ЄУН: 331/3527/24
Провадження №: 1-кп/336/629/2025
Іменем України
26 листопаду 2025 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі колегії суддів: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , при секретарі ОСОБА_4 , за участю прокурора ОСОБА_5 , захисника адвоката ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у кримінальному провадженні за звинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Макіївка Донецької області, відомості про місце проживання відсутні, раніше не судимого, у скоєнні злочину, передбаченого ст. 114-2 ч. 3 КК України,-
В провадженні Шевченківського районного суду перебуває кримінальне провадження за звинуваченням ОСОБА_7 у скоєнні злочину, передбаченого ст. 114-2 ч. 3 КК України.
Прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке обґрунтоване тим, що обвинувачений обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину, не має постійного місця проживання та роботи, стійких соціальних зв?язків, щодо нього розглядається інше кримінальне провадження, за яким він був оголошений у розшук, тож наявний ризик переховування від слідства та скоєння інших злочинів.
Захисник та обвинувачений проти заявленого клопотання щодо запобіжного заходу заперечували, вказуючи на недоведеність прокурором наявності ризиків, на які він посилається в обґрунтування підстав для застосування найсуворішого запобіжного заходу. Захисник зазначала про можливість обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді домашнього арешту або визначення розміру застави, а обвинувачений вказував, що його вина будь-якими представленими стороною обвинувачення доказами не підтверджена, а в умовах перебування під вартою стан його здоров'я стрімко погіршується без надання належної медичної допомоги, надання якої в умовах слідчого ізолятору неможливе.
При вирішенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватись від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.
Згідно ст. ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки він свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.08.2010 року ЄСПЛ вказував, що необхідність забезпечити належний хід провадження (зокрема, для отримання показань свідків) також є достатньою підставою для первісного тримання заявника під вартою. Суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Отже, обвинувачення особи у скоєнні тяжкого злочину та очікуване покарання, яке можливо призначити за вказаний злочин, є однім з факторів, який має враховувати суд при обранні запобіжного заходу, хоча такий фактор сам по собі без оцінки усіх інших обставин у сукупності не може слугувати єдиною підставою для тримання особи під вартою.
По даній справі суд враховує те, що ОСОБА_7 обвинувачується у скоєнні злочину, який відноситься до категорії особливо тяжких.
Як пояснив обвинувачений, він є особою без громадянства, адже не зміг оформити паспорт громадянина України, не має стійких соціальних зв?язків, наразі не має постійного місця проживання на території м. Запоріжжя, працював неофіційно. Також прокурором зазначено, що відносно ОСОБА_7 іншим судом розглядається кримінальне провадження, в якому він певний період часу перебував у розшуку.
Зазначені прокурором обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи документами. Натомість стороною захисту не представлено суду доказів того, що ОСОБА_7 має якесь постійне місце проживання на території м. Запоріжжя, отримав діючий паспорт чи принаймні вживав заходів для його отримання, також обвинувачений не має стійких соціальних зв'язків.
Враховуючи вищезазначені відомості про обвинуваченого, суд вважає, що ризик переховування від суду достатньо високий, а, враховуючи і зміст обвинувачення, наявний також і ризик скоєння інших злочинів.
На переконання суду, запропонований стороною захисту запобіжний захід у виді домашнього арешту не може бути обраний за відсутності житла, в якому ОСОБА_7 мав би законні підстави мешкати, а запобіжний захід у виді особистого зобов'язання не здатен гарантовано забезпечити належну поведінку обвинуваченого, унеможливити скоєння ним інших правопорушень та запобігти переховуванню від суду.
Також на думку суду, не здатен забезпечити належної поведінки і запобіжний захід у виді застави, враховуючи також і те, що ОСОБА_7 не має будь-яких офіційних джерел доходу.
Твердження обвинуваченого на те, що він має низку захворювань, стан його здоров'я в умовах перебування в слідчому ізоляторі значно погіршився, що він потребує медичної допомоги, надання якої неможливе в умовах утримання під вартою, будь-якими доказами не підтверджені.
При цьому ОСОБА_7 не вказує, що він хворіє на якійсь конкретні захворювання, які б перешкоджали йому перебувати в умовах обмеження волі, а стан свого здоров'я визначає загальними фразами, стверджуючи про його значне погіршення.
При цьому зі слів самого ж обвинуваченого, йому запропоновано пройти певне медичне обстеження (дослідження) для підтвердження наявності або відсутності захворювання, на яке він погодився, що свідчить про те, що він не позбавлений доступу до медичної допомоги.
Підсумовуючи вищевказане, суд виходить з того, що ОСОБА_7 обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину, в Україні наразі діє воєнний стан, у зв?язку з чим безумовно наявні ризики переховування від суду та скоєння інших кримінальних правопорушень, а рівно і продовження протиправної діяльності.
Такі ризики у своїй сукупності є достатньо вагомими для застосування щодо обвинуваченого найбільш суворого запобіжного заходу.
Інші альтернативні запобіжні заходи, на думку суду, не здатні забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
На переконання суду продовження строку тримання під вартою не суперечить вимогам статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який в цьому випадку полягає у необхідності забезпечення права учасників справи на розгляд справи у розумний строк та усунення небезпеки вчинення протиправних діянь обвинуваченим та, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Враховуючи, що ОСОБА_7 підозрюється у скоєнні особливо тяжкого злочину, в Україні діє воєнний стан, сторона захисту не вказувала про можливість обрання запобіжного заходу у виді застави, тож суд не визначає розмір застави, керуючись положеннями ст. 183 ч. 4 КПК України, яка вказує, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Керуючись ст. 331 КПК України,-
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , звинуваченого у скоєнні злочину, передбаченого ст. 114-2 ч. 3 КК України, задовольнити.
Продовжити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 24 січня 2026 року включно.
Ухвала суду діє до 24 січня 2026 року включно.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня отримання копії цієї ухвали до суду апеляційної інстанції.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3