26 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 910/6067/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Булгакової І.В., Власова Ю.Л.,
за клопотанням Київської митниці (далі - Митниця, скаржник, заявник) про зупинення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2025 у справі №910/6067/24
за касаційною скаргою Київської митниці
на рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2024
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2025
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні вантажівки»
до:
1) Київської обласної військової адміністрації;
2) Київської митниці
про стягнення коштів,
Верховний Суд ухвалою від 10.11.2025, зокрема, відкрив касаційне провадження у справі №910/6067/24 за касаційною скаргою Митниці на рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2025, призначив її розгляд у відкритому судовому засіданні Касаційного господарського суду на 04 грудня 2025 року.
Митниця 14.11.2025 через Електронний суд подала до Касаційного господарського суду клопотання про зупинення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2025 у справі №910/6067/24 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
Вказане клопотання мотивовано тим, що виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2024 на цей час здійснюється шляхом винесення Господарським судом міста Києва наказів від 10.11.2025 про примусове виконання рішення. На підтвердження цього надає накази Господарського суду міста Києва від 10.11.2025. У разі скасування Верховним Судом оскаржуваних рішень, скаржник вважає, що їхнє попереднє виконання призведе до значної та непоправної шкоди для Державного бюджету України та Митниці, тоді як з метою забезпечення ефективного захисту прав та інтересів Митниці та запобігання незворотним наслідкам, виконання оскаржуваних судових рішень, заявник вважає, за необхідне їх зупинити.
Проаналізувавши чинне законодавство та доводи, наведені скаржником у заяві про зупинення виконання судового рішення у справі з додатками до неї, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаної заяви з огляду на таке.
Повноваження суду стосовно зупинення виконання судового рішення унормовано положеннями частини першої статті 332 та частиною четвертою статті 294 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), відповідно до якого суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Однак необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.
Верховний Суд звертається до ухвали Великої Палати Верховного Суду від 28.10.2019 у справі №904/94/19 у відповідності до якої:
«Заява про зупинення виконання судових рішень повинна містити не лише посилання на правові норми, що надають суду можливість здійснити таку процесуальну дію, а й бути обґрунтованою посиланням на конкретні обставини (утруднення повторного розгляду справи, перешкоди у здійсненні повороту виконання, запобігання порушенню прав осіб, які брали/не брали участі у розгляді справи, але рішенням суду вирішено питання про їх права та обов'язки) та наявністю доказів в підтвердження таких обставин».
Верховний Суд виходить з того, що, вирішуючи питання про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії, необхідно враховувати необхідність у цьому, зокрема, у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, перешкоди його виконання, необхідності забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, а також осіб, які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов'язки тощо.
Сумніви скаржника щодо дотримання судами попередній інстанцій норм права під час постановлення оскаржених судових рішень покладені в основу касаційної скарги та за умов дотримання їх відповідності нормам ГПК України є підставою для перегляду цих рішень судом касаційної інстанції. Водночас вони (аргументи для касаційного оскарження) не обґрунтовують підстави для зупинення виконання оскарженого рішення та не можуть аргументовано свідчити про таку необхідність.
Сама по собі незгода учасника судового процесу із судовим рішенням не є достатньою підставою для зупинення його виконання, оскільки правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права суд касаційної інстанції перевіряє, переглядаючи по суті у касаційному порядку судові рішення. За таких міркувань Суд відхиляє доводи заявника в цій частині.
Верховний Суд під час розгляду доводів заявника наголошує, що ГПК України передбачено інструмент повернення виконання судового рішення, зокрема статтею 333 ГПК України унормовано питання про поворот виконання рішення, постанови у разі зміни або скасування судового рішення після його виконання.
Сам собою факт видачі наказів не свідчить та не є безумовним і достатнім доказом, який засвідчує необхідність у зупиненні виконанні судового рішення, та/чи неможливість повороту виконання рішення у разі його скасування, а тому не є очевидною / безумовною підставою для зупинення судом касаційної інстанції виконання оскаржуваного рішення місцевого суду, що набрало законної сили і є обов'язковим до виконання (стаття 1291 Конституції України, стаття 326 ГПК України).
Суд має право зупинити виконання судових рішень, зокрема, якщо кінцеве рішення невідворотне та його негайне виконання може завдати значної шкоди. При цьому сторона, проти якої ухвалено судове рішення у справі, має обґрунтувати свою заяву належним чином і навести обґрунтування його вимог та довести, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим повернення виконання судових рішень або зупинення їх дії у разі, якщо вони будуть скасовані.
Клопотання Митниці про зупинення виконання оскаржуваних рішень зі справи зазначеному вище не відповідає, адже не доводить, що захист прав, свобод та інтересів Митниці стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим повернення виконання судового рішення або зупинення його дії у разі, якщо воно буде скасоване, і не свідчить про наявність підстав для застосування статті 332 ГПК України.
За таких обставин Суд враховує, що у клопотанні скаржника про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень не наведені аргументовано/обґрунтовані доводи, що дають підстави для висновку про необхідність зупинення їх виконання, а наведені мають декларативний, загальний характер, а тому твердження оцінюються як припущення, адже відсутні докази на підтвердження факту необхідності зупинення виконання оскаржуваного судового рішення.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (§43).
Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції»).
Враховуючи викладене, зупинення виконання судового рішення в силу статті 332 ГПК України є правом, а не обов'язком суду, та беручи до уваги, що однією із засад (принципів) господарського судочинства є обов'язковість судового рішення й з огляду на відсутність у суду касаційної інстанції належно обґрунтованих та підтверджених підстав для висновку про необхідність зупинення виконання оскаржуваних судових рішень до закінчення їх перегляду в касаційному порядку, в задоволенні клопотання скаржника слід відмовити.
Керуючись статтями 234, 235, 332 ГПК України, Верховний Суд
Відмовити Київській митниці у задоволенні клопотання про зупинення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2025 у справі №910/6067/24 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Булгакова
Суддя Ю. Власов