вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"26" листопада 2025 р. Справа №918/582/25
Господарський суд Рівненської області у складі судді Н.Церковної, розглянувши заяву представника заявника Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна Агровиробнича Компанія" про відвід судді Н.Церковній у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна Агровиробнича Компанія" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубенська Аграрна Компанія" про стягнення 9 070 696,08 грн
Без повідомлення учасників справи
У червні 2025 року ТОВ “Західна агровиробнича компанія» звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до СГ ТОВ “Дубенська аграрна компанія» про стягнення збитків у сумі 9 070 696,08 грн.
Ухвалою суду від 30.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначене на 21.07.2025.
Разом з позовною заявою надійшла заява про забезпечення позову.
Ухвалою суду від 07.07.2025 у задоволенні заяви ТОВ “Західна агровиробнича компанія» про забезпечення позову шляхом накладення арешту на сільськогосподарські культури врожаю 2025 року, що знаходяться на земельних ділянках загальною площею 222,06 га на території Повчанської сільської територіальної громади Дубенського району Рівненської області (згідно з переліком), відмовлено.
23.07.2025 на адресу суду надійшов запит Північно-західного апеляційного господарського суду про витребування матеріалів справи № 918/582/25 із Господарського суду Рівненської області у зв'язку із надходженням апеляційної скарги на ухвалу суду від 07.07.2025.
29.07.2025 супровідним листом Господарського суду Рівненської області № 918/582/25/908/25 до Північно - західного апеляційного господарського суду направлено матеріали справи № 918/582/25.
Ухвалою суду від 18.08.2025 розгляд справи за позовом ТОВ "Західна Агровиробнича Компанія" до СТОВ "Дубенська Аграрна Компанія" про стягнення 9 070 696,08 грн. зупинено до повернення матеріалів цієї справи до Господарського суду Рівненської області із суду вищої інстанції.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.09.2025 прийнято відмову ТОВ "Західна Агровиробнича Компанія" від апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 07.07.2025 у справі № 918/582/25, апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Західна Агровиробнича Компанія" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 07.07.2025 у справі № 918/582/25 закрито.
30.09.2025 супровідним листом від 26.09.2025 № 01-27/918/582/25/5062/25 на адресу суду з суду вищої інстанції повернулися матеріали справи № 918/582/25.
Ухвалою суду від 01.10.2025 поновлено провадження у справі № 918/582/25, підготовче засідання призначено на 10.11.2025.
Ухвалою суду від 10.11.2025 заяву ТОВ “Західна агровиробнича компанія» про забезпечення позову задоволено, постановлено вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно (у межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Дубенська аграрна компанія» у межах ціни позову - 9 070 696,08 грн., а в підготовчому засіданні оголошено перерву до 01.12.2025 року на 14:30 год.
18.11.2025 на адресу від СТОВ "Дубенська Аграрна Компанія" надійшла заява про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 10.11.2025 року.
18.11.2025 розпорядженням керівника апарату Господарського суду Рівненської області №03-04/75/2025 справу №918/582/25 передано на повторний автоматизований розподіл у зв'язку із перебуванням судді Андрійчук О.В. у відпустці .
Протоколом передачі судової справи від 18.11.2025 року справу №918/582/25 передано судді Н.Церковній.
Ухвалою суду від 19.11.2025 призначено розгляд клопотання відповідача про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 10.11.2025 на 24 листопада 2025 року на 11:00 год.
24 листопада 2025 року через електронну систему "Електронний суд" від ТОВ "Західна агровиробнича компанія" надійшла заява про відвід судді Н. Церковній .
Ухвалою суду від 24.11.2025 року відмовлено у задоволені заяви (вх. № 9634/25) про відвід судді Н.Церковній від розгляду справи.
В судовому засіданні 24.11.2025 року по розгляду заяви відповідача про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 10.11.2025 року представником позивача подано повторно заяву про відвід судді Н.Церковній.
Ухвалою суду від 24.11.2025 року у задоволенні заяви ТОВ “Західна агровиробнича компанія» від 24.11.2025 (вх. № 9652/25) про відвід судді Н.Церковній від розгляду справи № 918/582/25 відмовлено.
Ухвалою суду від 24.11.2025 року заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубенська Аграрна Компанія" про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 10.11.2025 року у справі № 918/582/25 - задоволено. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Рівненської області від 10.11.2025 у справі № 916/582/25 щодо накладення арешту на грошові кошти та майно (у межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Дубенська аграрна компанія» у межах ціни позову - 9 070 696,08 грн.
26.11.2025 року через електронну систему "Електронний суд" від ТОВ "Західна агровиробнича компанія" подано повторно заяву від 25.11.2025 року про відвід судді Н.Церковній.
Розглянувши заяву ТОВ "Західна агровиробнича компанія" про відвід судді Н.Церковній, з'ясувавши обставини на які заявник посилається як на підставу відводу, суд прийшов до висновку, що заява не підлягає задоволенню. При цьому суд керувався наступним.
Заявлений відвід позивач мотивує тим, що згідно до розпорядження керівника апарату господарського суду Рівненської області від 18.11.2025 року № 03-04/75/2025 здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 918/582/25 оскільки суддя Андрійчук О.В. з 17.11.2025 року по 30.11.2025 року перебуває у відпустці. Однак заявник зазначає, що суддя Андрійчук О.В. перебуває у відпустці 14 днів, а не більше, тому, відсутні виключні обставини, що давали право на здійснення повторного автоматизованого розподілу судової справи . На переконання заявника повторний автоматизований розподіл справи №918/582/25 призначений розпорядженням керівника апарату господарського суду Рівненської області 18.11.2025 року відбувся з порушенням норм ГПК України.
Окрім того, заявник зазначає, що у звіті повторного автоматизованого розподілу справи № 918/582/25 від 18.11.2025 зазначено що датою та часом початку автоматизованого розподілу є: 18.11.2025 15:58:52, а датою та часом закінчення автоматизованого розподілу є: 18.11.2025 15:59:15. Зважаючи на викладене заявник стверджує, що автоматизований розподіл здійснювався 23 секунди, однак в цьому ж звіті зазначено, що розподіл виконувався 22232 мс, що складає 22,232 секунди. Крім цього, також зазначено, що автоматизований розподіл здійснювався між 12 суддями. При цьому зазначено, що суддю Церковну Н.Ф. вибрано за випадковим числом 91, оскільки дане число припадає на інтервал визначений даній судді - 62 212. Проте, також вбачається, що у всіх суддів, крім ОСОБА_1 інтервал складає від 4 до 15 чисел, в той час як у судді Церковної Н.Ф. інтервал складає 150 чисел.
На переконання заявника вказане вище свідчить про втручання в роботу автоматизованої системи розподілу судових справ та порушення порядку визначення судді у даній справі. Такі дії є порушенням права ТОВ “Західна агровиробнича компанія» на справедливий та неупереджений судовий розгляд, гарантований ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 2 ГПК України.
Заявник також зазначає, що між ТОВ “Західна агровиробнича компанія» та суддею Наталією Федорівною Церковною існує потенційний конфлікт інтересів, а саме у контексті поданої скарги до Вищої ради правосуддя, оскільки ТОВ “Західна агровиробнича компанія» виступає однією зі сторін, тому виникають підстави для занепокоєння щодо можливого упередженого підходу при ухваленні рішення.
З огляду на вищезазначене, заявник вважає, що викладені вище факти переконливо свідчать про те, що головуючий суддяН.Церковна, відповідно не може брати участь у даному господарському провадженні, так як остання не викликає довіри, та існують сумніви в неупередженості та об'єктивності судді Н.Церковної під час розгляду даноїсправи.
У силу положень частин другої та третьої статті 38 ГПК України, зокрема, з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим.
Відповідно до частини першої статті 35 ГПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Наведеними нормами передбачено обов'язкові підстави для відводу (самовідводу) судді. Втім посилання на відповідну обставину повинно бути обґрунтованим, а сама обставина - такою, що дійсно викликає сумнів у неупередженості або об'єктивності судді, колегії суддів.
Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має встановлюватися згідно з:
- "об'єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність; вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду; позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
- "суб'єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій, поведінки судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність;
- особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
У Коментарі до Бангалорських принципів поведінки суддів, зокрема, зазначено:
- справа може викликати суперечливі настрої в суспільстві та привернути надмірну увагу ЗМІ, і суддя може опинитися в ситуації, яку можна описати як "центр урагану". Іноді вага суспільної думки може схилятися в сторону конкретного бажаного результату. Однак, виконуючи суддівську функцію, суддя повинен бути стійким до впливу такого суспільного резонансу. Суддя не повинен брати до уваги те, наскільки застосовні закони чи сторони судового розгляду популярні чи непопулярні в суспільстві, серед ЗМІ, посадових осіб чи власної сім'ї або друзів судді. Суддя не може коливатися під впливом партійних інтересів, суспільного тиску чи страху критики. Незалежність суддів передбачає незалежність від усіх форм зовнішнього впливу (пункт 28);
- будь-які спроби впливу на суд мають відбуватися привселюдно у залі судового засідання, виключно сторонами чи їхніми адвокатами. У певних випадках сторонні особи можуть спробувати вплинути на рішення судді в питаннях, які розглядає суд. Такі спроби слід однозначно відхиляти, від кого б вони не надходили - міністрів, політиків, державних службовців, журналістів, сім'ї чи з інших джерел. Загроза незалежності суддів може іноді набирати форму непомітної спроби впливу на ставлення судді до певної справи або ж спроб якимось чином отримати прихильність судді. Слід однозначно відхиляти будь-які спроби такого стороннього впливу на суддю, прямого чи непрямого. У деяких випадках, особливо якщо після відмови здійснено повторні спроби, судді слід повідомити про такі спроби відповідні органи. Суддя не може дозволити будь-яким родинним, суспільним чи політичним зв'язкам впливати на будь-яке судове рішення (пункт 29);
- іноді може бути складно визначити, що саме становить неналежний вплив. Підтримуючи належну рівновагу між, наприклад, необхідністю захистити судовий процес від спотворення і тиску - політичного, медійного чи з інших джерел - та інтересами публічного обговорення питань, що становлять суспільний інтерес у публічному житті та у вільних ЗМІ, суддя повинен прийняти той факт, що він чи вона є публічною особою, і, відповідно, не може бути надто вразливим чи чутливим. Демократії притаманна критика осіб, які займають державні посади. Отож, у визначених законодавством межах, судді не можуть розраховувати на відсутність критики їхніх рішень, обґрунтування та мотивування та способу ведення справи (пункт 30);
- якщо суддю сприймають як упередженого, громадську довіру до судової влади буде підірвано. Відтак, суддя повинен утримуватися від будь-яких дій, які дають підстави вважати, що на його рішення можуть впливати зовнішні чинники на кшталт особистих відносин з тією чи іншою стороною чи зацікавленості у результатах розгляду справи (пункт 55);
- неупередженість пов'язана не лише з фактичною відсутністю ознак упередженості та наявності упереджених міркувань, але і з враженням відсутності таких ознак. Такий двоїстий аспект можна виразити за допомогою часто повторюваного вислову, що правосуддя має бути не лише здійсненим, але й однозначно сприйматися як здійснене. Критерій, який зазвичай застосовується, полягає в тому, чи виникли б у розумного спостерігача, який реалістично і практично дивиться на справу, побоювання щодо браку об'єктивності з боку судді. Питання в тому, чи існують побоювання щодо упередженості, має вирішуватися з точки зору розумного спостерігача (пункт 56);
- суддя має вести справу впорядковано та ефективно, не зловживаючи процесуальними правилами. Для цього потрібна певна твердість. Суддя, що має ефективно вести процес і водночас запобігати створенню у розумної, справедливої та поінформованої особи будь-якого враження про брак неупередженості, має зберігати чітку рівновагу. Слід уникати будь-яких дій, які, на думку розумного спостерігача, викликали б (або могли викликати) обґрунтовану підозру про те, що під час виконання своїх суддівських обов'язків суддя не виявляє належної об'єктивності. Якщо виникають такі враження, вони відбиваються не лише на сторонах судового провадження, але й на довірі громадськості до судової системи в цілому (пункт 61);
- суддя має бути готовим приймати рішення у справах, які предстають перед судом. Однак бувають ситуації, коли з метою захисту прав сторін і збереження громадської упевненості в чесності судової влади виникає необхідність відсторонення судді від участі у розгляді певної справи та винесення рішення в ній. З іншого боку, часті відводи суддів можуть викликати осуд суду та особисто судді з боку громадськості та призвести до необґрунтованого завантаження колег таких суддів. У сторін судового провадження може виникнути враження, що вони можуть знайти та обрати суддю для розгляду їхньої справи, а це небажано. Відтак, суддя повинен так облаштувати свої особисті й ділові справи, щоб звести до мінімуму можливість їх несумісності з суддівськими обов'язками (пункт 66);
- для судді не менш важливо забезпечити, щоб правосуддя сприймалося як здійснене, адже це є одним із головних принципів права й публічного порядку. Відтак, суддя повинен вести судовий розгляд таким чином, щоб відсутність упередженості, об'єктивність і справедливість були очевидними для всіх, кого цікавить процес і його результат, аж надто для особи, яка подала клопотання. Відповідно, суддя, щодо якого подали клопотання про відвід, має пам'ятати, що від нього вимагають очевидної об'єктивності, особливо під час розгляду клопотання про відвід (пункт 87).
Стаття 15 Кодексу суддівської етики передбачає, що неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Водночас, у цій нормі вказано, що суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об'єктивного рішення у справі.
У пункті 66 Коментаря до Бангалорських принципів поведінки суддів вказано, що суддя має уникати занадто частих відводів. Суддя має бути готовим займатися питаннями, які підлягають розгляду у суді. Бувають ситуації, коли з метою захисту прав сторін і збереження суспільної довіри до чесності та непідкупності судових органів необхідно позбавити суддю права розглядати якусь справу та ухвалювати по ній рішення. З іншого боку, численні відводи суддів можуть викликати недовіру суспільства до складу суду та цього судді, а також привести до невиправданої завантаженості його колег. У сторін судового процесу може скластися враження, що вони можуть знайти та обрати суддю для розгляду їх справи, що небажано.
Отже суддя, вирішуючи питання про відвід не може керуватися виключно бажаннями сторони змінити склад суду та заявами сторони про недовіру. Відповідно до положень статті 35, частини третьої статті 38, частини другої статті 39 ГПК України як відвід, так і самовідвід мають бути обґрунтованими, мати вагомі підстави. Така вимога спрямована на запобігання як прагненню сторони обрати сприятливий, бажаний для себе склад суду, так і безпідставному ухиленню судді від розгляду певних справ. З мотивів, на підставі яких заявниця заявляє відвід судді, вбачається, що дії останньої направлені тальки на те, щоб схилити суддю до прийняття рішень, які вигідні саме довірительці заявниці, до задоволення заяв та клопотань останньої, зокрема про відкладення розгляду справи. При цьому слід відмітити що, для обґрунтування відкладення розгляду справи наводить підстави, за наявності яких нормами ГПК України не передбачено відкладення розгляду справи.
Суд наголошує, що не можуть бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами.
Тобто, наведені доводи про відвід судді по даній справі свідчать про відсутність підстав для відводу. Із вимог процесуального законодавства випливає, що відвід повинен бути мотивований та обґрунтований. Це, зокрема, означає, що відвід повинен бути підтверджений фактичними обставинами та ґрунтуватися на певних конкретних доказах.
Норми ГПК України не встановлюють вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ'єктивність судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.
Наведені заявником аргументи у заяві , зокрема, стосовно не врахування в протоколі повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями тисячних секунд (мс), секунд, у формі наявного шаблону у значенні вказаних вище імперативних приписів не може бути визнано обґрунтованою підставою для відводу. Крім того, слід наголосити, що повторний автоматизований розподіл справ здійснюється за допомогу програми "Діловодство спеціалізованого суду", алгоритми роботи якої суду невідомі.
При цьому, суд відзначає, що заявником повторного відводу не надано доказів скерування та прийняття до розгляду скарги Вищою радою правосуддя щодо судді Н.Церковної, а сама скарга ґрунтується виключно на незгоді із ухваленими головуючою суддею процесуальними рішеннями.
Тобто, наведені доводи про відвід судді по даній справі не можуть свідчити про наявність підстав для відводу.
Суд також зазначає, що сам факт подання скарг до Вищої ради правосуддя також не є безумовною підставою для відводу, оскільки висновки щодо наявного дисциплінарного проступку та їх обґрунтованість підлягають встановленню та доведеності під час розгляду відповідного подання.
Окрім того, суд звертає увагу і на те, що в обґрунтування повторної заяви про відвід судді Н.Церковної від 25.11.2025 року заявник посилається на ті самі обставини яким судом надана оцінка в ухвалах від 24.11.2025 року щодо вирішення заявлених відводів від 24.11.2025 року.
Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участь у конкретній справі. Підстави відводу судді - це обставини, за наявності яких суддя не може брати участі в розгляді конкретної справи. Ці обставини можуть бути суб'єктивного характеру і стосуватися особистих зв'язків судді з особами, які беруть участь у справі, або його особистої поведінки щодо розгляду справи, чи об'єктивного характеру і стосуватися процесуального статусу судді у справі, яка розглядалася раніше.
Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Отже, особа, яка подала заяву про відвід судді, повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді у розгляді справи. Водночас відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Судовою практикою Європейського суду з прав людини встановлено, що у цієї вимоги (вимога щодо "незалежності") є два аспекти, суб'єктивний та об'єктивний.
Так, у рішенні у справі "Кііскінен проти Фінляндії" Європейський суд з прав людини наводить наступні стандарти.
По-перше, суд має бути суб'єктивно незалежним, тобто у жодного із членів трибуналу не має бути персональних упереджень або необ'єктивності. Персональна неупередженість презюмується, якщо немає доказів про протилежне. По-друге, трибунал має також бути неупередженим із об'єктивної точки зору, тобто ним мають надаватися достатні гарантії відсутності будь-яких обґрунтованих сумнівів у цьому відношенні (рішення у справі "Кііскінен проти Фінляндії").
Згідно із об'єктивним критерієм, особливо необхідно визначити, поза межами особистої поведінки суддів, чи немає підтверджених фактів, які могли б спричинити сумніви у неупередженості суддів (рішення у справах "Клейн та інші проти Нідерландів", "Агрокомплекс проти України").
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини існування безсторонності для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (рішення у справах "Фей проти Австрії", "Ветштайн проти Швейцарії").
Тобто, у кожній окремій справі необхідно з'ясовувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (рішення у справах "Пуллар проти Сполученого Королівства", "Газета "Україна-центр" проти України").
Разом з тим, як вбачається зі змісту заяви заявлений відвід пов'язаний із незгодою із процесуальними діями та рішеннями судді Н.Церковної, та припущенням про ймовірну упередженість судді, що є неприпустимим.
Суд проаналізувавши доводи наведені заявником у заяві про відвід судді, дійшов висновку про їх безпідставність, адже такі доводи ґрунтуються виключно на припущеннях заявника, підтвердження власних сумнівів у неупередженості та об'єктивності заявник не навів, а суд не встановив.
Крім того, суд оцінює критично аргументи заявника щодо потенційного конфлікту інтересів, оскільки вказані аргументи не обґрунтовані, не підтверджені належними та допустимими доказами та ґрунтуються лише на припущеннях заявника.
В той час, саме лише припущення не може бути покладено в основу будь-якого судового акта, в тому числі й прийнятого за результатами розгляду заяви про відвід судді.
Тому, суд зазначає, що заявлений відвід судді від розгляду справи має ґрунтуватися не на особистих переконаннях заявника, а на доказовій базі.
Обґрунтованих обставин, які би свідчили про упередженість судді стосовно заявника, зацікавленість складу суду в певному рішенні у цій справі чи про необ'єктивне ставлення до сторін у справі заявник не навів, а суд не встановив.
Окрім того, суд зазначає, що у поданій заяві про відвід судді Н.Церковної заявник не визначив конкретної підстави у розумінні ст. 35 ГПК України для відводу судді, а у той же час посилається на норми ЦПК України.
Надаючи оцінку доводам заявника у заяві про відвід, суд зазначає, що вони не містять належних і допустимих посилань, у розрізі приписів ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, з якими законодавець пов'язує можливість відводу судді (суддів) від розгляду справи.
З огляду на вищезазначене, на переконання суду, наведені заявником у заяві про відвід судді Н.Церковної доводи, не є об'єктивно обґрунтованими, оскільки вони не свідчать про упередженість та необ'єктивність судді, безпосередньо та однозначно не вказують на його особисту небезсторонність чи упереджене ставлення до заявника або особисту прихильність до інших учасників справи.
Отже, доводи заявника є такими, що не узгоджуються із наведеними вище нормами законодавства, не містять об'єктивно обґрунтованих посилань на дійсні обставини, які викликають сумнів у об'єктивності або неупередженості судді Н.Церковної та можуть бути підставою для відводу у розумінні ст. 35 ГПК України.
Відповідно до частин 1-3 ст. 39 ГПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Відтак, встановивши необґрунтованість заявленого відводу судді від розгляду справи, приймаючи до уваги те, що відвід заявлено раніше як за три робочі дні до наступного засідання, суд дійшов висновку про необхідність передачі матеріалів справи уповноваженій особі апарату суду, яка здійснює реєстрацію в автоматизованій системі документообігу Господарського суду Рівненської області, для автоматизованого визначення судді в порядку, встановленому ст. 32 ГПК України, для розгляду заяви про відвід судді Н.Церковної.
Відповідно до частини 7 ст.39 ГПК України питання про відвід вирішується невідкладно. Відповідно до частини 8 ст.39 ГПК України суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини 11 ст.39 ГПК України за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 35, 39, 234, 235 ГПК України, господарський суд -
1. Визнати заяву б/н від 25.11.2025 року представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна Агровиробнича Компанія" про відвід судді Церковній Н.Ф. - необґрунтованою.
2. Матеріали справи № 918/582/25 та заяву № б/н від 25.11.2025 року представника Товариства з додатковою відповідальністю "Західна Агровиробнича Компанія" про відвід судді Церковній Н.Ф. передати уповноваженій особі апарату суду, яка здійснює реєстрацію в автоматизованій системі документообігу Господарського суду Рівненської області, для автоматизованого визначення судді в порядку, встановленому ст. 32 ГПК України, для розгляду заяви про відвід судді.
Дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 26.11.2025 року та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя Н. ЦЕРКОВНА