Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/5392/25
25.11.2025 м. Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Левка Т.Ю., секретар судового засідання Онисько С.С., розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду м.Виноградів цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Виноградівської міської ради Закарпатської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом,
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до Виноградівського районного суду Закарпатської області із позовною заявою до відповідача Виноградівської міської ради Закарпатської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки ОСОБА_2 . На підтвердження родинних відносин позивачка додала своє Свідоцтво про народження (повторне) НОМЕР_1 , видане 04.07.2006 відділом РАЦС Виноградівського РУЮ, Свідоцтво про укладення шлюбу із ОСОБА_3 , серії НОМЕР_2 від 14.11.1987. У свідоцтві про народження позивачки по батькові матері записано як ОСОБА_4 , що не відповідає по батькові спадкодавиці. Це є перешкодою у оформленні спадщини. Розбіжність зумовлена внесенням до документів, виданих органами радянської влади українського аналогу іншомовного імені Андраш - Андрій, що було поширеною на той час практикою. Факт родинних відносин між позивачкою та спадкодавицею як між дочкою та матір'ю не оспорюється жодною особою.
Заповіт покійна не залишала. За життя їй належала земельна ділянка площею 1,44 га, розташована на території Підвиноградівської сільської ради, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право власності на яку посвідчується державним актом на право приватної власності на землю І-ЗК №021815, виданим 15.11.2002 на ім'я ОСОБА_2 . У державному акті по батькові власника земельної ділянки записано як ОСОБА_4 , що не відповідає по батькові спадкодавиці. Це є перешкодою у оформленні спадщини. Розбіжність є тотожною із розбіжністю у документах, що підтверджують родинні відносини, та зумовлена внесенням до документів, виданих органами радянської влади українського аналогу іншомовного імені Андраш - Андрій, що було поширеною на той час практикою. Факт належності правовстановлюючого документу спадкодавиці не оспорюється жодною особою.
Позивачка як єдиний спадкоємець за законом першої черги прийняла спадщину в силу ст. 1268 ЦК України та за прийняттям спадщини звернулася до нотаріальної контори, однак нотаріусом, було відмовлено позивачці у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно та було рекомендовано звернутися до Виноградівського районного суду. За таких обставин позивачка змушена звернутися до суду із даним позовом про визнання за нею права власності на земельну ділянку у порядку спадкування за законом.
Позивачка у підготовче засідання не з'явилася, однак згідно прохальної частини позовної заяви просила суд провести розгляд справи у її відсутність.
Представник відповідача будучи повідомленим про день, час та місце проведення підготовчого засідання належним чином, в підготовче засідання також не з'явився, однак подав через канцелярію суду заяву, згідно якої просить суд розглянути справу у його відсутність, заперечень проти вимог позивачки не має.
Обстеживши матеріали справи та клопотання сторін, визнаючи в порядку ст.223 ЦПК України необов'язковим відібрання особистих пояснень від учасників процесу, і враховуючи, що у справі наявні достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки ОСОБА_2 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 від 06.06.2008.
На підтвердження родинних відносин позивачка додала своє Свідоцтво про народження (повторне) НОМЕР_1 , видане 04.07.2006 відділом РАЦС Виноградівського РУЮ, Свідоцтво про укладення шлюбу із ОСОБА_3 , серії НОМЕР_2 від 14.11.1987. У свідоцтві про народження позивачки по батькові матері записано як ОСОБА_4 , що не відповідає по батькові спадкодавиці. Розбіжність зумовлена внесенням до документів, виданих органами радянської влади українського аналогу іншомовного імені Андраш - Андрій, що було поширеною на той час практикою.
Останнє місце проживання матері позивачки було: АДРЕСА_1 , що стверджується довідкою № 20-9-18/377 від 26.08.2025, виданою Підвиноградівським старостинським округом Виноградівської міської ради.
На випадок своєї смерті спадкодавець заповітного розпорядження не залишила.
Після смерті спадкодавця відкрилася спадщина, до складу якої входить зокрема земельна ділянка площею 1,44 га, розташована на території Підвиноградівської сільської ради, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право власності на яку посвідчується державним актом на право приватної власності на землю І-ЗК №021815, виданим 15.11.2002 на ім'я ОСОБА_2 .
У державному акті по батькові власника земельної ділянки записано як ОСОБА_4 , що не відповідає по батькові спадкодавиці. Це є перешкодою у оформленні спадщини. Розбіжність є тотожною із розбіжністю у документах, що підтверджують родинні відносини, та зумовлена внесенням до документів, виданих органами радянської влади українського аналогу іншомовного імені Андраш - Андрій, що було поширеною на той час практикою. Факт належності правовстановлюючого документу спадкодавиці підтверджується рядом обставин, про які свідчать документи, додані до позову: спадкодавець ОСОБА_2 мала останнє місце проживання АДРЕСА_1 ; іншомовне ім'я « ОСОБА_5 » не вносилося до офіційних радянських документів, а вносився його український аналог « ОСОБА_4 »; ОСОБА_2 , мешканка АДРЕСА_1 , є власником Державного акту про право власності на землю.
За змістом довідок на спадкування від 26.08.2025, виданих Виноградівською міською радою, останнім місцем проживання та реєстрації спадкодавиці було АДРЕСА_1 . Разом із нею були зареєстровані та проживали: ОСОБА_1 , дочка, ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , зять, та онуки.
Після смерті матері, позивачка прийняла спадщину в порядку ч.3 ст. 1268 ЦК України, оскільки на день смерті проживала разом з нею, про що свідчить довідка № 20-9-18/376 від 26.08.2025, видана Підвиноградівським старостинським округом Виноградівської міської ради.
Крім позивачки інших спадкоємців першої черги немає.
Верховний Суд України в п. 23 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за №7 роз'яснив, що Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину в судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.
У зв'язку з необхідністю прийняття спадщини, що залишилася після смерті матері позивачка звернулася до нотаріуса, однак отримала відмову в оформленні спадщини із-за відсутності оригінала правовстановлюючого документа на спадкове майно, який втрачено.
Зазначені вище обставини, а також втрата оригінала державного акта на право власності на землю є перешкодою у оформленні спадщини у нотаріальному порядку.
Відповідно до вимог п.1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи.
Крім того, відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність Свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, що його пережив та батьки.
Відповідно до ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Виходячи з вимог ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Відповідно до "Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно", рішення суду є правовстановлюючим документом, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно.
Відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (в редакції від 01.01.2013 року), рішення суду є правовстановлюючим документом, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В той же час, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред"явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (ст.382 ч.2, ст.392 ЦК України).
Таким чином, враховуючи ті обставини, що позивачка надала суду достатньо доказів, які підтверджують позов, суд вважає, що позивачка, як спадкоємець за законом після смерті матері має законне право на визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом.
На підставі наведеного, керуючись статтями 10, 12, 13, 18, 81, 223, 259, 263-265 ЦПК України, статтями 5, 16, 328, 392, 1218, 1220, 1222, 1225, 1261, 1268 ЦК України, Постанови ПВС України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», суд, -
Позовні вимоги задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , набуте в порядку спадкування за законом право власності в цілому на земельну ділянку площею 1,44 га, розташовану на території Підвиноградівської сільської ради, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право власності на яку посвідчується Державним актом на право приватної власності на землю серії І-ЗК № 021815, виданим 15.11.2002 на ім'я ОСОБА_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Т. Ю. Левко