Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області
Справа № 173/2297/25
Номер провадження2/173/1341/2025
іменем України
повне
20 листопада 2025 року м. Верхньодніпровськ
Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого - судді Челюбєєва Є.В., за участі секретаря Салтикової С.І, розглянув у відкритому судовому засіданні, в залі суду, цивільну справу за позовною заявою представника позивача, адвоката Богачової Наталії Петрівни, що діє в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права спільної часткової власності на земельну ділянку, виділення частки в натурі,
Представник позивача звернулася до суду із зазначеним позовом.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати сторін ОСОБА_4 . За життя ОСОБА_4 стала власником земельної ділянки, площею 7.52 га, з кадастровим №1221083300:01:005:0073 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Сторони є спадкоємцями першої черги за законом та отримали свідоцтво про право на спадщину за законом по 1/3 частині земельної ділянки. Сторони прийняли рішення продати земельну ділянку, площею 7,52 га, з кадастровим №1221083300:01:005:0073, але не можуть реалізувати своє право власності на майно, оскільки їх частки в нерухомості в натурі не виділені, а відповідач не має можливість добровільно розподілити ці частки шляхом укладання відповідного договору у нотаріуса так, як територіально проживає на території Російської Федерації, через що позивачі змушені звернутись до суду з вказаним позовом.
Провадження у справі відкрито 18.09.2025.
Позивачі та їх представник у судове засідання не з'явилися, представник позивачів надала заяву з проханням розглянути справу за їх відсутності.
Належно повідомлений відповідач в судове засідання не з'явилася, заяву про причини неявки або про розгляд справи у її відсутність суду не надала. Відзив на позов відповідачем не поданий.
Беручи до уваги, що представник позивача не заперечує проти заочного вирішення справи, тому суд розглядав справу на підставі ст.ст. 280-283 ЦПК України, заочно, на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Дослідив матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги необхідно задовольнити частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 21.10.2016, держаним нотаріусом, Першої дніпродзержинської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, зареєстрованого в реєстрі за № 1-119 та Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкту нерухомого майна,земельна ділянка площею 7.62 га, з кадастровим № 1221083300:01:005:0073, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належить на праві спільної часткової власності позивачам та відповідачеві по 1/3 частки кожному. Відомості про державну реєстрацію обтяжень відсутні.
Вказана земельна ділянка, яка знаходиться на території Водянської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, належала ОСОБА_4 , 1912 року народження, померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі Державного акту на право власності на земельні ділянку серії ДП № 003571, виданого Верхньодніпровською райдержадміністрацією Дніпропетровської області 18.12.2003 на підставі розпорядження голови Верхньодніпровської райдержадміністрації № 403 від 05.12.2003.
Відповідно до схеми розподілу земельної ділянки, складеної сертифікованим інженером - землевпорядником ОСОБА_5 (Сертифікат № 014232, рішення кваліфікаційної комісії від 28.11.2019 року № 11), можливий поділ земельної ділянки з кадастровим номером 1221083300:01:005:0073, площею 7,6200 га на три частини, кожна розміром 2,5400 га.
Між сторонами виникли правовідносини, що виникають із права власності. Способом захисту порушених цивільних прав позивачем визначено припинення права спільної часткової власності і визнання права власності на частку в натурі, як на самостійний об'єкт нерухомості, з яким погоджується суд. Даний спосіб захисту порушених прав, передбачений ст. 16 ЦК України.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.
Статтею 1 першого Протоколу до Конвенції про захист прав та основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною радою України від 17.07.1997 року, визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавленим своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом та загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України - право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК - право власності вважається набутим правомірним, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до статті 80 ЗК України суб'єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, а також застосування передбачених законом способів захисту прав.
Відповідно до положень статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із зазначенням частки кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою; кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.
У статті 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Аналіз положень статті 365 ЦК України дає підстави для висновку, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено за наявності будь-якої з передбачених пунктами 1-3 частини першої цієї статті підстав, які є самостійними, але за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
При вирішенні позову, пред'явленого на підставі статті 365 ЦК України, визначальним для прийняття судом рішення є встановлення обставини про те, що припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників не завдасть шкоди особі, право власності на частку якої припиняється, а визначення істотності шкоди, яка може бути завдана співвласнику, право якого припиняється, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та технічних характеристик об'єкта, який є спільним майном.
Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року в справі № 908/1754/17 (провадження № 12-180гс18), у постанові Верховного Суду від 14 квітня 2021 року в справі № 344/120/16-ц (провадження № 61-22129св19) та у постановах Верховного Суду України від 16 січня 2012 року у справі № 6-81цс11, від 02 липня 2014 року в справі № 6-68цс14, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-1943цс16.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2022 року у справі № 495/6053/19 (провадження № 61-1694св21) вказано, що «кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дрібному виразі. Статтею 358 ЦК України визначено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен зі співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. Виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Отже, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації».
Оскільки судом встановлено, що у позивачів виникло право власності на частки земельної ділянки площею 7,62 га, з кадастровим № 1221083300:01:005:0073, що розташована на території Водянської сільської ради Кам'янського району, Верхньодніпровської територіальної громади, Дніпропетровської області на законних підставах та встановлена можливість виділу в натурі окремих часток земельної ділянки, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову у цій частині.
Щодо вимог позивачів про виділ 1/3 частини земельної ділянки і відповідачу ОСОБА_3 , то вони не підлягають задоволенню, оскільки право на виділ належить лише співвласнику, який звертається з відповідною вимогою. Відповідач у цій справі є особою, до якої пред'явлено позов, і не заявляла вимоги про виділ частки в натурі.
Також не підлягає задоволенню вимога про припинення спільної часткової власності відповідачу ОСОБА_3 , оскільки згідно ч. 3 ст. 364 ЦК України, у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації. Отже, право спільної часткової власності на це майно припиняється лише для позивачів, оскільки саме їх 1/3 частини земельної ділянки виділені в натурі.
Враховуючи викладене вище, позовні вимоги слід задовольнити частково.
Керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
Позов представника позивача, адвоката Богачової Наталії Петрівни, що діє в інтересах ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про припинення права спільної часткової власності на земельну ділянку, виділення частки в натурі - задовольнити частково.
Виділити в натурі ОСОБА_1 1/3 частку від земельної ділянки загальною площею 7,62 га, кадастровий номер 1221083300:01:005:0073, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Водянської сільської ради Кам'янського району, Верхньодніпровської територіальної громади, Дніпропетровської області та визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частку площею 2,5400 га, яка позначена під № 1 на Схемі розподілу земельної ділянки, складеній сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_6 .
Виділити в натурі ОСОБА_2 1/3 частку від земельної ділянки загальною площею 7,62 га, кадастровий номер 1221083300:01:005:0073, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Водянської сільської ради Кам'янського району, Верхньодніпровської територіальної громади, Дніпропетровської області та визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частку площею 2,5400 га, яка позначена під № 2 на Схемі розподілу земельної ділянки, складеній сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_6 .
Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 7,62 га, кадастровий номер кадастровий номер 1221083300:01:005:0073, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Водянської сільської ради Камянського району Верхньодніпровська міська територіальна громада Дніпропетровської області.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Заочне рішення може бути переглянуте Верхньодніпровським районним судом Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року.
Повний текст рішення складений 25.11.2025.
Суддя: Є.В. Челюбєєв