м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 57
веб-сайт: https://bs.dp.court.gov.ua
телефон приймальні судді 099 520 65 95
Справа № 932/16186/25
Провадження № 1-кс/932/6671/25
про обрання запобіжного заходу
20 листопада 2025 року м. Дніпро
Слідча суддя ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_4
підозрюваного ОСОБА_5
потерпілої ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Дніпро клопотання слідчого слідчого відділення поліції №4 Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 , яке погоджене прокурором Центральної окружної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12025042150001330 від 21 жовтня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 194 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною у період часу з 00.00 год по 05.00 год залишати місце фактичного місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 стосовно підозрюваного:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Дніпропетровська, громадянин України, освіта середня, не одружений, офіційно не працевлаштований, на утриманні неповнолітніх дітей та осіб похилого віку не має, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий -
установила:
18 листопада 2025 року до слідчої судді надійшло клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні, відомості у якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025042150001330 від 21 жовтня 2025 року, стосовно ОСОБА_5 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 194 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , реалізуючи спільний злочинний намір, спрямований на умисне пошкодження чужого майна шляхом підпалу, діючи із корисливих мотивів, із метою отримання грошових коштів від невстановленої досудовим розслідуванням особи, у невстановлений в ході досудового розслідування час та місці, досягли між собою попередньої злочинної змови, розподіливши між собою ролі у скоєнні злочину.
Після чого, ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , реалізовуючи прямий злочинний умисел, направлений на умисне пошкодження чужого майна шляхом підпалу, діючи за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, з метою отримання грошових коштів від невстановленої досудовим розслідуванням особи, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, 20.10.2025 приблизно о 21 год. 20 хв. на автомобілі ГАЗ 24 д.н.з. НОМЕР_1 , водієм якого був ОСОБА_5 , прибули до буд. 14 по вул. Тополина у м. Дніпро, де біля буд. 16 по вул. Тополиній знаходився транспортний засіб - автомобіль марки «Mersedes-Benz C220» з номерним знаком НОМЕР_2 , власницею якого є ОСОБА_6 , який вони визначили як об'єкт свого злочинного посягання.
Продовжуючи реалізовувати спільний злочинний умисел, направлений на умисне пошкодження чужого майна шляхом підпалу, ОСОБА_8 , діючи відповідно відведеної йому ролі, використовуючи заздалегідь підготовлену горючу рідину, яка знаходилась в пластиковій пляшці, розлив вказану горючу рідину на капот автомобілю марки «Mersedes-Benz C220» з номерним знаком НОМЕР_2 , після чого підпалив вказаний транспортний засіб, внаслідок чого сталося його займання, що спричинило пожежу передньої частини автомобілю.
У цей час ОСОБА_5 , діючи відповідно відведеної йому ролі, з метою надання допомоги в разі необхідності, а також своєчасного попередження ОСОБА_8 про виникнення будь-якої небезпеки та появу сторонніх осіб, знаходився неподалік від місця скоєння кримінального правопорушення, спостерігаючи за навколишньою територією, а саме в салоні автомобілю ГАЗ 24 д.н.з. НОМЕР_1 .
Після займання передньої частини автомобіля, ОСОБА_8 сів до авто ГАЗ 24 д.н.з. НОМЕР_1 та разом з ОСОБА_5 , довівши свій злочинний умисел до кінця та разом покинули місце скоєння кримінального правопорушення. Умисні дії ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які виразилися в умисному пошкодженні чужого майна, вчиненому шляхом підпалу, за попередньою змовою групою осіб, кваліфікуються за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України.
Умисні дії ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які виразилися в умисному пошкодженні чужого майна, вчиненому шляхом підпалу, за попередньою змовою групою осіб, кваліфікуються за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України.
Під час досудового розслідування по вказаному кримінальному провадженню виникла необхідність у застосуванні відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, оскільки відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України встановлена наявність ризиків, передбачених пп. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, що підтверджується репутацією самого підозрюваного, якому на підставі достатніх вагомих доказів повідомлено про підозру у скоєнні умисного, тяжкого злочину, за яким законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до десяти років.
У судовому засіданні прокурори заявлене клопотання підтримали.
Підозрюваний ОСОБА_5 бажав самостійно здійснювати свій захист, проти задоволення клопотання не заперечував.
Заслухавши доводи прокурорів, підозрюваного, дослідивши надані докази та матеріали, слідчою суддею встановлено наступне.
Як вбачається з клопотання та наданих до нього доказів, слідчим здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025042150001330 від 21 жовтня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 194 КК України.
12 листопада 2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України.
Згідно ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 194 КК України відноситься до тяжких злочинів.
Про причетність підозрюваного ОСОБА_5 до неправомірних дій та обґрунтованість підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення свідчать докази, які долучені до матеріалів клопотання: протоколи огляду місць подій від 20.10.2025; акт про пожежу від 20.10.2025 та висновок про причини виникнення пожежі від 22.10.2025; висновок експерта від 28.10.2025 № СЕ-19/104-25/41279-АВ; протокол допиту потерпілої ОСОБА_6 від 21.10.2025; протокол допиту підозрюваного ОСОБА_5 від 12.11.2025; протокол проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_5 від 12.11.2025.
Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення клопотання, а також здійснюючи судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, слідчий суддя виходить із наступного.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно із ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Щодо обґрунтованості підозри
Не вдаючись до детальної оцінки дій та винуватості особи, на цій стадії кримінального провадження, слідчий суддя повинен пересвідчитись, що повідомлена підозра є обґрунтованою, тобто такою, що передбачає наявність достатніх даних, які б могли переконати об'єктивного та стороннього спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення у якому її підозрюють.
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі "Мюррей проти Сполученого Королівства" № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що "факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування".
Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" зазначено, що "термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
За такого, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Отже, при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність останнього до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Під час оцінки доказів у своїй сукупності, слідча суддя, з урахуванням вищевказаних письмових доказів, що були надані органом досудового розслідування, та досліджені в судовому засіданні, здійснюючи їх оцінку за своїм внутрішнім переконанням, приходить до висновку, що повідомлена підозра у вчиненні кримінального правопорушення є обґрунтованою, що підтверджується копіями матеріалів кримінального провадження, зокрема, протоколом допиту потерпілої, протоколами пред'явлення особи для впізнання.
Разом із тим, вищенаведеним висновком про обґрунтованість підозри не констатується наявності в діях особи вини у вчиненні злочину. Так, на цій стадії слідчий суддя не вправі наперед вирішувати питання про фактичні обставини кримінального правопорушення, кваліфікацію дій підозрюваного, доведеність чи недоведеність винуватості підозрюваного, давати оцінку доказам щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, оскільки ці питання вирішуються судом при ухваленні судового рішення по суті обвинувачення на підставі обвинувального акта, а не під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу щодо особи, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у Кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Наявність ризиків, та їх обґрунтованість.
У клопотанні свідчий зазначив, про наявність ризиків, передбачених п.п. 1,5 ч. 1 ст. 177 КК України, а саме можливість його переховування від органів досудового розслідування, що підтверджується самою репутацією підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.
У той же час, матеріали клопотання не містять жодних доказів щодо репутації підозрюваного, а прокурором у судовому засіданні не зазначено у чому полягає така репутація, у зв'язку із чим критично оцінюю ризик переховування у цій частині. Сама по собі тяжкість покарання не є підставою для обрання запобіжного заходу.
Однак, зважаю, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину за попередньою змовою небезпечним способом, шляхом підпалу, тому ризик переховування є ймовірно високим.
Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення не є підтвердженим, адже раніше підозрюваний не притягувався до кримінальної відповідальності. Окрім того, слідчий зазначаючи вказаний ризик, зазначав, що підозрюваний офіційно не працевлаштований. Однак, таке твердження органу досудового розслідування спростовано клопотанням про поруку від роботодавця ОСОБА_5 - депутата Дніпровської районної ради, підприємця ОСОБА_9 . Документів, що спростовують твердження ОСОБА_9 , що він є роботодавцем ОСОБА_5 , прокурором не спростовано.
У судовому засіданні прокурор зазначила, що підозрюваний співпрацює із слідством, тому ця обставина впливає на вид обраного запобіжного заходу.
За встановлених обставин, вважаю, що ризик, передбачений п. 1 ч. ст. 177 КПК України підтверджено прокурором у судовому засіданні.
Щодо застосування заявленого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Прокурор у судовому засіданні підтримала клопотання щодо застосування заявленого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною у період часу з 00.00 год по 05.00 год залишати місце фактичного місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до вимог ст. 181 КПК України домашній арешт полягає у забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
У судовому засіданні встановлено, що за вказаною адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 проживає за усною домовленістю із власницею квартири. Письмового договору із нею не має. Достовірно не знає хто є насправді власником квартири. Сплачує за оренду квартири щомісячно 6000 грн, шляхом перерахування коштів на банківську картку. Згоди власниці на те, що він буде перебувати у вказаній квартирі і одночасно перебувати під домашнім арештом суду не надавав.
У судовому засіданні прокурор не змогла обґрунтувати із яких мотивів було визначено домашній арешт із забороною у період часу з 00.00 год по 05.00 год залишати вказане житлове приміщення, зазначивши що це дискреція прокурора. У той же час, вважаю, що прокурором залишено поза увагою той факт, що з 00.00 год до 05.00 год у зв'язку із веденням військового стану діє комендантська година і ОСОБА_5 , у силу загальновідомих обставин, позбавлений можливості вільно пересуватися у вказаний час. У зв'язку із чим вважаю, що вказаний час, у проміжок якого заборонено підозрюваному залишати приміщення, обрано формально. Окрім того, вважаю, що без згоди власника квартири є необґрунтованим обрання такого запобіжного заходу як домашній арешт, оскільки сам по собі такий захід передбачає відвідування органами поліції із метою контролю місця фактичного проживання підозрюваного у заборонений час, тобто має місце безпосереднє втручання у право власності власника квартири. Інших обґрунтувань прокурором окрім як дискреція прокурора слідчому судді під час розгляду клопотання по суті не надано.
За встановлених обставин, вважаю доцільним застосувати положення ч. 4 ст. 194 КПК України, та визначити більш м'який запобіжний захід як-то особисте зобов'язання, оскільки прокурором не доведено недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Щодо розгляду клопотання про поруку
На адресу суду надійшло клопотання діючого депутата Дніпровської міської ради ОСОБА_9 , який зазначив, що є роботодавцем ОСОБА_5 .
Зазначив, що має бажання бути особистим поручителем підозрюваного ОСОБА_5 .
У судовому засіданні прокурор заперечував щодо задоволення клопотання.
Вважаю, що оскільки ОСОБА_9 особисто до суду не з'явися, слідча суддя позбавлена можливість перевірити репутацію поручителя, його згоду взяти на себе відповідальність та перевірити фінансову спроможність ймовірного поручителя.
У зв'язку із чим доходжу висновку про відсутність підстав для задоволення такого клопотання.
У силу приписів ст. 177 УКПК України, однією із мети і підстав застосування запобіжних заходів є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Позаяк, слідчим та прокурором у судовому засіданні, позиції власника та підтвердження його однозначної згоди на застосування домашнього арешту до особи у належному йому нерухомому майні суду не надані, а тому за викладених обставин застосування адреси відбування домашнього арешту АДРЕСА_1 , не уявляється можливим.
Враховуючи, що слідчим наведено два ризики, передбачені п.п.1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а прокурором у судовому засіданні доведено лише п.1 - переховуватися від органів досудового розслідування, окрім того, не доведено неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, вважаю, що такий запобіжний захід як особисте зобов'язанням на даному етапі досудового розслідування забезпечить виконання ОСОБА_5 покладених на нього обов'язків, а також спробам запобігання переховуватися. Взято до уваги і той факт, на якому наголошувала прокурор у судовому засіданні, що ОСОБА_5 співпрацює із органами досудового розслідування, а також думку потерпілої ОСОБА_6 щодо заявленого клопотання органом досудового розслідування.
Частиною 1 ст.179 КПК України визначено, що особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
Із урахуванням зазначених ризиків у кримінальному провадженні, обставин кримінального правопорушення та даних про особу підозрюваного слідчий суддя вважає, що на даний час для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та виконання останнім покладених на нього процесуальних обов'язків, є достатнім застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання із покладенням на підозрюваного наступних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК:
1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утримуватися від спілкування із потерпілою та свідками у кримінальному провадженні,
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Також, вважаю за необхідне роз'яснити підозрюваному що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі визначеному КПК України
Керуючись ст.ст. 177, 179, 181, 194 КПК України, -
постановила:
У задоволенні клопотання слідчого слідчого відділення поліції №4 Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 , яке погоджене прокурором Центральної окружної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12025042150001330 від 21 жовтня 2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 194 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною у період часу з 00.00 год по 05.00 год залишати місце фактичного місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 стосовно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.
У задоволенні клопотання депутата Дніпровської районної ради ОСОБА_10 про особисту поруку - відмовити.
Обрати підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на строк до 12 січня 2026 року, у межах строку досудового розслідування, обов'язки передбачені п.п. 1, 2, 3, 4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утримуватися від спілкування із потерпілою та свідками у кримінальному провадженні,
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що у разі не виконання покладених на нього обов'язків до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід і накладено грошове стягнення.
Строк дії обов'язків визначити до 12 січня 2026 року включно, в межах строку досудового розслідування.
Контроль за виконанням особистого зобов'язання покласти на слідчого.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Повний текст ухвали постановлено 24 листопада 2025 року.
Слідча суддя ОСОБА_11