Справа №209/4010/24
Провадження №1-кп/209/112/25
26 листопада 2025 року м. Кам'янське
Дніпровський районний суд міста Кам'янського Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі: секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України,
В провадженні Дніпровського районного суду міста Кам'янського Дніпропетровської області знаходиться вищевказане кримінальне провадження.
03 грудня 2025 року строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 закінчується.
У судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою, оскільки на його думку мають місце ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які на даний момент не змінилися і не відпали
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на відсутність ризиків, заялених прокурором, просив змінити запобіжний захід відносно його підзахисного на домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_4 заперечував проти клопотання прокурора.
Суд, заслухавши учасників судового розгляду, приходить до наступного висновку:
Розглядаючи питання про запобіжний захід, який був обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у виді тримання під вартою, суд виходить з того, що згідно ч. 1 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим і застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Перевіряючи доводи клопотання прокурора у контексті наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд встановив, що вони є обґрунтованими, а заявлені ризики об'єктивно існують. На думку суду подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою є виправданим, а підстави для заміни цього запобіжного заходу менш обтяжливим відсутні з наступних підстав:
Стосовно ризику переховування, суд враховує тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_4 , тому розуміючи невідворотність можливого покарання, останній може вдатися до відповідних дій.
Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у випадку визнання його винуватим у вчиненні злочину, безумовно не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, як за національним законодавством (п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК), так і за практикою Європейського суду з прав людини, є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (справа «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року).
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
При цьому, як додаткову обставину в підтвердження ризику переховування, суд враховує введення в Україні військового стану через агресію російської федерації проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, іншого запобіжного заходу, що може значно ускладнити органам правопорядку вжиття заходів реагування на таку поведінку обвинуваченого та забезпечити належне виконання ним своїх процесуальних обов'язків.
Крім того, на даний час існують ризики того, що перебуваючи на волі обвинувачений може незаконно впливати на потерпілу у кримінальному провадженні, оскільки вона є відомою обвинуваченому особою, тож, залишившись на волі, він може незаконно впливати на вказану особу з метою спонукання її до зміни своїх показань чи відмови від надання свідчень у судовому провадженні.
При вирішенні питання про необхідність продовження застосування запобіжного заходу на стадії судового розгляду вирішальним є питання наявності ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, продовження існування яких було встановлено.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, у зв'язку з чим доцільним є продовження відносно обвинуваченго ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тож клопотання прокурора є таким, що підлягає задоволенню.
Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
На підставі викладеного, керуючись ст. 177, 178, 183, 331, 369-372 КПК України, суд -
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 20.00 години 22 січня 2026 року включно.
Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її проголошення.
Суддя ОСОБА_1