13 листопада 2025 року Справа № 915/901/24
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Шевченко Т.В.
представника позивача: Данник О.А.,
представника відповідача: Репченко Д.В.,
представника ДВС: Тарасенко К.В.,
розглянувши скаргу Приватного акціонерного товариства “Спортек» б/н від 26.09.2025 (вх.№13760/25 від 26.09.2025) на дії головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) при примусовому виконанні рішення суду у справі
за позовом: Приватного акціонерного товариства “Миколаївська теплоелектроцентраль»,
до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Спортек»,
про: стягнення заборгованості у розмірі 81759,32 грн,
орган, дії (бездіяльність), якого оскаржуються: Інгульський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), -
Приватне акціонерне товариство “Спортек» звернулось до Господарського суду Миколаївської області із скаргою на дії головного державного виконавця Інгульського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), в якій просить суд:
- визнати дії головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) М.П.Нугаєвої, як незаконні;
- постанову від 27.08.2025 головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) М.П.Нугаєвої про стягнення виконавчого збору скасувати;
- постанову від 27.08.2025 головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) М.П.Нугаєвої про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження скасувати.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що в порушення ухвали суду від 13.05.2025, якою було розстрочено виконання рішення суду у даній справі згідно певного графіка, виконавчою службою було відкрито виконавче провадження, накладено арешт на рахунки боржника та стягнуто виконавчий збір. Скаржник також зазначає, що вказані незаконні дії призвели до неправомірних дій ДВС щодо стягнення виконавчого збору та мінімальних витрат виконавчого провадження, чим порушені приписи ст.27, 33, 42 Закону України «Про виконавче провадження».
Інгульський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) у поясненнях від 08.10.2025 висловив заперечення проти скарги та зазначив про дотримання ним приписів чинного законодавства при примусовому виконанні рішення суду у даній справі.
Розглянувши матеріали скарги, суд дійшов наступних висновків.
13.05.2025 судом прийнято рішення у справі №915/901/24, яким позовні вимоги задоволено; стягнути з ПАТ “Спортек» на користь ПрАТ “Миколаївська теплоелектроцентраль» 78311,49 грн основного боргу, 1517,07 грн збитків від інфляції, 1605,15 грн - 3% річних, 325,61 грн пені та 3028,0 грн судового збору; виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.05.2025 у справі №915/901/24 було розстрочено згідно наступного графіка: до 31.05.2025 - 7787,32 грн; до 30.06.2025 - 7000,0 грн; до 31.07.2025 - 7000,0 грн; до 31.08.2025 - 7000,0 грн; до 30.09.2025 - 7000,0 грн; до 31.10.2025 - 7000,0 грн; до 30.11.2025 - 7000,0 грн; до 31.12.2025 - 7000,0 грн; до 31.01.2026 - 7000,0 грн; до 28.02.2026 - 7000,0 грн; до 31.03.2026 - 7000,0 грн; до 30.04.2026 - 7000,0 грн.
09.07.2025 вказане рішення набрало законної сили та 31.07.2025 судом видано відповідний наказ.
27.08.2025 державним виконавцем Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) було відкрито виконавче провадження за наказом суду у справі №915/901/24 та накладено арешт на рахунки боржника.
27.08.2025 державним виконавцем також винесено постанову про стягнення з ПрАТ “Спортек» виконавчого збору у сумі 8478,73 грн та постанову про визначення для ПрАТ “Спортек» загальної суми мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 340,0 грн.
Під час розгляду скарги учасниками підтверджено стягнення з боржника вказаних коштів.
У своїй скарзі ПрАТ “Спортек» зазначаючи про незаконність дій державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження та арешту рахунків боржника, за наявності наданої судом розстрочки виконання рішення суду, фактично вбачає відновлення своїх прав шляхом скасування постанов державного виконавця від 27.08.2025 про стягнення з ПрАТ “Спортек» виконавчого збору та мінімальних витрат виконавчого провадження.
Вказана позиція підтверджена скаржником у судовому засіданні.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами.
Тобто примусовому виконанню підлягають не лише виконавчі документи, видані судами в передбачених законом випадках на виконання судових рішень, але й певні постанови виконавця.
Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності виконавців.
Відповідно до приписів ст.339-1 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Натомість згідно з правилами адміністративного судочинства щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за частиною першою ст.287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно, за загальними правилами чинних процесуальних кодексів, скарги на рішення, дії та бездіяльність службових осіб під час виконання судових рішень подаються за юрисдикцією того суду, який ухвалив судове рішення, що знаходиться на виконанні.
Крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного наведеними нормами процесуального законодавства, відповідні спеціальні норми встановлені Законом України «Про виконавче провадження».
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (ч.1, 2 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження»).
Отже, Закон України «Про виконавче провадження» відносить до справ адміністративної юрисдикції спори зокрема, але не винятково постанови щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця про стягнення витрат виконавчого провадження.
У постановах від 18.12.2019 у справі №759/15553/14-ц (провадження №14-579цс19) та від 19.02.2020 у справі №382/389/17 (провадження №11-1009апп19) Велика Палата Верховного Суду зробила правові висновки, згідно з якими імперативним правилом ч.2 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» врегульовано, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи щодо оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.
У постанові від 26.10.2022 у справі №229/1026/21 (провадження №14-205цс21) Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи ч.2 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» з огляду на принципи визначення юрисдикції спорів, пов'язаних з виконанням виконавчих документів, виснувала, що оскарження рішень, дій або бездіяльності державних, приватних виконавців, посадових осіб органів державної виконавчої служби в процедурі виконання рішень судів, за винятком рішень щодо виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, здійснюється до суду, який ухвалив судове рішення. Оскарження рішень, дій або бездіяльності державних, приватних виконавців, посадових осіб органів державної виконавчої служби в процедурі виконання рішень інших органів, у тому числі щодо виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні, здійснюється до судів адміністративної юрисдикції.
Тож Велика Палата Верховного Суду має послідовну і сталу практику щодо того, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори щодо оскарження постанов виконавця про стягнення витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, зокрема й судом якої юрисдикції, вони видані.
Зазначений висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного суду від 11.09.2024 у справі №310/2210/21 (провадження №14-82цс24).
Пунктом 1) ч.1 ст.231 ГПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Враховуючи принцип універсальності волі законодавця, у разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, які виникають при розгляді справи, до відповідних процесуальних заяв, клопотань, скарг тощо учасників справи мають застосовуватися положення ГПК України, якими врегульовано аналогічні питання інших розділів ГПК України, суд вважає за необхідне при розгляді скарги застосувати приписи п.1) ч.1 ст.231 ГПК України.
У зв'язку з перебуванням судді Мавродієвої у відпустці у період з 17.11.2025 по 21.11.2025, повний текст ухвали підписано суддею 25.11.2025.
Керуючись п.1) ч.1 ст.231, ст.ст.232-235, 339-343 ГПК України, суд, -
1. Провадження з розгляду скарги Приватного акціонерного товариства “Спортек» б/н від 26.09.2025 (вх.№13760/25 від 26.09.2025) на дії головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) у справі №915/901/24, - закрити.
Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Згідно ст.ст.254, 255 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, з урахуванням п.4 Розділу Х “Прикінцеві положення» ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI “Перехідні положення» ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвала оформлена у відповідності до ст.234 ГПК України та підписано суддею 25.11.2025.
Суддя М.В. Мавродієва