судді ОСОБА_1
до постанови Касаційного кримінального суду
від 18 листопада 2025 року у справі № 947/37809/20
1. Я голосував проти рішення більшості.
2. У цій справі суд першої інстанції 17 грудня 2021 року закрив кримінальне провадження на підставі пункту 10 частини 1 статті 284 КПК, дійшовши висновку, що обвинувальний акт був направлений до суду поза межами строку досудового розслідування.[1]
3. Обставиною, яка була у центрі суперечки між сторонами, була дата направлення обвинувального акту до суду. Сторона обвинувачення стверджувала, що 1 грудня 2020 року - межах строку досудового розслідування - він був переданий фельд'єгерській службі для доставки.
4. Сторона захисту вважала, що він був переданий до суду 14 грудня 2020 року, поза межами цього строку.
5. Обвинувачення надало суду низку документів, у тому числі копію реєстру Головного управління урядового фельд'єгерського зв'язку Держспецзв'язку № ФФ3554 від 01 грудня 2020 року, яка мала підтвердити отримання відправлення перевізником.
6. Суд дійшов висновку, що представлені стороною обвинувачення докази, у тому числі згадана копія реєстру, не підтверджують відправлення обвинувального акта 1 грудня 2020 року, тому спирався у своїх висновках на дату 14 грудня 2020 року, яка зазначена на штампі суду на супровідному листі прокуратури. Це призвело до висновку про несвоєчасне направлення обвинувального акта, що мало наслідком закриття кримінального провадження.
7. Апеляційний і касаційний суди 07 листопада 2022 року[2] та 25 квітня 2023 року[3] відповідно підтвердили правильність цього рішення. Касаційний суд, зокрема, зазначив, що не вбачає підстав ставити під сумнів ці висновки судів попередніх інстанцій щодо фактів кримінального провадження (пункт 12).
8. Таким чином, дата направлення обвинувального акта до суду була тією обставиною, від якої залежала доля кримінального провадження.
9. У 2023 році сторона обвинувачення подала заяву про перегляд рішення. В обґрунтування наявності нововиявленої обставини вони послалися на те, що під час кримінального розслідування з приводу спірної дати подання обвинувального акта їй вдалося отримати оригінал реєстру № ФФ3554 від 01 грудня 2020 року, згаданого вище.
10. Суди попередніх інстанцій в оскаржених рішеннях[4]не вважали обставини, на які посилалася сторона обвинувачення, нововиявленими і відмовили в задоволенні заяви.
11. Я погоджуюсь з таким висновком судів попередніх інстанцій.
12. Цей Суд багаторазово повторював, що перегляд судових рішень, які набрали законної сили, за нововиявленими обставинами є екстраординарною процедурою перегляду судових рішень, що має місце у виняткових випадках, коли після завершення розгляду кримінальної справи в звичайному порядку (в судах першої, апеляційної і касаційної інстанцій) виявлені обставини, які:
1) об'єктивно існували на момент ухвалення відповідних судових рішень, але суду та зацікавленій особі під час первісного провадження
- не були відомі та
- не могли бути відомі;
2) можуть мати значення для оцінки або безпосередньо обставин, які підлягають доказуванню, або доказів, покладених в основу судового рішення;
3) самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.[5]
13. Ці вимоги застосовуються кумулятивно, а не альтернативно. Сторона, що вимагає перегляду, має довести, що представлені нею обставини відповідають всім цим вимогам без виключення.
14. В мене немає сумніву в тому, що в цій справі вимоги, зазначені в пунктах (2) та (3) вище, стороною обвинувачення виконані, однак я також не маю сумніву, що з вимогою (1) вони не впоралися.
15. Нововиявленою обставиною обвинувачення вважало оригінал реєстру поштової служби, копія якого досліджувалася під час первісного провадження.
16. Я згоден з тим, що на представленому оригіналі дійсно видні елементи, які не проглядаються на копії. Я погоджуюся і з тим, що оригінал, якщо був би наданий обвинуваченням, міг вплинути на рішення судів у первісному провадженні.
17. Однак я абсолютно не згоден з тим, що ця обставина, - існування оригіналу документа, копію якого сторона обвинувачення надала суду, - не була і не могла бути відомою стороні обвинувачення на час винесення судом 17 грудня 2021 року рішення про закриття провадження.
18. Навіть якщо сторона обвинувачення забула або не надала значення вимозі частини 3 статті 99 КПК надати суду оригінал документа під час розгляду, вона ніяк не могла не знати про те, що будь-яка копія існує лише завдяки тому, що існує оригінал, і, відповідно, існує оригінал у тієї копії реєстру, який вона надала суду.
19. Якщо таке міркування не спало на думку стороні обвинувачення 17 грудня 2021 року і вони не попросили у суду час, аби надати оригінал, у них був майже рік, щоб надати оригінал апеляційному суду до 07 листопада 2022 року, і ще півроку, щоб надати його касаційному суду до 25 квітня 2023 року.
20. Тому я вважаю, що якщо суди під час первісного провадження не мали в своєму розпорядженні оригіналу документу, який міг позначитися на доведеності важливої обставини, це сталося не через те, що ця обставина була виявлена після закінчення основного провадження, а через неналежну старанність сторони обвинувачення у відстоюванні своєї позиції. Ця обставина не дає підстав для перегляду рішень.
21. Тому я не можу погодитися з тим, що існування оригіналу реєстру виявлено стороною обвинувачення після завершення ординарного провадження у цій справі, і погоджуюся з висновками про відсутність нововиявлених обставин, які дають підстави для перегляду рішення.
22. Цей Суд навіть за обставин, які не ставили питання про скасування res judicata, дотримувався думки, що сторона обвинувачення не може проводити додаткове розслідування з метою пошуку нових доказів.[6]У цій же справі Суд визнав, що сторона обвинувачення може протягом трьох років відшукувати в себе оригінал документу, який вона мала обов'язок надати суду одразу, і після цього добитися перегляду судових рішень трьох інстанцій.
23. З цих міркувань я не погоджуюся з рішенням більшості скасувати правильні рішення попередніх інстанцій.
Суддя ОСОБА_1
[1] https://reyestr.court.gov.ua/Review/102121556
[2] https://reyestr.court.gov.ua/Review/107264972
[3] https://reyestr.court.gov.ua/Review/110536505
[4] Ухвала першої інстанції від 25 квітня 2024 року, https://reyestr.court.gov.ua/Review/118715313; ухвала апеляції від 28 листопада 2024 року, https://reyestr.court.gov.ua/Review/123471346
[5] 23 серпня 2018 року, № 2208/8548/12, https://reyestr.court.gov.ua/Review/76207269; 26 грудня 2019 року, № 1-79/09, http://reyestr.court.gov.ua/Review/86755046
[6] 15 квітня 2025 року, № 161/13558/19, https://reyestr.court.gov.ua/Review/126767249