Справа № 204/12598/25
Провадження № 1-кс/204/3347/25
49006, м. Дніпро, проспект Лесі Українки 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua
26 листопада 2025 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:
слідчого судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
за участю захисника ОСОБА_4
за участю законного представника ОСОБА_5
за участю підозрюваного ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні неповнолітнього:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Суми, громадянина України, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 258 КК України, -
26 листопада 2025 року до суду надійшло клопотання слідчого СВ Управління СБ України в Дніпропетровській області ОСОБА_7 , за погодженням з прокурором відділу захисту інтересів дітей та протидії домашньому насильству Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_8 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно неповнолітнього ОСОБА_6 .
В обґрунтування клопотання зазначає, що Слідчим відділом Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025040000002355 від 23.11.2025 за підозрою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 258 КК України. В ході досудового розслідування повідомлено про підозру ОСОБА_6 , про те, що він підозрюється у вчиненні терористичного акту, тобто вчиненні вибуху, вчиненого з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, що призвело до загибелі людини, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 258 КК України. Короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв'язку з якими подається клопотання: У ході досудового розслідування встановлено, що 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України з 05 год. 30 хв., який набув чинності з дня його опублікування 24.02.2022. Згідно Указу Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2119-ІХ від 15.03.2022, та у подальшому продовжено відповідними указами Президента України по теперішній час. З невстановленого досудовим розслідуванням часу представниками спеціальної служби іноземної держави - Федеральної служби безпеки Російської Федерації посилено ведеться розвідувально-підривна діяльність проти України, що полягає: в ослабленні державної влади України та держави в цілому; її самостійності усередині країни та незалежності у міжнародних відносинах; захищеності території країни в існуючих кордонах від будь-яких посягань; підготовленості держави до захисту від зовнішньої збройної агресії або збройного конфлікту; дестабілізації суспільно політичної обстановки всередині країни; створенні умов для діяльності іноземної розвідки (вербування агентури серед жителів України); збиранні інформації, що представляє інтерес для іноземної розвідки та її подальшого використання РФ задля отримання переваг над Україною в області збройних сил, військових дій, зовнішньої політики, втручання у внутрішню політику суверенної держави, для маніпулювання суспільними настроями населення України, розпалювання сепаратистських настроїв серед населення окремих регіонів, організації інформаційної експансії з боку РФ тощо. При цьому, представники спеціальних служб Російської Федерації, усвідомлюючи перевагу вчинення злочинів, які можуть призвести до заподіяння значної майнової шкоди та настання інших тяжких наслідків, спрямованих на дестабілізацію суспільно-політичної обстановки та втрати авторитету органів державної влади України, а також які завдають шкоди життю та здоров'ю громадян України, у тому числі військовослужбовців, співробітників правоохоронних органів та представників інших передбачених законодавством України військових формувань, з метою ослаблення держави, у невстановлений спосіб підшукували осіб, негативно налаштованих стосовно державної влади України. Так, у невстановлений в ході досудового розслідування проміжок часу, однак не пізніше 14 год. 23 хв. ІНФОРМАЦІЯ_4, представники спеціальних служб Російської Федерації звернулися до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та запропонували виготовити саморобні пристрої вибухової дії для вчинення в подальшому терористичного акту, на що останній дав добровільну згоду. У свою чергу, у ОСОБА_6 виник злочинний умисел, спрямований на виготовлення саморобних пристроїв вибухової дії для вчинення в подальшому терористичного акту з використанням вказаних пристроїв. На виконання свого злочинного умислу, ОСОБА_6 у невстановлений в ході досудового розслідування проміжок часу, однак не пізніше 14 год. 23 хв. ІНФОРМАЦІЯ_4, за невстановлених обставин отримав (набув) елементи для виготовлення саморобних пристроїв вибухової дії, а також мобільний телефон марки «Redmi», IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , з встановленою сім-картою за номером телефону НОМЕР_3 та мобільний телефон марки «Redmi», IMEI1: НОМЕР_4 , IMEI2: НОМЕР_5 , з встановленою сім-картою за номером телефону НОМЕР_6 . Далі, ОСОБА_6 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, у невстановлений в ході досудового розслідування проміжок часу, однак не пізніше 14 год. 23 хв. ІНФОРМАЦІЯ_4, перебуваючи у невстановленому на теперішній час місці, за невстановлених в ході досудового розслідування обставин, керуючись корисливими мотивами, виготовив саморобні пристрої вибухової дії. В подальшому, ОСОБА_6 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, у невстановлений в ході досудового розслідування проміжок часу, однак не пізніше 14 год. 23 хв. ІНФОРМАЦІЯ_4, заклав два саморобні пристрої вибухової дії на ділянці місцевості у безпосередній близькості до будинку за адресою: АДРЕСА_3 , за наступними приблизними географічними координатами: НОМЕР_9, НОМЕР_7 та НОМЕР_8 , НОМЕР_10, а також розмістив вищезазначені мобільні телефони з метою фіксації осіб, що прибудуть на зазначену територію. Після чого, у невстановлений в ході досудового розслідування проміжок часу, однак не пізніше 14 год. 23 хв. ІНФОРМАЦІЯ_4 відбувся вибух одного з вказаних саморобних пристроїв вибухової дії, внаслідок чого громадянин України ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , - загинув. В подальшому, з метою фіксації вказаного кримінального правопорушення на місце було направлено СОГ ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області та спеціалістів Управління вибухотехнічної служби ГУНП в Дніпропетровській області. Після чого, при обстеженні ділянки місцевості у безпосередній близькості до будинку за адресою: АДРЕСА_3 , за наступними приблизними географічними координатами: НОМЕР_9, НОМЕР_7 та НОМЕР_8, НОМЕР_10, у невстановлений в ході досудового розслідування проміжок часу, однак не пізніше 15 год. 20 хв. ІНФОРМАЦІЯ_4 відбувся вибух другого з вказаних саморобних пристроїв вибухової дії, внаслідок чого старший інспектор УВТС ГУНП в Дніпропетровській області майор поліції ОСОБА_10 зазнав тілесних ушкоджень у вигляді осколкових поранень нижніх кінцівок та черевної порожнини. Слід зазначити, що ОСОБА_6 було достовірно відомо про те, що вказані вибухові пристрої буде використано невстановленими особами для здійснення вибухів з метою порушення громадської безпеки та залякування населення. Таким чином, ОСОБА_6 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на вчинення терористичного акту, тобто вчинення вибуху, вчиненого з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, що призвело до загибелі людини, у невстановлений в ході досудового розслідування проміжок часу, однак не пізніше 14 год. 23 хв. ІНФОРМАЦІЯ_4, перебуваючи на ділянці місцевості у безпосередній близькості до будинку за адресою: АДРЕСА_3 , за наступними приблизними географічними координатами: НОМЕР_9, НОМЕР_7 та НОМЕР_8, НОМЕР_10, розмістив саморобні пристрої вибухової дії. Після розміщення вказаних саморобних пристроїв вибухової дії відбулись вибухи, що призвели до загибелі ОСОБА_9 та отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_10 . Умисні дії, громадянина України ОСОБА_6 , які виразилися у вчиненні терористичного акту, тобто вчиненні вибуху, вчиненого з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, що призвело до загибелі людини, кваліфікуються за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 258 КК України. Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 , підозри у скоєнні вказаного кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними доказами, зокрема: протоколом обшуку за адресою: АДРЕСА_2 від 24.11.2025, за результатом проведення якого вилучено особистий мобільний телефон ОСОБА_6 , на який останньому надходили вказівки від представників спеціальних служб Російської Федерації, необхідні для виготовлення саморобних пристроїв вибухової дії; протоколом огляду місця події від 23-24.11.2025; протоколом огляду місця події від 24.11.2025, у ході якого виявлено труп; іншими матеріалами досудового розслідування у сукупності. Посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 КПК України: Метою та підставами застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_6 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити вищезазначені дії. В ході досудового розслідування встановлені наступні ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: Зазначений висновок ґрунтується на тому, що усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, в разі застосування запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, ОСОБА_6 може змінити місце фактичного мешкання, виїхати за межі території України, на тимчасово окуповану територію України, та переховуватися від органів досудового слідства та суду. Крім того, інкримінований ОСОБА_6 злочин, вчинений останнім під час дії воєнного стану в Україні. Також слід зазначити, що після вчинення злочину, підозрюваний покинув місце злочину, вказана поведінка підтверджує наявність вказаного ризику. Так, на теперішній час в ході досудового розслідування не встановлено конкретного місця, де саме ОСОБА_6 виготовляв саморобні пристрої вибухової дії. Таким чином, на теперішній час в ході досудового розслідування встановлюються всі обставини вчинення кримінального правопорушення, у тому числі знаряддя та засоби вчинення ним кримінального правопорушення. Так, у разі незастосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, останній матиме доступ до усіх речей та документів, які ймовірно в подальшому в ході досудового розслідування будуть використані як докази. Таким чином, незастосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може призвести до знищення, приховання або спотворення відповідних речей та документів. Підозрюваний може незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадженні, що фактично створить умови для здійснення впливу на свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій. Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. ОСОБА_6 , знаходячись на свободі, може в подальшому вчиняти умисні дії, спрямовані на вчинення терористичного акту. Також, в ході досудового розслідування на теперішній час встановлюються факти причетності ОСОБА_6 до вчинення інших кримінальних правопорушень, у тому числі проти державної та громадської безпеки. Так, обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 спрямоване на забезпечення виконання ним процесуальних обов'язків, попередження та своєчасне припинення (вчинення) ОСОБА_6 спроб переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, знищенню, переховуванню або спотворенню будь-яких речей чи документів, а також уникненню спроб вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження вчинення кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Відтак в органу досудового розслідування є достатні підстави вважати про об'єктивну наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування до підозрюваного ОСОБА_6 інших більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, так як жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти наведеним ризикам. Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Так, з урахуванням повномасштабного вторгнення збройних сил та інших формувань Російської Федерації, а також вчинення ОСОБА_6 терористичного акту, тобто вчиненні вибуху, вчиненого з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, що призвело до загибелі людини, застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_6 відповідає суспільному інтересу. Застосування до ОСОБА_6 тримання під вартою відповідає вимогам ч. 2 ст. 183 КПК України, оскільки останній обґрунтовано підозрюється у вченні кримінального правопорушення, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі. У свою чергу, згідно з ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України. Враховуючи перераховані вище обставини, органом досудового розслідування вбачаються підстави для не визначення розміру застави при обранні запобіжного заходу ОСОБА_6 . Тому, слідчий звертається до суду з даним клопотанням.
У судовому засіданні прокурор підтримав дане клопотання, просив його задовольнити з підстав зазначених у клопотанні, зазначивши, що жоден більш з м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам.
Підозрюваний заперечував проти задоволення клопотання.
Законний представник підозрюваного заперечував проти задоволення клопотання, просив обрати домашній арешт, а у випадку обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою застосувати альтернативний захід у вигляді застави, яку він внесе та в свою чергу забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Захисник підозрюваного у судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання, просила обрати домашній арешт, оскільки ризики не доведені.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані матеріали, якими слідчий, прокурор обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя враховує положення ст. 178 КПК України, зокрема вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, репутацію підозрюваного, його вік, стан здоров'я, наявність постійного місця проживання, роботи.
У ході розгляду клопотання встановлено, що неповнолітній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 258 КК України, і подане слідчим клопотання відповідає вимогам ст. ст. 183, 184 КПК України.
Відповідно до приписів ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу.
Так, слідчим у клопотанні та прокурором у судовому засіданні зазначено, що існують ризики, передбачені п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_6 з метою уникнення відповідальності за скоєне може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, приховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення.
У судовому засіданні було належним чином підтверджено наявність всіх зазначених вище ризиків, окрім можливого незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних.
Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України, зазначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів завжди пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК. Слідчий суддя, суд має зважати, що слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу за відсутності для цього підстав, передбачених ст. 177 КПК. Тому, в разі розгляду відповідного клопотання, не підкріпленого визначеними у КПК метою та підставами, останнє має бути відхилено.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Мамедов проти Росії» від 01 червня 2006 року, зазначено, що «суди, перевіряючи законність та обґрунтованість запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, незмінно посилались на тяжкість обвинувачень як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявник переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини. Однак Суд неодноразово відзначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з виняткового абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».
Відповідно до конвенції та практики Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії» та «Ігнатов проти України», обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення. Це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може бути підставою для запобіжного заходу у вигляді ув'язнення.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, враховую вимоги п. 3, 4, 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Оцінюючи вищевказані обставини, суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, при розгляді даного клопотання суд враховує той факт, що на даний час в Україні введено військовий стан та тривають активні бойові дії, що в свою чергу збільшує ризик втечі (переховування) підозрюваного настільки, що інший більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти ризику переховування.
У судовому засідання прокурором було повністю обґрунтовано той факт, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе запобігти ризикам, встановленим у судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 492 КПК України, за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, до неповнолітнього з урахуванням його вікових та психологічних особливостей, роду занять може бути застосовано один із запобіжних заходів, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , вагомість наявних доказів вчинення ним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, враховуючи його неповнолітній вік, стан здоров'я, наявність постійного місця проживання та стійких соціальних зв'язків, а також враховуючи, що існують ризики, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, приховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, слідчий суддя дійшов до висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні неповнолітнього підозрюваного ОСОБА_6 , оскільки враховуючи вищевикладене, застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, встановленим у судовому засіданні.
Так, відповідно до абз. 4 ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України.
Зважаючи на те, що неповнолітній ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 258 КК України, суд в даному випадку вважає за доцільне не визначати розміру застави.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 131, 132, 176-178, 182-186, 193-197, 205, 492 КПК України, суд, -
Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно неповнолітнього ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 258 КК України - задовольнити.
Застосувати до неповнолітнього підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 22 січня 2026 року, без визначення застави.
Ухвалу направити до СВ СБ України в Дніпропетровській області для виконання.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1