ЄУН: 336/5287/24
Провадження №: 1-кп/336/538/2025
Іменем України
26 листопаду 2025 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя, у складі
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участі прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження за звинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Саджава Івано-Франківського району Івано-Франківської області, проживає у АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у скоєнні злочину, передбаченого ст. 407 ч. 5 КК України,-
26 жовтня 2023 року солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, діючи в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , самовільно залишив місце служби, а саме: тимчасове розташування військової частини НОМЕР_1 , яка дислокувалась в АДРЕСА_2 , внаслідок чого свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до військової частини не приймав та незаконно перебував за межами військової частини до 06.04.2024 року. 06 квітня 2024 року ОСОБА_4 самостійно прибув до ТУ ДБР у м. Мелітополь.
Враховуючи позицію обвинуваченого, який вину у скоєнні злочину не заперечував, суд кваліфікує його дії за ст. 407 ч. 5 КК України як самовільне залишення місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
В судовому засіданні захисник заявив клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв?язку з поверненням до військової служби, оскільки ОСОБА_4 повернувся до військової служби, був зарахований до складу ВЧ НОМЕР_1 та продовжував виконувати завдання до 14.09.2024 року, коли отримав поранення під час виконання бойового завдання, після чого внаслідок неможливості за станом здоров'я виконувати в подальшому обов'язки військової служби був звільнений. Захисник вказував, що ОСОБА_4 добровільно повернувся до військової служби, був зарахований до складу ВЧ НОМЕР_1 та виконував свої обов'язки до моменту отримання поранення, тож він виконав умови, необхідні для звільнення його від кримінальної відповідальності.
Прокурор вважав за можливе задовольнити клопотання вказуючи на наявність підстав для звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження.
Статтею 401 ч. 5 КК України передбачено, що особа, яка під час дії воєнного стану вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407, 408 цього Кодексу, може бути звільнена від кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, якщо вона добровільно звернулася із клопотанням до слідчого, прокурора, суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини або до місця служби для продовження проходження військової служби та за наявності письмової згоди командира (начальника) військової частини (установи) на продовження проходження такою особою військової служби.
Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на її основі й повинні відповідати їй.
Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2024, справедливість це одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
Суд здійснює розгляд справи з дотриманням принципу справедливості, забезпечуючи об'єктивність, неупередженість та рівність сторін, а також захист прав і законних інтересів учасників провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 7 КПК зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального процесу, серед яких - верховенство права.
07 вересня 2024 року набув чинності Закон України від 20 серпня 2024 року № 3902 «Про внесення змін до Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України та інших законів України щодо вдосконалення кримінальної відповідальності за злочини проти встановленого порядку несення або проходження військової служби під час дії воєнного стану».
Указаним Законом, крім іншого, ст. 401 КК доповнено ч. 5 такого змісту: особа, яка під час дії воєнного стану вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407, 408 цього Кодексу, може бути звільнена від кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, якщо вона добровільно звернулася із клопотанням до слідчого, прокурора, суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини або до місця служби для продовження проходження військової служби та за наявності письмової згоди командира (начальника) військової частини (установи) на продовження проходження такою особою військової служби.
Також цим Законом унесено зміни до КПК, зокрема: абз. 2 ч. 2 ст. 286 та абз. 2 ч. 3 ст. 288 КПК, відповідно до яких у разі наявності підстав для звільнення від кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 401 КК прокурор або суд повинен також отримати письмову згоду командира (начальника) військової частини про можливість продовження проходження військової служби таким підозрюваним або обвинуваченим, а в разі закриття судом кримінального провадження та звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 401 КК, суд своєю ухвалою зобов'язує після набрання такою ухвалою законної сили невідкладно поновити звільнену особу на військовій службі та звільнену особу не пізніше 72 годин зобов'язує прибути до відповідної військової частини або місця служби для продовження проходження військової служби.
Отже істотними та вирішальними умовами для застосування положення ст. 401 ч. 5 КК України є наявність у особи добровільного усвідомленого наміру повернутись до військової служби та згода командира військової частини на проходження такою особою військової служби в конкретній військовій частині.
В даному випадку ОСОБА_4 після скоєння протиправного діяння 25.05.2024 року добровільно повернувся на військову службу, був зарахований до ВЧ НОМЕР_1 та проходив військову службу до 14.09.2024 року, коли під час виконання своїх обов'язків отримав вибухову травму, яка в подальшому стала причиною неможливості за станом здоров'я продовжувати військову службу.
Таким чином, дії ОСОБА_4 свідчать про реалізацію ним наміру добровільно повернутися на військову службу шляхом фактичного продовження її проходження, що за правовою природою відповідає змісту вимоги про добровільне звернення, передбаченої ч. 5 ст. 401 КК.
Також ще однією умовою для застосування ч. 5 ст. 401 КК є наявність письмової згоди командира військової частини на продовження проходження такою особою військової служби.
Стосовно цієї умови, суд вважає, що чинне законодавство не містить вимог щодо конкретної форми письмової згоди командира на продовження проходження особою військової служби (лист, наказ чи розпорядження).
Водночас з досліджених судом документів вбачається, що після припинення самовільного залишення військової служби ОСОБА_4 звернувся до ВЧ НОМЕР_1 , а командиром ВЧ НОМЕР_1 було прийняте рішення про його зарахування до складу ВЧ, та в подальшому ОСОБА_4 виконував свої обов'язки до моменту, коли таке виконання стало неможливим з причин, які не залежать від волі обвинуваченого, а саме внаслідок отримання тяжкого поранення.
Тож такі фактичні дії командира ВЧ НОМЕР_1 свідчать про те, що ним було прийняте рішення про погодження повернення ОСОБА_4 до військової служби в конкретній військовій частині, оформлене відповідними документами, що фактично може вважатись згодою командира на проходження військової служби.
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За приписами ч. 1 ст. 5 КК закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Отже, зважаючи на наведене, суд дійшов висновку, що встановлені законодавцем умови для застосування положень ст. 401 ч. 5 КК України, а саме добровільне повернення особи до військової частини і продовження проходження ним військової служби, наявність письмової згоди командира на таке продовження, перше притягнення ОСОБА_4 під час воєнного стану до кримінальної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК, в даному випадку наявні та дають підстави для його звільнення від кримінальної відповідальності відповідно до ч. 5 ст. 401 КК.
Аналогічна правова позиція сформульована Верховним судом у постанові від 15.10.2025 року по справі № 484/3579/23.
Ст. 288 КПК України визначено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
У разі закриття судом кримінального провадження та звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому частиною п'ятою статті 401 Кримінального кодексу України, суд своєю ухвалою зобов'язує після набрання такою ухвалою законної сили невідкладно поновити звільнену особу на військовій службі та звільнену особу не пізніше 72 годин зобов'язує прибути до відповідної військової частини або місця служби для продовження проходження військової служби.
Водночас з моменту того, як настали фактичні підстави для звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності, з'явились обставини, які унеможливлюють подальше проходження ОСОБА_4 військової служби з причин, що не залежать від його волі, тож в цьому випадку суд не зобов'язує обвинуваченого прибути до місця служби для її продовження.
Керуючись ст. 401 КК України, ст. 284, 286, 288 КПК України,-
Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ст. 407 ч. 5 КК України відповідно до ст. 401 ч. 5 КК України.
Кримінальне провадження стосовно ОСОБА_4 за звинуваченням у скоєнні злочину, передбаченого ст. 407 ч. 5 КК України, закрити відповідно до ст. 284 ч. 2 п. 1 КПК України.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя.
Суддя ОСОБА_1