Справа № 308/14507/25
(заочне)
24 листопада 2025 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого - судді Шумило Н.Б.
за участю секретаря судового засідання - Дуб В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Короткий виклад обставин справи
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 32920,56 грн., сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 13.01.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії № 102745768, у формі електронного документа, відповідно до якого відповідач отримав від товариства кредитні кошти у розмірі 10 800,00 грн.
Вказано, що зобов'язання зі сторони кредитора за Договором виконані в повному обсязі, в свою чергу відповідач свої зобов'язання по поверненню кредиту належним чином не виконує, у зв'язку з чим станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача перед позивачем становить 38860,56 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості наданого первісним кредитором проценти за договором.
18.03.2025 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за договором факторингу №МВ-ТП/27. відступило ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги до відповідача.
Відповідач не виконує умови договору у добровільному порядку, тому позивач просить стягнути частину заборгованості яка становить 32920,56 грн., з яких: заборгованість по кредиту - 10800,00 грн.; заборгованість по процентах за користування кредитом - 22 120,56 грн., заборгованість по комісії за надання кредиту - 540,00 грн.
Процесуальні дії по справі, заяви учасників
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.10.2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті, про що повідомлено сторони.
Представник позивача у судове засідання 21.11.2025 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, при цьому, в матеріалах справи наявні заяви від представника позивача, в яких просить проводити судове засідання у відсутності представника позивача.
Враховуючи наведене, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторони позивача, що відповідає вимогам ч.3 ст.211 ЦПК України.
Відповідач у судове засідання 21.11.2025 повторно не з'явився, хоча про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, шляхом направлення судової повістки та смс-повідомлення на номер телефону, вказаний в матеріалах справи, що підтверджується довідкою про доставку смс повідомлення. При цьому, відповідач про причини неявки суд не повідомив, заяв про відкладення чи розгляд справи за його відсутності, та відзиву не подавав.
Крім того, слід зазначити, що за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача направлялась ухвала про відкриття провадження та повістки, які повернулись з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За приписами ч. 1, 2, 8 ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
У відповідності до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв'язку з неподанням відповідачем відзиву та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням п. 3, 4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України.
Крім того, за наведеного, враховуючи відсутність будь-яких заперечень зі сторони відповідача суд вважає за моживе залишити клопотання позивача про витребування доказів без задоволення, та справа розглядається на підставі наявних матеріалів.
Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Фактичні обставини, встановлені судом
Судом встановлено, що 13.01.2025 на підставі заявки ОСОБА_1 на отримання грошових коштів в кредит від 13.01.2025, між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №102745768, відповідно до умов якого Кредитодавець зобов'язується надати Позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (п. 2.1 договору).
Згідно п. 2.2 договору загальний розмір кредиту за цим договором становить 10800 грн. 00 коп.
Кредитодавець надає перший транш за договором у розмірі, що дорівнює загальному розміру кредиту 13.01.2025 (п. 2.3 договору)
Згідно з п. 7.1 договору рекомендована дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення дисконтного періоду кредитування - 12.02.2025, а саме протягом 30(тридцять) днів від дати отримання першого траншу позичальником.
В обов'язковому порядку сума кредиту має бути повернена позичальником не пізніше ніж протягом 30 календарних днів після настання однієї із зазначених в договорі обставин (п.7.2. договору).
Кінцева дата повернення кредиту - 12.02.2030 (п.7.3. договору).
Відповідно до п. 8.1 договору за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту.
Вказаний договір підписаний ОСОБА_1 13/01/2025 одноразовим ідентифікатором NRUR.
Також до матеріалів справи додано Паспорт споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до Договору №102745768 від 13.01.2025, у якому визначені основні умови кредитування, інформація щодо орієнтовної процентної ставки, порядок повернення кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором 2763.
Довідкою ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» підтверджується що на виконання кредитного договору №102745768 від 13.01.2025 укладеним між позичальником ОСОБА_1 та кредитодавцем ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», кредитодавцем було ініційовано платіжну операцію за якою ОСОБА_1 на платіжну картку 13.01.2025 проведено платіжну операцію на суму 10800,00 грн.
Факт перерахування ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» ОСОБА_1 коштів згідно з договором №102745768 від 13.01.2025 у розмірі 10 800,00 грн. підтверджується доданим підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів, в такому вказано відправника ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», номер транзакції 43676-48082-07023, номер платіжної картки НОМЕР_1 , емітент вказаний, код авторизації та опис.
Судом також встановлено що 18.03.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (Фактор) укладено договір факторингу №МВ-ТП/27, за умовами якого Клієнт зобов'язується відступити Фактору права вимоги за переліком в Реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Відповідно до п. 4.1 договору факторингу наявне Право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту укладення Реєстру прав вимоги.
18.03.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було підписано Реєстр прав вимоги, за яким ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «ТІЛІОН ПЛЮС» право грошової вимоги за кредитним договором №102745768 від 13.01.2025 до ОСОБА_1 . Також додано копію платіжної інструкції №1404 від 27.03.2025 якою підтверджується перерахування ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» плати за відступлення прав вимоги, згідно договору факторингу №МВ-ТП/27 від 18.03.2025.
З розрахунку заборгованості за кредитним договором №102745768 від 13.01.2025 вбачається, що ОСОБА_1 має перед ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» станом на 17.03.2025 заборгованість в розмірі 23407,92 грн.
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №102745768 від 13.01.2025 слідує, що у ОСОБА_1 перед ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» наявна заборгованість станом на 10.08.2025 в розмірі 38 860,56 грн., з яких: тіло кредиту - 10 800,00 грн.; нараховані проценти - 22120,56 грн.; нарахована комісія - 540,00 грн.; нарахована неустойка - 5400, 00 грн.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у їх сукупності та кожен окремо, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до наступного висновку.
Застосовані норми права, позиція суду та оцінка доводів
Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право на звернення до суду для захисту своїх прав.
Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
За змістом статей 12 та 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1ст. 626 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частинами першою, другою статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору невстановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів невимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
За приписами статті 3 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію", вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Також, приписами ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", передбачено поняття "підпис у сфері електронної комерції". Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що й отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Як вбачається з матеріалів справи, договір кредитної лінії №102745768 від 13.01.2025 відповідачем підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором NRUR -2763.
За умовами вказаного договору невід'ємною частиною такого є Правила та Паспорт споживчого кредиту, який теж підписано відповідачем. Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись умов.
Доданим підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів підтверджено факт перерахування ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» ОСОБА_1 коштів згідно з договором №102745768 від 13.01.2025 у розмірі 10 800,00 грн.
Вказані правила є публічною пропозицією (офертою), у розумінні статей 641, 644 ЦК України, на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Цивільного кодексу України)
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до положень частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно частини 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
В силу ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Крім того, як встановлено судом 18.03.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (Фактор) укладено договір факторингу №МВ-ТП/27, за умовами якого Клієнт зобов'язується відступити Фактору права вимоги за переліком в Реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до Реєстру прав вимоги від 18.03.2025 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» право грошової вимоги за кредитним договором №102745768 від 13.01.2025 до ОСОБА_1 , що також підтверджується копією платіжної інструкції №1404 від 27.03.2025 про перерахування ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» плати за відступлення прав вимоги, згідно договору факторингу №МВ-ТП/27 від 18.03.2025.
Так, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК та ст. 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги та до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 «... боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі».
При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначене повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов'язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки Первісного кредитора, які вказані в кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.
З матеріалів справи встановлено, що відповідач зобов'язання за договором не виконує, та має заборгованість.
З доданого розрахунку встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем за договором кредитної лінії №102745768 від 13.01.2025 станом на 10.08.2025 складає 38 860,56 грн., з яких: тіло кредиту - 10 800,00 грн.; нараховані проценти - 22120,56 грн.; нарахована комісія - 540,00 грн.; нарахована неустойка - 5400, 00 грн.
При цьому позивач просить про стягнення 32920,56 грн., з яких тіло кредиту - 10 800,00 грн. та нараховані проценти - 22 120,56 грн.
Так, окрім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник) позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за відсотками, які погоджено сторанами у договорі №102745768 від 13.01.2025, та Паспорті споживчого кредиту продукту «СМАРТ».
У відповідності до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно положень ч.1, ч.2 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
На підтвердження вимог в частині стягнення процентів, в тому числі їх розміру і порядку нарахування, надано Договір кредитної лінії, Паспорт споживчого кредиту, які підписаний відповідачем, у яких міститься інформація щодо процентної ставки за кредитом.
Оскільки сторонами було обумовлено у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами, тому ці умови кредитування вважаються узгодженими сторонами та мають виконуватись позичальником належним чином.
При цьому, як встановлено з матеріалів справи відповідач не виконав свого зобов'язання за договором. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відповідач не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунок ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС, ні попередніх кредиторів.
Враховуючи наведене, а також те, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, ОСОБА_1 односторонньо порушив взяті на себе зобов'язання за договором, відтак суд приходить до висновку, що позов про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту 10 800,00 грн. та відсотків в розмірі 22 120,56 грн. підставний та підлягає задоволенню.
Щодо судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позов ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» задоволено, у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2422,40 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п.269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На підтвердження витрат на правову допомогу представником позивача подано: договір про надання правової допомоги №5 від 02.12.2024, додаткову угоду №1584 від 02.09.2025 про надання правової допомоги до договору №5 від 01 грудня 2024 року, акт приймання-передачі наданих послуг відповідно до договору про надання правової допомоги №5 від 02 грудня 2024 року від 02.09.2025, в якому зазначено перелік наданих послуг та вартість таких становить 5 000,00 грн., платіжну інструкцію переказу коштів №105 від 02.09.2025 про перерахування ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» 5000,00 грн. оплату за надання правової допомоги згідно договору №5 від 02.12.2024 ЛІГА ЮРИДИЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ІННОВАЦІЙ.
На підставі викладеного, зважаючи на категорію і складність справи, враховуючи вимоги ст. ст. 133, 137 ЦПК України граничний розмір витрат, обсяг надання послуг та виконану адвокатом роботу (надані послуги), принципи співмірності, розумності та реальності витрат, суд прийшов до висновку, що судові витрати на правничу допомогу підлягають до задоволення, у розмірі 4000,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 141, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, ст. ст. 526, 527, 530, 598, 599, 610, ч. 2 ст. 1050, ст. 1054 ЦК України, суд,-
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС», (код ЄДРПОУ 39700642, місцезнаходження: 14017, Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Жабинського, буд. 13) заборгованість за договором № 102745768 від 13.01.2025 року в розмірі 32 920 (тридцять дві тисячі дев'ятсот двадцять) грн. 56 коп.
Стягнути із на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. та 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС», код ЄДРПОУ 39700642, місцезнаходження: 14017, Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Жабинського, буд. 13.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Повне заочне рішення суду складено - 24.11.2025.
Суддя Ужгородського міськрайонного
суду Закарпатської області Н.Б. Шумило