ЄУН справи: 336/7251/25
Номер провадження: 1-кп/336/1381/2025
26 листопада 2025 року м.Запоріжжя
Шевченківський районний суд м.Запоріжжя у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченої - ОСОБА_4 ,
адвоката - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
адвоката - ОСОБА_7 (в режимі ВКЗ),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12025082080001086 від 17.07.2025 за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Запоріжжя, громадянина України, не одруженого, який не має на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки міста Запоріжжя, громадянки України, яка не має на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, офіційно не працевлаштованої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимої,
обвинувачених у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, -
16 липня 2025 року о 16 годині 54 хвилин, у період дії воєнного стану відповідно Указу Президента №64/2022 від 24.02.2022, продовженого на підставі указу Президента України № 235/2025 від 15.04.2025, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, перебуваючи у приміщенні відділення №25 «Нової пошти» за адресою: м. Запоріжжя вул. Червона буд. 3, звернули увагу на мобільний телефон, який знаходився на столі у залі очікування відділення. Вказаний мобільний телефон поклала на стіл малолітня ОСОБА_8 , яка в цей час перебувала у приміщенні відділення разом зі своєю матір'ю ОСОБА_9 . Далі ОСОБА_6 вступив у злочинну змову з ОСОБА_4 , направлену на таємне викрадення вказаного мобільного телефону, розуміючи, що зазначений мобільний телефон залишено відвідувачем відділення №25 «Нової пошти», який в цей час перебував у вказаному приміщенні. Так, ОСОБА_6 , реалізуючи злочинну змову, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, усвідомлюючи, що їх дії носять таємний характер та за ними ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу таємно викрав зі столу мобільний телефон марки «iPhone» 11», який належить ОСОБА_9 та передав викрадений телефон ОСОБА_4 , яка, розуміючи протиправність своїх дій, згідно попередньої змови, поклала його до своєї сумки. В подальшому, ОСОБА_6 , продовжуючи свої злочинні дії, разом з ОСОБА_4 залишив місце вчинення злочину та розпорядився викраденим майном на власний розсуд.
Тим самим, ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_4 таємно викрав майно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: мобільний телефон «iPhone» 11», моделі MWM22ZD/A, серійний номер НОМЕР_1 , IMEI НОМЕР_2 , IMEI2 НОМЕР_3 у корпусі білого кольору, вартість якого відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи № СЕ-19/108-24/16408-ТВ від 23.07.2025 року складає 6 466 гривень 67 копійок, спричинивши потерпілій матеріальну шкоду на вказану суму.
16 липня 2025 року о 16 годині 54 хвилин, у період дії воєнного стану відповідно Указу Президента №64/2022 від 24.02.2022, продовженого на підставі указу Президента України № 235/2025 від 15.04.2025, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, перебуваючи у приміщенні відділення №25 «Нової пошти» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Червона буд. 3, звернули увагу на мобільний телефон, який знаходився на столі у залі очікування відділення. Вказаний мобільний телефон поклала на стіл малолітня ОСОБА_8 , яка в цей час перебувала у приміщенні відділення разом зі своєю матір'ю ОСОБА_9 . Далі ОСОБА_6 вступив у злочинну змову з ОСОБА_4 , направлену на таємне викрадення вказаного мобільного телефону, розуміючи, що зазначений мобільний телефон залишено відвідувачем відділення №25 «Нової пошти», який в цей час перебував у вказаному приміщенні. Так, ОСОБА_6 , реалізуючи злочинну змову, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, усвідомлюючи, що їх дії носять таємний характер та за ними ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу таємно викрав зі столу мобільний телефон марки «iPhone» 11», який належить ОСОБА_9 , та одразу передав його ОСОБА_4 . У подальшому, ОСОБА_4 , реалізуючи злочинну змову спрямовану на заволодіння мобільним телефоном, з метою приховати викрадене майно, поклала раніше викрадений телефон до своєї сумки, після чого зникла з місця вчинення правопорушення.
Тим самим, ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_6 таємно викрала майно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: мобільний телефон «iPhone» 11, моделі MWM22ZD/A, серійний номер НОМЕР_1 , IMEI НОМЕР_2 , IMEI2 НОМЕР_3 у корпусі білого кольору, вартість якого відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи № СЕ-19/108-24/16408-ТВ від 23.07.2025 року складає 6466 гривень 67 копійок, спричинивши потерпілій матеріальну шкоду на вказану суму.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 визнав свою вину у пред'явленому обвинуваченні. Суду пояснив, що він 16 липня 2025 року о 16 годині 54 хвилин, разом з ОСОБА_4 , перебуваючи у приміщенні відділення №25 «Нової пошти» за адресою: м. Запоріжжя вул. Червона буд. 3, таємно викрали мобільний телефон марки «iPhone» 11». Після чого, разом покинули відділення «Нової пошти» та віднесли викрадений мобільний телефон знайомому ОСОБА_6 . Розуміє, що його дії незаконні, просив суд суворо не карати, зазначив, що висновки для себе зробив, щиро розкаявся. Також додав, що йому потрібні були кошти, оскільки у нього розрив селезінки, що підтверджується відповідними документами.
Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 визнала свою вину у пред'явленому обвинуваченні. Суду надала аналогічні пояснення, які надав ОСОБА_6 . Зазначила, що висновки для себе зробила, засуджує свої дії.
Потерпіла в судове засідання не з'явилась, надала заяву про проведення засідання без її участі. У клопотанні просила суд покарати обвинувачених суворо.
Показання обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_4 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченими змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності їх позиції.
Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
За згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які правильно розуміє обвинувачений та інші учасники судового провадження і які ніким не оспорюються. При цьому у суду не було сумнівів в добровільності та істинності їх позиції, суд вважав недоцільним дослідження решти доказів щодо обставин, які сторонами кримінального провадження не оспорювались. Тому, суд обмежив дослідження доказів допитом обвинувачених, дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинувачених та дослідженням постанови про визнання речовими доказами.
При цьому суд роз'яснив обвинуваченим та іншим учасникам судового провадження, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати визнанні ними фактичні обставини справи в апеляційному порядку.
Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до висновку про те, що вина обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_4 повністю доведена під час судового розгляду.
Дії обвинуваченого ОСОБА_6 суд кваліфікує за ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.
Дії обвинуваченої ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.
При призначенні покарання, суд, відповідно до вимог ст.ст. 65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимог ст. 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначене судом покарання повинно бути достатнім, для виправлення засуджених і попередження здійснення ними нових злочинів.
Згідно класифікації, передбаченої ст.12 КК України, обвинувачений ОСОБА_6 вчинив тяжкий злочин.
Обставинами, яка згідно зі ст.66 КК України пом'якшують покарання, є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставини, які згідно зі ст. 67 КК України обтяжують покарання, судом не встановлені.
Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_6 встановлено, що він раніше не судимий, має зареєстроване та постійне місце проживання, працює неофіційно, утриманців немає, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, відповідно до виписки від 28.07.2025 має двомоментний розрив селезінки
Суд також бере до уваги ставлення обвинуваченого до скоєного, який вину у вчиненні злочину визнав у повному обсязі та усвідомив неправомірність своїх дій, щиро розкаявся у вчиненому, виявляв щирий жаль з приводу вчиненого, засуджує свої дії.
Згідно класифікації, передбаченої ст.12 КК України, обвинувачена ОСОБА_4 вчинила тяжкий злочин.
Обставинами, яка згідно зі ст.66 КК України пом'якшують покарання, є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставини, які згідно зі ст. 67 КК України обтяжують покарання, судом не встановлені.
Вивченням особи обвинуваченої ОСОБА_4 встановлено, що вона раніше не судима, має зареєстроване та постійне місце проживання, працює, утриманців немає, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.
Суд також бере до уваги ставлення обвинуваченої до скоєного, яка вину у вчиненні злочину визнала у повному обсязі та усвідомила неправомірність своїх дій, щиро розкаялась у вчиненому, виявляла щирий жаль з приводу вчиненого, засуджує свої дії.
Враховуючи сукупність наведених обставин справи, та дотримуючись принципів законності, справедливості, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень, ставлення обвинуваченого до вчиненого, враховуючи, що за приписами ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, суд, вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинувачених та попередження вчинення ними нових злочинів призначити покарання у вигляді позбавлення волі на строк у межах санкції статті Кримінального кодексу України без реального відбування покарання, але в умовах застосування до них вимог ст. 75 КК України, шляхом звільнення їх від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, тобто з іспитовим строком, та покладенням на них обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Призначене судом покарання на переконання суду відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, і захистом інтересів потерпілого.
Дане покарання, на думку суду, буде необхідним та достатнім для виправлення обвинувачених, та попередження вчинення ними кримінальних правопорушень, та відповідає принципам рівних можливостей та справедливого судового розгляду, встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
Цивільний позов по справі не заявлявся.
Витрати, пов'язані із залученням стороною обвинувачення експерта спеціалізованої державної установи, в порядку ст.124 КПК України, суд вважає за необхідне покласти на обвинувачених.
Клопотань щодо обрання, зміни чи скасування заходів забезпечення кримінального провадження не надходило.
На підставі викладеного, керуючись ст. 65 КК України, ст.ст. 100, 349, 368 - 374, 376, 392 - 395 КПК України, суд -
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 2 (двох) років не вчинить нового кримінального правопорушення.
Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід ОСОБА_6 до набрання вироку законної сили не обирати.
ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, якщо вона протягом 2 (двох) років не вчинить нового кримінального правопорушення.
Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироку законної сили не обирати.
Речові докази: диск з копією відеозапису з внутрішніх камер з приміщення «Нової пошти» №25 (м.Запоріжжя, вул. Червона 3), копія платіжної інструкції на переказ готівки №4055243334 від 16.07.2025 о 16:56:39 на ім'я ОСОБА_6 - залишити в матеріалах кримінального провадження; мобільний телефон марки «iPhone» 11, номер моделі MWM22ZD/A, серійний номер НОМЕР_1 , ІМЕІ НОМЕР_2 , ІМЕІ2 НОМЕР_3 у корпусі білого кольору із сім картою мобільного оператора «Водафон» з мобільним номером НОМЕР_4 , який знаходить на відповідальному зберіганні у потерпілої ОСОБА_9 , залишити по приналежності останній.
Стягнути солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_4 витрати на проведення судово-товарознавчої експертизи у сумі 891 грн. 40 коп., тобто по 445 грн. 20 коп. з кожного.
На вирок може бути подана апеляційна скарга, з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.
Суддя ОСОБА_10