20.11.2025
Справа № 497/3039/25
Провадження № 1-кс/497/981/25
20.11.2025 року Болградський районний суд Одеської області в складі:
головуючого - слідчого судді ОСОБА_1 ,
секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судового засідання, в м.Болград, клопотання слідчого СВ Болградського РВП ГУНП в Одеській області лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Болградської окружної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна по кримінальному провадженню внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025162270000654 від 16.11.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, -
18.11.2025 року до суду засобами поштового зв'язку "Нова пошта" (експрес-накладна №59001502710524 від 17.11.2025), звернувся слідчий з клопотанням, погодженим з прокурором Болградської окружної прокуратури ОСОБА_4 про арешт тимчасово вилученого майна.
З клопотання вбачається, що групою слідчих слідчого відділу Болградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12025162270000654 від 16.11.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, за фактом організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України поза межами пункту пропуску, з корисливих мотивів.
16.11.2025 приблизно о 17 годин 30 хвилин співробітниками НОМЕР_1 прикордонного загону ДПСУ біля села Виноградівка в Болградському районі Одеської області зупинено автомобіль ВАЗ 2107 д/н, НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На пасажирському сидінні виявлено особу ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . При з'ясуванні обставин встановлено, що ОСОБА_5 за грошову винагороду сприяв подальшому незаконному перетину ОСОБА_6 через державний кордон України в Республіку Молдову поза межами пункту пропуску (ІТС "ІПНПУ" № 11819 від 16.11.2025).
В період часу з 20:05 до 20:20 години 16.11.2025, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , добровільно надав мобільний телефон марки «Iphone 11» IMEI 1: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 , з сім-картою «Київстар» з номером телефона НОМЕР_5 , який вилучено та опечатано у спеціальний сейф-пакет NPU №5074179.
Постановою слідчого СВ Болградського РВП ГУНП в Одеській області 16.11.2025 - вилучене майно визнано доказом у кримінальному провадженні.
В період часу з 20:05 до 20:20 години 16.11.2025, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: Одеська область, місто Болград, проспект Соборний, №97, добровільно надав:
- мобільний телефон марки «Iphone 11» IMEI 1: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 , з сім-картою «Київстар» з номером телефона НОМЕР_5 , який вилучено та опечатано у спеціальний сейф-пакет NPU №5074179.
Документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) факти і докази, що свідчать про володіння, користування: під час добровільної видачі ОСОБА_6 , підтвердив, що майно тимчасово вилучене 16.11.2025 під час добровільної видачі належить йому та перебувало у його розпорядженні.
Вказаний предмет першочергово необхідний для забезпечення даного кримінального провадження, з метою підтвердження причетності певних осіб до вчинення кримінального правопорушення, за наслідками якого розпочатого досудове розслідування.
Значення вказаного майна для встановлення обставин у кримінальному провадженні насамперед полягає в тому, що воно містить важливу доказову базу про осіб які на думку органу досудового слідства можуть бути причетними до незаконного переправлення осіб через державний кордон України, тому слідчий звертається з цім клопотанням.
Слідчий ОСОБА_3 надав до суду заяву про розгляд клопотання без його участі (а.с.44).
Особа у якої вилучено майно ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлявся через слідчого, про причини своєї неявки суд не повідомив, своєї позиції з приводу заявленого клопотання не висловив.
Слідчий суддя перевіривши наданні матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, дійшов висновку щодо задоволення клопотання, виходячи з наступного.
У відповідності до вимог ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.
Вказана норма узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.
До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.
Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст. 1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.
Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
В судовому засіданні встановлено, що 16.11.2025 року приблизно о 17 годині 30 хвилин співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_3 біля села Виноградівка Болградського району Одеської області зупинено автомобіль ВАЗ 2107, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На пасажирському сидінні виявлено особу ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . При з'ясуванні обставин встановлено, що ОСОБА_5 за грошову винагороду сприяв подальшому незаконному перетину ОСОБА_6 через державний кордон України в Республіку Молдову поза межами пункту пропуску (ІТС "ІПНПУ" № 11819 від 16.11.2025).
Вказані відомості 16.11.2025 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025162270000654 за правовою кваліфікацією ч.3 ст.332 КК України.
Під час проведення слідчих дії ОСОБА_6 16.11.2025 року добровільно видав співробітникам поліції належний йому мобільний телефон, який постановою слідчого ОСОБА_3 від 16.11.2025 року визнаний речовим доказом.
Слідчим доведено, що майно, на яке він просить накласти арешт, буде використано, як доказ у кримінальному провадженні.
Оцінивши обставини визначені ст.ст. 132,170 КПК України, суд дійшов висновку, що клопотання слідчого є обґрунтованим і підлягає задоволенню, так як вищезазначене майно, є речовим доказом у кримінальному правопорушенні, та вважає необхідним застосувати захід забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту вилученого майна.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 132,170-173,395 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого СВ Болградського РВП ГУНП в Одеській області лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Болградської окружної прокуратури ОСОБА_4 про арешт тимчасово вилученого майна - задовольнити.
Накласти арешт на тимчасово вилучене майно по кримінальному провадженню, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12025162270000654 від 16.11.2025 року, що було тимчасово вилучено 16.11.2025 року у ОСОБА_6 , а саме на:
- мобільний телефон марки «Iphone 11» IMEI 1: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 , з сім-картою «Київстар» з номером телефона НОМЕР_5 , який вилучено та опечатано у спеціальний сейф-пакет NPU №5074179;
у частині позбавлення права його відчуження, розпоряджання та користування ними.
Місцем зберігання мобільного телефону визначити камеру зберігання речових доказів Болградського РВП ГУНП в Одеській області: Одеська область, Болградський район, м.Болград, пр-т Соборний, 97.
Відповідальним за належне зберігання майна визначити слідчого СВ Болградського РВП ГУНП в Одеській області лейтенанта поліції ОСОБА_3 .
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1