Справа № 685/1023/25
Провадження № 2/685/567/25
26 листопада 2025 року селище Теофіполь
Теофіпольський районний суд Хмельницької області
в складі головуючої судді Бурлак Г.І.
з участю секретаря Ковальчука О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Теофіполь
справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості, мотивуючи його тим, що 14.09.2022 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №413384 по продукту «NewShort» (далі кредитний договір) у формі електронного документа з використанням електронного підпису, створеного за допомогою одноразового персонального ідентифікатора. Згідно вказаного договору відповідач отримала кредит в сумі 12 000 грн зі сплатою процентів, передбачених договором. Відповідачка взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконує, у зв'язку із чим утворилася заборгованість у розмірі 75773,92 грн, з яких: 11999,97 грн - заборгованість за тілом, 63773,95 грн - заборгованість за відсотками. 01.02.2024 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та позивачем укладено договір факторингу №01022024, відповідно до умов якого, а також Реєстру боржників до нього, до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №413384 від 14.09.2022. Просить позов задовольнити та стягнути з відповідачки на користь позивача 75773,92 грн заборгованості за за кредитним договором №413384 від 14.09.2022, 2422,40 грн судового збору та 8000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Позивач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений, в суд не з'явився, подав клопотання про підтримання позовних вимог та розгляд справи у відсутності його представника.
Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлена відповідно до ст.128 ЦПК України, до суду повернувся поштовий конверт надісланий відповідачу з судовою повісткою із відміткою органу поштового зв'язку «відмова», в судове засідання не з'явилася, про причину неявки не повідомила, клопотань не подала.
Суд вважає можливим проводити розгляд справи у відсутності сторін.
Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» в редакції, яка діяла станом на 14.09.2022, визначала порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно із ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
В судовому засіданні встановлено, що 14.09.2022 року на картку НОМЕР_1 на підставі Договору про організацію переказу грошових коштів між ТОВ «Пейтек» та ТОВ «Селфі кредит» від 03.05.2022 року ТОВ «Пейтек» перераховано 12000 грн. 01.02.2024 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та позивачем укладено договір факторингу №01022024, відповідно до умов якого, а також витягу з Реєстру боржників до нього, акта прийому-передачі, платіжної інструкції щодо перерахунок коштів на виконання договору факторингу, до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №413384 від 14.09.2022.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Оскільки відповідачка не надала суду доказів того, що не їй належить банківська картка № НОМЕР_2 на яку перераховано позичальником 12000 грн кредитних коштів та не надала доказів повернення вказаних коштів, суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині стягнення 11999,97 грн тіла кредиту задовольнити .
Як на підставу позовних вимог про стягнення з відповідача процентів за користування кредитом в розмірі 63773,95 грн позивач посилається на Договір №413384 від 14.09.2022 року, Додаток №1 до Договору про надання споживчого кредиту, розрахунок заборгованості та правила надання грошових коштів у позику, довідку про ідентифікацію, надану позичальником ТОВ «Селфі Кредит» .
Суд зазначає, що у вказаних доказах, наданих позивачем на підтвердження позовних вимог відсутній електронний цифровий підпис одноразовий ідентифікатор ОСОБА_1 в розумінні ЗУ «Про електронну комерцію» та ЗУ «Про електронний цифровий підпис», в редакції станом на 14.09.2022, суд критично оцінює довідку про ідентифікацію, надану позичальником ТОВ «Селфі Кредит» та розрахунок заборгованості, оскільки ці докази повністю залежать від волевиявлення і дій однієї сторони (позичальника). Вказане повністю узгоджується із правовими позиціями ВС, викладеними у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) , у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року справа № 342/180/17 .
На підставі викладеного, суд дійшов переконання, що в частині вимог про стягнення 63773,95 грн відсотків необхідно відмовити.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідачки на його користь судових витрат на сплату судового збору та професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст. 141 ЦПК України, у відповідності до ч. ч. 1, 2 якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до Договору про надання правничої допомоги №0107 від 01.07.2025, акта №266 від 08.10.2025 та детального опису наданих послуг, позивач поніс витрати на правову допомогу у розмірі 8000 грн.
Враховуючи, що позов задоволено на 15,84%, суд дійшов переконання, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 1267,2 грн витрат на професійну правничу допомогу та 383,71 грн судового збору.
Керуючись ст. 526, 638, 1048, 1054 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», ст.12, 81, 89, 263-265 ЦПК України, районний суд
ухвалив:
позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_4 , банк отримувача АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», адреса реєстрації: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4 поверх) заборгованість за кредитним договором №413384 від 14.09.2022 у розмірі 11999,97 грн, а також 1267,20 грн витрат на правничу допомогу та 383,71 грн судового збору.
В частині позовних вимог про стягнення 63773,95 грн відсотків відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня проголошення рішення до Хмельницького апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 статті 358 цього Кодексу.
Головуюча