17.10.2025 Справа №607/24560/24 Провадження №2/607/977/2025
місто Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого - судді - Якімця Т.І.,
за участю секретаря судового засідання - Трембач С.О.,
за участі сторін:
представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Скиби Л.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Скиба Людмила Сергіївна, до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Тернопільська районна державна нотаріальна контора про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом та
І. Описова частина
1. Стислий зміст позовної заяви
14 листопада 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Скиба Л.С. - звернулася до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з цивільним позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Тернопільська районна державна нотаріальна контора про визнання права власності на частку земельної ділянки з кадастровим номером: 6125255400:02:001:0955, площею 0,1107 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом та виділити частку земельної ділянки в натурі, ціна позову 237 119,40 грн (а.с. 2 - 7).
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що 28 січня 2009 року ОСОБА_3 було складено та посвідчено Великобірківською селищною радою за № 3 заповіт на ім'я ОСОБА_4 на все належне їй майно з чого б воно не складалось і де б воно не знаходилось, і все те на що вона за законом матиме право. Згідно свідоцтва про смерть серії
НОМЕР_1 від 10 липня 2018 року, виданого виконавчим комітетом Великобірківської селищної ради Тернопільського району Тернопільської області ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно даних Великобірківської селищної ради від 31 жовтня 2018 року вищевказаний заповіт на день смерті не скасований і не відмінений заповідачем.
Тернопільською районною державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа № 532/2018 після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за заявою сина померлої ОСОБА_4 , про прийняття спадщини за заповітом від 23 листопада 2018 року за № 2152. Інші спадкоємці до нотаріальної контори не зверталися. Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 002008, виданого Тернопільським районним відділом земельних ресурсів 01 лютого 2007 року, вказана земельна ділянка площею 0,1107 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована на території селища Великі Бірки Тернопільського району Тернопільської області належить ОСОБА_3 , відповідно до списку співвласників земельної ділянки вищевказаного державного акту є також ОСОБА_2 . Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за № HB-6105302492018 від 29 листопада 2018 року відсутній розподіл часток на вищевказану земельну ділянку. Після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у Тернопільській районній державній нотаріальній конторі заведена спадкова справа за № 528/202, за заявою дружини померлого ОСОБА_1 про прийняття спадщини за законом. 16 грудня 2022 року також була подана заява дочки померлого ОСОБА_5 за № 971/02-14 про відмову від прийняття спадщини. Інші спадкоємці до нотаріальної контори не зверталися.
30 квітня 2024 року нотаріусом Тернопільської районної державної нотаріальної контори винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії, відповідно до якої ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, на частку земельної ділянки площею 0,1107 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована на території селища Великі Бірки, Тернопільського району, Тернопільської області, після смерті чоловіка ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , частка якого належала ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем якої був її син ОСОБА_4 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав.
2. Стислий зміст відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив
Відповідач ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Тернопільська районна державна нотаріальна контора своїм правом на відзив, що передбачене статтею 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), не скористалися.
3. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 листопада 2024 року, визначено головуючого суддю (суддю-доповідача): Братасюка В.М. (а.с. 22).
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 листопада 2024 року відкрито провадження у цій цивільній справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження (а.с. 23).
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю (суддю-доповідача): Якімця Т.І. (а.с. 40).
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 квітня 2025 року цивільну справу № 607/24560/24 прийнято до свого провадження, постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання (а.с. 44).
Протокольною ухвалою від 15 жовтня 2025 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті (а.с. 87).
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Скиба Л.С. - позов підтримала з підстав наведених у позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, однак подав заяву в якій просив слухати справу у його відсутності, щодо задоволення позову не заперечив (а.с. 27).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Тернопільська районна державна нотаріальна контора в судове засідання не з'явилася, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлялася належним чином.
Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд встановив наступні обставини справи.
ІІ. Мотивувальна частина
1. Фактичні обставини встановлені судом.
Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯГ № 002008 від 01 лютого 2007 року, витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку
№ НВ-6105302492018 від 29 листопада 2018 року, та відомостей про право власності/право постійного користування ОСОБА_3 та ОСОБА_2 належить по на праві спільної часткової власності земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1107 га, яка знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1 , кадастровий номер:6125255400:02:001:0955 (а.с. 10 - 14, 84, 85).
У витязі № НВ-6100817202024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 23 жовтня 2024 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий номер:6125255400:02:001:0955, становить 237 119,40 грн (а.с. 9).
Згідно заповіту від 28 січня 2009 року, ОСОБА_3 заповіла все належне їй майно ОСОБА_4 , який посвідчений секретарем виконкому Великобірківської селищної ради Тернопільського району Тернопільської області Кумпаненко О.Й., зареєстровано в реєстрі за № 3 (а.с. 19, 72 ,77 зворотня сторона). 31 жовтня 2018 року по даних, які знаходяться у справах виконавчого комітету Великобірківської селищної ради, цей заповіт на день смерті не скасований і не відмінений заповідачем.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть, серія НОМЕР_1 , актовий запис № 24, видане виконавчим комітетом Великобірківської селищної ради Тернопільського району Тернопільської області (а.с. 18).
Відповідно до довідки виконавчого комітету Великобірківської селищної ради Тернопільського району Тернопільської області № 2197 від 31 жовтня 2018 року, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на момент смерті проживала та перебувала на реєстраційному обліку за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з нею проживав та перебував на реєстраційному обліку її син - ОСОБА_2 (а.с. 72 зворотна сторона).
23 листопада 2018 року ОСОБА_4 звернувся із заявою до Тернопільської районної державної нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 , спадкова справа № 532/2018, заява № 2152. Вказане також підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 54216757 від 23 листопада 2018 року та Інформаційна довідка зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 54216724 (а.с. 70, 71).
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , про що свідчить свідоцтво про смерть,
серія НОМЕР_2 , актовий запис № 50, видане виконавчим комітетом Великобірківської селищної ради Тернопільського району Тернопільської області (а.с. 17).
Відповідно до довідки виконавчого комітету Великобірківської селищної ради Тернопільського району Тернопільської області № 901 від 07 листопада 2022 року, ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , на момент смерті проживав та перебував на реєстраційному обліку за адресою: АДРЕСА_2 . Разом з ним перебували на реєстраційному обліку: теща - ОСОБА_6 по день своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 , дружина - ОСОБА_1 по цей час, дочка - ОСОБА_5 по 28 жовтня 2022 року, внук - ОСОБА_7 по 28 жовтня 2022 року, брат дружини - ОСОБА_8 по цей час (а.с. 77).
16 листопада 2022 року донька ОСОБА_5 написала заяву у нотаріуса, в якій вказала, що відмовляється від прийняття спадщини за законом після смерті батька ОСОБА_4
(а.с. 74 - 76).
16 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до Тернопільської районної державної нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_4 , спадкова справа № 528/2022, заява № 1171 (а.с. 73).
Як вказано у витязі про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 70940394 від 16 грудня 2022 року, була заведена спадкова справа № 70052294, номер у нотаріуса № 528/2022, після смерті ОСОБА_4 (а.с. 21, 73, 76 зворотні сторони).
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 23 червня 2023 року ОСОБА_1 видано свідоцтво на спадщину: земельну ділянку, для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, площею 0,1503 га, кадастровий номер:6125255400:02:001:0998, що розташована на АДРЕСА_1 , зареєстровано в реєстрі за № 316
(а.с.78 зворотна сторона).
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 895/02-31 від 30 квітня 2024 року відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва на право на спадщину за законом, на частку земельної ділянки, площею 0,1107 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована на території: селища Великі Бірки, Тернопільського району, Тернопільської області, після смерті чоловіка - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , частка яка належала ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем якої був її син ОСОБА_4 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав (а.с. 20, 79 зворотна сторона - 80).
2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
2.1. В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частини перша та друга статті 8 Конституції України).
Конституцією України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша статті 55). Частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод (пункт 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року № 9-зп).
Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави; суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України). Частиною першою статті 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтею 10 ЦПК України закріплено: суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (частина перша); суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (частина друга); суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (частина четверта); забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини (частина десята).
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За приписами частин першої - третьої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
2.2. Частиною першою статті 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Конституційний Суд України зазначив, що в приписові частини першої статті 41 Конституції України визначено тріаду правомочностей власника: володіння, користування, розпорядження, які він здійснює щодо певного майна, що йому належить на тій чи тій юридичній підставі, тому в розумінні цього припису власність, якою кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися, стосується майна. Відповідно, конституційний імператив щодо непорушності права приватної власності скеровано насамперед на убезпечення власника від протиправного втручання в здійснення ним своїх прав щодо володіння, користування та розпорядження належним йому майном вільно та на власний розсуд. (абзац одинадцятий пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 червня 2022 року
№ 6-р(ІІ)/2022).
У статті 41 Основного Закону України також вказано: право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (частина друга); ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним (частина четверта); використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (частина сьома).
Головним обов'язком держави у сфері відносин власності є забезпечення захисту прав усіх суб'єктів права власності. Одним із механізмів забезпечення такого захисту є законодавче врегулювання, у межах якого чітко та вичерпно встановлено, зокрема, підстави виникнення, припинення права власності, випадки правомірного обмеження права власності, підстави і порядок здійснення такого обмеження (абзац десятий пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 червня 2022 року № 6-р(ІІ)/2022).
Наведені приписи основоположного акта держави знаходять свій розвиток насамперед у нормах цивільного законодавства.
Так, частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Стаття 317 ЦК України передбачає, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша); на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (частина друга).
Згідно з статтею 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина перша); власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону; при здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства (частина друга); усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав (частина третя).
Стаття 321 ЦК України визначає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
За статтею 328 ЦК України: право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша); право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (частина друга).
Якщо певне право, зокрема право власності, порушено, не визнається або оспорюється кожна особа має право на його захист (частина перша статті 15 ЦК України). Відповідно до частини першої статі 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу. Пунктом 1 частини другої цієї статті ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільного право є визнання права.
2.3. Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).
За статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218).
Аналіз приписів статей 1216 - 1218 ЦК України у їх системному зв'язку зі статтею 328 ЦК України дає підстави для висновку, що спадкування є однією з підстав виникнення права власності.
Як встановлено частиною першою статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233 ЦК України).
Відповідно до статті 1220 ЦК України внаслідок смерті особи відкривається її спадщина.
За частиною першою статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
2.4. Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, що посвідчує його право власності.
Відповідно до абзацу 3 частини другої статті 331 ЦК України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
За частиною першою статті 81 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 вказано, що відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.
Пунктом «а» частини третьої статті 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання права.
Згідно статті 118 ЗК України початком процедури приватизації земельної ділянки є звернення громадянина з заявою (клопотанням) до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16 травня 2013 року
№ 24-753/0/4-13 роз'яснено наступне: «Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку. Не підлягають задоволенню позовні вимоги спадкоємців про визнання права власності на земельну ділянку, щодо якої спадкодавцем розпочато, але не завершено процедуру приватизації.
На підставі абзацу 2 пункту 1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про приватизацію земельних ділянок» від 26 грудня 1992 року, є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
До 01 січня 2013 року державна реєстрація земельних ділянок, які передавалися у власність із земель державної чи комунальної власності, здійснювалась з видачею державних актів на право власності на земельні ділянки. Реєстрація державних актів на право власності здійснювалась у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.
З 01 січня 2013 року у зв'язку з набранням чинності Закону України «Про Державний земельний кадастр» державні акти на право власності чи право постійного користування земельною ділянкою не видаються, а право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» шляхом внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
ЗК України, у редакції на момент виникнення спірних правовідносин, встановлював, що набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передання у власність земельної ділянки спадкодавцю; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження меж земельної ділянки із власниками чи користувачами суміжних земельних ділянок; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; державна реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до статті 1216 ЦК України не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія пункту 1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України.
Відповідно до пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством; за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають; у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
У пункті 3.1. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 вказано, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду у позовному провадженні.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.
Зважаючи на відмову нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину, іншого шляху окрім звернення до суду за захистом порушеного права у позивача немає, тому, відповідно статті 16 ЦК України, він обрав правильний спосіб захисту свого порушеного права.
За встановлених обставин, зважаючи на те, що спадкодавець ОСОБА_4 набув право власності на частку земельної ділянки, площею 0,1107 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована на території: селища Великі Бірки, Тернопільського району, Тернопільської області, після смерті, частка яка належала ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем якої був її син ОСОБА_4 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав, а саме: не зареєстрував своє право власності на неї, при цьому державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, відсутність якої не може бути підставою позбавлення спадкоємців права на спадщину, після смерті чоловіка - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивач не може оформити право на спадщину, у зв'язку з тим, що останній остаточно не оформив спадкового права після смерті матері - ОСОБА_3 .
Крім того, суд зауважує, що ОСОБА_5 , дочка померлого, подала заяву нотаріусу, в якій вказала, що відмовляється від прийняття спадщини за законом після смерті батька.
Враховуючи те, що право власності спадкодавця доведено наведеними вище обставинами та доказами, позивач ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею за законом першої черги після смерті чоловіка ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , прийняла спадщину, але отримати свідоцтво про право на спадщину не змогла через відсутність правовстановлюючих документів за спадкодавцем на спірне майно, у зв'язку з чим за нею належить визнати право власності на вказане майно, в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка та виділити їй в натурі частку земельної ділянки з кадастровим номером: 6125255400:02:001:0955, площею 0,1107 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви
Враховуючи вищенаведене, а також те, що позивачем доведено наявність обставин необхідних для набуття права власності, суд вважає, що позивач прийняла спадщину в установленому законом порядку, але отримати свідоцтво про право на спадщину в порядку спадкування на земельну ділянку в нотаріальній конторі не може, тож її право підлягає судовому захисту, а позовні вимоги задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Розподіляючи судові витрати у виді судового збору, суд керується частиною дев'ятою статті 141 ЦПК України, яка передбачає, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Оскільки спір виник не з протиправних дій відповідача, судові витрати покладаються на позивача.
Таким чином, судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції слід покласти на ОСОБА_1 в межах нею понесених.
Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 19, 76 - 79, 81, 89, 141, 258 - 268, 273 - 274, 352 - 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
1. Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Скиба Людмила Сергіївна, до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Тернопільська районна державна нотаріальна контора про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом - задовольнити.
2. Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) право власності на частку земельної ділянки з кадастровим номером: 6125255400:02:001:0955, площею
0,1107 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , частка якого належала ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем якої був її син ОСОБА_4 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав.
3. Виділити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) частку земельної ділянки з кадастровим номером: 6125255400:02:001:0955, площею 0,1107 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в натурі.
4. Судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції слід покласти на ОСОБА_1 в межах нею понесених.
5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
6. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
7. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного рішення суду.
8. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення виготовлено 27 жовтня 2025 року.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , паспорт серія НОМЕР_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , паспорт серія НОМЕР_5 , РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Тернопільська районна державна нотаріальна контора, адреса місця знаходження: вул. Котляревського, 27, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ: 05466080.
Головуючий суддяТ. І. Якімець