Справа № 333/10765/25
Провадження № 1-кс/333/3617/25
21 листопада 2025 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Коммунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя клопотання старшого слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Мелітополі та місті Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі ОСОБА_4 про надання дозволу на затримання підозрюваного з метою приводу його для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні №62024080100004290, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.05.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, -
12.11.2025 року старший слідчий першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі ОСОБА_4 звернувся до Комунарського районного суду м. Запоріжжя із клопотанням про надання дозволу на затримання з метою приводу підозрюваного ОСОБА_5 для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Обґрунтовуючи вказане клопотання слідчий вказав, щослідчими Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024080100004290, відомості про яке внесено до ЄРДР 21.05.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, під час якого встановлено, що наказом командира військової частини (по стройовій частині) НОМЕР_1 від 25.03.2024 № 87, військовослужбовця за мобілізацією солдата ОСОБА_5 призначено на посаду головного сержанта десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 та уважається, що він справи та посаду прийняв і приступив до виконання обов'язків за посадою.
Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
У подальшому, відповідними Указами Президента України, правовий режим воєнного стану в Україні продовжувався та діє до теперішнього часу.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, солдат ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі Статуту), ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України (надалі Статуту), бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
Разом з цим, солдат ОСОБА_5 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин.
16 квітня 2024 року солдат ОСОБА_5 в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою ухилення від проходження військової служби, без поважних причин, самовільно залишив місце служби, а саме: місце тимчасової дислокації підрозділів військової частини НОМЕР_1 поблизу населеного пункту АДРЕСА_1 , після чого, свої службові обов'язки не виконує, час проводить на власний розсуд, заходів для повернення до місця служби та військової частини не приймає та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляє і незаконно перебуває за межами місця служби.
Таким чином, ОСОБА_5 за викладених вище обставин, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, ч. 4 ст. 408 КК України дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
27.10.2025 року стосовно відносно ОСОБА_5 складено письмове повідомлення про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.
27.10.2025 року повідомлення про підозру ОСОБА_5 та повістки про виклик на 01,02,03 листопада на 10:00 год. до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) були направлені поштовим відправленням за місцем проживання підозрюваного, до військової частини у якій останній проходить військову службу.
27.10.2025 року направлено доручення до центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги з метою залучення захисника, з метою забезпечення законних прав та інтересів підозрюваного, якому того ж дня вручено письмове повідомлення про підозру.
01,02,03 листопада 2025 року ОСОБА_5 за викликом до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) не з'явився, про причини неявки не повідомив.
Тим самим, в ході досудового розслідування встановлено факт переховування ОСОБА_5 від органів досудового розслідування, точне місцезнаходження підозрюваного невідоме, та останній умисно перешкоджає проведенню досудового розслідування шляхом переховування від органів досудового розслідування.
03.11.2025 року підозрюваного ОСОБА_5 оголошено у розшук, на підставі ст. 281 КПК України, оскільки підозрюваний переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності і його місцезнаходження невідоме.
Таким чином, під час досудового розслідування встановлено, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення (злочину), за який Кримінальним кодексом України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років.
Будучи обізнаним про наявність кримінальної відповідальності за ст. ст. 407, 408 КК України ОСОБА_5 до органу досудового розслідування та прокуратури не з'являється, в т.ч. для проведення процесуальних дій, про причини свого неприбуття не повідомляє, що вказує на його поведінку, яка характеризується переховуванням від правоохоронних органів.
Крім того, є обґрунтовані підстави вважати, що одержавши відомості про звернення слідчого, прокурора до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу, підозрюваний, до початку розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу вчинить дії, які є підставою для застосування запобіжного заходу і зазначені у статті 177 цього Кодексу.
Провина ОСОБА_5 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення (злочину), повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами.
Метою та підставами застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Враховуючи наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, тяжкість покарання, що загрожує у випадку визнання ОСОБА_5 винним у вчиненні вищевказаного особливо тяжкого кримінального правопорушення, а також наявність підстав для тримання підозрюваного під вартою та обставин, передбачених ч. 4 ст.189 КПК України, що свідчить про неможливість запобігання вищезазначеним ризикам застосуванням більш м'яких запобіжних заходів, а також з метою забезпечення його участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий просить надати дозвіл на затримання ОСОБА_5 з метою приводу до слідчого судді.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 у повному обсязі підтримав клопотання та послався на обставини, які у ньому були викладені.
Вислухавши доводи прокурора щодо необхідності надати дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_5 з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя дійшов до такого.
Під час судового розгляду встановлено, що 21.05.2024 року до ЄРДР були внесені відомості за ч.4 ст.408 КК України з таким коротким викладом обставин, що можуть свідчити про вчинене кримінальне правопорушення: «16.04.2024 року в умовах воєнного стану, головний сержант десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 сержант ОСОБА_5 , з метою ухилення від військової служби, самовільно залишив місце служби, а саме: місце тимчасової дислокації підрозділів військової частини поблизу м. Оріхів Пологівського району Запорізької області та відсутній у місці служби по теперішній час» (кримінальне провадження №62024080100004290).
21.05.2024 року заступник керівника першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі ОСОБА_6 своєю постановою визначив групу слідчих для здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №62024080100004290, старший групи - ОСОБА_7
12.04.2025 року заступник керівника першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі ОСОБА_6 своєю постановою змінив склад групи слідчих для здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №62024080100004290, старший групи - ОСОБА_4 .
27.10.2025 року керівник Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_8 своєю постановою по даному кримінальному провадженню визначив групу прокурорів: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_3
27.10.2025 у вказаному кримінальному провадженні було складено письмове повідомлення про підозру: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який народився у м. Доброводи Уманського району Черкаської області, громадянину України, який перебував на посаді головного сержанта десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого, у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченогоч.4 ст.408 КК України.
27.10.2025 року вказане повідомлення про підозру із повістками про виклик на 01.11.2025 року, 02.11.2025 року, 03.11.2025 року на 10-00 год. було направлено ОСОБА_5 поштовим відправленням за адресою його реєстрації: АДРЕСА_3 , а також за відомим місцем проживання: АДРЕСА_4 .
На вказані дати ОСОБА_5 до слідчого не з'явився.
03.11.2025 року постановою старшого слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі ОСОБА_4 підозрюваний ОСОБА_5 був оголошений у розшук і у кримінальному провадженні було зупинено досудове розслідування.
Клопотання слідчого ОСОБА_4 оформлене відповідно до вимог ст. 188 Кримінального процесуального кодексу України. До матеріалів клопотання додані копії документів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання та витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження.
12.11.2025 року до суду надійшло клопотання старшого слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі ОСОБА_4 про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Розгляд клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу передбачений ст.189 КПК України.
Відповідно до ч.4 вказаної статті слідчий суддя, суд відмовляє у наданні дозволу на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу, якщо прокурор не доведе, що зазначені у клопотанні про застосування запобіжного заходу обставини вказують на наявність підстав для тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а також є достатні підстави вважати, що:
1) підозрюваний, обвинувачений переховується від органів досудового розслідування чи суду;
2) одержавши відомості про звернення слідчого, прокурора до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу, підозрюваний, обвинувачений до початку розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу вчинить дії, які є підставою для застосування запобіжного заходу і зазначені у статті 177 цього Кодексу.
Вважаю, що прокурором у судовому засіданні доведено, про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України. На думку слідчого судді, зазначене підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
- показаннями свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , які повідомили, що вони проходять військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . 16.04.2024 року приблизно під час перевірки наявності особового складу підрозділу на шикуванні було виявлено відсутність солдата ОСОБА_5 . З метою встановлення його можливого місця перебування командуванням частини було організовано пошукові заходи, які виявилися безрезультатними. Крім того, було здійснено телефонні дзвінки на його мобільний телефон, але він був вимкнутий, а також його близьким родичам, які не відповіли на виклики;
- матеріалами службового розслідування.
Перевіряючи достатність доказів для такого висновку, слідчий суддя, поряд з положеннями ч.2 ст. 297-4 КПК України, враховує практику Європейського суду з прав людини у відповідності до якої «обґрунтована підозра» про яку йдеться у ст.5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, означає наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати об'єктивного спостерігача, що конкретна особа можливо вчинила злочин.
Разом з тим, слідчий суддя не наділений повноваженнями щодо оцінки доказів на даній стадії кримінального судочинства. Питання щодо доведеності вини особи та правильності кваліфікації її дій у відповідності до закону про кримінальну відповідальність підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду кримінального провадження по суті.
З наданих слідчим матеріалів вбачається, що у ОСОБА_5 на цей час існують ризики, передбачені п.п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість переховування від органів досудового розслідування і суду та вчинення нового кримінального правопорушення.
Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду
Так, ризик переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду є основним ризиком, який обґрунтовує необхідність вжиття запобіжних заходів.
Досліджуючи практику Європейського суду з прав людини, можливо дійти висновку, що небезпеку переховування від правосуддя необхідно визначати з урахуванням низки релевантних чинників, серед яких доцільно виокремити особистість обвинуваченого, його моральні якості та переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування, його міжнародні контакти у поєднанні із загрозою суворості можливого покарання (рішення у справах «Пунцельт проти Чехії», «В. проти Швейцарії).
Згідно ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки він свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.08.2010 року ЄСПЛ вказав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 є особливо тяжким та передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років позбавлення волі, що саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Водночас, обвинувачення особи у скоєнні особливо тяжкого злочину та очікуване покарання, яке можливо призначити за вказаний злочин, є одним з факторів, який має враховувати суд при застосуванні запобіжного заходу, хоча такий фактор сам по собі без оцінки усіх інших обставин у сукупності не може слугувати єдиною підставою для тримання особи під вартою.
Тому слідчий суддя вважає, що тяжкість злочину, в якому підозрюють ОСОБА_5 не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, але така підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо не враховувати. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Факт переховування ОСОБА_5 від органів досудового розслідування підтверджується постановою про оголошення підозрюваного у розшук, фактами неявки останнього до слідчого за відповідними повістками.
Отже, слідчий суддя враховує покарання, що передбачене законом за вчинення тяжкого злочину, який інкримінується ОСОБА_5 та, оцінюючи його у сукупності з іншими наведеними вище обставинами, встановленими в ході розгляду клопотання, дійшов до висновку про наявність ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення
Ризик вчинення нового кримінального правопорушення підтверджується тим, що ОСОБА_5 на цей час не проживає за адресою своєї реєстрації, йому призупинено військову службу, тобто офіціального доходу у нього не має, відсутні відомості щодо його інших джерел доходів і такі факти дають підстави стверджувати про ймовірну протиправну діяльність підозрюваного, направлену на вчинення інших кримінальних правопорушень, у т.ч. корисливих.
Враховуючі вказані обставини у сукупності, слідчий суддя вважає, що прокурором доведений факт того, що одержавши відомості про звернення слідчого із клопотанням про застосування запобіжного заходу, підозрюваний ОСОБА_5 до початку розгляду зазначеного клопотання вчинить дії, які є підставою для застосування до нього запобіжного заходу, тому в даному випадку існують підстави для його затримання з метою приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу.
Керуючись ст.ст. 177, 188, 189, 190 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Мелітополі та місті Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі ОСОБА_4 про надання дозволу на затримання підозрюваного з метою приводу його для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні №62024080100004290, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.05.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України - задовольнити.
Надати дозвіл на затримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з метою приводу останнього для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні №62024080100004290, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.05.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України.
Ухвала діє по 19.05.2026 року (включно).
Копію ухвали направити старшому слідчому першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Мелітополі та місті Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі ОСОБА_4 для виконання.
Ухвала оскарженню не підлягає і заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження у суді.
Повний текст ухвали складено 25.11.2025 року.
Слідчий суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя ОСОБА_1