ЄУН: 336/9426/25
Провадження №: 2/336/4561/2025
10 листопада 2025 року місто Запоріжжя
Шевченківський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Турчинського Максима Ігоровича, за участю секретаря судового засідання Кумечко Ірини Миколаївни, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Європейська агенція з повернення боргів»
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості, -
Короткий зміст позовних вимог та заперечень
Позивач звернувся до Шевченківського районного суду міста Запоріжжя з позовними вимогами до відповідача ОСОБА_1 , в якій зазначив, що 14.12.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бі Ел Джи Мікрофінанс» як первісним кредитором та ОСОБА_1 як позичальником було укладено Кредитний договір №3320529, відповідно до умов якого було видано кредитні кошти у розмірі 7924,00 гривень.
19.11.2024р. на підставі договору факторингу №191124/1, ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» відступило ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату право грошової вимоги до відповідача. Позичальник, скориставшись кредитними коштами, свої зобов'язання щодо своєчасного погашення кредиту та сплати відсотків належним чином не виконав, внаслідок чого у нього виник борг, який позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку, а також стягнути сплачений ним судовий збір.
Рух справи
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 30.09.2025 року відкрито спрощене позовне провадження і справа призначена до судового розгляду.
У судове засідання позивач не з'явився, надав суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, позов підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує за наявними матеріалами у справі.
Відповідач у судові засідання не з'явився, причин неявки суд не повідомив, конверт, яким на адресу за місцем його реєстрації направлялися повістка та документи по справі, повернувся до суду з відміткою «адресат відсутній». На підставі ч.8 ст.128 ЦПК України вважається, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Враховуючи, що належним чином сповіщений відповідач у судове засідання не з'явився без повідомлення причин, відзив на позов та заяву про відкладення судового засідання не подав, суд вважає можливим розглянути справу за наявними матеріалами у справі.
Встановлені судом фактичні обставини по справі
14 грудня 2023 року між ОСОБА_1 як позичальником та ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» як кредитодавцем укладено Кредитний договір №3320529, відповідно до умов якого кредитодавець зобов'язався надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти (плату за користування грошовими коштами) на у мовах та у порядку, встановлених Договором (п.1.1 Договору).
Сторонам було узгоджено наступні умови: тип кредиту - фінансовий кредит (п.1.2); загальна сума кредиту - 7924,40 грн (п.1.3); кредит надається строком на 90 днів (строк кредитування), термін (дата) повернення кредиту - 13.03.2024р. (п.1.5,п.1.6 Договору).
Договірними умовами сторонами визначено порядок сплати процентів, а саме позичальник сплачує проценти за кожний день користування кредитом у такому розмірі та порядку: 1.7.1 - за перший день користування кредитом - 10,0000% в сумі 792,44 грн термін оплати 29.12.2023р.; 1.7.2 - з 2 по 15 день користування кредитом - 1,4000% в сумі 1553,15 грн термін оплати 29.12.2023р.; 1.7.3 - з 16 по 90 день користування кредитом - 3,5000% в сумі 20801,55 грн термін оплати 13.03.2024р.
Кредитний договір з додатками (заявка на отримання кредитних коштів) відповідач підписала власноруч 14.12.2023р. та цієї ж дати отримано кредитні кошти, про що здійснено напис у Договорі.
19.11.2024р. між ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» як Клієнтом та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» як фактором укладено Договір факторингу №191124/1, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло за плату належні права вимоги Клієнта до боржників, вказаних у реєстрі прав вимог.
Відповідно до Реєстру боржників (Додаток №1 до Договору факторингу) за вищевказаним кредитним договором ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги до відповідача у загальному розмірі суми боргу 30471,25 грн.
Згідно із розрахунком заборгованості за кредитом загальна сума боргу становить 30471,25 грн, з врахуванням заборгованості за тілом кредиту та заборгованості за відсотками.
Норми права застосовані судом та висновки суду
Відповідно до приписів ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позику у строк та в порядок, що встановлені договором.
Статтею 1054 ЦК України визначено, «за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти».
Відповідно до статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлений термін.
Статтею 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Згідно зі ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст.1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Частиною 2 статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Проте, відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Тобто, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
За матеріалами справи встановлено та не спростовано відповідачем, що боржник не сплатив заборгованість за кредитним договором суми основної заборгованості за тілом кредиту ані первісному, ані новому кредитору, яка підлягає стягненню з Відповідача.
Щодо стягнення заборгованості за відсотками суд зазначає про наступне.
Відповідно до ч.2 ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до наданого до суду позивачем розрахунку заборгованості, борг за процентами складає 22546,85 гривень, що перевищує суму отриману відповідачем позики у розмірі 7924,40 гривень. Разом з тим, умовами Кредитного договору було визначено орієнтована річна процентна ставка, яка дорівнює 53072,80%, що є непомірно великою та незвичайною для правил ділового обороту (п.1.16 кредитного договору).
Суд звертає увагу, що відповідач, як пересічний споживач кредитних послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не зміг ефективно здійснити свої права бути поінформованою про дійсні умови кредитування, які викладені в декількох документах, які не містять прозорості та зрозумілості, зокрема щодо дійсного періоду та розміру нарахувань за кредитом. А тому на думку суду, укладення договору перетворюється на непомірний тягар для відповідача, як споживача та джерело отримання невиправданих прибутків кредитором.
Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим ч.3 ст.509 та чч.1,2 ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Відповідно до п.5 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.
Крім того, з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.
Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.
У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.
Пунктами 1.2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.
Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов'язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.
Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248 споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.
Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абз.3 пп.3.2 п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).
Окрім цього, як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 11.07.2013р. № 7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6 ст. 3, ч.3 ст. 509 та ч.1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.
Застосовуючи дану норму, суд зобов'язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.
У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов'язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальниками - фізичними особами.
Такого ж самого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20).
Також, відповідно до постанови Великої палати Верховного Суду від 18 березня 2020року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.
Відповідно до пункту 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика палата Верховного Суду дійшла до висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Застосовуючи аналогію та враховуючи те, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами у заявленому розмірі не є співрозмірною сумі кредиту за договором, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів за кредитним договором, суд дійшов висновку про зменшення розміру процентів за вказаним договором до розміру отриманих відповідачем кредитних коштів до суми 7925,00 гривень.
Судовий збір підлягає стягненню з відповідача у пропорційному розмірі, визначеному відповідно до приписів ст.141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82,89,141,263-265,279 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №3320529 від 14.12.2023р. у розмірі 7924,40 гривень суми основного боргу та 7925,00 гривень боргу за процентами, судовий збір у розмірі 1575,00 гривень.
В іншій частині позову - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», ЄДРПОУ:35625014, адреса місцезнаходження: 01032 м.Київ вул.Симона Петлюри,30;
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено та підписано 26.11.2025р.
Суддя Шевченківського районного суду м.Запоріжжя Максим ТУРЧИНСЬКИЙ 10.11.25