65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"20" листопада 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3516/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,
секретар судового засідання Борисова Н.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явились,
від відповідача (заявника): не з'явились,
розглянувши зареєстровану 10.11.2025 за вх. № 2-1755/25
заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "НАТАЛКА ФАРМ-ТРЕЙД"
про відстрочення виконання рішення суду
у справі № 916/3516/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОЛФІ-УКРАЇНА" (49130, м. Дніпро, вул. Березинська, буд. 24-А, Код ЄДРПОУ 37068787)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "НАТАЛКА ФАРМ-ТРЕЙД" (65082, м. Одеса, вул. Софіївська, буд. 13, Код ЄДРПОУ 37007939)
про стягнення 115676,36 грн заборгованості,
зазначає наступне:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДОЛФІ-УКРАЇНА" (надалі - ТОВ ДОЛФІ-УКРАЇНА", Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "НАТАЛКА ФАРМ-ТРЕЙД" (надалі - ТОВ "НАТАЛКА ФАРМ-ТРЕЙД", Відповідач) 121775,36 грн заборгованості, з яких 113033,94 грн основного боргу та 8741,42 грн 30% річних, у зв'язку із неналежним виконанням взятих на себе за укладеним 20.12.2022 договором поставки № ЛХ+МВ/06/О зобов'язань в частині своєчасної та остаточної оплати вартості отриманого товару.
Окремо ТОВ "ДОЛФІ-УКРАЇНА" заявлено про стягнення з ТОВ "НАТАЛКА ФАРМ-ТРЕЙД" 3028,00 грн витрат зі сплати судового збору та 17500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Одеської області від 29.08.2025 позовній заяві ТОВ "ДОЛФІ-УКРАЇНА" присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 916/3516/25 та визначено суддю Гута С.Ф. для її подальшого розгляду.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.09.2025 прийнято позовну заяву ТОВ "ДОЛФІ-УКРАЇНА" до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3516/25, відповідно до частини 5 статті 12 ГПК України справа є малозначною, у зв'язку із чим постановлено її розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 30.10.2025 провадження у справі № 916/3516/25 в частині стягнення з ТОВ "НАТАЛКА ФАРМ-ТРЕЙД" на користь ТОВ "ДОЛФІ-УКРАЇНА" 6099,00 грн основного боргу закрито; стягнуто з ТОВ "НАТАЛКА ФАРМ-ТРЕЙД" на користь ТОВ "ДОЛФІ-УКРАЇНА" 106934,94 грн основного боргу, 8741,42 грн 30% річних та 3028,00 грн витрат зі сплати судового збору.
10 листопада 2025 року ТОВ "НАТАЛКА ФАРМ-ТРЕЙД" представлено заяву про відстрочення виконання рішення суду до 30 жовтня 2026 року.
Фактичними підставами звернення із заявою про відстрочення виконання рішення суду заявником визначено факт того, що в наслідок укладення 20.12.2022 договору поставки № ЛХ+МВ/06/О отримано значну кількість продукції Позивача, при цьому більша частина отриманої продукції оплачена, однак відсутність можливості здійснення повної оплати викликано введення в Україні воєнного стану, ракетними та дроновими обстрілами, відключенням електроенергії, міграційний процесами населення та інфляційними процесами у економіці, внаслідок яких зменшилась купівельна спроможність населення, що відповідно знайшло своє відображення на господарській діяльності ТОВ "НАТАЛКА ФАРМ-ТРЕЙД".
Відтак, задля уникнення крайньої стадії негативних наслідків, котрі фактично можуть призвести до банкрутства, що не відповідає політиці та інтересам держави в сфері малого бізнесу та підприємництва, просить відстрочити виконання рішення строком на 1 рік, на противагу зверненню стягнення на кошти та майно підприємства в межах виконавчого провадження, що може призвести до зупинення господарської діяльності та подальшого ускладнення виконання рішення суду.
11 листопада 2025 року ТОВ "ДОЛФІ-УКРАЇНА" представлено заяву із запереченнями проти відстрочення виконання рішення суду, в яких зазначає, що законодавство України не визначає скрутне фінансове становище як виключну обставину для відстрочення виконання рішення суду.
Так само як і запроваджений в Україні воєнний стан, без надання підтверджуючих доказів, не являється підставою для відстрочення виконання рішення суду.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.11.2025 призначено заяву ТОВ "НАТАЛКА ФАРМ-ТРЕЙД" про відстрочення виконання рішення суду до розгляду в судовому засіданні на 20 листопада 2025 року.
Відповідно до сформованих автоматизованою системою діловодства господарського суду довідок 12.11.2025 до електронних кабінетів ТОВ "ДОЛФІ-УКРАЇНА" та ТОВ "НАТАЛКА ФАРМ-ТРЕЙД" підсистемою “Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в автоматичному режимі доставлено ухвалу про призначення судового засідання на 20 листопада 2025 року.
20 листопада 2025 року ТОВ "НАТАЛКА ФАРМ-ТРЕЙД" представлено заяву із доказами здійснення оплати заборгованості сукупним розміром 6070,00 грн, в підтвердження чого представлено відповідні платіжні інструкції ПАТ «МТБ БАНК» у період з 30 жовтня по 20 листопада 2025 року.
У призначене на 20.11.2025 судове засідання представники сторін не з'явились.
Частиною 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Приписи частин 4 та 5 статті 6 ГПК України визначають, що Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Пунктом 42 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 із змінами, передбачено, що засобами ЄСІТС в автоматичному режимі здійснюється перевірка наявності в особи зареєстрованого Електронного кабінету. У разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі. В іншому випадку до автоматизованої системи діловодства надходить повідомлення про відсутність в особи зареєстрованого Електронного кабінету.
В свою чергу, пункт 37 Положення визначає, що підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.
У випадку, якщо особа (учасник справи) зареєструвала свій Електронний кабінет, електронна форма вручення їй судових рішень є обов'язковою та пріоритетною щодо письмової форми вручення, яка, на відміну від електронної форми, може бути реалізована судом у зазначеному випадку лише за окремою заявою учасника справи.
Саме така правова позиція суду касаційної інстанції викладена в ухвалах Верховного Суду від 06.03.2023 у справі № 916/3104/21 та від 17.05.2023 у справі № 910/15120/20.
Приписами частини 4 статті 120 ГПК України передбачено, що ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
Враховуючи наявність сформованих автоматизованою системою діловодства Господарського суду Одеської області довідок про завчасну доставку до електронних кабінетів ТОВ "ДОЛФІ-УКРАЇНА" та ТОВ "НАТАЛКА ФАРМ-ТРЕЙД" підсистемою “Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в автоматичному режимі постановлених у справі ухвал, останні належним чином повідомлені про судове провадження та призначене засідання, відтак неявка представників сторін не перешкоджає розгляду справи.
20 листопада 2025 року судом у судовому засіданні проголошено скорочену (вступну та резолютивну частини) ухвалу.
Розглянувши заяву про відстрочення виконання судового рішення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Вказані положення кореспондуються з частино 2 статті 13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів».
Відповідно до частин 1 та 2 статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Вказані положення кореспондують зі статтею 18 ГПК України.
Як передбачено статтями 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини на державу покладено позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02). За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть строк у два роки та сім місяців не був визнаний надмірним і не вважався таким, що суперечить вимозі стосовно його розумної тривалості, передбаченої у статті 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява № 60858/00).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Савіцький проти України» (Заява № 38773/05) від 26.07.2012 суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.
Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення від 7 червня 2005 року у справі “Фуклев проти України», заява № 71186/01, пункт 84).
Саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пунктів 1 статті 6 Конвенції.
Приписами статті 1 Закону України “Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини 1 статті 33 Закону України “Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 року по справі № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 року по справі № 11-рп/2012).
Поряд з цим, господарським процесуальним законодавством передбачено механізм відстрочення виконання рішення за наявності певних умов.
Так, за приписами частини 1 статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.
Відповідно до частин 3 та 4 статті 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Як роз'яснено у пунктах 7.1.1,7.2. Постанови Пленуму ВГСУ від 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.
При цьому при вирішенні заяви сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення судом враховується те, що задоволення вказаних заяв можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (роз'яснення в частині 10 постанови Пленуму Верховного суду України від 26.12.2003 № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження»).
Частиною 5 статті 331 ГПК України встановлено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
При цьому, необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 331 ГПК України, ця норма не вимагає, і господарський суд законодавчо обмежений річним терміном відстрочки чи розстрочки виконання рішення з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Питання про розстрочення виконання рішення суду господарські суди мають вирішувати із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення (аналогічні правові висновки наведено в постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 910/1180/19, від 28.05.2024 у справі № 906/1035/23).
Право людини на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II ). За певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення ЄСПЛ у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V ).
ЄСПЛ у рішенні у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 зазначив, що, ураховуючи що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: чи зумовлена затримка у виконанні рішення особливими і непереборними обставинами; чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексація присудженої суми; чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
Ураховуючи викладене, з одного боку, недостатнім є лише факт відсутності у боржника коштів, суди обов'язково повинні враховувати інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення, з іншого, згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції остаточні судові рішення не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції").
Оцінивши доводи ТОВ "НАТАЛКА ФАРМ-ТРЕЙД" та заперечення ТОВ "ДОЛФІ-УКРАЇНА" з урахуванням наявних в матеріалах справи платіжних доручень про сплату відповідачем 6070,00 грн до набрання рішенням законної сили, з метою запобігання можливості виникнення ситуації пов'язаної з банкрутством ТОВ "НАТАЛКА ФАРМ-ТРЕЙД" (яка істотно ускладнить виконання судового рішення по справі № 916/3516/25), господарський суд вважає за можливе частково задовольнити заяву ТОВ "НАТАЛКА ФАРМ-ТРЕЙД" та надати відстрочку виконання рішення Господарського суду Одеської області від 30.10.2025 у справі № 916/3516/25 в межах визначеного частиною 5 статті 331 ГПК України строку до 30 квітня 2026 року.
Господарський суд додатково враховує факт того, що ТОВ "НАТАЛКА ФАРМ-ТРЕЙД" сплачено частину заборгованості в процесі розгляду справи, частину після ухвалення рішення, до набрання ним законної сили, що може свідчити про намір добровільного погашення стягнутої заборгованості до пред'явлення виконавчого документа до виконання до органів примусового виконання, наданий ж судом строк відстрочення до 30.04.2026 наддасть ТОВ "НАТАЛКА ФАРМ-ТРЕЙД" можливість здійснити відповідну оплату заборгованості у повному обсязі.
Отже, надання відстрочення виконання судового рішення дозволить Відповідачеві акумулювати достатню суму коштів, котру в подальшому спрямувати на погашення заборгованості перед Позивачем, що відповідає інтересам обох сторін.
З огляду на викладене, суд вважає, що негайне звернення стягнення на кошти і майно Відповідача хоча й може забезпечити виконання цього рішення, однак з великою вірогідністю не буде сприяти ефективному відновленню та може порушити діяльність Відповідача, спрямовану в першу чергу на забезпечення фізичних осіб відповідними медичними товарами, придбаними у Позивача.
У той же час, господарський суд наголошує на тому, що відстрочення виконання рішення жодним чином не зменшує суму грошових коштів, яка має бути сплачена Відповідачем на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 30.10.2025 у справі № 916/3516/25, натомість таке розстрочення забезпечить реальне виконання останнім рішення без накопичення боргів, тобто дозволить досягти мети виконання судового рішення з дотриманням балансу інтересів обох сторін (співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора), тим більше, що тривалість відповідного відстрочення для стягувача не є надмірною та підлягала визначенню з урахуванням дозволених процесуальним законом меж (1 рік з дня ухвалення такого рішення).
За таких обставин, відстрочення виконання рішення для Відповідача в даному випадку не є інструментом ухилення від виконання рішення, останній лише намагається через існування певних обставин, які таке виконання ускладнюють, відновити нормальну господарську діяльність з метою забезпечення повного виконання рішення та погашення заборгованості перед Позивачем.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі “Дж.К. та інші проти Швеції» (“J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») Європейський суд з прав людини наголосив, що цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням “балансу вірогідностей», тобто суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.
Керуючись ст.ст.233,234,235,331 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Заяву (зареєстрована 10.11.2025 за вх. № 2-1755/25) Товариства з обмеженою відповідальністю "НАТАЛКА ФАРМ-ТРЕЙД" про відстрочення виконання судового рішення у справі № 916/3516/25 задовольнити частково.
Відстрочити виконання рішення Господарського суду Одеської області від 30.10.2025 у справі № 916/3516/25 в строк до 30 квітня 2026 року.
У задоволенні решти заяви відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення (підписання) шляхом подачі апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду.
Повна ухвала складена 25 листопада 2025 р.
Суддя Гут Сергій Федорович