8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
26 листопада 2025 року м. ХарківСправа № 922/4178/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Ємельянової О.О.
без виклику представників сторін
розглянувши матеріали заяви (4178 від 25.22.2025 року) про забезпечення позову
за позовом Керівника Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова, 61004, м. Харків, бульвар Гончарівський, буд. 20
до відповідача 1: Харківської міської ради, 61003, м. Харків, майдан конституції, буд. 7 , відповідача 2: Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, 61003, м. Харків, майдан Конституції, буд. 16 , відповідача 3: Фізичної особи - підприємця Катріч Андрія Сергійовича, АДРЕСА_1
про визнання договору купівлі-продажу недійсним, повернення майна
Керівник Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області із позовом до Харківської міської ради (відповідача 1), Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (відповідача 2), Фізичної особо - підприємця Катріч Андрія Сергійовича про:
- визнання недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 04.09.2012 року № 4886-В-С, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та фізичною особа - підприємцем Катріч Андрієм Сергійовичем, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В. і зареєстрований в реєстрі за № 2691;
- зобов'язання фізичну особу - підприємця Катріч Андрія Сергійовича повернути Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 2497754963120 - нежитлове приміщення цокольного поверху № 10 загальною площею 14,7 м2, 23/100 частини нежитлових приміщень цокольного поверху місць спільного користування № 1, 2 площею 2,1 м2 та 34/100 частини нежитлового приміщення цокольного поверху спільного користування № 7 площею 4,2 м2 в житловому будинку літ. “А-10», загальною площею 21,0 м2, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Холодногірська (Єлізарова), 11, а Харківську міську раду - прийняти у власність зазначене приміщення.
Також до стягнення заявлені судові витрати.
Крім того, прокурором також було подано до Господарського суду Харківської області заяву про забезпечення позову (вх. № 4178 від 25.11.2025 року), у якій останній, просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:
- заборони Міністерству юстиції України, усім його структурним підрозділам та відділам, а також будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав, а саме: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, державним реєстраторам, нотаріусам тощо, вчиняти в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна будь-які реєстраційні дії відносно об'єкту нерухомого майна з реєстраційним номером 2497754963120 - нежитлові приміщення цокольного поверху № 10 загальною площею 14,7 м2, 23/100 частини нежитлових приміщень цокольного поверху місць спільного користування № 1, 2 площею 2,1 м2 та 34/100 частини нежитлового приміщення цокольного поверху спільного користування № 7 площею 4,2 м2 в житловому будинку літ. “А-10», загальною площею 21,0 м2, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Холодногірська (колишня Єлізарова), 11. Судові витрати покласти на відповідачів.
Розглянувши заяву прокурора про забезпечення позову (вх. № 4178 від 25.11.2025 року), суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктами 2, 4 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується: забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (частина 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).
В обґрунтування заяви про забезпечення позву, прокурор зокрема зазначає, що Новобаварською окружної прокуратури міста Харкова до Господарського суду Харківської області пред'явлено позовну заяву в інтересах держави до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та фізичної особи - підприємця Катріч Андрія Сергійовича про визнання договору купівлі-продажу недійсним, повернення майна у комунальну власність. Так, предметом спору у даній справі є, зокрема вимога про зобов'язання фізичної особи - підприємця Катріч А.С. повернути Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради об'єкту нерухомого майна з реєстраційним номером 2497754963120 - нежитлове приміщення цокольного поверху № 10 загальною площею 14,7 м2, 23/100 частини нежитлових приміщень цокольного поверху місць спільного користування № 1, 2 площею 2,1 м2 та 34/100 частини нежитлового приміщення цокольного поверху спільного користування № 7 площею 4,2 м2 в житловому будинку літ. “А-10», загальною площею 21,0 м2, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Холодногірська (Єлізарова), 11.
За твердженнями прокурора, підставою для звернення останнього із позовною заявою до суду стали матеріали кримінального провадження, якими підтверджено порушення процедури приватизації комунального майна шляхом його викупу орендарем без проведення поліпшень, без проведення аукціону чи конкурсу
На думку прокурора, у разі задоволення позовних вимог відповідач у справі - фізична особа - підприємець Катріч А.С. втрачає право власності на спірне майно та повинна буде повернути це майно. Водночас, без встановлення обмежень на час розгляду справи фактичний власник спірного нерухомого майна фізична особа - підприємець Катріч А.С. може розпорядитися своєю власністю на власний розсуд у будь-який час, а подальше ймовірне відчуження майна на користь інших осіб, передача нерухомого майна в оренду, зміна його призначення (з нежитлового на житлове тощо), поділ, виділ чи об'єднання ускладнить виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Вчинення будь-яких дій з нерухомим майном до закінчення судового розгляду, у разі задоволення позову, призведе до необхідності зміни позовних вимог або вирішення спорів з іншими позовними вимогами та з іншими особами, яким це майно може бути передане в оренду або іншим чином відчужено. Наявність у фізичної особи - підприємця Катріч А.С. правомочностей власника майна вказує на можливість у будь-який момент, в тому числі під час розгляду справи судом, але до прийняття ним остаточного рішення у справі, розпорядитись спірним майном на користь третіх осіб. До того ж, фізичної особи - підприємця Катріч А.С. знаючи про наявність судового спору, з метою утруднення у майбутньому виконання судового рішення, свідомо може здійснювати дії щодо розпорядження спірним майном та як власник може ініціювати питання щодо зміни призначення та виду його функціонального використання, що у подальшому призведе до необхідності скасування відповідних рішень, шляхом звернення до суду з іншими позовними заявами. Враховуючи викладене, з метою запобігання зміни права власності на спірне нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, його можливого відчуження, передачі в оренду тощо, що може істотно ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду, відповідно до статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України вбачаються підстави для вжиття заходів забезпечення позову.
Даний спосіб забезпечення позову на думку прокурора, є співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки спір є реальним, носить матеріальний характер, власником спірної майна є фізична особа - підприємець Катріч А.С., а відсутність обтяжень не перешкоджатиме подальшій зміні речових прав на нерухоме майно, що може стати дійсною перешкодою в ефективному захисті та поновленні прав, якщо факт їх порушення буде встановлений судом при вирішенні спору. При цьому із посиланням на правову позицію викладену у постановах Верховного Суду від 16.05.2023 у справі № 910/4445/21, а також від 08.07.2024 року у справі № 910/1686/24 зазначає, що заборона вчиняти буд-які реєстраційні дії щодо об'єктів нерухомого майна є тимчасовою та не має наслідком будь-якого перешкоджання господарській діяльності товариства та/або її блокування, не порушує права інших осіб, в тому числі тих, які не є учасниками судового процесу тощо. Заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а отже є належним та передбаченим законом. Тому, існують підстави вважати, що без встановлення обмежень на час розгляду справи фактичний власник нерухомого майна може розпорядитися своєю власністю на власний розсуд у будь-який час. Подальше ймовірне відчуження на користь третіх осіб, надання в оренду, зміна їх цільового призначення, поділ, виділ чи об'єднання ускладнить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся суду. Крім того, вчинення будь-яких дій зі спірним нерухомим майном до закінчення судового розгляду, у разі задоволення позову, призведе до необхідності зміни позовних вимог або вирішення спорів з іншими позовними вимогами та з іншими особами, яким це нерухоме майно може бути передано в оренду або відчужено іншим чином. Тому, за твердженнями прокурора існує реальна загроза того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти відповідні дії щодо спірного майна може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення про повернення майна з володіння відповідача у разі задоволення такого позову. У зв'язку із чим, прокурор звернувся до суду із відповідною заявою до суду.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статті 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову.
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
З вищевикладеного слідує, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
При цьому, має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до статей 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як вбачається із матеріалів позовної заяви, прокурор просить суд:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 04.09.2012 року № 4886-В-С, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та фізичною особа - підприємцем Катріч Андрієм Сергійовичем, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В. і зареєстрований в реєстрі за № 2691;
- зобов'язати фізичну особу - підприємця Катріч Андрія Сергійовича повернути Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 2497754963120 - нежитлове приміщення цокольного поверху № 10 загальною площею 14,7 м2, 23/100 частини нежитлових приміщень цокольного поверху місць спільного користування № 1, 2 площею 2,1 м2 та 34/100 частини нежитлового приміщення цокольного поверху спільного користування № 7 площею 4,2 м2 в житловому будинку літ. “А-10», загальною площею 21,0 м2, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Холодногірська (Єлізарова), 11, а Харківську міську раду - прийняти у власність зазначене приміщення.
Отже предметом позову є вимога прокурора про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 04.09.2012 року № 4886-В-С та повернення нерухомого майна.
При цьому, у наданій до суду заяві про забезпечення позову, прокурор просить суд,
- заборони Міністерству юстиції України, усім його структурним підрозділам та відділам, а також будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав, а саме: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, державним реєстраторам, нотаріусам тощо, вчиняти в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна будь-які реєстраційні дії відносно об'єкту нерухомого майна з реєстраційним номером 2497754963120 - нежитлові приміщення цокольного поверху № 10 загальною площею 14,7 м2, 23/100 частини нежитлових приміщень цокольного поверху місць спільного користування № 1, 2 площею 2,1 м2 та 34/100 частини нежитлового приміщення цокольного поверху спільного користування № 7 площею 4,2 м2 в житловому будинку літ. “А-10», загальною площею 21,0 м2, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Холодногірська (колишня Єлізарова), 11.
Суд не приймає посилання прокурора на те, що наявність у фізичної особи - підприємця Катріч А.С. правомочностей власника майна вказує на можливість у будь-який момент, у тому числі під час розгляду справи судом, але до прийняття ним остаточного рішення у справі, розпорядитись спірним майном на користь третіх осіб. До того ж, фізична особа - підприємець Катріч А.С. знаючи про наявність судового спору, з метою утруднення у майбутньому виконання судового рішення, свідомо може здійснювати дії щодо розпорядження спірним майном та як власник може ініціювати питання щодо зміни призначення та виду його функціонального використання, що у подальшому призведе до необхідності скасування відповідних рішень, шляхом звернення до суду з іншими позовними заявами, оскільки такі припущення не є обставиною, які доводять необхідність вжиття заходів забезпечення позову.
Крім того, обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор зокрема зазначає, що 13.07.2011 року між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою - підприємцем Катріч А.С. було укладено договір оренди № 3005. В подальшому Рішенням 15 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 25.04.2012 року № 713/12 “Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова», вирішено провести відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Харкова шляхом викупу.
04.09.2012 року між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою - підприємцем Катріч А.С. укладено договір купівлі-продажу № 4886-В-С, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В., зареєстрований в реєстрі за № 2691.
В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (ДРРП) спірне майно зареєстроване 04.09.2012 року. Акт прийому-передачі складений 25.09.2012 року. Згідно актуальної довідки з ДРРП, власником спірного майна на цей час є фізична особа - підлриємець Катріч А.С., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2497754963120.
За твердженнями прокурора, фізична особа - підприємець Катріч А.С. дозвіл на проведення невід'ємних поліпшень не отримував та жодних поліпшень орендованого майна за період перебування об'єкту нерухомого майна в оренді не здійснював, а будь-які відомості про такі поліпшення відсутні. Таким чином, Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем.
З вищевикладеного судом встановлено, що дії щодо спірного майна відбулися у 2012 році, а прокурор звернувся до суду із позовом тільки 25.11.2025 році.
Будь - яких доказів щодо того, що відповідач 3 фізична особа - підприємець Катріч А.С. у період з 2012 року по 2025 рік вчиняє будь-які дії спірного нерухомого майна, прокурором до суду не надано.
Також, матеріали заяви не містять, а прокурором не надано до суду підтвердження щодо вчинення відповідачем 3 фізичною особою - підприємцем Катріч А.С. дій, які направлені на відчуження спірного майна, або таких, які свідчать про можливе ускладнення ефективного захисту.
У зв'язку із чим, самі лише посилання прокурора на те, що відповідач 3 фізична особа - підприємець Катріч А.С. є власником нерухомого майна та має можливість розпорядитись спірним майном на користь третіх осіб, а також припущення щодо відчуження такого майна, не є достатньою підставою для забезпечення позову у визначений прокурором спосіб.
З аналізу вищевикладеного слідує, що застосування вказаних прокурором заходів забезпечення позову є неспівмірним, та не відповідає принципу адекватності заходу забезпечення позову щодо можливих невідворотних наслідків, а самі лише припущення та посилання прокурора на те, що існують підстави вважати, що без встановлення обмежень на час розгляду справи фактичний власник нерухомого майна може розпорядитися своєю власністю на власний розсуд у будь-який час, а подальше ймовірне відчуження на користь третіх осіб, надання в оренду, зміна їх цільового призначення, поділ, виділ чи об'єднання ускладнить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся суду, без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів про наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 року у справі №910/1200/20.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на викладене, прокурором не надано до суду будь-яких належних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних його прав або інтересів, за захистом яких він звернувся, а самі лише припущення прокурора, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви, та вжиття заходів забезпечення позову, які є неспівмірними та порушують права інших осіб.
Крім того, заявник не довів існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, не навів обґрунтованого припущення про те, що не вжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення, забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям такого заходу прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного судового процесу.
Частиною 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвіднесення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
Враховуючи все вищевикладене, а також приймаючи до уваги баланс інтересів сторін, та за відсутності доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування обраних заявником заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заявником (прокурором) не надано суду належних та допустимих доказів у підтвердження викладених у заяві обставин, отже у задоволенні поданої заяви необхідно відмовити як необґрунтованої.
Відповідно до частини 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 136, 137, 139, 140, 233 - 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні заяви позивача про забезпечення позову (вх. № 4178/25 від 25.11.2025 року) - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, а саме 26 листопада 2025 року.
Ухвала підлягає оскарженню в порядку, передбаченому статтями 255-256 Господарського процесуального кодексу України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили з врахуванням пункту 17.5Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу підписано 26 листопада 2025 року
Суддя О.О. Ємельянова