20 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 619/3549/17
провадження № 51-1942км25
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції),
прокурора ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Полтавського апеляційного суду від 04 березня 2025 року в кримінальних провадженнях № № 12017220280001147 та 12019220280001645за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого, останнього разу вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 14 червня 2010 року за ч. 2 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі - КК) із застосуванням ст. 71 цього Кодексу на 5 років 3 місяці позбавлення волі, звільненого 18 лютого 2014 року умовно-достроково на 1 рік 7 місяців 4 дні,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121 КК.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. За вироком Котелевського районного суду Полтавської області від 05 листопада 2024 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 3 місяці.
2. Початок строку відбуття покарання ОСОБА_7 постановлено рахувати з 17 грудня 2019 року. Зараховано у строк відбування покарання тримання під вартою з 06 серпня 2017 року по 02 серпня 2018 року.
3. Оскарженим вироком Полтавського апеляційного суду від 04 березня 2025 року зазначений вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 скасовано в частині призначеного покарання. Ухвалено в цій частині новий вирок, яким призначено ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 121 КК у виді позбавлення волі на строк 10 років. У решті вирок місцевого суду залишено без змін.
4. Згідно з вироком ОСОБА_7 засуджено за те, що він у період часу з 21:30 05 серпня 2017 року до 03:30 06 серпня 2017 року, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , під час конфлікту зі своїм батьком ОСОБА_8 , діючи з прямим умислом, з метою умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, з мотивів особистих неприязних стосунків, наніс невстановленими тупими предметами ОСОБА_8 множинні удари по голові та тулубу, спричинивши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя, від яких він помер на місці. Причиною смерті ОСОБА_8 стала поєднана тупа травма тіла, яка ускладнилася в своїй течії розвитком гострого порушення кровообігу.
5. Крім того, ОСОБА_7 12 грудня 2019 року близько 18:00, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння за місцем свого проживання за вищевказаною адресою, під час раптово виниклого конфлікту з ОСОБА_9 умисно наніс йому один удар кулаком правої руки в область носа, від якого він упав на підлогу, а ОСОБА_7 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на спричинення ОСОБА_9 тілесних ушкоджень, усвідомлюючи те, що останній перебуває у стані алкогольного сп'яніння та після отриманого удару нe може самостійно підвестися на ноги, наніс йому один удар кулаком правої руки в область щелепи ліворуч, після чого алюмінієвим тазом, що стояв поруч, наніс близько двох ударів по голові праворуч та декілька ударів по тулубу потерпілого, в результаті чого спричинив йому численні тілесні ушкодження голови, тулуба та кінцівок різного ступеня тяжкості, у тому числі тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя, у виді закритої черепно-мозкової травми з внутрішньомозковими крововиливами, яка ускладнилась розвитком гострого порушення мозкового кровообігу, від якої настала смерть потерпілого.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
6. У касаційній скарзі захисник, посилаючись на дані про особу ОСОБА_7 , те, що він притягується до кримінальної відповідальності вперше, на обліках у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується задовільно, неофіційно працював, є інвалідом по зору, просить визнати зазначені обставини такими, що пом'якшують ОСОБА_7 покарання, змінити вирок апеляційного суду щодо нього та призначити йому за ч. 2 ст. 121 КК мінімальне покарання.
Позиції інших учасників судового провадження
7. У засіданні суду касаційної інстанції захисник підтримала свою касаційну скаргу.
8. Прокурор проти задоволення касаційної скарги заперечив.
Мотиви Суду
9. Заслухавши доповідь судді, з'ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
10. За приписами ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
11. Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
12. У касаційній скарзі не заперечуються висновки суду в частині доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень та правильності кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 121 КК.
13. Відповідно до вимог ст. 65 КК суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
14. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами (ст. 50 КК).
15. Згідно зі ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
16. Згідно з положеннями статей 370, 420 КПК суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
17. У цьому кримінальному провадженні суд апеляційної інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримався.
18. Приймаючи рішення про задоволення апеляційної скарги прокурора та скасування вироку місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_7 покарання з обранням йому більш суворої міри покарання, апеляційний суд правильно врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, дані про особу ОСОБА_7 та конкретні обставини кримінального провадження.
19. Як установлено апеляційним судом, ОСОБА_7 не працював, дохід отримував від виконання робіт за цивільно-правовими договорами, за місцем проживання характеризується вцілому задовільно, на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, страждає на хронічні психічні захворювання у формі синдрому залежності внаслідок вживання алкоголю та на синдром залежності внаслідок поєднаного вживання психоактивних речовин, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
20. Із матеріалів кримінального провадження убачається, що, усупереч наведеному в касаційній скарзі захисника, ОСОБА_7 раніше двічі судимий за злочини у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, відбував покарання у виді позбавлення волі, був звільнений умовно-достроково. Маючи незняту та непогашену у встановленому законом порядку судимість, вчинив нові умисні тяжкі злочини проти життя і здоров'я особи щодо двох потерпілих, одним із яких є його батько. При цьому другий злочин вчинив під час судового провадження за обвинуваченням у першому злочині, будучи звільненим з-під варти у порядку заміни цього запобіжного заходу на більш м'який у виді домашнього арешту. Обидва злочини вчинені ОСОБА_7 у стані алкогольного сп'яніння, що обґрунтовано визнано апеляційним судом обставиною, яка обтяжує йому покарання. Обставин, які пом'якшують покарання, не встановлено.
21. Злочини, за які засуджено ОСОБА_7 у цьому кримінальному провадженні, мають високий ступінь суспільної небезпеки, адже посягають на життя і здоров'я людини, що згідно з Конституцією України є найвищою соціальною цінністю, її невід'ємним правом, яке ніхто не може порушувати, на чому обґрунтовано наголосив апеляційний суд. Ці злочини вчинені ОСОБА_7 в короткий проміжок часу щодо двох осіб, яким ним були спричинені численні тілесні ушкодження, від яких настала смерть як одного, так і іншого постраждалого.
22. З огляду на сукупність вищезазначених обставин апеляційний суд обрав ОСОБА_7 покарання відповідно до найвищої межі санкції ч. 2 ст. 121 КК, за якою його засуджено, цілком підставно дійшовши висновку про підвищену суспільну небезпечність його особи.
23. З таким висновком погоджується також і колегія суддів суду касаційної інстанції. Призначене ОСОБА_7 апеляційним судом покарання відповідає ступеню тяжкості вчинених ним злочинів, його особі та конкретним обставинам кримінального провадження, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів і вважати таке покарання надмірно суворим підстав не вбачається.
24. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга захисника ОСОБА_5 задоволенню не підлягає, а вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_7 слід залишити без зміни.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, колегія суддів
ухвалила:
Вирок Полтавського апеляційного суду від 04 березня 2025 рокущодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 без задоволення.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3