Справа № 576/1848/25
Провадження № 2/576/593/25
26 листопада 2025 року м. Глухів
Глухівський міськрайонний суд Сумської області
суддяУсенко Л.М.
секретар судового засіданняБірюк О.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу№ 576/1848/25
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс»
до ОСОБА_1
простягнення заборгованості за договором позики
учасники справи та представники:не викликались
28.07.2025 року ТОВ «Свеа Фінанс» через свого представника Білосорочка С.А. звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики № 76367394 у розмірі 52 294,40 грн та понесених судових витрат.
Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що 18 грудня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 76367394 у вигляді електронного документу шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов договору кредитні кошти в сумі 16 000 грн надаються позичальнику шляхом їх перерахування на його банківський картковий рахунок, а він зобов'язується повернути таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити проценти від суми позики.
22.05.2023 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу № 01.02-14/24, відповідно до якого ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» передає ТОВ «Свеа Фінанс» за плату, а ТОВ «Свеа Фінанс» приймає належні ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу ТОВ «Свеа Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 у сумі 54 294,40 грн.
Всупереч умовам договору позики відповідач не виконав свого зобов'язання. З моменту отримання права вимоги до відповідача позивачем не здійснювалося додаткових нарахувань. Отже, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Свеа Фінанс» за кредитним договором № 76367394 у розмірі 54 294,40 грн, з яких 15 592 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 38 702,40 грн - сума заборгованості за відсотками.
Ухвалою судді Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 30.07.2025 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачу запропоновано протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження подати відзив на позовну заяву.
Відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи.
19 серпня 2025 року від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог в частині стягнення судових витрат, пов'язаних з розглядом позову, а саме - відшкодування витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Безпосередньо дослідивши письмові докази, суд приходить до наступних висновків.
18.12.2023 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 76367394, згідно з яким позичальник отримав кредит у розмірі 16 000 грн на строк кредитування 30 днів. Дата повернення позики 16.01.2024 року. Процентна ставка (базова) становить 2,5% день. Орієнтовна реальна річна процентна ставка 1186,17%, орієнтовна загальна вартість позики - 19 600 грн (а.с. 8-10).
Відповідно до п. 22 цей договір позики укладається у вигляді електронного документу шляхом обміну електронними повідомленнями з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Договір позики № 76367394 та додатки до нього, зокрема, таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, паспорт споживчого кредиту підписані ОСОБА_1 з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідач підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту.
Згідно із п. 1 договору, позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами Договору строк шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.
Факт отримання коштів відповідачем підтверджується довідкою АТ «Таскомбанк», із якої вбачається, що 18.12.2023 на картковий рахунок відповідача було перераховано кредитні кошти в сумі 16 000 грн за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 (а.с. 28), яка також зазначена в п. 30 договору позики «Юридичні адреси та реквізити сторі» як картка позичальника.
22.05.2024 між ТОВ «Свеа Фінанс» та ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» укладено договір факторингу № 01.02-14/24 (а.с. 29-35), за яким клієнт відступає фактору права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки встановлені цим договором.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу (а.с. 41) та акту прийому - передачі (а.с. 36), ТОВ «Свеа Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики у сумі 54 294,40 грн.
Згідно з розрахунком заборгованості первісного кредитора за договором позики № 76367394 від 18.12.2023 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 з урахуванням сплачених ним 408 грн за тілом кредиту, становить 54 294,40 грн, з яких 15 592 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 38 702,40 грн - сума заборгованості за відсотками (а.с. 24-26).
Статтею 205 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу).
Отже, ТОВ «Свеа Фінанс» як новий кредитор набуло право вимоги до ОСОБА_1 за укладеним договором позики.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли всіх істотних умов договору. За правилами ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Частиною першою статті 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до статей 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Відповідно до статей 1048-1052, 1054 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику та сплатити відсотки за користування коштами у строк та у порядку, що встановлені договором.
Зі змісту статей 1054, 1055 ЦК України слідує, що за кредитним договором, укладеним у письмовій формі, банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку, відповідно до ст. ст. 549 - 552 ЦК України, що нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.
Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором.
Дослідивши докази у справі, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 порушив зобов'язання щодо повернення кредиту, на підставі статей 525 - 527, 530, 611, 629, 1050, 1054 ЦК України, а тому позовні вимоги щодо стягнення тіла кредиту та відсотків підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог про стягнення процентів, нарахованих за користування кредитом, то суд зауважує наступне.
В позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача проценти за користування кредитними коштами, що нараховані та обчислені за період з 18.12.2023 по 16.04.2024. Аналіз змісту розрахунку відповідних нарахувань свідчить, що сума процентів обчислена за період користування кредитними коштами тривалістю 153 дні.
Надаючи оцінку обґрунтованості заявлених позовних вимог умовам кредитного договору слід зауважити наступне.
Аналіз змісту умов кредитного договору свідчить, що сторони погодили строк кредитування тривалістю 30 днів, тобто до 16.01.2024 (п. 2.2, п. 2.3 договору). Відповідно до п. 2.1, п. 6 договору позичальник зобов'язаний повернути кредит та проценти згідно з графіком платежів, тобто в межах строку кредитування і не пізніше 16.01.2024.
Здійснюючи тлумачення відповідних умов кредитування суд звертає увагу, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК).
Тлумачення як статті 3 ЦК загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанови Верховного Суду від 16.06.2021р. у справі № 554/4741/19, від 18.04.2022р. у справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022р. у справі № 209/3085/20).
У постанові Верховного Суду від 08.05.2018р. у справі № 910/1873/17 вказується, що принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав. У суб'єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб'єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов'язків. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.
За змістом умов Кредитного договору слід виснувати, що сторони договору визначили, що поняття «строк кредитування» передбачає строк користування позикою, в межах якого позичальник зобов'язаний сплачувати проценти за визначеною відсотковою ставкою, як плату за користування чужими коштами. При цьому в умовах Кредитного договору сторони передбачили наслідки порушення позичальником таких строків та зміст його відповідальності за прострочення виконання зобов'язань по договору (відшкодування збитків; сплата процентів за понадстрокове користування позикою).
Варто звернути увагу, що поняття «користування кредитом» є окремим випадком «користування чужими коштами». Термін «користування чужими коштами» Велика Палата Верховного Суду розтлумачила в постанові від 10.04.2018р. у справі № 910/10156/17 (пункти 34, 35, 37 відповідно), де зазначила:
«Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.»
Таким чином, тлумачення умов Кредитного договору з урахуванням засад розумності свідчить, що передбачена таким договором умова про нарахування процентів поза межами строку кредитування (п. 4.3 договору) за своєю правовою природою визначає розмір процентів, які регулюються положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК, оскільки застосовується виключно до періоду користування кредитними коштами позичальником поза межами «строку користування кредитом», передбаченим договором.
Разом з тим, загальновідомою є та обставина, що з 24.02.2022р. і по теперішній час на території України діє режим воєнного стану у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який введений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022р. № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022р. №2102-IX.
Законом України від 15.03.2022 № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» було доповнено розділ «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК пунктом 18 наступного змісту: у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Прийняття такої законодавчої зміни обумовлено складністю фінансово-економічної ситуації в Україні, що зумовлена військовою агресією. Відповідне регулювання цивільних правовідносин має тимчасовий характер і узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 551 ЦК, яка передбачає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Отже введене законодавче обмеження прав кредитора на отримання штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов'язання боржника під час дії режиму воєнного стану направлене на забезпечення реалізації засад справедливості, добросовісності і розумності у цивільних правовідносинах.
За обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що сума кредиту разом з відсотками мали бути повернуті 16.01.2024, а відтак порушення відповідачем грошових зобов'язань перед позивачем почалося з 17.01.2024, тобто після введення режиму воєнного стану на території України. За таких обставин покладання на відповідача обов'язку зі сплати позивачу компенсаційних нарахувань, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, суперечить діючому тимчасовому правовому регулюванню цивільних правовідносин та засадам справедливості і розумності, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача таких компенсаційних санкцій (проценти за понадстрокове користування позикою) не підлягають задоволенню.
Таким чином, за період строку дії Кредитного договору обґрунтованими є нарахування процентів на загальну суму 3 600 грн.
Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати в сумі 2 422,40 грн.
У відповідності до положень ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, зважаючи на те, що позовні вимоги задоволено частково (19192х100:54294,40=35,35), то з відповідача необхідно стягнути на користь позивача 856,32 грн судових витрат по оплаті судового збору (2422,40 х 35,35 : 100 = 856,32).
На підставі наведеного, керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 259, 263 - 265, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПО НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (місцезнаходження: 03126, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 6, ЄДРПОУ 37616221) заборгованість за договором позики № 76367394 від 18.12.2023 року у розмірі 19 192 грн, з яких 15 592 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 3 600 грн - сума заборгованості за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» судовий збір у розмірі 856,32 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Глухівський міськрайонний суд Сумської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складене 26 листопада 2025 року.
Суддя Л.М. Усенко