58601, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 52-47-40, inbox@cv.arbitr.gov.ua
18 листопада 2025 року Справа № 926/1599/24
За позовом Акціонерного товариства “Укргазвидобування»
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕСЛА-МОНТАЖ»
про стягнення коштів в сумі 2 153 460,72 грн
Суддя Проскурняк О.Г.
Секретар судового засідання Гречар А.Ю.
Представники сторін:
Від позивача (в режимі ВКЗ) - адвокат Пікульська К.В.
Від відповідача - не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: Акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулось до Господарського суду Чернівецької області із позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕСЛА-МОНТАЖ» про стягнення коштів в сумі 2 153 460,72 грн.
Стислий виклад позиції позивача.
Позов обґрунтований тим, що між Акціонерним товариством “Укргазвидобування» та Товариством з обмеженою відповідальністю “ТЕСЛА МОНТАЖ» укладено Договір поставки № УГВ 830/30-22 від 07 грудня 2022 року.
Відповідно до умов Договору, товар загальною вартістю 3 799 800,00 грн мав бути поставлений у строк до 05 лютого 2023 року.
Як зазначає позивач, постачальник не виконав свої зобов'язання з поставки Товару за Договором, а саме: допустив поставку Товару неналежної якості та порушив строки поставки Товару, що є підставою для сплати ним штрафних санкцій.
У відповіді на відзив від 10 липня 2025 року представник позивача вказує, що покупець під час поставок Товару скористався визначеним в Додатку №4 до Договору правом - відібрав партію кожного номіналу ламп та відправив до Державного підприємства “Полтавський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації» на іспит світлотехнічних характеристик поставлених ламп.
Проведеними дослідженнями підтверджується, що якість відібраної партії Товару, не відповідає умовам Договору. Товар, який Постачальник передав Покупцю, був йому повернутий та прийнятий без зауважень.
Також представник позивача зазначає про відсутність підстав для зменшення штрафних санкцій, оскільки сплата неустойки відноситься до звичайних комерційних ризиків сторін Договору. Зменшення штрафних санкцій за порушення умова Договору, фактично позбавляє належну грошову компенсацію у зв'язку з порушенням строків поставки.
Крім цього, представник звертає увагу, що позивачем не пропущено строк позовної давності, оскільки останні були зупинені на строк дії карантину, спричиненого гострою респіраторною хворобою Covid-19 та введеним воєнним станом в Україні.
Стислий виклад позиції відповідача.
01 липня 2024 року відповідач через систему “Електронний суд» звернувся з відзивом на позов, в якому зазначив про сплив строку позовної давності для пред'явлення позовної заяви про стягнення пені та штрафу у розмірі 2 153 460,72 грн.
Крім цього, відповідач зазначає, що 05 січня 2023 року ним, в рамках строків поставки Товару за Договором була відвантажена продукція.
Перед відвантаженням, Продукція була направлена в лабораторію для дослідження якісних характеристик та відповідності нормативним документам. За результатами дослідження отриманий висновок від Державного підприємства “Харківський регіональний науково-виробничій центр стандартизації, метрології та сертифікації». Відповідно до цього протоколу, продукція відповідає технічним характеристикам/вимогам та нормативним документам, що пред'являються для даного виду Продукції, а також відповідає технічним характеристикам, зазначеним в Договорі.
У зв'язку з поверненням поставленої продукції та необхідністю проведення повторного його дослідження, відповідач просив подовжити строки поставки до 06 березня 2023 року та внести зміни до Договору. Позивачем внесення змін до Договору щодо продовження строків поставки не було погоджено.
Крім цього, представник відповідача вказує, що на світлодіодних лампах, поставлених Товариством в рамках Договору, чітко і міцно промаркована вся необхідна інформація, що не порушує встановлені вимоги щодо маркування, отже це не суперечить державним стандартам України. Дане зауваження позивача не впливає на якість товару.
Так, на думку відповідача, поставлений Товар є якісним, відповідає умовами Договору, а позивач безпідставно повертав його, не маючи достовірних експертних обґрунтувань, що поставлений товар не відповідає технічним характеристикам. Саме недобросовісна поведінка позивача призвела до нарахування штрафних санкцій.
Також відповідач просить, в разі задоволення позову, зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій, у зв'язку із скрутним становищем, спричиненим військовою агресією російської федерації проти України.
Додатково відповідач просить застосувати строки позовної давності у поданому клопотанні від 01 липня 2024 року.
У письмових заперечення від 30 липня 2024 року, представник відповідача звертає увагу, що жодний протокол вимірювань, який був замовлений позивачем не містить висновок, що наданий на дослідження товар не відповідає технічним характеристикам, встановленим для даного виду товару. Лише проведені дослідження та вказані технічні параметри товару. Позивач самостійно приймав рішення про невідповідність поставленого товару, не маючи відповідного висновку, який прямо зазначав про невідповідність товару від акредитованих підприємств, які уповноважені робити такі висновки.
Так, на думку відповідача, саме недобросовісна поведінка позивача призвела до нарахування штрафних санкцій. Суд в кожному конкретному випадку повинен досліджувати наявність підстав для зменшення штрафних санкцій.
Процесуальні дії у справі.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 червня 2024 року, судову справу № 926/1599/24 передано на розгляд судді Проскурняку О.Г.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 17 червня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 10 липня 2024 року.
Ухвалою суду від 10 липня 2024 року відкладено підготовче засідання у справі на 31 липня 2024 року.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 31 липня 2024 року підготовче засідання у справі № 926/1599/24 призначено на 13 серпня 2024 року.
31 липня 2025 року через систему “Електронний суд» надійшло клопотання відповідача про призначення товарознавчої експертизи.
Подане клопотання обґрунтоване тим, що позивач повертав поставлену продукцію, не маючи достовірних експертних обґрунтувань, що поставлена продукція не відповідає технічним характеристикам. Крім цього, сторонами подано до суду суперечливі висновки проведених досліджень щодо якості поставленого Товару.
12 серпня 2025 року через систему “Електронний суд» надійшли заперечення позивача щодо призначення експертизи у справі.
Зазначені заперечення обґрунтовані відсутністю дійсної потреби у спеціальних знаннях, а фактичні дані, що входять до предмету доказування підтверджені належними доказами у спосіб, що погоджені сторонами у договорі. На думку позивача, у справі відсутні суперечливі докази щодо якості Товару.
Ухвалою суду від 13 серпня 2024 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; в судовому засіданні оголошено перерву до 11 вересня 2024 року.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 11 вересня 2024 року задоволено клопотання адвоката відповідача про призначення товарознавчої експертизи; призначено у справі товарознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 14 квітня 2025 року поновлено провадження у справі № 926/1599/24; долучено до матеріалів справи надані сторонами документи для подальшого проведення товарознавчої експертизи; направлено матеріали справи № 926/1599/24 судовому експерту Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Масютенко Марині для проведення товарознавчої експертизи, призначеної ухвалою суду від 11 вересня 2024 року; зупинено провадження у справі № 926/1599/24.
Ухвалою суду від 02 травня 2025 року задоволено клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів; зобов'язано відповідача надати до залученої установи (ДП “Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» та/або ДП “Полтавастандартметологія») товар, спроби поставки якого були здійснені 18 січня 2023 року, 28 лютого 2023 року та 05 травня 2023 року для проведення випробувань, про що повідомити суд. В разі неможливості надання об'єктів дослідження, повідомити про причини.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 02 червня 2025 року зазначено, що судовому експерту слід здійснювати товарознавчу експертизу за наявними матеріалами справи. В разі неможливості відповісти на поставлені ухвалою суду від 11 вересня 2024 року питання, повністю або частково, зазначити про це у своєму висновку.
18 вересня 2025 року до канцелярії Господарського суду Чернівецької області повернулись матеріали справи № 926/1599/24 разом з листом експертної установи про залишення ухвали суду без виконання.
Ухвалою суду від 22 вересня 2025 року поновлено провадження у справі; підготовче засідання призначено на 07 жовтня 2025 року.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 07 жовтня 2025 року закрито підготовче провадження у справі № 926/1599/24; призначено справу до розгляду по суті на 20 жовтня 2025 року.
Ухвалою суду від 20 жовтня 2025 року 20 жовтня 2025 року в судовому засіданні оголосити перерву до 11 листопада 2025 року.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 11 листопада 2025 року відкладено ухвалення та проголошення судового рішення у справі № 926/1599/24 на 18 листопада 2025 року.
Відповідно до статті 219 Господарського процесуального кодексу України, вступну та резолютивну частину рішення у даній справі проголошено у судовому засіданні 18 листопада 2025 року за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В порядку статей 8, 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів.
На виконання вимог статті 223 Господарського процесуального кодексу України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Так, 07 грудня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “ТЕСЛА МОНТАЖ» (Постачальник) та Акціонерним товариством “Укргазвидобування» (Покупець) укладено договір поставки № УГВ 830/30-22 (далі - Договір).
Відповідно до частини 1, 3 статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно пункту 1.1., 1.2 Договору, Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві лампи електричні (далі - Товар), зазначений в специфікації/-ях, що додається/ються до Договору і є його невід'ємною/-ими частиною/-ами), а Покупець - прийняти і оплатити такий Товар. Під поставкою Сторони розуміють передачу Товару Постачальником для прийняття Покупцем. Найменування/асортимент Товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю Товару та загальна вартість Товару вказується у специфікації/-ях (далі - Специфікація/-ії), яка є Додатком №1 до Договору та є його невід'ємною частиною.
Пунктом 10.1 Договору встановлено, що Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками Сторін (за наявності), за умови надання Постачальником забезпечення виконання своїх зобов'язань по Договору, які відповідають вимогам, вказаним у п. 10.2 цього Договору і діє до 02.03.2025 року (включно).
Відповідно до пункту 2.1. Договору, Постачальник повинен поставити Покупцю Товар, передбачений цим Договором, (невідповідність Товару умовам Договору для цілей застосування розділу VII. Відповідальність Сторін прирівнюється до неналежної якості Товару), якість якого відповідає сертифікатам якості/відповідності та/або паспорту/-ам виробника, Держстандартам, (при необхідності), технічним або іншим вимогам/умовам, які пред'являються до Товару даного виду та підтверджується відповідними документами.
Пунктами 3.1, 3.2 Договору унормовано, що ціна Товару вказується в Специфікації/-ях в гривнях з урахуванням ПДВ (застосовується якщо Постачальник є резидентом України, платником ПДВ) або в іноземній валюті без урахування ПДВ (застосовується, якщо Постачальник є нерезидентом відповідно до чинного законодавства України - далі нерезидент в Україні).
Загальна ціна Договору визначається загальною вартістю Товару, вказаного в Специфікації/-ях до цього Договору та становить до 3 799 800,00 грн. з ПДВ (включно).
У вартість Товару включаються: митні витрати, понесені Постачальником при митному оформленні Товару у пункті відправки (застосовується, якщо Постачальник не є резидентом України); витрати на пакування та навантаження; транспортні витрати відповідно до умов поставки, шо зазначені у Специфікації /-ях до даного Договору; витрати на отримання дозвільної документації (у випадку, якщо така вимагається); витрати пов'язані з отриманням сертифікату походження Товару (застосовується, якщо Постачальник є нерезидентом в Україні).
Відповідно до пунктів 5.1., 5.2. Договору, строк поставки, умови та місце поставки Товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в Специфікації/-ях до цього Договору. Обсяг поставки Товару (кожної партії Товару) визначається в рознарядках Покупця. Відвантаження Товару проводиться тільки після отримання Постачальником рознарядки. Відвантаження Товару без рознарядки забороняється. Рознарядка Постачальнику може направлятися Покупцем в електронному вигляді на електронну адресу Постачальника, вказану в Розділі XIV даного Договору.
У Специфікації № 1 від 07 грудня 2022 року, що є Додатком № 1 до Договору (далі - Специфікація № 1), Сторонами узгоджено найменування, технічні вимоги, кількість та вартість Товару, що має бути поставлений.
Згідно пункту 1 Специфікації, Загальна вартість Товару, що поставляється по цій Специфікації, складає до 3 799 800,00 грн, у тому числі ПДВ 633 300,00 грн. Вартість Товару по даній Специфікації включає витрати на пакування, завантаження, монтажні матеріали для транспортування, транспортні витрати, витрати отримання сертифікату походження Товару, митні витрати понесені Постачальником при митному оформлені Товару, а також усі мита, податки та інші обов'язкові платежі, які оплачуються Постачальником при експорті Товару.
Відповідно до пункту 3 Специфікації, строк поставки Товару: Протягом 60 календарних днів з дати укладання Договору. Таким чином, кінцевим строком поставки Товару за Договором є 05 лютого 2023 року.
08 грудня 2022 року позивачем надано рознарядку та повідомлено про готовність приймання Товару, зазначено кількість, асортимент Поставки, що збігається із асортиментом в Специфікації № 1.
Згідно статті 673 ЦК України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам. Продавець і покупець можуть домовитися про передання товару підвищеної якості порівняно з вимогами, встановленими законом
Відповідно до частини 1, 2 статті 675 ЦК України, товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк).
Пунктами 2.1. - 2.2. Договору передбачено, що постачальник повинен поставити Покупцю Товар, передбачений цим Договором, (невідповідність Товару умовам Договору для цілей застосування розділу VII. Відповідальність Сторін прирівнюється до неналежної якості Товару), якість якого відповідає сертифікатам якості/ відповідності та/або паспорту/-ам виробника, Держстандартом, (при необхідності), технічним або іншим вимогам/умовам, які пред'являються до Товару даного виду та підтверджується відповідними документами. Постачальник гарантує якість і надійність Товару, що постачається, протягом гарантійного строку. Гарантійний строк Товару не може бути меншим від гарантійного строку заводу-внробиика. Гарантійний строк на Товар встановлюється в Специфікації/-ях до цього Договору.
Відповідно до Товарно-транспортної накладної № еВ017809 від 16 січня 2023 року, відповідачем поставлено лише частину обумовленого Товару в межах строків визначених Договором.
Згідно Товарно-транспортних накладних № еВ017845 від 28 лютого 2023 року та № 17957 від 03 травня 2025 року, відповідачем поставлено ще частину обумовленого Товару.
Відповідно до Технічних характеристик товару, що є Додатком № 4, під час приймання товару Покупець має право відібрати партію кожного номіналу ламп та відправити за власний рахунок до будь-якого підприємства, акредитованого Національним агентством з акредитації Україні на іспит світлотехнічних характеристик для підтвердження характеристик поставлених ламп. При отриманні протоколу, що не підтвердить заявлені характеристики, Товар не приймається в цілому.
Позивач скористався своїм правом відібрати партію кожного номіналу ламп та направити для підтвердження характеристик Товару, що підтверджується Актами вхідного контролю ТМЦ № № 32 від 23 січня 2023 року, № 157 від 28 лютого 2023 року, № 162 від 28 лютого 2023 року, № 434 від 05 травня 2023 року.
На підтвердження невідповідності якості перевіреного Товару умовам Договору, позивачем до матеріалів справи долучено Протоколи вимірювань та Протоколи перевірки споживчих характеристик складені Державним підприємством “Полтавський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації».
Так, оскільки якість товару не була підтверджена проведеним дослідженням, позивач відмовився від отримання Товару в цілому.
При цьому, на підтвердження того, що поставлений Товар відповідав якості визначеному в Договорі, відповідачем долучено до матеріалів справи Протокол випробувань № 61117 від 22 грудня 2002 року, складений Державним підприємством “Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації».
У постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №922/1909/17, від 09.09.2020 у справі №910/10458/19, від 03.12.2020 у справі №910/12527/19 зазначено, що оскільки спір виник у зв'язку з поставкою неякісного товару, суду слід було вирішити питання про призначення відповідної експертизи для вирішення питання щодо якості поставленого товару.
Так, оскільки спір в даній справі виник у зв'язку з поставкою неякісного товару, сторонами до матеріалів долучено суперечливі докази, щодо якості поставленого Товару, суд за клопотанням відповідача призначив товарознавчу експертизу.
Відповідно до ухвали суду від 11 вересня 2025 року, витрати за проведення товарознавчої експертизи покладено на відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю “ТЕСЛА-МОНТАЖ».
При цьому, 18 вересня 2025 року до канцелярії Господарського суду Чернівецької області повернулись матеріали справи № 926/1599/24 разом з листом експертної установи про залишення ухвали суду без виконання.
Даний лист обґрунтований тим, що відповідачем не було сплачено кошти за проведення судової товарознавчої експертизи.
Виходячи із змісту статті 679 ЦК України, остання містить дві презумпції. Перша встановлена на випадок передання покупцеві товару з недоліками, які виникли (існували) до передання або з причин, які існували до цього моменту. Друга встановлена на випадок, коли попри надання продавцем покупцеві гарантії щодо якості товару недоліки все-таки виникли після передачі товару. У цьому випадку презюмується, що продавець передав товар належної якості, а причини виникнення недоліків до цього моменту відсутні. Виходячи з того, що недоліки товару виявляє безпосередньо покупець після його отримання, то така презумпція покладає тягар доказування того, що вони виникли до передачі, на покупця. І якщо він цього не доведе, то слід виходити з того, що товар був належної якості, а продавець відповідальності за виявлені недоліки не несе. Друга презумпція ґрунтується на тому, що недоліки виникли не в результаті: порушення правил користування та зберігання товару; дій третіх осіб чи непереборної сили; випадку, а вже були до моменту передання з причин, що існували до передання. Ця презумпція покладає тягар доказування зворотного на продавця (див. постанову Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №921/622/16-г/6).
Отже, у справах №№904/5002/18, 904/8794/17, 904/974/21,925/1429/21, 916/604/21, 921/622/16-г/6 Верховний Суд навів узагальнюючі правові висновки щодо застосування норм статті 679 ЦК України, що є сталим та послідовним у даній категорії спорів.
Враховуючи практику Верховного Суду, з огляду на те, що позивач відмовився від отримання Товару в момент його поставки, оскільки його якість не відповідала умовами Договору, саме на відповідача (Постачальника) покладається обов'язок доказування щодо якості Товару. В той же час, призначена, за клопотання відповідача, судова-товарознавча експертизи не була проведена, у зв'язку з її неоплатою відповідачем.
Таким чином, відповідачем не доведено, що ним здійснено поставку Товару, якість якого відповідала умовам Договору.
Згідно пункту 7.1. Договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим Договором.
Відповідно до пункту 7.3 Договору, за поставку Товару неналежної якості або некомплектного Товару, Постачальник виплачує Покупцю штраф у розмірі 20% від вартості Товару неналежної якості або некомплектного Товару.
Враховуючи вищевикладене, перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку позов в частині стягнення штрафу за поставку неякісного Товару в розмірі 71 170,32 грн задовольнити.
Як зазначено, раніше в пункті 3 Специфікації Сторонами узгоджено, що строк поставки Товару: Протягом 60 календарних днів з дати укладання Договору.
Згідно зі статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Таким чином, кінцевим строком поставки Товару за Договором є 05 лютого 2023 року.
08 грудня 2022 року позивачем надано рознарядку та повідомлено про готовність приймання Товару, зазначено кількість, асортимент Поставки, що збігається із асортиментом в Специфікації № 1.
При цьому, відповідно до Товарно-транспортної накладної № еВ017809 від 16 січня 2023 року, відповідачем поставлено лише частину обумовленого Товару в межах строків визначених Договором.
Згідно Товарно-транспортних накладних № еВ017845 від 28 лютого 2023 року та № 17957 від 03 травня 2025 року, вже за межами узгодженого Строку, відповідачем поставлено ще частину обумовленого Товару.
В той же час, трьома партіями 16 січня 2023 року, 28 лютого 2023 року та 03 травня 2023 року, відповідачем так і не було здійснено повну поставку узгодженого сторонами асортименту Товару.
Крім цього, як встановлено судом вище, позивач відмовився від отримання поставленого Товару, оскільки якість Товару не відповідала умовами Договору, що не спростовано відповідачем під час розгляду справи.
Даний Товар був повернутий відповідачу, що підтверджується Актами повернення постачальнику товаро-матеріальних цінностей: від 01 лютого 202 року; від 17 березня 2023 року; 17 березня 2023 року; 18 серпня 2023 року.
Пунктом 7.8 Договору унормовано, що у разі прострочення Постачальником виконання зобов'язань з поставки Товару, останній сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого Товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вказаної вартості. Сторони домовились, що нарахування пені здійснюється до моменту належного виконання Постачальником порушеного зобов'язання.
Згідно частини 1 статті 230 ГК України, що діяла станом на час звернення з позовом до суду, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України, що діяла станом на час звернення з позовом до суду, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Водночас Верховний Суд зазначає, що у договорі як універсальному регуляторі договірних зобов'язань сторони вправі на власний розсуд встановлювати інший строк (більший/менший ніж 6-ти місячний строк) для нарахування штрафних санкцій (штрафу/пені/неустойки), однак при цьому слід враховувати, що незмінним залишається перебіг початку відліку прострочення з наступного дня за днем, встановленого для виконання договірного зобов'язання.
Тож, в положеннях договору сторони не лише мають передбачити інший строк для нарахування штрафних санкцій, а й чітко окреслити часовий проміжок з моменту початку перебігу строку, що незмінно обчислюється з дня, який є наступним за днем, встановленим для виконання зобов'язання та до моменту закінчення його перебігу, наприклад може визначатися днем оплати або вказівкою на певну подію, яка обов'язково настане (подібні висновки КГС ВС, наведені в постановах від 10.04.2018 по справі № 916/804/17; від 07.08.2018 по справі № 917/2013/17; від 10.09.2020 по справі № 916/1777/19; від 27.02.2024 по справі № 911/858/22).
Враховуючи зазначене вище, оскільки відповідачем не виконано умови Договору щодо строку поставки узгодженого Товару, а сторонами в Договорі унормовано більший термін для нарахування пені, ніж передбачений статтею 232 ГК України, перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку позов в частині стягнення пені в сумі 1 816 304,40 грн та штрафу за порушення строків поставки Товару в сумі 265 986,00 грн задовольнити.
Щодо клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, суд вказує наступне.
Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України визначено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 ЦК України.
Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.
Законом України від 30.03.2020 № 540-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ “Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відтак, початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов'язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.
Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.09.2023 у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).
Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27. Червня 2023 року № 651 “Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.
Запровадження на всій території карантину є безумовною правовою підставою для продовження строків, визначених статтею 257 ЦК України. Вирішувати питання поважності пропуску такого строку не потрібно.
Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 947/8885/21 (провадження № 61-7480сво22), у постанові Верховного Суду від 10 липня 2024 року в справі № 206/3045/23 (провадження № 61-3852св24).
Поряд із цим, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ “Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17.03.2022.
Надалі, Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ “Про внесення змін до ЦК України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» пункт 19 розділу “Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.
Законом України від 14 травня 2025 року № 4434-IX “Про внесення зміни до розділу “Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», Пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України виключено. Даний закон набрав законної сили 04 вересня 2025 року.
Таким чином, в умовах дії воєнного стану, строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після з 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився до 03 вересня 2025 року.
Відтак, враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні клопотання відповідача про застосування строків позовної давності.
Стосовно клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.
Дане клопотання відповідача обґрунтоване тим, що ТОВ “Тесла Монтаж» було зареєстровано та здійснювало свою діяльність в місті Херсон. Внаслідок російської агресії співробітники були вимушені виїхати, на разі підприємство здійснює свої діяльність в Чернівецькій області, м. Кіцмань. ТОВ “Тесла Монтаж» було позбавлено доступу до власних офісних/складських приміщень за адресою: м. Херсон, вул. Перекопська, 169, де знаходиться майно та інші документи підприємства та зазначало фінансових збитків.
Крім цього, відповідач зазначає, що неодноразово звертався щодо врегулювання спірних питань, продовження строків поставки, тощо.
На підтвердження даних обставин, відповідачем долучено до матеріалів справи Договір оренди приміщень в м. Херсон, акт приймання передавання приміщення в оренду.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При чому законодавцем не визначено переліку таких обставин. Це питання вирішується на підставі аналізу конкретної ситуації. Зокрема, істотне значення можуть мати обставини, які стосуються ступеня виконання зобов'язання, причин невиконання або неналежного виконання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків, тощо.
Клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій заявлено відповідачем у відзиві на позовну заяву від 01 липня 2024 року. При цьому, після поновлення провадження у справі у 2025 році, представник відповідача жодного разу в судове засідання не з'явився, нових обставин, фінансової звітності, інших доказів щодо обґрунтованості зменшення штрафних санкцій не надав.
Сплата неустойки відноситься до звичайних комерційних ризиків сторін Договору (правова позиція Верховного Суду постановах від 13.11.2018 у справі № 910/2376/18, від 06.06.2018 у справі № 902/306/16).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17 щодо застосування статей 42, 44 ГК України зазначила, що у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій (п. 6.42).
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.
Приписами статті 230 ГК України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України, однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.
Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у наданій сторонам можливості за взаємною згодою визначати умови такого договору, змінювати ці умови також за взаємною згодою або утримуватись від пропозицій про їх зміну.
Договір поставки № УГВ 830/30-22 укладено між Сторонами 07 грудня 2022 року, вже після початку невиправданої військової агресії російської федерації проти України, ними погодженого умови Договору, а тому відповідач мав усвідомлювати всі ризики ведення господарської діяльності та ризики настання негативних наслідків у разі його невиконання.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до вимог статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).
Згідно статті 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на зазначене вище, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій.
Крім того, суд звертає увагу сторін на наступне.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі “Серявін та інші проти України» наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.
Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі “Трофимчук проти України»).
Враховуючи зазначене вище, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку позов задовольнити.
Стосовно розподілу судових витрат.
Частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Підпунктом 2.1. частини 2 статті 4 вказаного Закону України “Про судовий збір» унормовано, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставку судового збору встановлено у такому розмірі: 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Станом на 1 січня 2024 року статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3 028,00 грн.
Відтак, розмір судового збору, що підлягає оплаті за подання позовної заяви майнового характеру про стягнення 2 153 460,72 грн становить 32 301,91 грн
В той же час, відповідно до частини 3 статті 4 Закону України “Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Згідно положень пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Тому, з огляду на задоволення позову, сплачений судовий збір у розмірі 25 841,53 грн, з урахуванням коефіцієнту 0.8, слід покласти на відповідача.
Керуючись статтями 2, 4, 5, 123, 129, 194, 219, 222 - 240 Господарського процесуального кодексу України суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕСЛА-МОНТАЖ» (59300, Чернівецька обл., м. Кіцмань, вул. Незалежності, буд. 64 а, код ЄДРПОУ 35329474) на користь Акціонерного товариства “Укргазвидобування» (04053, місто Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28, код ЄДРПОУ 30019775) заборгованість у сумі 2 153 460,72 грн (з яких: 1 816 304,40 грн - пені, 265 986,00 грн - штрафу за порушення строків поставки Товару, 71 170,32 грн - штрафу за поставку неякісного Товару) та 25 841,53 грн судового збору.
Повний текст рішення складено та підписано - 26 листопада 2025 року
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.Г. Проскурняк