відступлення прав вимоги № 108-МЛ/Т/Т перейшло право вимоги за Договором № 103156257 від 25 січня 2024 року, що укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , що підтверджується копією договору про відступлення права вимоги, платіжним дорученням, витягом з реєстру боржників до договору відступлення.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідач не надав жодного доказу того, що належним чином виконав зобов'язання з повернення кредитних коштів первісному кредитору.
13 травня 2025 року позивач направив боржнику досудову вимогу про повернення простроченої суми заборгованості в розмірі 84 875,00 грн., в якій попередив про стягнення грошових коштів у судовому порядку у разі невиконання цієї вимоги.
Зі змісту досудової вимоги, відомості за рахунком відповідача, Витягом з реєстру боржників, убачається, що з 28 травня 2024 року розмір заборгованості та її складові не змінилися. Позивачем заявлено позовні вимоги в межах суми та складових заборгованості, які мав первісний кредитор.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином у відповідності до умов договору.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах - учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (Проніна проти України, №63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд звертає увагу, що відповідачем не були надані докази того, що він повернув кредитні кошти позичальнику або його правонаступнику в повному обсязі, а також не було надано відповідного контрозрахунку заборгованості. Також вказаний кредитний договір сторонами у встановленому законом порядку не визнавався недійсним. Крім того, слід звернути увагу, що незважаючи на те, що відповідач достеменно обізнаний про розгляд у суді справи за позовом про стягнення з нього заборгованості, тричі не з'явився в судове засідання, у той же час відзиву на позов не подав, не вчинив будь-яких дій які б свідчили про звернення ним до позивача для вирішення спору мирним шляхом, що може свідчити про намір затягування розгляду справи. Крім того, суд критично оцінює подану повторно адвокатом Савченко Л. В. заяву про відкладення розгляду справи, оскільки судові засідання призначаються з урахуванням наданого процесуальним законом часу для вчинення сторонами передбачених Цивільним процесуальним кодексом України процесуальних дій. Разом з тим, станом на день розгляду цієї цивільної справи відзив на позов адвокатом не подано, що свідчить про невиконання стороною свого процесуального обов'язку та відсутність належних підстав для відкладення розгляду справи.
Таким чином, зважаючи на вищенаведене, та за урахуванням того, що на виконання ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, суд вбачає підстави для задоволення позову та присудження до стягнення заборгованості за кредитним договором на користь позивача у зазначеному вище розмірі.
Щодо вимог про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Приписами ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір є обґрунтованим.
Оцінюючи складність цієї справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, суд вважає, що заявлена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн. є неспівмірною з категорією складності справи, витраченим адвокатом часом, об'ємом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторін.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 30 січня 2023 року № 910/7032/17 стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
За таких обставин, ураховуючи характер виконаної роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, значення справи для сторони, з урахуванням того, що розгляд цієї цивільної справи здійснювався у порядку спрощеного позовного провадження, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 4 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, що, на думку суду, не потягне за собою надмірного тягара для платника і можливого виникнення «боргової кабали» відповідача.
Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, у відповідності до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 223, 263, 265 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 103156257 від 25 січня 2024 року у розмірі 84 875,00 грн. та складається з: 25 000,00 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 57 375,00 грн. - прострочена заборгованість за сумою відсотків; 2 500,00 грн. - заборгованість за комісією.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати у розмірі 6 422 гривні 40 копійок, які складаються з: 2 422, 40 грн. - витрат зі сплати судового збору та 4 000,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
- Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28;
- - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Рішення суду складено і підписано 10 листопада 2025 року.
Суддя Г.Є. Майна