24 листопада 2025 року м. Миколаїв Справа № 915/1671/25
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ільєвої Л.М., розглянувши матеріали позовної заяви (вх. № 16158/25 від 18.11.2025 р.) ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до фізичної особи-підприємця Засядівко Андрія Олексійовича ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) про визнання недійсною специфікації до договору та стягнення коштів в розмірі 13499,79 грн., -
ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Засядівко Андрія Олексійовича про:
- визнання недійсною специфікацію до договору №13/11 від 21.11.2022 в частині включення в ціну за товар податку на додану вартість у розмірі 10000,00 грн.;
- стягнення безпідставно набутих грошових коштів податку на додану вартість у сумі 10000,00 грн., інфляційних втрат у розмірі 2603,03 грн., 3% річних у розмірі - 896,72 грн., всього 13499,75 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу №13/11 від 21.11.2022. Відповідно до специфікації загальна ціна оплати за товар визначена в сумі 60000,00 грн. (в тому числі ПДВ 10000,00 грн.). Як вказує позивач, згідно з видатковою накладною № 6 від 21.11.2022 продавцем поставлено товар за специфікацією до договору, в свою чергу покупцем здійснено його оплату у сумі 60000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 10000,00 грн.) згідно з платіжним дорученням №551 від 21.11.2022. Наразі позивач зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 №178 “Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану» установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану, операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби України тощо, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою.
Щодо підстав для визнання недійсною специфікації до договору позивачем зазначено, що укладання договору і фактична поставка товару за договором відбулася після набрання чинності Постановою КМУ № 178, у зв'язку з чим операції з постачання позивачу продукції за договором підлягають оподаткуванню податку на додану вартість за нульовою ставкою, а отже умови специфікації договору (в частині включення до ціни договору суми податку на додану вартість у розмірі 10000,00 грн.) суперечать чинному законодавству.
У зв'язку з наведеним ІНФОРМАЦІЯ_3 звернувся до відповідача із листом №802/10510 від 14.10.2025 з пропозицією повернення у добровільному порядку безпідставно набуту суму податку на додану вартість в сумі 10000,00 грн., отриману відповідачем в рамках договору №13/11 від 21.11.2022. Як зазначає позивач, станом на момент подання позову ФОП Засядівко А.О. не повернув безпідставно отримані кошти на виконання умов договору №13/11 від 21.11.2022 у розмірі 10000,00 грн. (ПДВ) та продовжує їх безпідставно утримувати (користуватися), що і стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом. Також позивачем нараховано відповідачу інфляційні втрати та 3% річних на підставі положень ст. 625 ЦК України.
Дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Згідно з ч. 5 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Також частиною 1 та 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 60 ГПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи. Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Отже, наведені положення законодавства передбачають можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи: як в порядку самопредставництва, так і іншими особами як представниками юридичної особи.
Наразі суд звертає увагу, що згідно з ч. 2 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.
Відповідно до п. 8 ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Даний спір про визнання недійсною специфікацією до договору купівлі-продажу та стягнення грошових коштів у розмірі 13499,79 грн. з урахуванням категорії спору, що включає в себе немайнову вимогу та майнову вимогу, підлягає вирішенню у загальному позовному провадженні, отже інтереси позивача в даній справі може представляти особа виключно адвокат або особа у порядку самопредставництва.
У порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких визначені законодавством чи установчими документами.
Таким чином, представництво інтересів ІНФОРМАЦІЯ_1 у цій справі у суді може здійснювати: адвокат як представник юридичної особи; керівник або інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) в порядку самопредставництва, і що має підтверджуватись статутом, положенням, трудовим договором (контрактом).
Згідно з ч. 9 ст. 60 ГПК України у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.
Як випливає з матеріалів позовної заяви, дану позовну заяву від імені ІНФОРМАЦІЯ_1 підписано представником Супруном Сергієм Вікторовичем. При цьому на підтвердження повноважень вказаного представника до позову надано довіреність у порядку передоручення від 12.08.2024, що сформована у підсистемі “Електронний суд» ЄСІТС. Вказана довіреність в порядку передоручення видана Луньовим О.Г. на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо юридичної особи ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), сформованого засобами підсистеми "Електронний суд".
За змістом довіреності ОСОБА_1 уповноважує в порядку передоручення Супрун С.В. представляти інтереси ІНФОРМАЦІЯ_1 в судах України (в тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях) з усіма правами, які надано законом стороні по справі, в тому числі з правом підписувати, подавати, доповнювати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи, а також пред'являти виконавчі документи, видані у формі електронного документа, на примусове виконання до органів державної виконавчої служби (приватних виконавців).
Зі змісту цієї довіреності не вбачається, що позивач уповноважує Супрун С.В. як адвоката. Більше того, матеріали позовної заяви взагалі не містять зазначення відомостей про наявність у особи, яка підписала позовну заяву статусу адвоката.
Поряд з цим стосовно вказаної довіреності, створеної через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС суд зауважує наступне.
Приписами ст. 237 Цивільного кодексу України визначається поняття та підстави представництва, відповідно до частин 1, 3 якої представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Представник від імені особи, яку він представляє, здійснює тільки певні юридичні дії внаслідок повноваження. Наявність у представника повноважень є обов'язковою умовою будь - якого представництва.
Відповідно до ч. 1 ст. 246 Цивільного кодексу України, довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.
Частиною 3 ст. 244 Цивільного кодексу України визначено, що довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятись правочин (ч. 1 ст. 245 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 248 Цивільного кодексу України визначено, що представництво за довіреністю припиняється у разі, зокрема закінчення строку довіреності.
За приписами ст. 247 Цивільного кодексу України, строк довіреності встановлюється у довіреності. Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії.
Пунктом 24 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 (далі за текстом - Положення) визначено, що підсистема Електронний суд (Електронний суд) - підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість користувачам у передбачених законодавством випадках відповідно до наявних технічних можливостей підсистеми ЄСІТС реалізованого функціоналу створювати та надсилати в електронному вигляді процесуальні чи інші документи до суду, інших органів та установ у системі правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи.
Відповідно до пунктів 30-34 Положення користувач ЄСІТС може уповноважити іншого користувача на вчинення дій із використанням Електронного суду в інтересах довірителя, надавши засобами відповідної підсистеми ЄСІТС такому повіреному довіреність в електронній формі відповідно до вимог процесуального законодавства.
Надання довіреності в електронній формі здійснюється засобами Електронного кабінету шляхом створення електронного документа встановленої форми, в якому визначається обсяг повноважень повіреного.
Довіреність в електронній формі, підписана кваліфікованим електронним підписом довірителя, надає можливість повіреному виконувати визначений довірителем перелік дій засобами Електронного суду. Повірений, якому довірителем видана довіреність в електронній формі із правом передоручення, може надати таку довіреність іншому користувачу на вчинення дій в інтересах довірителя (передоручення).
Від імені юридичної особи видавати довіреності в електронній формі мають право особи, зазначені у відомостях Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо такої юридичної особи у графі "Прізвище, ім'я, по батькові, дати обрання (призначення) осіб, що обираються (призначаються) до органу управління такої юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або такі, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи". Від імені іноземної юридичної особи електронні довіреності видаватися не можуть.
Довіреність в електронній формі, що підтверджує повноваження представника, та електронні документи, на підставі яких відбувалось передоручення прав первинного довірителя (за їх наявності), автоматично додаються до документів, відправлених представником засобами Електронного суду.
Суд зазначає, що довіреність в порядку передоручення від 12.08.2024 у розумінні Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» вважається електронним документом.
Положеннями ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Відповідно до ч. 2 статті 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» кваліфікований електронний підпис чи печатка вважається таким, що пройшов перевірку та отримав підтвердження, якщо: перевірку кваліфікованого електронного підпису чи печатки проведено засобом кваліфікованого електронного підпису чи печатки; перевіркою встановлено, що відповідно до вимог цього Закону на момент створення кваліфікованого електронного підпису чи печатки був чинним кваліфікований сертифікат електронного підпису чи печатки підписувача чи створювача електронної печатки; за допомогою кваліфікованого сертифіката електронного підпису чи печатки здійснено ідентифікацію підписувача чи створювача електронної печатки; під час перевірки за допомогою кваліфікованого сертифіката електронного підпису чи печатки отримано підтвердження того, що особистий ключ, який належить підписувачу чи створювачу електронної печатки, зберігається в засобі кваліфікованого електронного підпису чи печатки; під час перевірки підтверджено цілісність електронних даних в електронній формі, з якими пов'язаний цей кваліфікований електронний підпис чи печатка.
Проте, вказана довіреність сформована в системі "Електронний суд" самим представником та не є належним доказом на підтвердження повноважень Супрун С.В. на вчинення дій від імені ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки не містить кваліфікованого електронного підпису довірителя, в даному випадку Луньова О.Г., а саме відсутній протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису Луньова О.Г.
Крім того, аналіз частини третьої статті 56 ГПК України дає підстави для висновку, що для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб'єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності).
Відтак, надання довіреності на представника саме по собі виключає самопредставництво юридичної особи. Така ж правова позиція викладена у низці ухвал та постанов Верховного Суду, зокрема в ухвалах Верховного Суду від 09.06.2020 у справі №917/751/19, від 16.12.2020 у справі №917/855/20, від 28.04.2022 у справі №914/3293/20, та у постановах Верховного Суду від 23.11.2020 у справі № 908/592/19, від 25.08.2022 у справі №910/25456/15.
Поряд з цим відповідно до пункту 13 частини 2 статті 9 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта, інформація для здійснення зв'язку з керівником юридичної особи (телефон та/або адреса електронної пошти)), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи;
Таким чином, до Єдиного державного реєстру включається інформація щодо осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, та дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.
Як вказано в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 910/16580/23 (провадження № 12-30гс24), в разі, якщо відповідні відомості щодо особи, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи на засадах самопредставництва, внесені до Єдиного державного реєстру, ці відомості є офіційним та достатнім підтвердженням того, що юридична особа діє в суді через певну особу на засадах самопредставництва (з урахуванням відповідних обмежень повноважень, якщо такі є).
Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо ІНФОРМАЦІЯ_1 особами, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, та наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи, є керівник Луньов Олександр Григорович
Так, в ЄДР відсутні дані про Супрун С.В. як представника, що поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи.
Відтак, належних і допустимих доказів наявності у Супрун С.В. повноважень представляти інтереси позивача у порядку самопредставництва суду не надано. Також матеріали справи не містять доказів наявності у Супрун С.В. статусу адвоката.
За відсутності в матеріалах справи документів, які б підтверджували повноваження особи представляти юридичну особу як представника (адвоката) в суді або діяти від імені юридичної особи в порядку самопредставництва, та відсутності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Реєстр) відомостей, що така особа уповноважена діяти від імені юридичної особи в суді без довіреності в порядку самопредставництва, позовна заява не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню заявнику.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 7 березня 2018 року в справі № 921/502/17-г/8, від 23 січня 2020 року в справі № 905/1144/19, від 2 березня 2020 року в справі № 910/6718/19, від 13 березня 2020 року в справі № 922/2844/19, від 23 січня 2020 року в справі № 926/1336/19.
Суд зауважує, що таке тлумачення не може бути кваліфіковано як прояв надмірного формалізму, оскільки відсутність підтвердження повноважень підписанта діяти у даному судовому процесі саме як адвокат, а також діяти в порядку самопредставництва на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) унеможливлює встановлення волевиявлення ІНФОРМАЦІЯ_1 на надання повноважень Супрун С.В. щодо представництва та права підпису процесуальних документів, які подаються до суду, адже в матеріалах справи відсутні докази того, що вказана особа може діяти від імені позивача в порядку самопредставництва, а також як адвокат в інтересах позивача як клієнта.
Враховуючи наведене, з огляду на відсутність належних доказів на підтвердження повноважень Супрун С.В. на підписання та подання від імені ІНФОРМАЦІЯ_1 позовної заяви, суд вважає, що позовну заяву від імені позивача подано та підписано неуповноваженою особою.
Згідно з приписами п. 1 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Враховуючи те, що позовна заява ІНФОРМАЦІЯ_1 підписано особою, яка не має права її підписувати, вказана позовна заява до ФОП Засядівко А.О. про стягнення коштів в розмірі 2485845,10 грн., підлягає поверненню заявнику.
Також суд звертає увагу позивача на те, що у даному випадку права позивача не порушуються, оскільки згідно частини восьмої статті 174 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з відповідним позовом до господарського суду після усунення недоліків.
Враховуючи те, що позовна заява (вх. № 16158/25 від 18.11.2025) з додатками сформована заявником за допомогою системи "Електронний суд", відповідно фактичне повернення матеріалів позовної заяви з додатками у паперовій формі судом не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 56, 58, 60, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Повернути позовну заяву ІНФОРМАЦІЯ_1 до фізичної особи-підприємця Засядівко Андрія Олексійовича про визнання недійсною специфікації до договору та стягнення коштів в розмірі 13499,79 грн.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.
Ухвалу підписано 24.11.2025 року.
Суддя Л.М. Ільєва