Справа №333/7024/25
Провадження №2/333/4296/25
Іменем України
25 листопада 2025 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
судді Холода Р.С.,
за участю секретаря судового засідання Лузанової А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Концерну «Міські теплові мережі» (місце знаходження: 69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов», буд.137, код ЄДРПОУ: 32121458) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -
05.08.2025 року до Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшла позовна заява КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 10 195,79 грн.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначив, що КОНЦЕРН «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ», діючи на підставі статуту та чинного законодавства України, надав послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, з постачання теплової енергії відповідачці, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
Однак, відповідачка свої зобов'язання із своєчасної оплати за надані послуги за встановленими тарифами не виконала, внаслідок чого за останньою утворилась заборгованість у сумі 10 195,79 грн. за період з 01.12.2020 року по 31.12.2024 року.
З цих підстав, позивач змушений звернутись до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою суду від 13.08.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження.
Представник позивача до суду не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, у позовній заяві представником Губрієнко А.О. зазначено про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення по справі не заперечує.
Відповідачка ОСОБА_1 до зали судового засідання жодного разу не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином, причини неявки не повідомила, клопотань про відкладення судового розгляду не надходило.
З огляду на викладене, керуючись ч.4 ст.223 ЦПК України, суд дійшов до висновку про розгляд справи за відсутності відповідачки на підставі наявних у ній доказів та відповідно до ст.280 ЦПК України, ухвалив заочне рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Концерну «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ», виходячи з такого.
Відповідно до ч.2 ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.
У відповідності з п.1 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до ст.55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно зі ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За положеннями ст.ст.12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.ст.76, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Концерн «Міські теплові мережі» діє на підставі статуту, відповідно до якого основною метою діяльності Концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.
Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій, її збут та інше.
Правовідносини між Теплопостачальною організацією та Споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, «Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення і типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води», затвердженими постановою КМУ від 21.08.2019 року №830, а також іншими нормативно-правовими актами.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
З матеріалів справи вбачається, що заборгованість за надані житлово-комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.12.2020 року по 31.12.2024року становить 10 195,79 грн.
Згідно довідки Концерну «МТМ» щодо заборгованості за надані послуги, отримувачем послуг за вказаною вище адресою є ОСОБА_1 , з особовим рахунком № НОМЕР_2 .
Згідно відповіді з Департаменту адміністративних послуг ЗМР, місце проживання ОСОБА_1 було зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , з 09.12.2014 р. по 10.12.2019 р.
Відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо права власності ОСОБА_1 на вказану вище квартиру, відсутні.
За положеннями ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Статтею 322 ЦК України передбачено обов'язок власника утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно вимог ст.ст.67, 68 ЖК Української РСР, наймачі (власники) квартир зобов'язані щомісяця своєчасно вносити плату за комунальні послуги, до числа яких входять послуги з водопостачання гарячої води та опалення.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 20.04.2016 року у справі №6-2951цс15, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Позовна заява Концерну «МТМ» та долучені до неї матеріали не містять жодного доказу про те, що ОСОБА_1 в період, за який нарахована заборгованість, дійсно була фактичним споживачем послуг.
Інформація щодо місця реєстрації ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 01.12.2020 р. по 31.12.2024 р., відсутня.
Будь-яких доказів про те, що відповідачка ОСОБА_1 є власником/співвласником квартири або користувачем наданих послуг за вказаною адресою, матеріали справи не містять.
Фактично єдиним документом, наданим позивачем, який нібито підтверджує приналежність ОСОБА_1 до квартири АДРЕСА_2 , є довідка щодо заборгованості за надані послуги, в якій зазначено, що на ОСОБА_1 оформлено особовий рахунок № НОМЕР_2 .
Водночас, на думку суду, вказаний документ не є належним доказом того, що ОСОБА_1 отримувала послуги від Концерну «МТМ» за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.12.2020 р. по 31.12.2024 р.
Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13).
Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від стандарту «достатність доказів», підкреслює необхідність зіставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач.
Аналізуючи наведені норми права, враховуючи встановлені обставини, суд вважає недоведеним той факт, що ОСОБА_1 є учасником правовідносин з приводу постачання та споживання централізованого опалення та гарячого водопостачання, а тому в задоволенні позовних вимог Концерну «МТМ» про стягнення заборгованості з останньої слід відмовити.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що позовні вимоги залишені без задоволення в повному обсязі, судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст.ст.141, 223, 258, 259, 265, 268, 274, 279, 280-282 ЦПК України, суд,-
Позов Концерну «Міські теплові мережі» (місце знаходження: 69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов», буд.137, код ЄДРПОУ: 32121458) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - залишити без задоволення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Повний текст рішення суду складений 25.11.2025 року.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя Р.С.Холод