Справа №439/1608/25
Провадження № 2/439/699/25
26 листопада 2025 року м. Броди
Бродівський районний суд Львівської області у складі
головуючого судді Войтюк Т.Л.,
секретар судового засідання Полінчук С.-Е.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань м. Броди за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на його користь загальну суму заборгованості за Договором про споживчий кредит №9475500 від 17.09.2019 року в розмірі 25795,00 грн, з яких: 10000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 10635,00 грн- залишок по відсотках; 360,00 грн - залишок по комісії,4800,00 грн - заборгованість за штрафами/пенею.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що 17.09.2019 року ТОВ «Мілоан» та відповідач уклали Договір про споживчий кредит №9475500. Згідно умов Кредитного договору позивач взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит в сумі 10000 грн на умовах визначених кредитним договором, а Позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом на умовах та в терміни, що визначений Договором.Відповідач всупереч умовам договору порушив свої зобов'язання за договором.
Товариство свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. Однак, Відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору.
26.12.2019 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір відступлення прав вимоги №44-МЛ.Згідно вищевказаного Договору, та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №9475500 від 17.09.2019 року.
Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по кредитному договору в сумі 25 795,00 грн, а також судові витрати, які складаються із суми сплаченого судового збору 2422,40 грн та 8000,00 грн витрати на професійну правничу допомогу.
Представник відповідача адвокат Мороз В.В., 16.10.2025 подав до суду додаткові пояснення у справі.
У поясненнях зазначає, що позов є належним чином необґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню частково. Просить винести рішення про задоволення позову частково, а саме стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованості за договором про споживчий кредит № 9475500 від 17.09.2019 у сумі 10 675,00 грн, яка складається з 10 000,00 грн простроченої заборгованості за сумою кредиту та 675,00 грн простроченої заборгованості за процентами.
Відповідач не заперечує, що між ним та ТОВ «Мілоан» 17.09.2019 було укладено в електронній формі Договір про споживчий кредит №9475500, який відповідач підписав за допомогою накладення електронного підпису, відтвореного шляхом використання одноразового ідентифікатора. Відповідно до умов договору відповідачу було надано грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн.
Покликається на те, що відповідно до пункту 1.3 Договору сторони погодили, що кредит надається строком на 15 днів, тобто з 17.09.2019 (строк кредитування). Згідно з пунктом 1.5.2. Договору, проценти за користування кредитом: 675,00 грн, які нараховуються за ставкою 0.45 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредиту.
Окрім стягнення суми заборгованості за основною сумою боргу, позивач просить стягнути заборгованість за процентами в сумі 10 635,00 грн, за комісією - 360,00 грн, за штрафами/пенею - 4800,00 грн. За умовами договору від 17.09.2019 року сторони встановили строк кредитування 15 днів (строком до 02 жовтня 2019 року), а тому із врахуванням розміру неповернутого кредиту (тіла кредиту) 10000,00 грн, процентної ставки за кредитом і строку кредитування розмір заборгованості за відсотками становить 675,00 грн (10 000,00 х 0,45% х 15), а розмір заборгованості за кредитним договором становить 10 675,00 грн (10 000,00+675,00). Водночас, в порядку частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України, позивач не надав суду доказів та матеріали справи таких не містять, щодо пролонгації строку кредитування та доказів складання та доведення до відповідача оновлених графіків платежів. Позивачем не надано суду обґрунтованого розрахунку нарахованої заборгованості в сумі 15 795,00 грн, з врахуванням умов договору кредиту. У зв'язку із цим вважає, що відсутні підстави для нарахування відсотків за користування кредитом у визначеному договором розмірі після спливу визначеного цим договором строку кредитування. Вважає, що вимога про стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості, штрафу/пені, за своєю нікчемністю не підлягає задоволенню.
Щодо витрат на правничу допомогу представник відповідача вказує, що справа є малозначною, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у таких справах є майже типовими та фактично шаблонними, а обсяг наданих доказів є невеликим, а тому просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу до 3 000,00 грн.
Представник позивача 24.10.2025 подав до суду додаткові пояснення. У додаткових поясненнях представник позивача щодо нарахування комісії зазначив, що відповідно до п. 1.5.1 кредитного договору комісія за надання кредиту складає 360.00 грн, яка нараховується за ставкою 3.6 % від суми кредиту одноразово. Відповідно до п. 2.2.1 договору Позичальник сплачує Кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п 1.5.1.-1.5.2. Договору, в термін (дату) вказаний в п.1.4. У випадку якщо Позичальник продовжує строк кредитування вказаний в п.1.3 Договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п.1.5.2. або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п.1.6 Договору, в сумі та на умовах визначених п.2.3 Договору. Щодо нарахування відсотків та пролонгації вказує, що пунктом 1.4 Договору визначено, що терміном повернення кредиту, сплати комісії за надання кредиту, процентів за користування кредитом є 02.10.2019 року. Водночас, п. 2.3 Договору передбачає його пролонгацію як на пільгових, так і стандартних умовах.
Відповідно до п. 2.4.1 Договору позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну, передбаченого п. 1.4 (у даному випадку - 02.10.2019), а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду, на який продовжено строк кредитування. У випадку, якщо станом на дату закінчення строку кредитування (настання дати повернення кредиту) будуть існувати будь-які боргові зобов'язання позичальника за цим договором, в тому числі, але не виключно, плата за кредит, пеня та/або інші платежі на користь кредитодавця встановлені умовами цього договору, то така заборгованість повинна бути сплачена позичальником одночасно з поверненням кредиту в термін, передбачений п. 1.4 договору або у дату завершення періоду пролонгації. Якщо заборгованість не буде погашена після завершення строку кредитування, визначеного згідно з п. 1.3 та п. 2.3 цього договору, виконання зобов'язань зі сплати платежів вважається простроченим позичальником та передбачає настання наслідків, обумовлених розділом 4, п. 3.2.5 договору (п. 2.4.2 цього Договору). Тобто, в даному випадку, кожен день пролонгації є новою датою повернення кредиту.
Відповідно до п. 4.1 кредитного договору, у разі прострочення Позичальником зобов'язань щодо повернення кредиту та/або сплати процентів, Позичальник зобов'язаний сплатити на користь Товариства пеню у розмірі 2.00 відсотків від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення, але у будь якому випадку не більше 50.00 відсотків від загальної суми кредиту одержаного Позичальником за цим Договором.
Представник позивача вказує, що відповідач певний період часу здійснював платежі на погашення кредитної заборгованості після закінчення строку договору, який визначений п.1.4. З. Однак, суми даних платежів не достатньо для повного погашення заборгованості, яка виникала. Платежі Відповідача тільки продовжували пролонгацію ( користування кредитом), однак не погашали основної суми боргу. Отже, на думку представника позивача твердження відповідача є помилковим, оскільки згідно пунктів 2.3.1.1., 2.3.1.2 Договору строк кредитування не закінчився 02.10.2019 року у зв'язку з продовженням позичальником користування кредитними коштами.
Ухвалою від 30.09.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі. Постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи призначено на 27.10.2025 року. Клопотання представника позивача про витребування у АТ «ПУМБ» доказів задоволено.
Судове засідання 27.10.2025 року не відбулося , розгляд справи відкладено на 26.11.2025 року.
У судове засідання представник позивача не з'явився. Представник позивача подав до суду заяву в якій просив розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача.
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явилися. Від представника відповідача адвоката Мороз В.В. надійшло клопотання про розгляд справи без участі відповідача та його представника.
У зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи, відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд дійшов до таких висновків.
Судом встановлено, що 16.09.2019 року відповідач звернувся до ТОВ «Мілоан» (первісний кредитор) за видачею кредиту та заповнив на сайті Анкету-заяву на кредит № 9475500, у якій просив надати кредит в сумі 10 000,00 грн строком на 15 днів. При чому, у Анкеті-заяві на кредит № 9475500 позичальник ввів свої персональні дані.
16.09.2019 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №9475500 (надалі кредитний договір).
Кредитний договір та додатки до нього (додаток № 1 графік розрахунків) підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором J4684.
Підписання позичальником кредитного договору вищезазначеним способом підтверджується довідкою ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію та відповідачем не оспорюється. Відповідно до зазначеної довідки на номер телефону, зазначений відповідачем у Анкеті-заяві на кредит № 9475500 від 16.09.2019, первісним кредитором відправлено позичальнику одноразовий ідентифікатор о 13:03 год 17.09.2019.
Відповідно до п.1.1 кредитного договору, кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.1.3 договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначений п.1.2 договору, а позичальник зобов'язується повернути Кридитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом відповідно до Графіку платежів та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.
Згідно п.1.2.-1.5. договору встановлено наступне - сума кредиту становить 10 000.00 грн; кредит надається загальним строком на 15 днів з 17.09.2019. Термін (дата) повернення кредиту і сплата комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитор: 02.10.2019 (п.1.4 кредитного договору). Сукупна вартість кредиту складає 1035,00 грн в грошовому виразі та 252,00 відсотків річних у процентному значенні, і включає в себе складові, визначені у п. 1.5.1-1.5.2 договору. Сукупна вартість кредиту розрахована виходячи з припущення, що Кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та що позикодавець і позичальник виконають свої обов'язки на умовах та у строки визначені в цьому Договорі.
У п. 1.5.1 договору передбачена комісія за надання кредиту в сумі 360,00 грн, яка нараховується за ставкою 3,60 відсотків від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом 675,00 грн, які нараховуються за ставкою 0,45 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом визначені у п. 1.5.2 договору.
Пунктом 1.6. кредитного договору визначено, що стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені п. 2.2.3 договору.
Відповідно до п. 2.1., кредитні кошти позичальнику надаються шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної картки позичальника, зареєстрованої позичальником для цієї мети в особистому кабінеті.
Умовами п. 2.2.3 кредитного договору передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6. цього договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальником, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним п.1.4, якщо позичальник всупереч умовам цього договору продовжує користуватись кредитом, окрім випадків, коли визначена в п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою за стандартну (базову) ставку встановлену п. 1.6 договору (за умови програми лояльності, тощо). Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної ставки то у випадку невиконання позивальником умов цього договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти за користування кредитом з дня наступного за днем визначеним п. 1.4. продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 1.6. договору протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути припинено товариством в односторонньому порядку.
Крім того, у п. 2.3.1 договору передбачено, що позичальник за наявності відповідної пропозиції позикодавця має право на продовження строку користування/повернення кредиту на тих самих умовах на певну кількість днів доступну у пропозиції відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку користування кредитом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за продовження кредиту та проценти нараховані згідно п. 1.5.2 договору за період на який здійснюється продовження строку кредитування, але не більше суми фактично нарахованих процентів за договором на дату здійснення пролонгації. У разі, якщо на дату пролонгації кредиту за кредитним договором існує нарахована пеня, для продовження строку кредиту позичальник має також сплатити пеню у повному розмірі.
Окрім цього п. 6.10, розділу 6 Правил надання фінансових кредитів товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (в редакції від 17.07.2019), позичальник має право на власний вибір здійснити часткове погашення заборгованості або продовжити строк користування/повернення кредиту (пролонгація), на тих самих умовах на певну кількість днів, якщо пропозиція Товариства про продовження строку користування/повернення кредиту доступна на сайті товариства або в програмно-технічних комплексах самообслуговування учасників платіжних систем з якими товариство уклало відповідні угоди. Товариство розміщує пропозицію про можливість продовження строку користування/повернення кредиту виходячи з положень внутрішніх документів та ке клієнтської історії позичальника в товаристві. Відсутність пропозиції товариства означає неможливість продовження строку користування/повернення кредиту для позичальника.
Умовами п. 2.4.1. договору № 9475500, сторони передбачили, що позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого п. 1.4 договору.
ТОВ «Мілоан» виконало взяті на себе зобов'язання та 17.09.2019 переказало на платіжну картку 516791*22, яка зазначена у п. 2.1. кредитного договору, 10000,00 грн, з призначенням платежу: кошти згідно договору 9475500, що підтверджується платіжним дорученням №10478054 від 17.09.2019.
Відповідно до відповіді АТ «ПУМБ» № КНО-07.85/14323БТ від 23.10.2025, наданої на ухвалу суду про витребування доказів, вбачається, що в АТ «ПУМБ» на ім'я відповідача випущена банківська платіжна картка. 17.09.2019 на ім'я відповідача на дану банківську платіжну картку зараховано надходження грошових коштів у сумі 10 000,00 грн.
Згідно з відомістю про щоденні нарахування та погашення по кредитному договору № 9475500, виданою ТОВ «Мілоан», відповідач здійснив сплату процентів первісному кредитору в сумі 200,00 грн 03.10.2019 та сплату комісії первісному кредитору: 03.10.2019 в сумі 400,00 грн, 06.10.2019 в сумі 1300,00 грн. Відповідно до відомості про щоденні нарахування та погашення по кредитному договору № 9475500 первісний кредитор нараховував проценти за користування кредитними коштами з 18.09.2019 по 20.12.2019 року.
26.12.2019 року між ТОВ «Мілоан» та Позивачем укладено договір відступлення прав вимоги № 44 МЛ, відповідно до якого, ТОВ «Мілоан» передає Позивачу за плату, а Позивач приймає належні Кредиторові права грошової вимоги до Боржників за кредитними договорам вказаними у Реєстрі Боржників, укладеними між Кредитором і Боржниками(п.1.1 договору відступлення прав вимоги №44 -МЛ.
На виконання Договору про відступлення прав вимоги № 44-МЛ від 26.12.2019 року ТОВ «Мілоан» (кредитор) передав новому кредитору ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право вимоги до боржників, що підтверджується Актом приймання-передачі Реєстру боржників від 26.12.2019 року до договору № 44-МЛ.
Платіжною інструкцією № 17254 від 27.12.2019 підтверджується оплата за відступлення прав вимоги згідно з договором № 44-МЛ.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимог №44-МЛ від 26.12.2019 позивач набув права грошової вимоги до відповідача по кредитному договору № 9475500 від 17.09.2019, дата закінчення договору 02.10.2019, в сумі 25 795 грн, з яких: 10 000,00 грн - залишок заборгованості по тілу кредиту; 10 635,00 грн залишок по відсотках; 360,00 грн - залишок покомісії; 4800,00 грн - заборгованість по штрафах/пені.
Позивач повідомив відповідача про відступлення права вимоги за кредитним договором № 9475500 від 16.09.2019, про наявність заборгованості за вищезазначеним договором та про необхідність виконання умов кредитного договору відповідачем.
У зв'язку із невиконанням відповідачем узятих на себе зобов'язань, позивач звернувся до суду. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд встановив, що між сторонами виник спір стосовно належного виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов'язань, які регулюються такими нормами законодавства.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина 1 ст. 1077 ЦК України).
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
За змістом положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
За нормами статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно положень статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За приписами частин 3, 6, 7, 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Застосовуючи до правовідносин зазначені норми права, суд робить такий висновок.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та первинний кредитор уклали в електронній формі Кредитний договір №9475500 від 17.09.2019.
З поданих позивачем документів встановлено, що при укладенні договору первинний кредитор з'ясував особу позичальника, його персональні дані, ідентифікаційний номер, платіжний засіб, на який перераховано кошти.
Підстав вважати, що персональні дані відповідача були використані первинним кредитором чи іншими особами для укладення кредитного договору від її імені надано не було.
На виконання умов договору первинний кредитор здійснив переказ суми кредиту відповідачу.
Укладений кредитний договір № 9475500 від 17.09.2019 року відповідає вимогам Закону, оскільки визначені у ньому умови кредитування сторонами погоджені, що свідчить про добровільне волевиявлення сторін. Жодних претензій до кредитора з приводу його умов або укладення договору з порушеннями вимог закону, відповідач не пред'являв. За зобов'язаннями відповідача перед ТОВ «Мілоан» за Кредитним договором № 9475500 від 17.09.2019, право вимоги у встановленому законом порядку перейшло до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», суд вважає такі обставини доведеними належними та допустимими доказами, яких достатньо для висновку про дійсність укладеного договору факторингу.
За таких обставин суд дійшов висновку про наявність боргових правовідносин між сторонами, оскільки відповідач взяті на себе зобов'язання не виконує, заборгованість не погашає.
Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором №9475500 від 17.09.2019 у розмірі 25 795,00 грн.
Щодо розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача суд враховує, що відповідно до умов кредитного договору сума кредиту становить 10 000,00 грн (п. 1.2. кредитного договору); сукупна вартість кредиту 1035,00 грн (360,00 грн комісії за надання кредиту, відповідно до умов п. 1.5.1; 675,00 грн процентів за користування кредитом з розрахунку 0,45 % від фактичного залишку кредиту за кожен день фактичного користування кредитом, відповідно до умов п. 1.5.2). Отже, відповідач у термін, передбачений п. 1.6 кредитного договору, мав повернути первісному кредитору 11 035,00 грн.
Щодо нарахування комісії в сумі 360,00 грн, суд вважає, що комісія за надання кредиту чітко визначена умовами договору (п. 1.5.1), включена до загальних витрат за споживчим кредитом, що пов'язані з наданням кредиту, її нарахування відповідає приписам ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», а розмір та ставка були узгоджені сторонами при укладенні договору.
Так як строк повернення кредиту за договором № №9475500 від 19.09.2019 на момент розгляду справи настав, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги про стягнення з відповідача 11 035,00 грн, яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту 10 000,00 грн, простроченої заборгованості за процентами в сумі 675,00 грн, простроченої заборгованості за комісією в сумі 360,00 грн.
Проценти в сумі 675,00 грн нараховано у межах строку кредитування, проценти в сумі 9960,00 грн (10635,00 грн - 675,00 грн) нараховано поза межами 15-ти денного строку кредитування, узгодженого сторонами й визначеного Договором № 9475500 від 19.09.2019.
Велика Палата Верховного Суду у п. 54 постанови від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 висловила правову позицію, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Поняття «користування кредитом», яким послуговуються скаржники, є окремим випадком «користування чужими коштами». Термін «користування чужими коштами» Велика Палата Верховного Суду розтлумачила в постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 (пункти 34, 35, 37 відповідно). Зокрема, суд виснував: «Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України».
Отже, «користування кредитом» - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу) (п. 81).
У пунктах 84-87 цієї постанови ВП ВС констатовано: зі спливом строку кредитування позичальник не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України (п. 84); очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними (п. 85); невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов'язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України (п. 86); надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця (п. 87).
Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України (п. 91 згаданої вищи постанови ВП ВС).
Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 не знайшла підстав для відступу від таких висновків.
Щодо можливості нарахування процентів поза межами стоку кредитування на підставі умов договору, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 у п. 114 зауважила: «сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх». Натомість Велика Палата Верховного Суду вважає, що у цивільних відносинах, які регулює глава 71 ЦК України, важливо дотримати баланс інтересів позичальника та позикодавця в межах кредитних відносин (п. 120).
З врахуванням наведених норм цивільного законодавства та сталої практики їх правозастосування, а також системного тлумачення п. 1.4, 1.5., 1.6. і 2.2, 2.3 Договору, зокрема із застосуванням принципу contraproferentem, суд дійшов висновку, що Договором №9475500 від 19.09.2019 встановлено строк кредитування тривалістю 15 дні, а відтак саме протягом вказаного строку підлягають нарахуванню проценти за правомірне користування кредитними коштами в розмірі 0,45%.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя статті 12, частини перша, п'ята, шоста статті 81 ЦПК України).
Так, належними доказами, що підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Зазначені позивачем відомості про щоденні нарахування та погашення, не є первинними документами, які підтверджують користування кредитом та сплату коштів, в даному випадку комісії, з якою умовами договору пов'язано продовження дії договору.
Вказані відомості з зазначенням розмірів нарахованих процентів, сплачених сум комісії є документом, що створений самим позивачем, а, відтак, інформація зазначена у них, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких вони були складені, фактично є твердженням позивача, яке не може бути доказом наявності як самої заборгованості так і здійснених виплат відповідача по поверненню кредиту та сплаті комісій.
За таких обставин, суд не може покласти в основу судового рішення твердження позивача про те, що відповідач здійснював дії, необхідні для продовження строку кредитування, зокрема, сплачував за це комісію, а у подальшому договір продовжувався автоматично і проценти нараховувались за стандартною процентною ставкою.
Заявляючи вимоги про стягнення з відповідача відсотків, нарахованих за межами 15 дня кредитування, що визначено договором, позивач вважає встановлений факт пролонгації договору, що на його думку відбувся. При цьому позивач не звернув уваги, що не повернення кредиту у визначений договором строк, в даному випадку після спливу 15 денного строку кредитування, свідчить не про продовження строку договору, а про неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань.
Така позиція суду ґрунтується на висновках ВП ВС, зроблених у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 про те, що якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування, то прострочення такого грошового зобов'язання не призводить до подальшої зміни його розміру (п. 100).
Щодо стягнення пені у розмірі 4800,00 грн, суд дійшов такого висновку. Відповідно до п. 4.1 кредитного договору, у разі прострочення Позичальником зобов'язань щодо повернення кредиту та/або сплати процентів, Позичальник починаючи з дня наступного за днем спливу терміну (дати), вказаної в п. 1.4, цього договору з урахуванням угод про продовження строку користування/повернення кредиту та оновлених графіків розрахунків, що складаються у зв'язку з укладенням цих угод, зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 2.00 відсотків від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення, але у будь якому випадку не більше 50.00 відсотків від загальної суми кредиту одержаного позичальником за цим договором. Вказана пеня розраховується по дату повного погашення простроченої заборгованості, включаючи день такого погашення або до досягнення максимально можливого розміру, визначеного цим пунктом.
Водночас, позивач не надав до суду, як того передбачають положення п. 4.1. кредитного договору додаткових угод про продовження строку користування/повернення кредиту та оновлених графіків розрахунків та розрахунок пені, що давало б можливість суду перевірити його. Тому, суд вважає, що вимога про стягнення пені в сумі 4800,00 грн не підлягає до задоволення.
Отже, суд дійшов висновку про задоволення позову частково в сумі 11 035,00 грн, що становить 42,78 % від суми позову.
Судові витрати в цій справі, відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, складаються з судового збору та витрат на професійну правову допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1036,30 грн (42,78% від 2422,40 грн).
Щодо витрат на професійну правову допомогу, то в позовній заяві позивач просив стягнути такі з відповідача в розмірі 8000,00 грн.
Відповідно до ст.137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Згідно з ч.8 ст. 141 ЦПК України,розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу, суду подано копію договору про надання правової допомоги № 0107 від 01.07.2025, укладеного між ТОВ « ФК «Кредит-Капітал» та АБ «Апологет»; Акт наданих послуг № Д/2364 від 20.08.2025 з переліком наданих послуг на суму 8000,000 грн.
Оскільки суд задовольнив позов частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу, відповідно до п. 3 ч.2 ст. 141 ЦПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме 3422,40 грн (42,78% від 8000,00 грн).
Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за Кредитного договору №9475500 від 19.09.2019 року в розмірі 11 035 (одинадцять тисяч тридцять п'ять) грн 00 к.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 1036 (одну тисячі тридцять шість) грн 30 к. та 3422 (три тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 к. витрат на правничу допомогу.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: 79018 м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236.
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Повне судове рішення складено 26 листопада 2025 року.
Суддя Т.Л. Войтюк