Справа № 465/3105/24 Головуючий у 1 інстанції: Кузь В.Я.
Провадження № 22-ц/811/2032/25 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.
24 листопада 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючої судді Мікуш Ю.Р.,
Cуддів: Савуляка Р.В., Шандри М.М.
Секретар Іванова О.О.,
розглянувши в спрощеному провадженні в м. Львові цивільну справу №465/3105/24 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 -адвоката Підодвірного Тараса Івановича на рішення Франківського районного суду м.Львова від 13 травня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_2 ,- про стягнення заборгованості
28 березня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 23 серпня 2019 року між ТОВ "ІНФІНАНС" та відповідачкою укладено договір №0966125129, відповідно до умов якого відповідачці надано кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з максимальним лімітом 20000 грн, а відповідачка зобов"язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, згідно умов договору. Відповідно до договору №14.07.2021 від 14 липня 2021 року ТОВ "ІНФІНАНС" відступило на користь ТОВ "Вердикт - Капітал" права вимоги за кредитним договором до позичальників, в тому числі за договором №0966125129.
10 березня 2023 року між ТОВ "Вердикт - Капітал" та позивачем укладено договір №10-03/2023/01, відповідно до умов якого до ТОВ "Коллект Центр" перейшло право вимоги до позичальників. Зокрема, право вимоги до відповідачки за кредитним договором №0966125129. Зважаючи на те, що позичальниця вчасно не повернула кредитні кошти по договору, в неї виникла заборгованість по кредитному договору в розмірі 78819,28 грн. з яких 6499,94 грн. основної заборгованості та 72319,34 грн. заборгованості за нарахованими відсотками. Просить позов задоволити та стягнути заборгованість по кредитному договору №0966125129 від 23 серпня 2019 року в розмірі 78819,28 грн. та понесені судові витрати.
Рішенням Франківського районного суду міста Львова від 13 травня 2025 року позов ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ "Коллект Центр" заборгованість по договору №0966125129 від 23 серпня 2019 року в розмірі 78819,28 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн та витрати на оплату судового збору в розмірі 3028 грн.
В решті позовних вимог відмовлено.
Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 - адвокат Підодвірний Т.І. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду є незаконним. Звертаючись до суду з даним позовом позивачем не було подано належних доказів в підтвердження факту укладення договору позики саме з відповідачем. В матеріалах справи відсутні: оферта на укладення кредитного договору, акцепт оферти на укладення кредитного договору, відсутня інформація щодо того, чи проходила особа, яка нібито укладала кредитний договір ідентифікацію, як це передбачено чинним законодавством, відсутні докази проведення такої ідентифікації, відсутня відповідь особи, яка нібито проходила ідентифікацію про прийняття пропозиції (акцепт), відсутнє підтвердження вчинення електронного правочину, яке повинен був отримати позичальник при укладанні договору.
Позивач не надає жодного доказу, який би дозволив достовірно з'ясувати обставини нібито укладення кредитного договору.
Позивачем не доведено факту укладення сторонами договору від 23 серпня 2019 року № 2628608628, що в свою чергу, свідчить про те, що сторонами не було погоджено розмір та умови надання і повернення грошових коштів, а також сплати процентів та відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань, а отже вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Не доведеним з сторони позивача є факт отримання кредитних коштів.
Якщо припустити, що відповідач уклала спірний кредитний договір та отримала кредитні кошти, відсотки за користування повинні нараховуватись за період - 30 днів.
Позивачем зазначено, що право вимоги до відповідача переходило двічі: від первісного кредитора ТОВ "Інфінанас" до ТОВ "Вердикт капітал", від ТОВ "Вердикт капітал" доТОВ "Коллект Центр".
Позивач не довів належними доказами набуття ним права грошової вимоги до відповідача, оскільки не доведено переходу права вимоги від ТОВ "Інфінанс" до ТОВ "Вердикт капітал" (відсутній додаток №4 до договору факторингу) та, відповідно, не доведено передання права вимоги від ТОВ "Вердикт капітал" до ТОВ "Коллект Центр".
Після відступлення права вимоги до відповідача нові кредитори не повідомляли відповідача про таке відступлення.
Просить скасувати рішення Франківського районного суду м. Львова у справі № 465/3105/24 від 13.05.2025 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ «Коллект Центр» про стягнення заборгованості. Судові витрати із сплати судового збору за подання апеляційної скарги просить покласти на позивача.
24 липня 2025 року представник ТОВ "Коллект Центр"- Ткаченко М.М. через підсистему "Електронний суд" подала відзив на апеляційну скаргу в якій просить залишити рішення Франківського районного суду м.Львова від 13 травня 2025 року без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення. Відзив мотивовано тим, що доводи апеляційної скарги є безпідставними. Вважає доведеним з їхньої сторони факт укладення кредитного договору та отримання кредиту. Відповідач частково сплачувала заборгованість, що свідчить при визнання нею умов договору. Між відповідачем та первісним кредитором було досягну істотних умов щодо кредитного договору. Нарахування процентів за користування кредитом здійснювалося відповідно до умов договору надання позики та правил з якими ознайомився відповідач, в межах строку дії кредитного договору. Своїм підписом в договорі відповідачка підтвердила, що вона ознайомлена з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов"язується їх виконувати. Щодо відступлення права вимоги ТОВ "Вердикт Капітал" - ТОВ "Коллект Центр", договором факторингу передбачено, що права вимоги вважаються відступленими первісним кредитором та набутими новим кредитором в день належного підписання сторонами акту приймання-передачі реєстру боржників в друкованому вигляді.
Перегляд рішення суду за апеляційною скаргою суд проводить без участі учасників.
За змістом ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За змістом ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.
Ухвалюючи оскаржуване рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд виходив з тих підстав, що відповідач у зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору №0966125129 від 23 серпня 2019 року допустила заборгованість в розмірі 78819,28 грн, яка складається з основної заборгованості - 6499,94 грн та заборгованості за нарахованими відсотками - 72319,34 грн..
Колегія суддів частково з такими висновками не погоджується, а саме щодо розміру заборгованості за нарахованими відсотками, в решті з висновками суду першої інстанції - погоджується з наступних причин.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України.
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною 5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Абзац 2 ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19.
Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв'язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
Згідно ч.1 ст.638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України "Про електронну комерцію" моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Частиною першої статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Правила надання грошових коштів у кредит ТОВ «ІНФІНАНС» перебувають в загальному доступі, опубліковані на сайті товариства.
Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до Довідки про ідентифікацію, клієнт ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 23 серпня 2019 року отримала одноразовий ідентифікатор: 7v4z3f за допомогою якого підписано договір про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0966125129 від 23 серпня 2019 року.
Надаючи правову оцінку кредитному договору суд першої інстанції, дійшов правильного висновку про його укладення в електронній формі у спосіб, визначений законом, оскільки такий договір містить електронний підпис відповідача одноразовим ідентифікатором, що прирівнюється до власноручного підпису позичальника, що повністю відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та засвідчує волю відповідача на укладання договору на погоджених умовах.
Своїм підписом на договорі відповідач підтвердила, що ознайомлена з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов'язується їх виконувати.
Перед підписанням договору про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0966125129 від 23 серпня 2019 року, ОСОБА_5 заповнила анкету на отримання кредиту у якій вказала: бажану суму кредиту - 8000 грн, термін кредитування, ціль кредиту, свої ідентифікаційні дані (РНОКПП, паспортні дані), особисті дані, контактна інформацію, серед якою: мобільний телефон - НОМЕР_2 , E-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 , також реквізити банківської платіжної картки для зарахування кредитних коштів - НОМЕР_3 . Анкета була підписана позичальником 23 серпня 2019 року електронним цифровим підписом (одноразовий ідентифікатор в якості особистого підпису).
Генерація і надсилання одноразового ідентифікатора, використаного для підписання заявки і, відповідно, укладення Договору здійснюється наступним чином: клієнт на веб-сайті натискає відповідну кнопку для підписання заявки/договору, силами програмного забезпечення генерується одноразовий ідентифікатор ключа для підписання, доступу до якого працівники товариства не мають. Вказаний ключ автоматично через API-сервіс надсилається на телефонний номер клієнта, верифікований в його особистому кабінеті на сайті. Для цього використовуються послуги оператора СМС-відправлень. Після введення клієнтом згенерованого ключа у відповідне поле для підписання, програма звіряє згенерований та введений ключі, і у випадку їх співпадіння заявка/договір вважаються підписаними.
Колегія суддів звертає увагу, що без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19.
23 серпня 2019 року ОСОБА_5 підписала електронним цифровим підписом (одноразовий ідентифікатор в якості особистого підпису) пропозицію ТОВ "Інфінанс" укласти договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0966125129 від 23 серпня 2019 року (оферта) та надання 1-го траншу кредиту згідно заявки - анкети, а також підписала акцепт оферти від 23 серпня 2019 року на отримання 1-го траншу кредиту згідно договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0966125129 від 23 серпня 2019 року за заявки - анкети від 23 серпня 2019 року.
23 серпня 2019 року ОСОБА_5 уклала з ТзОВ «ІНФІНАНС» договір позики № 0966125129 шляхом підписання такого одноразовим електронним ідентифікатором 7v4z3f, внаслідок чого отримала кредит у розмірі 8000 грн. строком на 30 календарних днів зі сплатою 1,75 % за один день користування кредитом, реальною річною процентною ставкою у розмірі 638,75 %. Сторони узгодили, що строк дії договору позики становить 36 календарних місяців, а також, що позичальник протягом цього строку має право користуватися кредитними коштами
Згідно квитанції за сплату №38538960 від 23.08.2019 на картку відповідачки зараховано кредитні кошти в розмірі 8000 грн.
Заперечуючи факт виникнення у ОСОБА_3 будь яких договірних відносин з ТОВ "Інфінанс" та недоведеність їй карткового рахунку на який було здійснена зарахування кредитних коштів у зв"язку з підписанням договору, колегія суддів звертає увагу, що позичальник самостійно зазначає реквізити банківської платіжної картки на яку повинні бути зараховані кошти у з"язку з підписанням договору про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.
Колегія суддів звертає увагу, що мобільний номер телефону та електронна пошта згідно заявки-анкети від 23 серпня 2019 року збігаються з мобільним номером телефону та електронною поштою зазначено в поданій апеляційній скарзі.
Відповідач здійснила дії, спрямовані на укладання Договору позики шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, кредитодавцем (ТОВ "Інфінанс") було перераховано грошові кошти в розмірі 8000 грн.
Згадані обставини свідчать про те, що між позичальницею ОСОБА_5 та первісним кредитором - ТОВ "Інфінанс" було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов кредитного договору, у зв"язку з чим вона отримала в кредит 23 серпня 2019 року 8000 грн, таким чином первісний кредитор свої зобов"язання перед позичальником виконав повністю.
У зв"язку з неналежним виконанням умов кредитного договору ТОВ "Інфінанс" за період з 23 серпня 2019 року по 14 липня 2021 року користування ОСОБА_6 кредитними коштами нарахував їй відсотки в загальному розмірі 57898,75 грн, при цьому, розмір основного боргу (тіла кредиту) становив 6499,94 грн.
Згідно з статтею 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (стаття 1077 ЦК України).
Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне у майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
14.07.2021 року між ТОВ «Інфінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" було укладено Договір факторингу № 14-07/21, відповідно до якого ТОВ "Інфінанс" відступило на користь ТОВ "Вердикт Капітал" право грошової вимоги до боржників за Договорами позики, у т.ч. за Договором позики № 0966125129 від 23.08.2019, що укладений між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_5 .
Пунктом 2.3. договору встановлено, що сторони погодили відступлення факторові право грошової вимоги до боржників виключно в частині тих сум заборгованості, що визначені в реєстрах боржників.
Відповідно до п.6.1.4 Договору факторингу права вимоги переходять до фактора після оплати фінансування з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників, який є підтвердженням передачі фактору права грошової вимоги до боржників, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно переданого права вимоги. Матеріали справи містять докази сплати грошових коштів клієнтом фактору до Договору факторингу, акт прийому-передачі реєстру боржників, а також сам реєстр боржників, що свідчить про перехід прав вимоги на правонаступника.
У свою чергу, ТОВ "Вердикт Капітал" відступило право вимоги до Боржників ТОВ "Коллект Центр" відповідно до Договору відступлення права вимоги № 10-03/2023/01 від 10.03.2023 року, в тому числі за Договором позики № 0966125129 від 23.08.2019, що укладений між ТОВ "Інфінанс" та ОСОБА_5 .
Оскільки згідно з положеннями ст.204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована.
Договора на підставі яких відбулося відступлення права вимоги до відповідача не оскаржувалися в судовому порядку як сторонами договору, так і будь-якими іншими особами, є дійсним, відповідають волі сторін та нормам чинного законодавства. В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які спростовують факт переходу прав вимоги та/або будь-які заперечення сторін договору щодо виконання його умов. Таким чином, представником відповідача не спростовано факт переходу прав вимоги в тому числі від ТОВ "Інфінанс" до позивача.
Після відступлення права вимоги від первісного кредитора новому кредитору - ТОВ "Вердикт Капітал", останнім здійснювалося нарахування відсотків за користування кредитними коштами в період з 14 липня 2021 року по 22 серпня 2022 року та було нараховано 46068,32 грн відсотків за користування кредитом протягом 405 днів.
У реєстрі прав вимоги до договору факторингу № 14-07/21 від 14 липня 2021 року, ТОВ "Інфінанс" відступило на користь ТОВ "Вердикт Капітал" право вимоги до відповідача за договором позики № 0966125129 в межах суми заборгованості 64398,69 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 6499,94 грн, заборгованості по процентах - 57898,75 грн.
Враховуючи наведене, подальше нарахування ТзОВ «Вердикт Капітал» процентів за користування кредитом за договором позики № 0966125129 від 23 серпня 2019 року є безпідставним, оскільки до матеріалів позову не надано доказів на підтвердження права даної юридичної особи на здійснення такої діяльності, у зв"язку з чим, сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача за договором позики № 0966125129 від 23 серпня 2019 року, становить 64398,69 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 6499,94 грн, заборгованості по процентах - 57898,75 грн.
Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що сума заборгованості, яку просив стягнути позивач є більшою, ніж заборгованість відповідача перед первісним кредитором - ТзОВ "Інфінанс", у зв"язку з чим рішення Франківського районного суду міста Львова від 13 травня 2025 року потрібно змінити в частині розміру заборгованості по договору №0966125129 від 23.08.2019.
Відповідно до ч.1п.3ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:п.3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
З сторони відповідача не доведено наявність підстав згідно яких суд міг прийти до висновку про відсутність таких для часткового задоволення позовних вимог ТОВ "Коллект Центр".
Щодо розміру витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, присуджених судом в розмірі 5000 грн, колегія суддів, враховуючи незначну складність вказаної справи, ціну позову, розмір задоволених позовних вимог, невеликі обсяг матеріалів у даній справі та кількість підготовлених представником процесуальних документів, які не є великої складності, тривалість розгляду справи судом, оцінивши подані докази на підтвердження понесених витрат, вважає їх достатніми і справедливими.
Згідно з ч.ч.1, 2, 10, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки суд прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ТОВ "Коллект Центр", рішення Франківського районного суду міста Львова від 13 травня 2025 року слід змінити в частині розподілу судових витрат.
ТОВ "Коллект Центр" при зверненні до суду з позовною заявою було сплачено судовий збір в розмірі 3028 грн. ОСОБА_1 за подання її представником апеляційної скарги було сплачено судовий збір в розмірі 4542 грн. Враховуючи розмір задоволених позовних вимог,
з ОСОБА_3 на користь ТОВ "Коллект Центр" підлягають стягненню витрати за оплату судового збору в розмірі 2474 грн, в той же час, враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Підодвірного Т.І., з ТОВ "Коллект Центр" на користь ОСОБА_3 підлягають стягненню витрати за оплату судового збору за звернення з апеляційною скаргою в розмірі 831 грн.
Так як на ОСОБА_7 покладено більшу суму судових витрат, їй необхідно сплатити на користь ТОВ "Коллект Центр" 1643 грн (2474-831) судових витрат.
В решті рішення Франківського районного суду міста Львова від 13 травня 2025 року слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 141 ч.1; 374 ч.1п.2; 376 ч.1 п.п.3; 383; 384; 389-391 ЦПК України,- суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 -адвоката Підодвірного Тараса Івановича задовольнити частково.
Рішення Франківського районного суду міста Львова від 13 травня 2025 року змінити в частині розміру заборгованості по договору №0966125129 від 23.08.2019.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" (м. Київ, вул. Мечнікова, буд.3, оф.306, код ЄДРПОУ 44276926) заборгованість по договору №0966125129 від 23.08.2019 в розмірі 64398 (шістдесят чотири тисячі триста дев'яносто вісім) гривень 69 копійок.
Змінити рішення Франківського районного суду міста Львова від 13 травня 2025 року в частині вирішення питання судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" (м. Київ, вул. Мечнікова, буд.3, оф.306, код ЄДРПОУ 44276926) витрати на оплату судового збору в розмірі 1643 (одна тисяча шістсот сорок три) гривні 00 копійок.
В решті рішення Франківського районного суду міста Львова від 13 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3ст.389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 25 листопада 2025 року.
Головуюча суддя Ю.Р.Мікуш
Судді: Р.В.Савуляк
М.М. Шандра