26 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 947/37549/21
провадження № 61-14381ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Синельникова Є. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 08 липня 2025 року у справі за позовом Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , на стороні відповідача: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,
У листопаді 2021 року Київська окружна прокуратура міста Одеси звернулась до суду з позовом в інтересах держави в особі Одеської міської ради до
ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.
Протокольною ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 14 березня 2023 року до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, на стороні позивача залучено ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2024 року позов Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради залишено без задоволення.
Постановою Одеського апеляційного суду від 08 липня 2025 року апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури задоволено частково.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Позов Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , на стороні відповідача: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, задоволено.
Витребувано у ОСОБА_2 на користь територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради земельну ділянку загальною площею 0,2809 га, кадастровий номер 5110136900:50:002:0023, за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 .
14 листопада 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 08 липня 2025 року та залишити в силі рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2024 року.
Касаційну скаргу подано з пропуском строку на касаційне оскарження.
ОСОБА_1 порушила клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення з посиланням на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки вона не була повідомлена про розгляд справи у суді апеляційної інстанції та не отримувала оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції. 16 жовтня 2025 року вона подала клопотання про отримання копії судового рішення, яке фактично отримала 24 жовтня 2025 року. На підтвердження вказаного надала копію оскаржуваної постанови Одеського апеляційного суду від 08 липня 2025 року (повний текст складено 25 липня 2025 року)з відміткою про її засвідчення секретарем судового засідання К. А. Чередник 23 жовтня 2025 року. Враховуючи зазначені обставини, заявниця просить поновити пропущений процесуальний строк на касаційне оскарження вказаного судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 390 Цивільного процесуального кодексу України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Тобто відлік строку на касаційне оскарження процесуальний закон визначає таким чином: протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення або протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень, 28 липня 2025 року забезпечено повний доступ до постанови Одеського апеляційного суду від 08 липня 2025 року.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що, зокрема ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання, призначене на 08 липня 2025 року на 15:00 год. не з'явилась.
Електронні матеріали справи містять судову повістку-повідомлення на ім'я ОСОБА_1 , в якій повідомлено про розгляд справи 08 липня 2025 року о 15:00 год. Також в електронних матеріалах справи знаходиться супровідний лист Одеського апеляційного суду від 25 липня 2025 року про направлення всім учасникам справи, у тому числі і ОСОБА_1 (на адресу, вказану у касаційній скарзі), копії постанови від 08 липня 2025 року.
Статтею 44 ЦПК України закріплено обов'язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Поважними причинами пропуску строку є ті обставини, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2021 року у справі № 911/3513/16 зазначено, що поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони, і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яке він використовує залежно від поважності причин пропуску строку.
Разом з тим, саме на заявника покладено обов'язок доведення наявності в нього об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення.
Повідомлені заявницею відомості не дають достатніх підстав для визнання причин значного пропуску процесуального строку на касаційне оскарження судового рішення суду апеляційної інстанції поважними. ОСОБА_1 не надала суду касаційної інстанції достовірних доказів на підтвердження того, що суд апеляційної інстанції не дотримався процесуального обов'язку щодо направлення їй копії оскаржуваної постанови.
Отже клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження не містить належних і достатніх обґрунтувань на підтвердження об'єктивної неможливості подати касаційну скаргу протягом визначеного законом періоду часу.
Частиною третьою статті 393 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених процесуальним законом, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
Отже ОСОБА_1 необхідно навести інші причини, які можуть свідчити про наявність підстав для поновлення строку на касаційне оскарження та надати достовірні докази на їх підтвердження.
Крім того, касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги заявницею не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених законом порядку і розмірі.
17 листопада 2025 року працівниками апарату суду складено акт про те, що до касаційної скарги не додано докази сплати судового збору.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги, яка подана фізичною особою, справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров'ю (крім моральної шкоди), не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до підпунктів 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК Україниціна позову в позовах про визнання права власності на майно або його витребування визначається вартістю майна.
Київська окружна прокуратура міста Одеси звернулась до суду з позовом у 2021 році та заявляла одну позовну вимогу майнового характеру (витребування земельної ділянки).
Станом на 01 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 2 270,00 грн. Станом на 01 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений у розмірі 3 028 грн.
При поданні позову прокурором сплачений судовий збір у розмірі 45 000 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 2656 від 24 листопада 2021 року, № 2657 від 24 листопада 2021 року, № 3024 від 16 грудня 2021 року .
У поданій касаційній скарзі та судових рішеннях відсутні відомості щодо ціни позову станом на день його подання (відсутнє визначення вартості нерухомого майна у 2021 році). З метою підтвердження належного до сплати розміру судового збору, заявниці необхідно надати суду відомості про вартість земельної ділянки станом на час подання позову. Разом з тим, ціна позову має значення для віднесення справи до відповідної категорії.
Доцільно звернути увагу, що в ухвалі Верховного Суду від 11 вересня 2025 року про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_7 на постанову Одеського апеляційного суду від 08 липня 2025 року у цій справі зазначено, що вартість земельної ділянки становить 405 219,78 грн.
Водночас, заявницею надано довідку про оцінку вартості об'єкта нерухомості від 03 листопада 2025 року, в якій вказано, що вартість спірної земельної ділянки становить 11 458 451,86 грн.
Виходячи з наведеного, заявниці необхідно документально підтвердити ціну позову у цій справі та сплатити судовий збір, виходячи з ціни позову у цій справі.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код банку отримувача (МФО): 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
На підтвердження сплати судового збору необхідно надати суду документ, що підтверджує його сплату.
Враховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявниці строк для усунення її недоліків.
Керуючись статтями 390, 392, 393 ЦПК України,
Визнати неповажними наведені ОСОБА_1 підстави поновлення строку на касаційне оскарженняпостанови Одеського апеляційного суду
від 08 липня 2025 року.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 08 липня 2025 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків касаційної скарги строк
до 11 грудня 2025року, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настають наслідки, передбачені процесуальним законом.
З метою об'єктивного встановлення обставин та правильного вирішення питання щодо відкриття касаційного провадження запропонувати Київському районному суду м. Одеси направити на електронну адресу Верховного Суду kcs@supreme.court.gov.ua з посиланням на номер справи та номер провадження
(№ 61-14381ск25) інформацію щодо наявності у матеріалах цивільної справи № 947/37549/21 доказів направлення (вручення) ОСОБА_1 та/або його представнику копії постанови Одеського апеляційного суду від 08 липня 2025 року, а також доказів вартості спірної земельної ділянки станом на час подання позову.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Синельников