18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
11 листопада 2025 року м. Черкаси Справа № 925/911/25
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., з секретарем судового засідання Брус Л.П., за участю представників сторін:
від позивача - Борзов Я.Е. - адвокат ,
від відповідача - представник не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області у місті Черкаси справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоклінер"
до Фізичної особи-підприємця Галузінського Ігоря Валентиновича
про стягнення 51 375,24 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Екоклінер" (вул. Шевченка, 12, м. Умань, Черкаська область, 20308, код ЄДРПОУ 39153528) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Галузінського Ігоря Валентиновича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у якому просить суд:
стягнути з фізичної особи-підприємця Галузінського Ігоря Валентиновича, РНОКПП НОМЕР_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Екоклінер", р/р НОМЕР_2 в АБ "УКРГАЗБАНК", МФО 320478, код ЄРДПОУ 39153528, ІПН 391535223053, заборгованість за договором про надання послуг з вивезення побутових відходів № 3107820554 - ТПВ від 01.11.2018 у розмірі 51375,24 грн, до складу якої входить: 41248,23 грн - заборгованості по оплаті послуг з поводження з побутовим відходами, 2432,00 грн - інфляційних втрат, 1919,92 грн - 10% річних, 5775,09 грн - штрафних санкцій;
стягнути з фізичної особи-підприємця Галузінського Ігоря Валентиновича, РНОКПП НОМЕР_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Екоклінер", р/р НОМЕР_2 в АБ "УКРГАЗБАНК", МФО 320478, код ЄРДПОУ 39153528, ІПН 391535223053, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн та сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач неналежно виконав зобов'язання за договором та не сплатив за надані позивачем послуги з вивезення твердих побутових відходів.
Ухвалою від 06.08.2025 Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; задовольнив клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Екоклінер" про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; справу вирішив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження; призначив справу до судового розгляду по суті на 16.10.2025; сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права.
У визначені законом строки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило.
Ухвалою від 16.10.2025 Господарський суд Черкаської розгляд справи по суті в судовому засіданні відклав на 10 год. 00 хв. 11.11.2025.
У судовому засіданні взяв участь представник позивача адвокат Борзов Я.Е. у режимі відеоконференції.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Суд надіслав копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію ухвали про відкладення розгляду справи по суті відповідачу за вказаною у позові адресою його місцезнаходження та відповідно витягу з Єдиного державного реєстру, проте ці рекомендовані листи не були вручені адресату, а повернуті поштою з відміткою "за закінченням терміну зберігання" та "адресат відсутній за вказаною адресою".
З метою визначення місцезнаходження відповідача судом був замовлений витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно з яким адресою місцезнаходження фізичної особи-підприємця Галузінського Ігоря Валентиновича є АДРЕСА_1 .
Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Верховний Суд в постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду. Наведене узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б.
Відповідно до частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Інформація щодо суду, який розглядає справу, учасників справи та предмета позову, дати надходження позовної заяви (скарги) або будь-якої іншої заяви або клопотання у справі, у тому числі особи, яка подала таку заяву, вжитих заходів забезпечення позову та (або) доказів, стадії розгляду справи, місця, дати і часу судового засідання, руху справи з одного суду до іншого є відкритою та підлягає невідкладному оприлюдненню на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина 3 статті 9 Господарського процесуального кодексу України).
Окрім того, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Судом з дотриманням вимог статті 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень ухвали про відкриття провадження у справі № 925/911/25 та про відкладення розгляду справи по суті, що вбачається за веб-адресою: http://court.gov.ua/fair/.
Відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, відзив на позов або будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення спору по суті, не надав.
Беручи до уваги, що ухвали було надіслано за належною адресою, повідомленою позивачем, яка відповідає адресі, зазначеній у Єдиному державному реєстрі, суд дійшов висновку про те, що відповідач був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Представник позивача в судовому засіданні просив позов задовольнити повністю з підстав зазначених у позовній заяві.
В порядку ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 11.11.2025 ухвалено судове рішення, підписана вступна та резолютивна частини рішення.
Відомості про вказані процесуальні дії занесені до протоколу судового засідання.
Заслухавши пояснення та обґрунтування позовних вимог представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були, суд встановив таке.
01.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКОКЛІНЕР», (далі - ТОВ "Екоклінер", позивач) та фізичною особою-підприємцем Галузінським Ігорем Валентиновичем, що діє на підставі виписки з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 26.11.2014, номер запису: 2 025 000 0000 012237 (далі - ФОП Галузінський І.В., відповідач), було укладено Договір про надання послуг з вивезення побутових відходів № 3107820554 -тпв (далі - Договір).
Відповідно до істотних умов договору сторони домовилися:
п.1.1 - виконавець зобов'язується згідно з графіком надати послуги з вивезення побутових відходів (ТПВ), а споживач зобов'язується за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим договором;
п. 2.2 - послуги з вивезення твердих відходів надаються за контейнерною схемою;
п. 2.3 - для вивезення твердих відходів за контейнерною схемою використовуються технічно справні контейнери місткістю 1,1 куб. м, що належать споживачу. Виконавець вивозить тверді відходи за контейнерною схемою з 07.00 до 21.00 години;
п.2.4 - фактична адреса надання послуг: м. Умань, вул. Успенська, 2, кафе «Оскар»;
п. 2.9 - обсяг надання послуг розраховується виконавцем на підставі норм, затверджених органом місцевого самоврядування або передбачених законодавством;
п. 2.10 - розрахунок вартості послуг здійснюється згідно з рішенням Уманської міської ради від 12.04.2011 № 3.9-7/6;
п. 3.1 - розрахунковим періодом є календарний місяць;
п. 3.2 - згідно з рішенням Уманської міської ради від 24.03.2016 №72 оплата послуг виконавця за вивезення 1 куб. м ТПВ становить 134,96 грн, в т.ч. ПДВ 20%. Згідно з рішенням Уманської міської ради (VI скликання) від 08.04.2014 №5.3-52/6 мінімальний розрахунковий обсяг послуг на 1 календарний місяць: по факту накопичення;
Мінімальний обов'язковий щомісячний розмір оплати послуг становить: по факту накопичення. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше ніж до 10 числа періоду, що настає за розрахунковим. У разі застосування попередньої оплати послуг платежі вносяться за один місяць. У разі, якщо перерахована споживачем грошова сума перевищує грошову суму за виставленим рахунком, то така різниця зараховується виконавцем у якості авансування надання послуг на наступний період у межах дії цього договору;
п. 6.2 - за несвоєчасне внесення плати за послуги виконавець може нараховувати штраф за кожен день прострочення у розмір подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховується штраф, а також 10% річних та інфляційний індекс на суму боргу. Сплата штрафу не звільняє від сплати основного зобов'язання;
п. 9.1 - цей договір вважається укладеним та набирає чинності з дня його укладення та діє до 31 грудня 2018 року;
п. 9.1.1 - на підставі частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України умови договору застосовуються до відносин, що виникли до його укладення;
п. 10.2 - договір вважається таким, що продовжений на наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії жодна із сторін не заявила про відмову від договору або про його перегляд.
Рішенням виконкому Уманської міської ради «Про визначення юридичної особи, яка буде здійснювати збирання та перевезення побутових відходів на території міста Умань» № 6.24-3/7 від 25 грудня 2015 року, визначено виконавця послуг з вивезення побутових відходів Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКОКЛІНЕР».
13.12.2018 Виконавчий комітет Уманської міської ради прийняв рішення №484 "Про встановлення тарифів на послуги з поводження з відходами для споживачів послуг ТОВ "Екоклінер" (а.с. 33), яким встановив та затвердив тарифи на послуги з поводження з відходами для споживачів послуг ТОВ "Екоклінер" м. Умань, розмір яких становить за тверді побутові відходи - 247,30 грн за куб. м, великогабаритні відходи - 1373,74 грн за тонну; за ремонтні відходи - 703,70 грн за тонну; за рідкі відходи - 231,36 грн за куб. м (а.с. 34).
21.12.2018 Уманська міська рада прийняла рішення №3.14-57/7, яким затвердила норми надання послуг з вивезення побутових відходів в м. Умань на 2018-2022 року, розроблені Державним підприємством Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут міського господарства (а.с. 26).
23.12.2022 Уманська міська рада прийняла рішення №17-45/8, яким затвердила норми надання послуг з вивезення побутових відходів для Уманської міської територіальної громади на 2023-2027 роки, розроблені Державним підприємством Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут міського господарства (а.с. 31).
08.08.2024 Виконавчий комітет Уманської міської ради прийняв рішення №326 "Про встановлення скоригованих тарифів на послуги з поводження з твердими побутовими відходами для споживачів послуг ТОВ "ЕКОКЛІНЕР" в межах Уманської територіальної громади" (а.с. 35), яким встановив та ввів в дію з дня офіційного оприлюднення, скориговані тарифи на послуги з поводження з твердими побутовими відходами для споживачів послуг ТОВ "ЕКОКЛІНЕР" в межах Уманської територіальної громади, розмір яких становить для населення - 192,88 грн за куб. м, для бюджетних установ - 215,35 грн за куб. м; для інших споживачів - 262,16 грн за куб. м (а.с. 36).
В позовній заяві представник позивача зазначив, що з початку дії Договору по теперішній час, позивач щомісячно надавав та надає послуги з поводження з побутовими відходами відповідно до умов Договору, відповідач здійснював оплату періодично, починаючи з 1 вересня 2023 року повністю припинив виконувати свої зобов'язання за Договором щодо оплати отриманих послуг, але підприємницька діяльність за вищевказаною адресою не припинилася.
Відповідно до складеного позивачем акту звірки взаємних розрахунків за червень 2019 року - червень 2025 року заборгованість відповідача за період з 01.06.2019 по 30.06.2025 станом на 30.06.2025 становить 41 248,23 грн. (а.с. 14).
Між сторонами виникло майново-господарське зобов'язання на підставі договору про надання послуг з вивезення побутових відходів № 3107820554 -тпв від 01.11.2018.
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, стало підставою для звернення позивача до суду щодо захисту порушеного права та примусового стягнення заборгованості з відповідача за отримані послуги, а також нарахованих позивачем 10 % річних, інфляційних втрат, штрафних санкцій.
Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Згідно з частиною першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до частини першої статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір є договором надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм статей 901-907 Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
Механізм надання суб'єктами господарювання у сфері управління відходами незалежно від форми власності послуги з управління побутовими відходами у містах, селищах і селах, визначається Правилами надання послуги з управління побутовими відходами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2023 року №835, у пункті 6 якого передбачено, що обсяг надання послуг розраховується на підставі норм, затверджених органом місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку.
Відповідно до частини 1 статті 526 зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
З матеріалів справи судом встановлено, що рішенням виконкому Уманської міської ради «Про визначення юридичної особи, яка буде здійснювати збирання та перевезення побутових відходів на території міста Умань» № 6.24-3/7 від 25 грудня 2015 року, визначено виконавця послуг з вивезення побутових відходів Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКОКЛІНЕР».
На основі нормативно-правових документів та рішень органів місцевого самоврядування, функції з управління побутовими відходами розподіляються наступним чином:
1) Збирання відходів, суть функції полягає у організації збирання побутових відходів у контейнери загального користування, встановлені на території міста Умань, виконавцем є ТОВ «Екоклінер».
2) Перевезення відходів, суть функції полягає у транспортуванні побутових відходів із контейнерів до місця захоронення або оброблення, виконавцем є ТОВ «Екоклінер».
3) Захоронення відходів, суть функції полягає в захороненні побутових відходів на полігоні, який є у власності КП «Комунальник», виконавець - Уманське комунальне підприємство “КОМУНАЛЬНИК».
01.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Екоклінер", та фізичною особою-підприємцем Галузінським Ігорем Валентиновичем, що діє на підставі виписки з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 26.11.2014, номер запису: 2 025 000 0000 012237, було укладено Договір про надання послуг з вивезення побутових відходів № 3107820554 -тпв (а.с. 12).
Відповідно до пункту 3.2 договору згідно з рішенням Уманської міської ради від 24.03.2016 №72 оплата послуг виконавця за вивезення 1 куб. м ТПВ становить 134,96 грн, в т.ч. ПДВ 20%. Згідно з рішенням Уманської міської ради (VI скликання) від 08.04.2014 №5.3-52/6 мінімальний розрахунковий обсяг послуг на 1 календарний місяць: по факту накопичення.
Відповідно до умов укладеного сторонами договору розрахунковим періодом є календарний місяць (пункт 3.1 договору).
Відповідно до пункту 3.2 договору у разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше ніж до 10 числа періоду, що настає за розрахунковим. У разі застосування попередньої оплати послуг платежі вносяться за один місяць. У разі, якщо перерахована грошова сума перевищує грошову суму за виставленим рахунком, то така різниця зараховується виконавцем у якості авансування надання послуг на наступний період у межах дії цього договору.
Таким чином, між сторонами виникли зобов'язальні правовідносин на підставі договору про надання послуг з вивезення побутових відходів № 3107820554 -тпв.
13.12.2018 Виконавчий комітет Уманської міської ради прийняв рішення №484 "Про встановлення тарифів на послуги з поводження з відходами для споживачів послуг ТОВ "Екоклінер" (а.с. 33), яким встановив та затвердив тарифи на послуги з поводження з відходами для споживачів послуг ТОВ "Екоклінер" м. Умань, розмір яких становить за тверді побутові відходи - 247,30 грн за куб. м, великогабаритні відходи - 1373,74 грн за тонну; за ремонтні відходи - 703,70 грн за тонну; за рідкі відходи - 231,36 грн за куб. м (а.с. 34).
21.12.2018 Уманська міська рада прийняла рішення №3.14-57/7, яким затвердила норми надання послуг з вивезення побутових відходів в м. Умань на 2018-2022 року, розроблені Державним підприємством Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут міського господарства (а.с. 26).
23.12.2022 Уманська міська рада прийняла рішення №17-45/8, яким затвердила норми надання послуг з вивезення побутових відходів для Уманської міської територіальної громади на 2023-2027 роки, розроблені Державним підприємством Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут міського господарства (а.с. 31).
08.08.2024 Виконавчий комітет Уманської міської ради прийняв рішення №326 "Про встановлення скоригованих тарифів на послуги з поводження з твердими побутовими відходами для споживачів послуг ТОВ "ЕКОКЛІНЕР" в межах Уманської територіальної громади" (а.с. 35), яким встановив та ввів в дію з дня офіційного оприлюднення, скориговані тарифи на послуги з поводження з твердими побутовими відходами для споживачів послуг ТОВ "ЕКОКЛІНЕР" в межах Уманської територіальної громади, розмір яких становить для населення - 192,88 грн за куб. м, для бюджетних установ - 215,35 грн за куб. м; для інших споживачів - 262,16 грн за куб. м (а.с. 36).
З матеріалів справи, судом встановлено, що за період з червня 2019 року по червень 2025 року позивач надав відповідачу, а останній прийняв послуги з вивезення побутових відходів.
Відповідач своє зобов'язання за договором не виконав та не сплатив позивачу в повному обсязі за надані послуги, тому станом на 30.06.2025 заборгованість перед позивачем становить 41 248,23 грн
Отже, правомірність позовних вимог доведена зібраними у справі доказами, оцінивши докази у справі в їх сукупності, керуючись своїм внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 41 248,23 грн такими, що підлягають до задоволення.
За порушення відповідачем строку оплати послуг позивач нарахував відповідачу 2432,00 грн - інфляційних втрат, 1919,92 грн - 10% річних, 5775,09 грн - штрафних санкцій
Відповідно до частини першої статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права (статті 625 ЦК України), викладені в постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19, Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29.07.2019 у справі №756/3966/17, Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №643/21744/19, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.
За прострочення виконання відповідачами грошового зобов'язання у позивача виникло право на нарахування та стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Відповідно до п. 6.1.1. укладеного сторонами договору за несвоєчасне внесення плати за послуги виконавець, зокрема нараховує 10% річних та інфляційний індекс на суму боргу.
За розрахунком позивача за період з 01.01.2025 по 30.06.2025 розмір 10% річних становить 1919,92 грн, розмір інфляційних втрат - 2432,00 грн.
Дослідивши наданий позивачем до позовної заяви розрахунок інфляційних втрат та 10 % річних, перевіривши його за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга», суд встановив, що розрахунок розміру інфляційних втрат та річних за період прострочення відповідачем сплати заборгованості, позивачем проведено з дотриманням обставин справи, арифметично і методологічно є правильним, тому вимоги позивача і в цій частині позову підлягають задоволенню.
Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).
Відповідно до п. 6.1.1. укладеного сторонами договору за несвоєчасне внесення плати за послуги виконавець нараховує штраф за кожен день прострочення у розмір подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховується штраф, а також 10% річних та інфляційний індекс на суму боргу. Сплата пені і штрафу не звільняє від сплати основного зобов'язання.
За розрахунком позивача за період з 01.01.2025 по 30.06.2025 розмір штрафних санкцій становить 5 775,09 грн.
Перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку про його відповідність періодам нарахування та сумі боргу з урахуванням частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, тому вимога позивача і в цій частині позову підлягає задоволенню.
За результатами вирішення спору позивач просить суд стягнути з відповідача 12 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
Згідно з пунктом 4 ч.1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 19 цього Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначено в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховують складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Одним із принципів господарського судочинства є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення.
За змістом частин першої та третьої статті 123 і частини четвертої статті 129 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу є одним з видів судових витрат, які розподіляють між сторонами залежно від результатів вирішення судової справи.
Частини перша - третя статті 126 ГПК України передбачають, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частина четверта статті 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
За частиною п'ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з частиною восьмою статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлює суд на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У розумінні приписів частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Такі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі N 911/3312/21.
У постановах від 19 лютого 2022 року у справі N 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі N 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Таких доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність наданих послуг адвокатом Борзовим Я.Е. до справи відповідач не надав. Дослідивши додані до позову докази, суд недотримання позивачем (його представником) вимог частини третьої статті 126 ГПК України також не встановив.
Поряд з цим, аналіз наведених норм частини четвертої статті 126 ГПК України, а також частини п'ятої статті 129 цього Кодексу дає суду підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмету спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Судом враховано, що у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому, згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.
У пункті 4.16 постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 Верховний Суд вказав, що висновки “суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та “суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що “під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи».
На підтвердження витрат позивача на професійну правничу допомогу, надану адвокатом Борзовим Я.Е. на суму 12000,00 грн, представником надано господарському суду такі документи: копію Договору про надання правничої допомоги № 09/09/24-Е від 09.09.2024 (а.с. 38), на підставі якого адвокат Борзов Я. Е. особисто надавав послуги позивачу з правничої допомоги у даній справі; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЧК № 001506; копію акту приймання-передачі всіх вказаних послуг на виконання умов договору про надання правничої допомоги № 57 від 23.06.2025 (а.с. 37); копію платіжної інструкції № 693 від 25.07.2025 на суму 5 000,00 грн. ( а.с. 43).
За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи, через призму критеріїв, встановлених частиною четвертою статті 126 та частиною п'ятою статті 129 ГПК України, та враховуючи обсяг виконаних адвокатом Борзовим Я.Е. робіт, послуг, предмет позову, зокрема ціну позову, суд доходить висновку про наявність підстав для не покладення на відповідача усіх витрат на професійну правничу допомогу позивача, на користь якого ухвалено судове рішення.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про покладення на відповідача судових витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
Відповідно до ст. 129 ГПК України з відповідача на користь позивача слід також стягнути 2422,40 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.
На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Галузінського Ігоря Валентиновича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоклінер", р/р НОМЕР_2 в АБ "УКРГАЗБАНК", МФО 320478, код ЄРДПОУ 39153528, ІПН 391535223053, (вул. Шевченка, 12, м. Умань, Черкаська область, 20308) - 41248,23 грн заборгованості по оплаті послуг з поводження з побутовим відходами, 2432,00 грн 00 коп. інфляційних втрат, 1919,92 грн - 10% річних, 5775,09 грн - штрафних санкцій, 2422,40 грн на відшкодування сплаченого судового збору та 5000,00 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги на рішення, рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене та підписане 26 листопада 2025 року.
Суддя О.В. Чевгуз