вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"25" листопада 2025 р. м. Рівне Справа № 918/493/25(569/702/25)
Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,
розглянув матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс"
до відповідача: ОСОБА_1
про: стягнення заборгованості за кредитним договором
у межах справи про неплатоспроможність: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 )
секретар судового засідання: С.Коваль
представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
В провадженні Господарського суду Рівненської області перебуває справа №918/493/25 про неплатоспроможність: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ).
Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" звернулось до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Позовні вимоги аргументовані тим, що між ТОВ "Укр Кредит Фінанс" та ОСОБА_1 02.10.2023 року був укладений кредитний договір №1281-2905, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 29 500,00 грн, строком на 300 днів.
В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим, станом на дату позовної заяви утворилась заборгованість у розмірі 147 500,00 гривень, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 29 500,00 гривень; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 118 000,00 гривень.
Відповідач у своєму відзиві на позов відповідач вказав, що проти задоволення позову заперечує. На підставу заперечень зазначає, що належних доказів підтвердження укладення між позивачем та відповідачем електронного договору матеріали справи не містять.
Матеріали справи не містять доказів того, що саме відповідач будь-яким способом застосував ідентифікатор електронного підпису, так і факту отримання саме відповідачем цього одноразового ідентифікатора, а також у справі відсутні докази реєстрації саме відповідача у інформаційно-телекомунікаційній системі позивача, відтак можна прийти до висновку, що про погодження істотних умов та як наслідок підписання договору про відкриття кредитної лінії № 1281-2905, тим більше в наданій суду редакції є безпідставними та не підтверджено належними доказами.
Розрахунок наданий позивачем не є первинними бухгалтерськими документами.
Інші процесуальні дії у справі
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 26 травня 2025 року вказаний позов задоволено частково.
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 14 жовтня 2025 року рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 26 травня 2025 року скасовано, апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 26 травня 2025 року закрито, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передати Господарському суду Рівненської області для розгляду в межах господарської справи №918/493/25 про неплатоспроможність боржника фізичної особи ОСОБА_1 .
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 3 листопада 2025 року суд прийняв справу до провадження у справі в межах справи про неплатоспроможність ОСОБА_1 , розгляд справи призначив на 25 листопада 2025 року.
У судове засідання позивач та відповідач не з'явились.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
2 жовтня 2023 року між ТОВ "Укр Кредит Фінанс" (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено договір про відкриття кредитної лінії №1281-2905, відповідно до предмету якого кредитодавець відкриває для позичальника невідновлювану кредитну лінію (далі - кредитна лінія) на умовах, визначених цим договором.
Кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику грошових коштів (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов'язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим договором.
Цей договір укладається сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України "Про електронну комерцію" (пункт 3.1. договору).
Для укладання цього договору, у порядку встановленому правилами, позичальник надає кредитодавцю інформацію щодо бажання отримати кредит, шляхом заповнення на вебсайті кредитодавця усіх граф відповідної форми. Надаючи таку інформацію, позичальник вказує повні, точні та достовірні особисті дані, заповнення яких передбачено відповідною сторінкою вебсайту кредитодавця та які необхідні для укладення цього договору. позичальник несе відповідальність за дійсність та достовірність таких даних (пункт 3.2. договору).
При поданні інформації відповідно до п.3.2. цього договору позичальником вперше, відбувається реєстрація позичальника на вебсайті кредитодавця та створюється позичальнику його особистий розділ на вебсайті кредитодавця (особистий кабінет). Доступ до особистого кабінету здійснюється позичальником після авторизації шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), який надсилається кредитодавцем позичальнику в СМС повідомленні або надається шляхом дзвінку на номер телефону, який вказаний позичальником відповідно до п.3.2. на вебсайті кредитодавця, і який має юридичне значення ідентифікації позичальника в розумінні положень ч.8 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" (пункт 3.3. договору).
За результатами розгляду наданої позичальником інформації, кредитодавець здійснює перевірку дійсності та достовірності зазначених позичальником особистих даних, у тому числі, але не обмежуючись проводить автентифікацію банківської платіжної картки та/або банківського рахунку позичальника відповідно до стандартів міжнародних платіжних систем. Позичальник зобов'язаний вказати реквізити банківської платіжної картки та/або банківського рахунку, що належать особисто йому, для можливості належного виконання кредитодавцем своїх зобов'язань за цим договором. Кредитодавець має право вимагати від позичальника надання документів/копій документів, необхідних для здійснення належної перевірки позичальника (зокрема його ідентифікації та верифікації), визначених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" та нормативно-правовими актами Національного банку України у сфері фінансового моніторингу, а також уживати інших заходів, які кредитодавець визнає необхідними для прийняття рішення про можливість укладання цього договору. У разі якщо позичальник надав для перерахування суми кредиту реквізити банківської платіжної картки та/або банківського рахунку, що належать третій особі, позичальник підтверджує передачу майнових прав на отримання грошових коштів такій третій особі. При цьому решта прав та обов'язків за цим договором залишаються за позичальником. Така третя особа не є вигодонабувачем за цим договором. Вигоду за кредитним договором набуває виключно позичальник (пункт 3.4. договору).
Ідентифікація та верифікація позичальника здійснюється кредитодавцем згідно Правил та в один способів, визначених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань здійснення установами фінансового моніторингу (пункт 3.5. договору).
Після прийняття кредитодавцем рішення про можливість укладення цього договору, позичальнику повідомляється про прийняте рішення шляхом надання такої інформації через Особистий кабінет (оферта). Кредитодавець надсилає позичальнику гіперпосилання для ознайомлення з проектом цього договору. Проект цього договору, що міститься за гіперпосиланням, є пропозицією у розумінні ч. 4 ст. 11 Закону України "Про електрону комерцію" та включає умови, що пропонуються до укладення позичальнику, в тому числі щодо процентів за користування кредитом та строків сплати процентів (пункт 3.7. договору).
У разі погодження із запропонованими кредитодавцем умовами цього договору, позичальник надає кредитодавцю відповідь про повне та безумовне прийняття пропозиції кредитодавця (акцепт) шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), який надсилається кредитодавцем позичальнику в СМС-повідомленні або надається шляхом здійснення дзвінка на номер телефону, який був наданий позичальником, що вважається підписанням цього договору відповідно до ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію". Накладення позичальником електронного підпису у формі одноразового ідентифікатору здійснюється шляхом введення отриманого одноразового паролю у відповідне поле форми на вебсайті кредитодавця (пункт 3.8. договору).
Безпосередньо після отримання акцепту від позичальника, що є укладенням цього договору відповідно до ч.3 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", кредитодавець накладає на цей договір, укладений у вигляді електронного документу, кваліфіковану електронну печатку кредитодавця з кваліфікованою електронною позначкою часу.
Безпосередньо після цього кредитодавець направляє позичальнику підтвердження вчинення (укладення) цього договору у формі електронного документа та примірник договору з додатками до нього у вигляді електронного документа, що містить кваліфіковану електронну печатку кредитодавця з кваліфікованою електронною позначкою часу. Вказані електронні документи направляються в Особистий кабінет позичальника та на електронну адресу позичальника, вказану ним у порядку, встановленому п.3.2. цього договору (пункт 3.9. договору).
Укладаючи цей договір, кредитодавець та позичальник визнають числі усі документи (в тому договір), підписані з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), еквівалентними за значенням (з точки зору правових наслідків) документам у письмовій формі, підписаним власноручно, що повністю відповідає положенням ч.12. ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію". Сторони підтверджують, що цей договір, укладений в електронній формі, має таку саму юридичну силу для сторін, як і документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами сторін, тобто вчинені в простій письмовій формі. Підписуючи цей договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, позичальник підтверджує свою повну обізнаність та згоду з усіма (в тому числі істотними) умовами цього договору та Правил (пункт 3.10. договору).
Розмір кредитного ліміту, тобто загальний розмір кредиту 29500.00 гривень. Дата надання/видачі кредиту: 02.10.2023 року (пункт 4.1. договору).
Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього договору, на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. Ініціювання безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього договору, здійснюється кредитодавцем безпосередньо після укладення сторонами цього договору та надіслання позичальнику примірнику договору та додатків до нього у вигляді електронного документа. Кредит вважається наданим позичальнику з моменту списання грошових коштів з банківського рахунку кредитодавця за належними реквізитами для їх наступного зарахування на електронний платіжний засіб, зазначений позичальником при оформленні кредиту (пункт 4.2. договору).
Плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом та комісії за видачу кредиту (якщо п. 4.7. цього договору передбачає сплату комісії за видачу кредиту). Тип процентної ставки за користуванням кредитом - фіксована. Процентна ставка за користуванням кредитом не змінюється протягом усього строку користування кредитом, однак позичальнику на умовах, вказаних у цьому договорі (програма лояльності), може надаватися можливість скористатися кредитом за зниженою процентною ставкою. Надана клієнту в межах програми лояльності знижена ставка діє і залишаються незмінною протягом усього періоду дії пропозиції в межах програми лояльності за умови дотримання позичальником умов, за яких позичальнику надається можливість сплати процентів за зниженою процентною ставкою, передбачених п. 10.2. цього договору. Тип комісії - одноразова комісія (нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту, якщо п. 4.7. цього договору передбачає сплату комісії за видачу кредиту) (пункт 4.3. договору).
Сплату процентів за користування кредитом та комісії за видачу кредиту (якщо п. 4.7. цього договору передбачає сплату комісії за видачу кредиту) позичальник зобов'язаний здійснювати у визначені графіком платежів за договором за зниженою ставкою (який є додатком 3 до цього договору) дати, які є останніми днями відповідних базових періодів. Отримані кредитодавцем від позичальника грошові кошти зараховуються в якості оплати процентів за користування кредитом та комісії за видачу кредиту за загальним правилом в останній день кожного базового період згідно графіку платежів (який є додатком 3 до цього договору). У випадку сплати позичальником прострочених процентів за користування кредитом та простроченої комісії за видачу кредиту отримані кредитодавцем від позичальника грошові кошти зараховуються в рахунок оплати вказаної заборгованості в дату їх надходження на банківський рахунок кредитодавця. Позичальник підписанням цього договору підтверджує та розуміє, що після ініціювання позичальником переказу коштів з власного рахунку на рахунок кредитодавця проходить певний час до моменту зарахування сплачених позичальником коштів на рахунок кредитодавця, а також те, що ризики того, що сплачені позичальником кошти можуть надійти на рахунок кредитодавця із затримкою, несе позичальник (пункт 4.5. договору).
Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною ставкою: стандартна процентна ставка становить 1.50% (одна ціла, п'ятдесят сотих відсотки (-ів)) за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього договору, за виключенням строку використання позичальником права користування кредитом за зниженою ставкою) (пункт 4.6. договору).
Комісія за видачу кредиту становить 15.00 % (п'ятнадцять цілих, нуль сотих відсотки (-ів)) від суми виданого кредиту (якщо в цьому пункті договору значення розміру комісії за видачу кредиту вказано 0% (нуль відсотків), вказане означає, що комісія за видачу кредиту є відсутньою) (пункт 4.7. договору).
Укладання цього договору не передбачає укладання договорів щодо супровідних послуг третіх осіб, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту. У зв'язку із відсутністю супровідних послуг, тарифи та комісії за супровідними послугами кредитодавця чи третіх осіб відсутні (пункт 4.8. договору).
Строк кредитування, тобто, строк на який надається кредит позичальнику: 300 (триста) календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику (далі - строк кредитування). Дата повернення (виплати) кредиту 27.07.2024 року. Строк дії договору є рівним строку кредитування. У будь-якому випадку договір діє до 24 (двадцять четвертої) години (включно) доби, наступної після дати повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. Продовження строку кредитування в односторонньому порядку кредитодавцем або позичальником не допускається. Подовження строку кредитування є можливим виключно за взаємною згодою сторін в процесі реструктуризації кредитних зобов'язань позичальника (пункт 4.9. договору).
Реальна річна процентна ставка на дату укладення цього договору складає двадцять сім тисяч сто тридцять п'ять цілих, нуль сотих процентів (пункт 4.10. договору).
Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення цього договору (за весь строк кредитування) складає: 152 338,60 грн. та включає в себе: суму кредиту, комісію за видачу кредиту (якщо п.4.7. цього договору передбачає сплату комісії за видачу кредиту) та проценти за користування кредитом (пункт 4.11. договору).
Позичальник зобов'язується повертати кредитодавцю отриманий кредит у останні дні останніх (восьми) базових періодів строку кредитування згідно графіку платежів за договором за зниженою ставкою (додаток № 3 до цього договору), шляхом здійснення безготівкового переказу на банківський рахунок кредитодавця у порядку, визначеному у правилах. Кредит вважається повернутим кредитодавцю з моменту зарахування суми грошових коштів у повному розмірі виданого кредиту на банківський рахунок кредитодавця (пункт 5.1. договору).
Згідно з розрахунком позивача заборгованість відповідача станом на час пред'явлення позову становить 147 500,00 гривень, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 29 500,00 гривень; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 118 000,00 гривень.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування
З наведених обставин видно, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, договірними та стосуються правовідносин з надання кредитних послуг.
Спірний характер договірних правовідносин базується на тому, що з огляду на неповернення кредитних коштів та сплати відсотків, позивач вважає свої права порушеними.
Частиною першою статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до приписів частини другої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Відповідно до частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з нормами частин 2,3 статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Положеннями частини першої статті 1054 ЦК України унормовано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За приписами частин 1, 3 статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є кредитним договором, який регулюється приписами глави 72 ЦК України та § 1 глави 35 ГК України.
Оцінивши надані сторонами докази, суд зробив висновок, що відповідачем не спростовано обставин надання позивачем та отримання відповідачем коштів у позику в сумі 29 500,00 грн.
Відповідно до умов договору, дата повернення (виплати) кредиту 27.07.2024 року.
Всупереч умовам договору взяті на себе зобов'язання по погашенню кредиту та сплати процентів, у визначені графіком погашення строки фізична особа ОСОБА_1 не виконав, позаяк доказів протилежного матеріали справи не містять.
Доказів погашення відповідачем заборгованості за наданим кредитом у розмірі 147 500,00 гривень, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 29 500,00 гривень; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 118 000,00 гривень матеріали справи не містять.
Згідно з вимогами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Суд зазначає, що відповідач, уклавши кредитний договір, добровільно став стороною такого договору, а тому на відповідних умовах зобов'язаний нести всі ризики, пов'язані з порушенням власних зобов'язань.
Разом з тим суд критично оцінює заперечення відповідача щодо відсутності обставин укладення даного договору із позивачем та неотримання коштів за кредитним договором.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).
У статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Частиною п'ятою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
З урахуванням викладеного логічним є висновок про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. А договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв'язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписана, підтвердження згоди підписана з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Реалізація принципу змагальності в господарському процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 11.02.2021 року у справі № 916/17/20).
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 25.06.2020 у справі №924/233/18 ).
Аналогічний стандарт доказування застосовано також Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
Підсумовуючи вищенаведене, суд ставить під сумнів заперечення відповідача щодо недоведеності факту укладення спірного договору та отримання коштів, оскільки матеріали справи містять докази про підписання відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором заявки на отримання кредитних коштів, а також квитанції про сплату відповідачу спірних коштів.
Слід зауважити, що відповідач звертаючись до суду з заявою про відкриття щодо себе провадження у справі про неплатоспроможність серед наявності підстав для відкриття провадження у справі вказав на наявність заборгованості, яка є предметом даного спору, окрім того надавши зокрема в якості доказів кредитну історію, пункт 9 якої містить інформацію за договором (1281-2905), а саме: тип кредиту кредитний договір на інші споживчі цілі, дата видачі кредиту 02.10.2023, сума кредиту 29500.00, поточна заборгованість 165436.00, поточна прострочена заборгованість -165436.00, валюта UAH, термін кредиту до 27.07.2024.
В підстави для відкриття провадження у справі боржник вказав що припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців, тобто в тому числі по зобов'язанню, заборгованість за яким є предметом даного спору.
Суд вважає, що відповідачем здійснені всі дії, які чітко свідчать про його свідомий вибір щодо укладення кредитного договору. Без відповідних дій з боку відповідача укладення договору було б неможливим. Тобто, без отримання смс-повідомлення для входу в особистий кабінет, без здійснення входу на веб-сайт кредитора до особистого кабінету, без отримання смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором для підписання угоди, кредитний договір між сторонами по справі не був би укладений, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.
Разом з тим, відповідач підтвердив виникнення у нього зобов'язань шляхом прийняття виконання зобов'язання кредитодавця, а саме отримавши кредитні кошти. Відповідач не скористався своїм правом відмовитися від договору без пояснення причин протягом 14 днів з дня укладення кредитного договору, а натомість продовжив користуватися кредитними коштами.
Окрім цього, відповідач не надав жодних доказів на підтвердження звернення до суду із позовом про визнання договору недійсним або до правоохоронних органів з приводу вчинення шахрайських дій.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Сало проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Висновки суду
Підсумовуючи вищевикладене, суд констатує, що встановлені обставини справи дають підстави зробити висновок про порушення відповідачем прав позивача.
Розглянувши матеріали справи суд установив обґрунтованість позову про стягнення заборгованість за кредитом - 29 500,00 гривень та заборгованості за процентами - 118 000,00 гривень.
Розподіл судових витрат
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Розмір судового збору становить 2 422,40 грн, оскільки до обрахунку розміру судового збору слід застосовувати коефіцієнт 0,8.
Судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2 422,40 грн покладаються на відповідача повністю.
Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Солов'я Олега Дмитровича ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 407, ідентифікаційний код 38548598) 29 500 (двадцять дев'ять тисяч п'ятсот) грн 00 коп заборгованості за кредитом, 118 000 (сто вісімнадцять тисяч) грн 00 коп заборгованості за процентами та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять два) грн 40 коп судового збору.
Позивач (Стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 407, ідентифікаційний код 38548598).
Відповідач (Боржник): ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Суддя Андрій КАЧУР