24 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 554/8639/22
провадження № 51-3543ск22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу засудженого
ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
на вирок Шевченківського (Октябрського) районного суду м. Полтави від 28 березня 2025 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 21 липня 2025 року у кримінальному провадженні стосовно нього за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 300 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржуваних судових рішень та встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Шевченківського (Октябрського) районного суду м. Полтави від 28 березня 2025 року ОСОБА_4 визнано винуватим за ч. 3 ст. 300 КК та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права займатись діяльністю пов'язаною з розповсюдженням книжкової продукції на строк 2 роки.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.
Відповідно до обставин кримінального правопорушення, встановлених у вироку суду, ОСОБА_4 в період 01 липня 2021 року до 16 лютого 2022 року, більш точний час не встановлений, за попередньою змовою з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження, з корисливим умислом, при невстановлених обставинах, незаконно придбали книги «Удар русских богов» авторства ОСОБА_5 , достовірно знаючи що вони в законному обороті для розповсюдження заборонені, оскільки включені до «Переліку книжкових видань, зміст яких спрямований на ліквідацію незалежності України, пропаганду насильства, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, вчинення терористичних актів, посягання на права і свободи людини» та не відповідають вимогам Закону України «Про захист суспільної моралі», перевезли їх до магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 » в торгівельному об'єкті НОМЕР_1, який розташований на Харківському книжковому ринку «Райський уголок» за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, буд. 30, де відповідно до договору оренди здійснювала свою підприємницьку діяльність особа, матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження, а з 24 до 27 вересня 2021 року перевезли книги у нежитлові приміщення АДРЕСА_1, з метою подальшого збуту у вказаних магазинах та за допомогою інтернет-сайту «ІНФОРМАЦІЯ_2».
Після чого, 02 липня 2021 року близько 12:00 ОСОБА_4 за попередньою змовою з особою, матеріали справи щодо якої виділено в окреме провадження, перебуваючи всередині магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 », в торгівельному об'єкті НОМЕР_1, який розташований на Харківському книжковому ринку «Райський уголок» за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, буд. 30, незаконно збув ОСОБА_6 зазначену книгу видавництва «ДИВ», надруковану у місті Харкові в 2007 році на 480 сторінках, в м'якій обкладинці, яку остання 01 липня 2021 року замовила за допомогою інтернет-сайту «ІНФОРМАЦІЯ_2», за ціною 180 грн.
Далі, 27 вересня 2021 року близько 14:00 ОСОБА_4 за попередньою змовою з особою, матеріали справи щодо якої виділено в окреме провадження, у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_3» незаконно збув ОСОБА_7 зазначену книгу, видавництва «ДИВ», надруковану у місті Харкові в 2007 році на 480 сторінках та в м'якій обкладинці, яку останній замовив за допомогою інтернет-сайту «ІНФОРМАЦІЯ_4», за ціною 180 грн.
Крім того, 16 лютого 2022 року під час проведення обшуків у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_3», який знаходиться в торгівельному об'єкті НОМЕР_1, розташованого на Харківському книжковому ринку «Райський уголок» за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, буд. 30, виявлено та вилучено: 9 книг «Удар русских богов» авторства Володимира Істархова видавництва «ДИВ», надрукованих у місті Харкові в 2007 році на 480 сторінках та в м'якій обкладинці, 24 книги «Удар русских богов» авторства Володимира Істархова видавництва ЛИО «Редактор», надрукованих у місті Тула в 1997 році на 407 сторінках та в твердій обкладинці; у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_3», розташованого в нежилих приміщеннях АДРЕСА_1 вилучили: 3 книги «Удар русских богов» авторства Володимира Істархова видавництва «ДИВ», надрукованих у місті Харкові в 2007 році на 480 сторінках та в м'якій обкладинці, 3 книги «Удар русских богов» авторства Володимира Істархова видавництва ЛИО «Редактор», надрукованих у місті Тула в 1997 році на 407 сторінках, в твердій обкладинці, які ОСОБА_4 та особа, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, зберігали з метою збуту.
Полтавський апеляційний суд ухвалою від 21 липня 2025 року вирок місцевого суду залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі засуджений просить скасувати судові рішення стосовно нього узв'язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону та неправильним застосування закону України про кримінальну відповідальність, а кримінальне провадження закрити.
Істотним порушенням кримінального процесуального закону, на думку касатора, є недотримання судами попередніх інстанцій вимог ст. 370 КПК, що призвело до прийняття незаконних рішень. Фактичні обставини встановлені судовими рішеннями не підтверджуються жодними дослідженими доказами.
Суди попередніх інстанцій обгрунтували свої рішення недопустимими доказами, зокрема на фактичних даних: висновків судово-мистецтвознавчої експертизи від 14 червня 2022 року № 2787/22, яка проведена за методикою, що не включена до Реєстру методик проведення судових експертиз (не проведено атестацію та її державну реєстрацію) та судово-почеркознавчої експертизи проведеної за ухвалою Шевченківського (Октябрського) районного суду м. Полтави від 22 лютого 2025 року; протоколу впізнання ОСОБА_4 свідком ОСОБА_8 проведеного на підставі ухвали Шевченківського (Октябрського) районного суду м. Полтави від 22 лютого
2025 року.
Суди попередніх інстанцій залишили поза увагою невідповідність фактичних даних висновку судово-мистецтвознавчої експертизи від 14 червня 2022 року № 2787/22 вимогам абзацу 5 ст. 8 Закону України «Про судову експертизу» та безпідставно відхилили клопотання сторони захисту про визнання її недопустимим доказом.
Крім того вказує на те, що суд першої інстанції на стадії судового розгляду самостійно збирав докази, а саме за клопотанням прокурора призначив судово-почеркознавчу експертизу та слідчу дію впізнання обвинувачуваного ОСОБА_4 , що не передбачено процесуальним законом.
Неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність на думку автора касаційної скарги є призначення додаткового покарання у виді позбавлення права займатися діяльністю, пов'язаною з розповсюдженням книжкової продукції на строк 2 роки.
Мотиви Суду
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального Кодексу (далі-КПК)суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Перевіривши викладені в касаційній скарзі доводи та копії судових рішень, колегія суддів доходить висновку, що підстав для відкриття касаційного провадження з мотивів, наведених у скаргах, не має.
Так, згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до положень ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
На будь-яких інших підставах, зокрема через неповноту судового розгляду та невідповідність висновків, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, суд касаційної інстанції не вправі приймати рішення про скасування чи зміну оскаржуваних судових рішень, а виходить з обставин, установлених судами. Тому доводи касаційної скарги засудженого в цій частині не є предметом перевірки суд касаційного суду.
Статтею 370 КПК визначено, що судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог, установлених у ст. 94 цього Кодексу, де мають бути наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За приписами ст. 94 КПК суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Як убачається з судових рішень, висновок місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, щодо доведеності винуватості засудженого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 300 КК, зроблено із додержанням вимог ст. 23 КПК на підставі об'єктивного з'ясування усіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду, детально наведеними у вироку й оціненими відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу.
Не дивлячись на те, що ОСОБА_4 заперечував свою винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та на підставі ст. 63 Конституції України відмовився давати показання, його вина за викладених у вироку обставин, підтверджується сукупністю доказів, а саме показаннями свідків, фактичними даними, які містяться у висновках експертів та протоколах слідчих дій, які суд першої інстанції безпосередньо дослідив, детально проаналізував у вироку і дав їм відповідну правову оцінку.
Апеляційний суд погодився з оцінкою доказів, даною місцевим судом, і зробив висновок, що доводи засудженого про недоведеність його винуватості є безпідставними, а докази, покладені місцевим судом в основу вироку, є належними, допустимими і достатніми для визнання ОСОБА_4 винуватим у зберіганні, перевезенні, з метою збуту, а також збуті творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Тобто під час перевірки кримінального провадження в порядку апеляційної процедури, було встановлено, що на час вчинення ОСОБА_4 протиправних кримінально караних діянь, автора книги ОСОБА_5 було віднесено до переліку осіб, що створюють загрозу національній безпеці, про що 19 квітня 2021 року було повідомлено адміністрацію інтернет-магазину «ІНФОРМАЦІЯ_3».
Виявлені і вилучені під час обшуку книги перебували у нежитловому приміщенні АДРЕСА_1, де ОСОБА_4 разом з ОСОБА_9 здійснював спільну діяльність у сфері продажу літератури.
Дослідженими доказами доведеним є факт перевезення придбаних книг до місця їх подальшого зберігання, оскільки ці книги були переміщені в межах України з одного місця до іншого з відома та бажання осіб, що спільно використовували вказане приміщення.
Суд апеляційної інстанції в межах своїх повноважень передбачених процесуальним законом, перевірив доводи апеляційної скарги засудженого, які є аналогічними з доводами касаційної скарги і дав на них відповіді.
Доводи засудженого про те, що фактичні дані висновку мистецтвознавчої експертизи від 14 червня 2022 року № 2787/22 є недопустимими доказами оскільки проведена за методикою, що не включена до Реєстру методик проведення судових експертиз (не проведено атестацію та її державну реєстрацію), були предметом перевірки апеляційного суду, який обґрунтовано їх відхилив, враховуючи, що під час її проведення методичні рекомендації були не єдиним джерелом, на підставі якого експерт проводив дослідження, а були використані інші джерела, зокрема, Енциклопедичний словник, Закон України «Про захист суспільної моралі», Великий тлумачний словник української мови.
Крім того апеляційний суд встановив, що згідно листа Міністерства юстиції України від 06 січня 2023 року № 203/ПІ-К-30/6.3 «Теоретичні та методичні аспекти судової мистецтвознавчої експертизи» ОСОБА_10 віднесені до Переліку рекомендованої науково-технічної та довідкової літератури, що використовується під час проведення судових експертиз (п. 4 додатку 19 Переліку, затвердженому Наказом Міністерства юстиції України від 08 травня 2018 року № 1467/5).
Доводи касаційної скарги про те, що суд самостійно почав збирати докази, призначивши проведення почеркознавчої експертизи та впізнання ОСОБА_4 , є безпідставними з огляду на таке.
Статтею 332 КПК визначено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених ст. 242 цього Кодекс, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам. Також суд має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам незалежно від наявності клопотання, якщо: 1) суду надані кілька висновків експертів, які суперечать один одному, а допит експертів не дав змоги усунути виявлені суперечності; 2) під час судового розгляду виникли підстави, передбачені ч. 2 ст. 509 цього Кодексу; 3) існують достатні підстави вважати висновок експерта (експертів) необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає інші обґрунтовані сумніви в його правильності.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 333 КПК у разі, якщо під час судового розгляду виникне необхідність у встановленні обставин або перевірці обставин, які мають істотне значення для кримінального провадження, і вони не можуть бути встановлені або перевірені іншим шляхом, суд за клопотанням сторони кримінального провадження має право доручити органу досудового розслідування провести певні слідчі (розшукові) дії. У разі прийняття такого рішення суд відкладає судовий розгляд на строк, достатній для проведення слідчої (розшукової) дії та ознайомлення учасників судового провадження з її результатами.
Тобто законодавець у процесуальному законі визначив повноваження суду щодо можливості під час судового розгляду вирішити питання про призначення проведення експертизи у кримінальному провадженні та доручити органу досудового розслідування провести певні слідчі (розшукові) дії.
Апеляційний суд, перевіряючи доводи сторони захисту в частині законності призначення почеркознавчої експертизи та надання доручення органу досудового розслідування провести впізнання ОСОБА_4 , встановив, що місцевий суд у цих обох випадках діяв в межах процесуального закону, оскільки прокурор у справі заявив відповідні клопотання, які суд визнав обґрунтованими.
При цьому апеляційний суд звернув увагу, що оскільки місцевий суд призначаючи судово-почеркознавчу експертизу діяв в межах повноважень визначених КПК, підстав для визнання фактичних даних вказаної експертизи недопустимими доказами з цих підстав не має.
Крім того, під час судового розгляду, суд за клопотанням прокурора в порядку ст. 333 КПК надав органу досудового розслідування доручення для проведення слідчої дії впізнання свідком ОСОБА_6 особи, яка здійснила їй продаж книги. Необхідність проведення впізнання була обумовлена перебуванням свідка за межами України під час досудового розслідування.
Згідно фактичних даних протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 22 квітня 2024 року убачається, що свідок ОСОБА_6 впізнала ОСОБА_4 , як особу, що продала книгу «Удар русских богов».
Перевіряючи законність проведення вказаної слідчої дії апеляційний суд встановив, що її було проведено у присутності двох понятих та відповідно до вимог процесуального законодавства, зауваження та доповнення не надходили, тому підстав для визнання фактичних даних протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 22 квітня 2024 року недопустимими доказами не має.
Із судових рішень видно, що місцевий суд призначаючи покарання
ОСОБА_4 , врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відповідно до положень ст. 12 КК відноситься до нетяжких, конкретні обставини його вчинення, характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого, його наслідки, дані про особу засудженого, який раніше не судимий, одружений, на обліках у нарколога та психіатра не перебуває. Також суд констатував відсутність обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Тобто, суд врахувавши обставини, які за законом мають правове значення, призначив ОСОБА_4 покарання у межах санкції ч. 3 ст. 300 КК в мінімальному розмірі і обґрунтовано звільнив його від відбування призначеного основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 цього Кодексу зі встановленням іспитового строку згідно ст. 76 КК.
Слушними є висновки апеляційного суду про те, що ОСОБА_4 було правильно призначено додаткове покарання у виді позбавленням права займатися діяльністю, пов'язаною з розповсюдженням книжкової продукції, оскільки згідно висновків зроблених у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду від 04 вересня 2023 року (справа № 404/2081/22), у разі коли санкцією відповідної частини статті Особливої частини КК передбачено можливість призначення особі додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, суд, визнаючи особу винуватою у вчиненні відповідного кримінального правопорушення, має право призначити таке додаткове покарання незалежно від того, чи обвинувачений обіймав певну посаду або займався певною діяльністю на час вчинення кримінального правопорушення.
Розглядаючи кримінальне провадження стосовно ОСОБА_4 , суди дотрималися вимог статей 370 КПК. Апеляційний суд відповідно до вимог ст. 419 цього Кодексу дав належну оцінку викладеним в апеляційній скарзі засудженого доводам та обґрунтовано визнав їх неспроможними.
Таким чином, оскільки обґрунтування касаційної скарги засудженого не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та наданих копій судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає, Верховний Суд на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Верховний Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Шевченківського (Октябрського) районного суду м. Полтави від 28 березня 2025 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 21 липня 2025 року у кримінальному провадженні стосовно нього.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3