26 листопада 2025 рокуСправа № 921/706/25
Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В. розглянув заяву Фізичної особи - підприємця Данилюка Богдана Володимировича (вх. №801) від 24.11.2025 про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви
особи, які можуть отримати статус учасників справи:
за позовом Фізичної особи - підприємця Данилюка Богдана Володимировича, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, вул. Шо Пайтл, 9, м. Гук, індекс RG27
до відповідача Фізичної особи - підприємця Лядецької Любомири Зіновіїни, АДРЕСА_1
про стягнення 45 057,20 грн
без виклику представників сторін
Фізична особа-підприємець Данилюк Богдан Володимирович подав до Господарського суду Тернопільської області через систему "Електронний суд" заяву №б/н (вх.№801) від 24.11.2025, у якій просить вжити заходи забезпечення позову до подачі позовної заяви, шляхом накладення арешту на грошові кошти, наявні на рахунках Лядецької Любомири Зіновіївни в межах 45 057,20 грн.
В її обґрунтування заявник зазначає, що здійснивши заходи з поліпшення об'єкта оренди без письмового дозволу орендодавця - ФОП Данилюка Б.В., орендарем - ФОП Лядецькою Л.З. порушено умови договору оренди від 22.06.2021. Так, 01.08.2025, після того, як відповідач звільнив орендоване приміщення було складено акт, у якому зафіксовано, що орендарем без письмового дозволу орендодавця: встановлено перестінки, зроблено додатковий кабінет, на стелі зроблені додаткові рейки, на підлозі до плитки приклеєно лінолеум, всередині кімнати - латка з лінолеума, в стінах пробито багато дірок (де кріпились вітражі, меблі тощо), демонтовано плінтус.
Для приведення приміщення в стан, який був до надання його в оренду , заявником було проведено роботи та закуплено матеріали на загальну суму 45 057,20 грн, що є сумою збитків, яка підлягає беззаперечній компенсації з боку орендаря. Також відповідачем не сплачувалась орендна плата за чотири місяці. Наведені обставини будуть підставою для зверненню до суду з відповідним позовом.
Враховуючи викладене, за твердженнями ФОП Данилюка Б.В., цілком співмірним, виправданим та необхідними є саме застосування заходів забезпечення позову, ніж не застосування їх, адже наслідки незастосування таких заходів можуть, з урахуванням обставин справи, призвести до більш обтяжливих та негативних наслідків саме для позивача, ніж для відповідачки.
Крім того, зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівності сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені, зокрема, на збереження поточного статусу майна сторін.
Враховуючи, що між сторонами дійсно наявний спір, позивач вважає, що заява про забезпечення позову стосується предмета судового дослідження, обраний вид забезпечення позову відповідає вимогам процесуального законодавства, а також не перешкоджатиме господарській діяльності осіб, які можуть отримати статус учасника справи, в тому числі фізичній особі - підприємцю Лядецькій Л.З. або іншим третім особам.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши надані заявником до заяви про забезпечення позову документи, суд зазначає наступне.
Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у справі "Горнсбі проти Греції" зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
У рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.
Таким чином, господарський суд, будучи органом правосуддя, повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулась з відповідними вимогами у справі про банкрутство.
Частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується, серед іншого , накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать відповідачу і знаходяться у нього.
Заходи забезпечення позову, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із такою заявою.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.06.2006р. у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003р. у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини вказав на те, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Суд зауважує, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд керується тим, що у випадку задоволення позову, судове рішення має бути реалізованим, поза як це рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 р. № 18-рп/2012).
Із урахуванням цього, будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку найменшої загрози його невиконання, є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх сторін спору.
Поряд з цим, за приписами ч. 3 ст. 13, ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 905/447/22, від 24.05.2022 у справі № 911/2719/21, від 13.04.2021 у справі № 910/15607/19).
З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення зазначеної заяви (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.04.2023 у справі №908/2317/22).
Заявник, обґрунтовуючи подану заяву вказує на те, що його контрагент ухиляється від виконання своїх зобов'язань за договором , що це в майбутньому може істотно ускладнити та унеможливити виконання рішення суду. Водночас, відповідно до ст. 74 ГПК України, не подав жодних доказів на підтвердження вказаного.
Суд також зазначає, що сам по собі факт порушення відповідачем своїх грошових зобов'язань перед позивачем у розумінні приписів ГПК України, не є підставою для застосування заходів забезпечення позову, оскільки такі заходи застосовуються не в залежності від наявності заборгованості, а в залежності від наявності належних та допустимих доказів на підтвердження того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
З наведеного в сукупності суд констатує, що доводи заявника про імовірне утруднення виконання судового рішення у справі є недоведеними та базуються лише на припущеннях. Адже останнім не надано будь-яких доказів, які б свідчили про дійсний фінансовий стан відповідача, а також доказів, якими б підтверджувалась реальна загроза неможливості виконання судового рішення в зв'язку з відсутністю у відповідача грошових коштів; доводи заявника ґрунтуються виключно на його сумнівах щодо можливої недобросовісної поведінки відповідача та не доведені доказами на підтвердження реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду.
З огляду на встановлені обставини та наведені норми, суд дійшов висновку про необґрунтованість поданої заяви та вважає за доцільне відмовити у її задоволенні повністю.
У зв'язку з відмовою в задоволенні заяви, сплачена сума судового збору за її подання покладається на ФОП Данилюка Б.В. та йому не відшкодовується.
На підставі наведеного, керуючись 136-140, 232-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
1. В задоволенні заяви Фізичної особи - підприємця Данилюка Богдана Володимировича (вх. №801) від 24.11.2025 про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви відмовити.
В порядку ч. 2 ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 26.11.2025. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя О.В. Руденко