26 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 910/13318/24
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Малашенкової Т.М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Компанії EXIM POWER S.A. (далі - Компанія, скаржник)
на ухвалу Господарського суду Києва від 12.06.2025
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2025
у справі за позовом Консорціуму «Південна енергетична компанія»
до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія «Укренерго»
про зобов'язання вчинити певні дії
та зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»
до Консорціуму «Південна енергетична компанія»
про розірвання договору та стягнення збитків у сумі 277 931 309,55 грн,
Компанія 11.11.2025 засобами поштового зв'язку (згідно з поштовими відмітками на конверті) звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2025, постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2025 у справі №910/13318/24 та ухвалити нове рішення, яким прийняти позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ЕКСІМ ПУВЕ С.А., номер IDE СНЕ-102.120.265, адреса: Рюе де ля Сите 1, 1204, Женева (EXIM POWER S.A., СНЕ-102.120.265, adresse du siege social: Rue de la Cite 1, 1204 Geneve) до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (код ЄДРПОУ 00100227) до спільного розгляду справи.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2025 у справі №910/13318/24 визначено колегію суддів у складі: головуючої судді - Малашенкової Т.М. (головуюча), судді Бенедисюка І.М., Власова Ю.Л.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно форми, змісту касаційної скарги, строку її подання, а також належного її підписання та дотримання вимог щодо подання доказів на підтвердження своїх власних повноважень.
Відповідно до частини третьої статті 290 ГПК України касаційна скарга підписується особою, яка подає скаргу, або її представником. До касаційної скарги, поданої представником, додається довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження.
В касаційній скарзі зазначено таке: « 11 листопада 2025 року Адміністративний Президент ЕКСІМ ПУВЕ С.А., номер IDE СНЕ-102.120.265 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 )» та скарга містить відтиск печатки, та проставлено підпис.
До касаційної скарги в якості додатків, зокрема, додано, як зазначено: « 5. Витяг з Торгового регістру Швейцарії (кантон Женева)», який викладений іноземною мовою, з якого не вбачається за можливе встановити повноваження щодо наявності права на підписання Валентиною Колесник цієї касаційної скарги на ухвалу Господарського суду Києва від 12.06.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2025 у справі №910/13318/24, а, отже, не підтверджені повноваження Валентини Колесник на підписання цієї касаційної скарги.
Крім того, Верховний Суд виходить також з того, що касаційна скарга підписується особою, яка подає скаргу, або її представником.
Водночас, суд зазначає, що касаційна скарга підписана із очевидним застосуванням механічного засобу відтворення власноручного підпису, що навіть без застосування спеціальних знань та технічних засобів убачається, що касаційна скарга від 11 листопада 2025 року засвідчена за допомогою факсиміле - факсиміле підпису особи, що подає скаргу.
Факсиміле з латині «facsimile» - зробити подібне. Так, фактично це печатка, кліше, що відтворює власноручний підпис, аналог останнього.
У свою чергу, підпис це графічне накреслення, що позначає виконавця підпису та наноситься ним із метою посвідчення. Як почерковий об'єкт підпис має характерні риси. Зокрема, це посвідчувальний знак обов'язково певної особи; виконується нею власноруч у вигляді графічного креслення; наноситься на документ із метою посвідчення різних фактів та подій.
Отже, факсиміле це печатка, за допомогою якої відтворюється підпис, який є копією підпису певної особи. Факсиміле від власноручного підпису відрізняється тим, що відсутня можливість стверджувати, що документ містить дійсну волю особи, чий підпис відтворено.
Частиною третьою статті 207 Цивільного кодексу України передбачено, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Приймаючи до уваги те, що використання факсиміле при підписанні касаційної скарги не передбачено чинним законодавством, а випадок його застосування за письмовою згодою сторін у цьому випадку не застосовується, а також ураховуючи те, що факсиміле по своїй суті є копією графічного зображення підпису особи, Суд не має змоги пересвідчитись у факті підписання касаційної скарги особи, що її подала.
Відтак, в порядку усунення недоліків, суду слід надати касаційну скаргу в новій редакції з власноручним підписом представника скаржника.
Таким чином, скаржнику слід виконати вимоги статті 291 ГПК України та надати документи на підтвердження права та обсягу повноважень на підписання цієї касаційної скарги, а також надати касаційну скаргу в новій редакції з власноручним підписом представника скаржника.
Наслідком неусунення цих недоліків є повернення касаційної скарги скаржнику на підставі частини п'ятої статті 292 ГПК України.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Так, предметом касаційного оскарження є ухвала Господарського суду міста Києва від 12.06.2025, залишена без змін Північним апеляційним господарським судом постановою від 22.10.2025, у справі №910/13318/24, якою позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору Ексім Пуве С.А. до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про зобов'язання спростувати недостовірну інформацію та вчинити певні дії повернуто.
Отже, постановою Північно апеляційного господарського суду від 22.10.2025 переглянута ухвала Господарського суду міста Києва від 12.06.2024 про повернення заяви позивачеві (заявникові).
З огляду на викладене оскаржується постанова зі справи якою переглянута ухвала про повернення заяви позивачеві (пункт 6 частини першої статті 255 ГПК України), яка належить до переліку судових рішень, на які учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки), мають право подати касаційну скаргу (пункт 2 частини першої статті 287 ГПК України).
Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Тож, у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Верховний Суд звертає увагу, що частина друга статті 287 ГПК України визначає і розмежовує підстави оскарження судових рішень передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України та підстави оскарження судових рішень визначених пунктами 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України.
Відтак, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний абзац частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу касаційного оскарження судового рішення, передбачену частиною другою статті 287 ГПК України.
Суд касаційної інстанції в силу приписів статті 300 ГПК України переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
У поданій касаційній скарзі Компанія зазначає, що судом першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано статті 49, 180 ГПК України. Судом першої та апеляційної інстанції неправильно тлумачено правові висновки Верховного Суду, які застосовано судами при розгляді справи, зокрема, суд першої інстанції неправильно тлумачить правові висновки, на які посилається суд першої інстанції, а саме висновки зроблені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі №916/3245/17, від 12.06.2019 у справі №916/542/18, постановах Верховного Суду від 09.09.2019 у справі №910/12463/18, від 07.10.2021 у справі №905/1613/20.
При цьому скаржник не посилається на підставу подання касаційної скарги, визначеною відповідним абзацом частини другої статті 287 ГПК України, а саме (оскільки оскаржується судове рішення, передбачене пунктом 2 частини першої статті 287 ГПК України).
При поданні касаційної скарги на судові рішення, ухвалені за результатом повернення заяви позивачеві (заявникові), скаржнику необхідно посилатися на підставу подання касаційної скарги, визначеною відповідним абзацом частини другої статті 287 ГПК України, при цьому касаційна скарга має містити належне обґрунтування того, у чому саме полягало невірне застосування норм матеріального права та/чи порушення норм процесуального права попередніми судовими інстанціями під час прийняття оскаржуваних судових рішень.
Наразі скаржник не зазначає підстави касаційного оскарження за відповідним абзацом частини другої статті 287 ГПК України з огляду на предмет оскарження (ухвала місцевого суду переглянута апеляційним судом з ухваленням постанови). А наведені підстави касаційного оскарження є підставою касаційного оскарження для судового рішення, передбаченого пунктами 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України.
З огляду на принципи диспозитивності, рівності, змагальності та межі касаційного перегляду закріплені у статті 300 ГПК України, Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати конкретну підставу.
За таких обставин, Верховний Суд доходить висновку, що касаційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 290 ГПК України, оскільки не містить чіткого визначення підстав, на яких подається касаційна скарга з належним обґрунтуванням, у чому конкретно полягало неправильне застосування норм матеріального та/або порушення норм процесуального права попередніми судовими інстанціями під час прийняття оскаржуваних судових актів.
Таким чином, враховуючи доводи касаційної скарги, скаржнику слід виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та вказати підстави касаційного оскарження, визначену у частині другій статті 287 ГПК України (з визначенням відповідного абзацу), з належним обґрунтуванням того, у чому полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, з огляду на предмет касаційного оскарження.
Наслідком неусунення цього недоліку є повернення касаційної скарги скаржнику на підставі частини п'ятої статті 292 ГПК України.
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити.
З огляду на викладене, касаційна скарга Компанії підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначених вище недоліків, шляхом надання касаційної скарги в новій редакції (1) з власноручним підписом представника скаржника, (2) подання доказів (довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника) на підтвердження у Валентини Колесник повноважень на підписання цієї касаційної скарги та (3) із зазначенням у касаційній скарзі в новій редакції підстави касаційного оскарження, передбаченої у відповідному абзаці частини другої статті 287 ГПК України, з огляду на предмет касаційного оскарження, з належним обґрунтуванням того, у чому полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Матеріали з усуненням недоліків касаційної скарги слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії цих матеріалів іншим учасникам справи, ураховуючи приписи статей 6, 42, 291 ГПК України.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення названих недоліків або не в повному обсязі їх усунення протягом установленого строку матиме наслідок повернення касаційної скарги на підставі частини п'ятої статті 292 ГПК України з огляду на зазначене вище.
Верховний Суд додатково відзначає, що як вбачається з касаційної скарги Компанія ЕКСІМ ПУВЕ С.А., номер IDE СНЕ-102.120.265 (EXIM POWER S.A., СНЕ-102.120.265) є нерезидентом України, яка в касаційній скарзі зазначила адресу: Рюе де ля Сите 1, 1204, Женева (adresse du siege social: Rue de la Cite 1, 1204 Geneve), номер телефона: +41 79 876 97 59, e-mail адресу: post@eximpower.ch та яка (касаційна скарга) надійшла до Верховного Суду у конверті на якому зазначено назву компанії - «EXIM POWER S.A depuisl993 EKCIM ПУВЕ C.A.» адресу з якої її було відправлено - вул. Іоанна Павла II, 19, м. Київ, 01042, а/с 143, електронну пошту - post@eximpower.ch та номер телефона +41 22 561 84 00.
За приписами пункту 2 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб), її місцезнаходження (для юридичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, номери засобів зв'язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Згідно із статтею 365 ГПК України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Враховуючи те, що у касаційній скарзі Компанією, зазначено свій процесуальний статус - третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору та адресу: Рюе де ля Сите 1, 1204, Женева (adresse du siege social: Rue de la Cite 1, 1204 Geneve), електронну адресу: post@eximpower.ch, а касаційну скаргу Компанією надіслано, як заінтересованою стороною у цій справі щодо її розгляду Верховним Судом, з території України з адреси: вул. Іоанна Павла II, 19, м. Київ, 01042, а/с 143, Суд вважає за необхідне надсилати судові документи за вказаними адресами:
Рюе де ля Сите 1, 1204, Женева (adresse du siege social: Rue de la Cite 1, 1204 Geneve);
вул. Іоанна Павла II, 19, м. Київ, 01042, а/с 143;
електронну адресу: post@eximpower.ch.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 291, 292 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Компанії EXIM POWER S.A. на ухвалу Господарського суду Києва від 12.06.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2025 у справі №910/13318/24 - залишити без руху.
2. Надати Компанії EXIM POWER S.A. строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали. Повідомити скаржника про можливість подання до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документів про усунення недоліків через «Електронний суд» або поштою за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.
3. Роз'яснити Компанії EXIM POWER S.A., що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто на підставі частини п'ятої статті 292 ГПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова