Справа №461/9285/25
Провадження №3/461/3251/25
25 листопада 2025 року суддя Галицького районного суду м. Львова Стрельбицький В.В., за участю представника митного органу Лубоцького Б.І., розглянувши матеріали, які надійшли від Львівської митниці Державної митної служби України про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил
ОСОБА_1 , громадянина України, місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,
за ч. 1 ст. 473 Митного кодексу України,
встановив:
21 жовтня 2025 року в ході здійснення митного контролю міжнародних поштових відправлень, в зоні митного контролю ММПО СП «Росан» митного поста «Львів-поштовий» Львівської митниці, за результатами спрацювання СУР було проведено митний огляд МПВ за № CV949571499US та виявлено не задекларовані товари, які не відповідають даним зазначеним у товаросупровідних документах митної декларації форми CN23 № CV949571499US, відправником зазначеного МПВ, яке надійшло з США, виступає гр. ОСОБА_2 , місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 , ( НОМЕР_2 ), отримувачем: ОСОБА_2 , місце проживання/перебування: АДРЕСА_3 , ( НОМЕР_2 ). Згідно митної декларації форми CN23 № CV949571499US, відправник зазначив, що у міжнародному поштовому відправленні пересилає чохол для телефону.
Відповідно до частини першої статті 236 Митного кодексу України, декларування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України у міжнародних поштових та експрес-відправленнях, здійснюється оператором поштового зв'язку, експрес-перевізником, одержувачем (відправником).Згідно частини другої статті 236 Митного кодексу України - декларування товарів, зазначених у частині першій статті 234 цього Кодексу, здійснюється одержувачем (відправником) шляхом подання митної декларації за формою єдиного адміністративного документа чи іншого документа, що відповідно до законодавства може використовуватися замість митної декларації або її замінювати, у тому числі з використанням інформаційних технологій, або оператором поштового зв'язку чи експрес-перевізником шляхом подання реєстрів (тимчасових та/або додаткових) міжнародних поштових та експрес-відправлень.
У відповідності до частини першої статті 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Згідно абзацу 8 пункт 2 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 р. № 450 (із змінами і доповненнями), товари декларуються шляхом подання митному органу митної декларації CN 22 чи CN 23 за формою, встановленою актами Всесвітнього поштового союзу.
Відповідно до абзацу 6 пункт 9 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 р. № 450 (із змінами і доповненнями) митна декларація CN 22 чи CN 23 подається оператором поштового зв'язку митному органу в електронній формі з використанням інформаційних технологій або в паперовій формі.
Під час огляду міжнародного поштового відправлення - посилки CN23 № CV949571499US, було виявлено незадекларований товар, а саме мобільний телефон з маркуванням Apple iPhone 17 pro, Silver, 256 GB,model: A3256,serial № НОМЕР_3 , IMEI: НОМЕР_4 , новий у заводській упаковці.
Виявлений товар знаходився в поштових відправленнях без будь-якого приховування.
ОСОБА_3 подав до суду заяву про слухання справи без його участі. Також, у заяві просив закрити провадження у справі за малозначністю, обґрунтовуючи це тим, що порушення, яке зазначене у протоколі було допущено ненавмисно та вперше.
Представник митного органу в судовому засіданні протокол підтримав.
Заслухавши доводи представника митниці, дослідивши матеріали справи, приходжу до наступних висновків, виходячи з наведених нижче доводів та мотивів.
Завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням (ч. 1 ст. 486 МК України).
Частиною 1 статті 473 Митного кодексу України передбачена відповідальність за пересилання через митний кордон України у міжнародних поштових та експрес-відправленнях товарів, наявність, найменування або назва, кількість яких не відповідає даним, заявленим у митній декларації або в інших документах, що відповідно до законодавства України з питань митної справи замінюють митні декларації, товаросупровідних та/або комерційних документах.
Відповідно до ч. 1 ст. 458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 235 Митного кодексу України, забороняється переміщення (пересилання) в міжнародних поштових та експрес-відправленнях:
1) товарів, заборонених цим Кодексом та іншими законодавчими актами України відповідно до ввезення на митну територію України або вивезення з цієї території;
2) товарів, відправлених з порушенням митних правил;
3) товарів, щодо яких відсутні відповідні дозвільні документи, у разі застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;
4) товарів, які за результатами проведення заходів офіційного контролю не можуть бути випущені у заявлений митний режим відповідно до мети їх ввезення в Україну;
5) товарів (одяг, взуття тощо), що були у використанні та перебувають у брудному стані, які за своїми ознаками можуть становити небезпеку для працівників поштового зв'язку, без документів про проведену фумігацію;
6) товарів, що класифікуються в 1-24 групах згідно з УКТ ЗЕД, що переміщуються (пересилаються) на адресу громадян або відправляються громадянами, крім харчових продуктів загальною вагою не більше 10 кілограмів в упаковці виробника;
7) алкогольних напоїв та/або тютюнових виробів, що переміщуються (пересилаються) на адресу громадян або відправляються громадянами, незалежно від вартості.
Забороняється переміщення (пересилання) в міжнародних поштових відправленнях товарів, заборонених до пересилання відповідно до законодавства України та актів Всесвітнього поштового союзу, а також товарів, відправлених з порушенням вимог нормативно-правових актів з питань надання послуг поштового зв'язку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 236 МКУ, декларування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України у міжнародних поштових та експрес-відправленнях, здійснюється оператором поштового зв'язку, експрес-перевізником, одержувачем (відправником). Кореспонденцiя, поштові листи та листівки, література для сліпих, друковані матеріали, міжнародні експрес-відправлення документарного характеру декларуються в уснiй формi на підставі товаросупровідних документів. Інші товари, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України у міжнародних поштових та експрес-відправленнях, підлягають письмовому декларуванню.
Декларування товарів, зазначених у частині першій статті 234 цього Кодексу, здійснюється одержувачем (відправником) шляхом подання митної декларації за формою єдиного адміністративного документа чи іншого документа, що відповідно до законодавства може використовуватися замість митної декларації або її замінювати, у тому числі з використанням інформаційних технологій, або оператором поштового зв'язку чи експрес-перевізником шляхом подання реєстрів (тимчасових та/або додаткових) міжнародних поштових та експрес-відправлень.
Згідно частини першої статті 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта. Особливості подання загальної декларації прибуття та декларації тимчасового зберігання визначені у главах 28 і 37 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 р. № 450 (із змінами і доповненнями), товари декларуються шляхом подання митному органу:
митної декларації за формою єдиного адміністративного документа відповідно до додатка I до Конвенції про спрощення формальностей у торгівлі товарами 1987 року (далі - митна декларація за формою єдиного адміністративного документа);
або митної декларації М-16;
або письмової заяви за формою згідно з додатком 1;
або митної декларації для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов'язаних з провадженням підприємницької діяльності;
або декларації транскордонного переміщення фізичними особами валютних цінностей;
або тимчасового та/або додаткового реєстру міжнародних поштових та експрес-відправлень;
або митної декларації CN 22 чи CN 23 за формою, встановленою актами Всесвітнього поштового союзу;
або іншого документа, що відповідно до законодавства може використовуватись замість митної декларації або її замінює.
Відповідно до пункту 9 наведеного вище Положення про митні декларації, митна декларація за формою єдиного адміністративного документа та митна декларація М-16 виготовляються типографським способом або за допомогою комп'ютера.
Письмова заява за формою згідно з додатком 1 виготовляється за допомогою комп'ютера у разі її подання митному органу в паперовій формі.
Митна декларація М-16 у разі подання її митному органу в паперовій формі може заповнюватися власноручно.
У разі подання митному органу в електронній формі митної декларації за формою єдиного адміністративного документа, митної декларації М-16 або письмової заяви за формою згідно з додатком 1 використовуються інформаційні технології.
Тимчасовий та додатковий реєстри міжнародних поштових та експрес-відправлень подаються виключно оператором поштового зв'язку або експрес-перевізником митному органу в електронній формі з використанням інформаційних технологій.
Митна декларація CN 22 чи CN 23 подається оператором поштового зв'язку митному органу в електронній формі з використанням інформаційних технологій або в паперовій формі.
Отже, вважаю, що у діях ОСОБА_3 наявні ознаки правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 473 МК України, тобто пересилання через митний кордон України у міжнародних поштових та експрес-відправленнях товарів, наявність, найменування або назва, кількість яких не відповідає даним, заявленим у митній декларації або в інших документах, що відповідно до законодавства України з питань митної справи замінюють митні декларації, товаросупровідних та/або комерційних документах, що доводиться дослідженими та перевіреними в ході розгляду справи:
-протоколом про порушення митних правил №1534/UA209000/2025 від 21.10.2025 року;
-митною декларацією форми CN 23 № CV949571499US, у якій задекларовано чохол для телефону;
-актом проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 21.10.2025;
-фототаблицями до протоколу;
-службовими записками представників митниці щодо обставин виявлення правопорушення;
-актом прийому-передачі матеріалів справи про порушення митних правил №1534/UA209000/2025 від 21.10.2025;
-описом предметів від 21.10.2025;
-постановою про призначення експертизи від 29.10.2025;
-висновком Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби №1420003400-0975 від 04.11.2025, згідно якого ринкова вартість товарів виявлених у справі про порушення митних правил №1534/UA209000/2025 станом на 21.10.2025 становить 57599,10 грн.
Вказані докази засвідчують факт пересилання поштового відправлення, особу відправника, виявлення товару, а також фіксують кількість, найменування, індивідуальні ознаки і характеристики товару.
Таким чином, аналізуючи наведені докази по даній справі з точки зору їх допустимості, об'єктивності та достатності, за відсутності будь-яких істотних суперечностей, приходжу до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 473 МК України доведена належним чином.
У відповідності до ст. 487 МК України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Пом'якшуючих та обтяжуючих відповідальність особи обставин судом не встановлено.
Вирішуючи питання про призначення виду стягнення за порушення митних правил, суд бере до уваги те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
Така позиція ґрунтується на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року № 15-рп/2004у справі № 1-33/2004.
При вирішенні питання про призначення стягнення за вчинене порушення, суд також враховує положення статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод, у відповідності до яких, кожна фізична або юридична особа мас право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Отже, враховуючи те, що ОСОБА_1 раніше до адміністративної відповідальності за порушення митних правил не притягувався, з урахуванням характеру вчиненого, приходжу до висновку, що на нього слід накласти стягнення у виді штрафу в розмірі 50 відсотків вартості виявлених товарів без конфіскації таких товарів.
При цьому, оцінюючи клопотання ОСОБА_1 щодо закриття провадження за малозначністю, виходжу з наступного. Очевидним є те, що декларування чохла від телефону замість декларування належних та достовірних даних про переміщення телефону містять чітко виражені ознаки свідомого недотримання митного законодавства та приховування даних від митного органу. Крім того, вартість товару - понад 50000 гривень, очевидно не можна вважати малозначною, з огляду на те, що така вартість у понад 15 разів перевищує прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2025 році. Відтак, підстав для закриття провадження у справі суд не вбачає.
Згідно ст. 519 МКУ, витрати у справі про порушення митних правил складаються з видатків на інвентаризацію, зберігання, перевезення (пересилання) товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу, а також з інших понесених митними органами витрат на провадження або розгляд справи. До витрат у справі про порушення митних правил належать також кошти, що виплачуються експерту за виконання його обов'язків та за роботу, виконану за дорученням митного органу, виплати добових, компенсації на проїзд до митного органу і назад та наймання приміщення, а також кошти, одержані свідком на відшкодування витрат, пов'язаних з викликом для дачі пояснень.
Відповідно до ст. 520 МКУ, витрати у справі про порушення митних правил відшкодовуються особою, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення.
Таким чином, з особи, яка притягається до відповідальності, підлягають стягненню витрати, понесені митним органом за зберігання товарів, які стали предметом порушення митних правил та витрати на проведення експертного дослідження.
Статтею 40-1 КУпАП передбачено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом. Згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного з правопорушника стягується 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись ст. 458, 459, 461, 473, 486, 527, 528 МК України,
постановив:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 473 Митного кодексу України та накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 50 відсотків вартості товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил, які були вилучені згідно протоколу №1534/UA209000/2025 від 21 жовтня 2025 року, що становить 28799 гривень 55 копійок, без конфіскації цих товарів.
Вилучений згідно протоколу №1534/UA209000/2025 від 21 жовтня 2025 року мобільний телефон з маркуванням Apple iPhone 17 pro, Silver, 256 GB,model: A3256,serial № НОМЕР_3 , IMEI: НОМЕР_4 , новий у заводській упаковці - повернути ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_1 витрати за зберігання на складі митниці товарів, які є предметом порушення митних правил у розмірі 17 гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України 605,60 гривень судового збору.
Постанова може бути оскаржена упродовж десяти днів з дня її винесення.
Відповідно до ст. 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі відсутності самостійного заробітку в осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративне правопорушення, штраф стягується з батьків або осіб, які їх замінюють. Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України. У разі несплати штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення документ, що підтверджує його сплату, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, надсилається правопорушником до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення цього штрафу.
Згідно ст. 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:
подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;
витрати на облік зазначених правопорушень.
Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Суддя В.В. Стрельбицький