Справа № 932/18395/25
Провадження № 2/932/6032/25
25 листопада 2025 року м. Дніпро
Суддя Шевченківського районного суду міста Дніпра Потоцька С.С., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Київське міжрегіональне управління міністерства юстиції України, третя особа: Приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу Зайченко Ірина Анатоліївна про визнання недійсним (скасування) свідоцтва про управління кооперативними правами,-
Адвокат Старовойтова О.Е. в інтересах ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду міста Дніпра з позовом, в якому просить визнати недійсним (скасувати) Свідоцтво про управління корпоративними правами від 12.08.2025, видане ОСОБА_2 в межах спадкової справи № 25/2025, яке зареєстровано в реєстрі під номером 775 та посвідчене приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко І.А.
В обґрунтування позову позивач вказує, свідоцтвом від 12.08.2025, виданим в межах спадкової справи № 25/2025, яке зареєстровано в реєстрі під номером 775 та засвідчено приватним нотаріусом міського нотаріального округу Зайченко І.А. встановлено, що у складі спадщини після смерті ОСОБА_3 , є корпоративні права, а саме:- 51 % частки у статутному фонді (капіталі) ТОВ «ДАРЕКС-ЕНЕРГО».
Свідоцтвом, виданим в межах спадкової справ № 25/2025, для управління корпоративними правами призначено з числа спадкоємців управителя спадщини - ОСОБА_2 , до повноважень якого належить управління зазначеними корпоративними правами.
У порушення приписів чинного законодавства, відповідач- ОСОБА_2 скликав та провів Загальні Збори учасників ТОВ «ДАРЕКС-ЕНЕРГО», на яких були прийняті рішення, зокрема про призначення нового заступника Генерального директора, що є перевищенням його компетенції і повноважень, як управителя спадщини, що є підставою для задоволення позову. Така поведінка Відповідача свідчить про необхідність зупинення його протиправної діяльності з метою збереження прав Позивача,
Ознайомившись з позовною заявою, прихожу до висновку про необхідність відмови у відкритті провадження у цій справі з огляду на таке.
Відповідно до ст. 186 ЦПК України до відкриття провадження у справі суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. 186 ЦПК України, чи підсудна справа даному суду, чи немає інших підстав для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в цивільній справі, встановлених ЦПК України.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин.
Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Відповідно до частин першої, другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предметна і суб'єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена у статті 20 ГПК України.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Корпоративними відносинами є відносини між учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) юридичних осіб, у тому числі які виникають між ними до державної реєстрації юридичної особи, а також відносини між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) щодо виникнення, здійснення, зміни і припинення корпоративних прав (частина шоста статті 96-1 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України)).
Корпоративними відносинами є відносини між учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) юридичних осіб, у тому числі які виникають між ними до державної реєстрації юридичної особи, а також відносини між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) щодо виникнення, здійснення, зміни і припинення корпоративних прав.
Управління товариством здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (частини перша, друга статті 97 ЦК України).
Визначаючи наявність юрисдикції господарського суду на підставі пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України, слід враховувати, чи пов'язаний цей спір із виникненням, здійсненням або припиненням корпоративних прав, зокрема права на участь в управлінні юридичною особою та в її діяльності. Корпоративні права характеризуються, зокрема, тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні останньою й інші правоможності, передбачені законом і статутом.
Ця правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2020 року справа № 338/667/19.
Статтею 50 Закону України "Про господарські товариства" визначено, що товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.
Звертаючись до Шевченківського районного суду міста Дніпра, позивач фактично намагається вирішити корпоративний спір з приводу проведення загальних зборів учасників ТОВ «ДАРЕКС-ЕНЕРГО», на яких прийняті рішення, зокрема про призначення нового заступника Генерального директора, що є перевищенням компетенції і повноважень відповідача, як управителя спадщини.
Отже, оскільки, у даному випадку, виник спір між учасниками товариства, суд вважає, що даний спір підвідомчий судам в порядку господарського судочинства.
Викладення позовної вимоги у виді «визнання недійсним (скасування) свідоцтва про управління кооперативними правами» та зазначення також відповідачем Київське міжрегіональне управління міністерства юстиції України не змінює сутності такого спору, як корпоративного.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.
Таким чином, враховуючи суть спору, спрямовану на врегулювання інтересів сторін корпоративних відносин, суд приходить до висновку про неможливість вирішення цього спору у порядку цивільного судочинства, оскільки Шевченківський районним суд міста Дніпра не є «судом, встановленим законом» для розгляду зазначеного спору, адже спір підвідомчий судам не цивільної, а господарської юрисдикції.
Керуючись статтями п. 1 ч. 1 ст. 186, 255, 256 ЦПК України, суд,-
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Київське міжрегіональне управління міністерства юстиції України, третя особа: Приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу Зайченко Ірина Анатоліївна про визнання недійсним (скасування) свідоцтва про управління кооперативними правами.
Роз'яснити позивачу, що його вимоги підсудні суду в порядку господарського судочинства.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її отримання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя С.С. Потоцька