про відмову у задоволенні заяви про відвід судді
Справа № 495/6540/24
Номер провадження 1-кс/495/2413/2025
26 листопада 2025 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білгород-Дністровський заяву ОСОБА_3 про відвід головуючої судді ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22024160000000029 від 20.01.2024 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 305 та ч. 3 ст. 307 КК України,
У провадження судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 надійшла заява ОСОБА_3 про відвід головуючої судді ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22024160000000029 від 20.01.2024 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , передбачених ч. 2 ст.15, ч.3 ст. 305 та ч. 3 ст. 307 КК України.
Суть заяви
На розгляді у судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_4 перебуває кримінальне провадження № 22024160000000029 від 20.01.2024 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 307 КК України, за обставинами, викладеними в обвинувальному акті.
Статтею 80 КПК України визначено, що за наявності підстав, передбачених статтею 75 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний зобов'язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду. Відвід повинен бути вмотивованим.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Як зазначає захисник, ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25.09.2025 було задоволено клопотання прокурора про застосування до обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 примусового приводу з метою їх доставки до приміщення суду для подальшої участі у судовому засіданні, хоча в ході судового засідання прокурор підтримав захисника, яка клопотала про проведення судового засідання в режимі відеоконференції з обвинуваченими. При цьому, зазначене рішення приймалось з мотивів нібито неналежного виконання її підзахисними своїх процесуальних обов'язків, що, на думку захисника, не відповідає дійсності.
Пунктом 5 частини 1 статті 138 КПК України визначено, що поважними причинами неприбуття особи на виклик є тяжка хвороба або перебування в закладі охорони здоров'я у зв'язку з лікуванням або вагітністю за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад.
Захисник ОСОБА_3 зауважує, що під час розгляду клопотання прокурора про застосування до обвинувачених примусового приводу стороною захисту зазначалось, що наразі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 проживають разом з родинами на території Тульчинського району Вінницької області, де також проходять тривалий курс лікування від хвороб, отриманих під час перебування в умовах слідчого ізолятору.
При цьому, зміна місця проживання підзахисними була вимушеною мірою, пов'язаною, перш за все, з їх скрутним матеріальним становищем, враховуючи також що обвинувачені не є громадянами України, не мають на території України власного житла та унеможливлює їх працевлаштування. Зазначені обставини у своїй сукупності унеможливили їх прибуття до приміщення суду. На підтвердження вказаного захисником були надані суду копії відповідних документів. Крім того, сторона захисту повідомляла суд, що обвинувачені мають змогу приймати участь у судових засіданнях дистанційно, а тому ОСОБА_3 , як захисником, будуть вжиті необхідні заходи для організації проведення відеоконференції за допомогою їх власних технічних засобів.
Таким чином, неможливо в даній ситуації впевнено стверджувати, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 умисно вчиняють перешкоди у розгляді кримінального провадження за їх обвинуваченням та/або зухвало відносяться до своїх процесуальних обов'язків і уникають явки до суду.
Проте, вказані доводи головуючою суддею були фактично відкинуті і не враховані при прийнятті рішення про задоволення клопотання прокурора навіть без належного обґрунтування такої позиції.
Згідно приписів ч. 1, 2 ст. 139 КПК України, якщо обвинувачений, який був у встановленому цим Кодексом порядку викликаний (зокрема, наявне підтвердження отримання ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом), не з'явився без поважних причин або не повідомив про причини свого неприбуття, до нього може бути застосовано привід.
Обґрунтовуючи заявлений відвід, захисник вказує також, що у своєму рішенні суддя ОСОБА_4 зазначає, що обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були повідомлені про дату і час судового засідання з розгляду кримінального провадження за їх обвинуваченням належним чином, але до суду не з'явились без повідомлення про причини неявки, що також не відповідає дійсності, оскільки матеріали судової справи не містять підтвердження вручення підзахисним відповідної повістки, а про причини і поважність їх неявки було повідомлено їх захисником під час судового засідання.
За таких обставин, на думку захисника, ухвала про здійснення примусового приводу підзахисних була винесена всупереч нормам діючого законодавства, а тому є протиправною і такою, що невиправдано порушує законні права та інтереси обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , штучно створюючи умови, які погіршують їх процесуальне становище.
Вказане, на її думку, підтверджує факт упередженого та необ'єктивного ставлення головуючої судді до сторони захисту.
Позиції учасників судового провадження
Учасники кримінального провадження у судове засідання не з'явилися. Пояснень щодо заявленого самовідводу не надали.
Суддя ОСОБА_4 повідомлена про місце, час і дату розгляду заяви про відвід, у судове засідання не прибула.
У зв'язку із неприбуттям в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснювалося, що відповідає положенням ч. 4 ст. 107 КПК України.
Відповідно до положень ст. 81 КПК України обов'язковість участі сторін у розгляді заяви про відвід (самовідвід) не встановлена, тому суд вважає за доцільне розглянути заяву за їх відсутності невідкладно.
Мотиви та оцінка заявленої заяви про відвід судді
Згідно з ч. 1 ст. 21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Важливою процесуальною гарантією реалізації права кожної людини на справедливий судовий розгляд незалежним і безстороннім судом у кримінальному провадженні України є інститут відводів (самовідводів) професійних суддів і присяжних, який являє собою сукупність процесуальних норм, що передбачають ініціювання та вирішення питання про недопущення судді до участі або усунення його від участі в кримінальному провадженні за наявності обставин, що виключають таку участь. З метою дотримання цієї гарантії, статтею 80 КПК України передбачено право учасників судового провадження заявити відвід.
Так, відповідно до частин 1, 2 статті 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтею 75, 76 цього Кодексу, судді може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.
Підстави для відводу судді, закріплені в статтях 75, 76 КПК України.
Так, серед іншого, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 75 КПК України, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Білуха проти України» особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (пункт 43 рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії»).
Відвід вважається необґрунтованим, якщо у заяві про відвід відсутні будь-які докази, які свідчили б про необ'єктивність чи упередженість судді щодо заявника, або якщо підстави для відводу ґрунтуються на власних припущеннях заявника, або якщо підставою для відводу є непогодження сторони з процесуальними рішеннями судді.
Згідно з роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади», процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом (п. 10). Відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд суддею клопотань сторін по справі, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Так, Верховний Суд вважає відвід завідомо безпідставним, якщо у заяві про відвід відсутні будь-які докази, які свідчили б про необ'єктивність чи упередженість судді щодо заявника, тобто підстави для відводу ґрунтуються на власних припущеннях заявника, або якщо підставою для відводу є непогодження сторони з процесуальними рішеннями судді. В ухвалі від 18 грудня 2018 року у справі № 910/2968/18 Верховний Суд визнав відвід завідомо безпідставним, а його заявлення - зловживанням процесуальними правами, оскільки вказаний відвід по суті «є висловленням незгоди з процесуальним рішенням Верховного Суду після того, як суд мотивував таке рішення».
Вивчивши доводи заяви про відвід судді ОСОБА_4 , суд враховує, що окрім переліку обставин, які є безумовними підставами для відводу судді, у процесуальному законі також зазначені й виняткові випадки, за яких заявлення відводу apriori не може бути підставою для застосування цього процесуального інституту. Зокрема, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Суд зауважує, що подання заяви про відвід повинно містити беззаперечні обставини, які б поза розумним сумнівом могли б свідчити про наявність підстав для відводу судді, а подана заява про відвід фактично є незгодою з процесуальним рішенням судді. Заява про відвід містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами, що не може бути підставою для відводу судді. Заявлений відвід не містить належних та підтверджених даних, які б свідчили про наявність таких підстав відводу, що передбачені нормами КПК України.
Захисник обвинувачених не наводить обставин, які б могли свідчити про існування обґрунтованих сумнівів у об'єктивності та неупередженості головуючої судді ОСОБА_4 при розгляді матеріалів кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , передбачених ч. 2 ст.15, ч.3 ст. 305 та ч. 3 ст. 307 КК України, в розумінні статті 75 КПК України.
Крім цього, суд зазначає, що процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з процесуальним розглядом, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Отже, сумніви заявника стосовно неупередженості судді ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, а також щодо можливих видимих ознак її наявності, не підтверджені жодними доказами, а тому, не можуть бути визнані об'єктивно обґрунтованими та виправданими.
Крім того, з доводів захисника не простежується будь-яка залежність чи взаємозв'язок, що прямо чи опосередковано вказували б на упередженість чи необ'єктивність судді ОСОБА_4 ..
Інших обставин, які б викликали сумнів в об'єктивності та неупередженості судді не виявлено.
Отже, оскільки заявлений відвід судді ОСОБА_4 не містить викладу обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про наявність підстав, передбачених статтею 75 КПК України, та обґрунтованих доводів про упередженість головуючої судді, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви про відвід необхідно відмовити.
Керуючись статтями 75, 76, 80, 81, 309 КПК України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_3 про відвід головуючої судді ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22024160000000029 від 20.01.2024 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 305 та ч. 3 ст. 307 КК України - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_8