Справа №127/34968/25
Провадження № 2-н/127/4577/25
25 листопада 2025 року м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Шаміна Ю.А., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини,
ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Відповідно до положень ст. 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Вказаною статтею Сімейного кодексу України визначено суб'єктний склад осіб, які в інтересах дітей мають можливість звернутись до суду в порядку наказного провадження з вимогою про стягнення аліментів та умови, за яких ці особи можуть звернутися до суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Тобто, сама безспірність вимог є підставою для видачі судового наказу, в іншому випадку вирішення питання стягнення аліментів вирішується судом в порядку позовного провадження (загального або спрощеного) з дотриманням принципів змагальності сторін, доведення учасниками справи обставин, що мають значення для справи і на які кожна сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При вивчені матеріалів встановлено, що заявник просить стягнути з боржника ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Разом з тим, одночасно з розглядом судом цієї заяви боржник ОСОБА_2 подав до суду заяву (вх. №104311 від 25.11.2025) із викладеними у ній запереченнями щодо видачі судового наказу.
Згідно з п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року №14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності.
Враховуючи аспекти цивільного процесуального законодавства щодо особливостей оскарження судових наказів та правову позицію Верховного Суду щодо обставин, які не підпадають під ознаки нововиявлених обставин (ухвала від 18 грудня 2018 року по справі №264/1739/18, ухвала від 19 листопада 2018 року по справі №359/3012/18), суд має виважено підходити до розгляду заяви про видачу судового наказу про стягнення аліментів у наказному провадженні, виходячи із відсутності спору про право та достатності доказів, що обґрунтовують вимоги стягувача.
Зі змісту заяви слідує, що ОСОБА_1 , яка є матір'ю дитини, звертається в порядку наказного провадження із вимогою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вказуючи, що дитина проживає разом з нею та знаходиться на її повному утриманні.
Натомість подана заява не містить зазначення необхідних належних та достатніх доказів в підтвердження обґрунтування таких вимог, зокрема доказів на підтвердження фактичного проживання дитини разом із заявником за однією адресою, а також документів на підтвердження того, що запис про батька дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в свідоцтві про його народження зроблено не на підставі ст. 135 Сімейного кодексу України.
З огляду на вищевикладене, із заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу та поданих по заяві документів вбачається спір про право, оскільки вимоги заявника неможливо вирішити в наказному провадженні, так як в межах заявлених вимог обставини, на яких ґрунтуються вимоги, підлягають додатковому встановленню та оцінці, що може здійснюватись лише шляхом пред'явлення позову за тими же вимогами у порядку позовного провадження.
Згідно з ч. 2 ст. 167 ЦПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Спір про право являє собою суперечність, зовнішній вияв неспівпадіння в правових переконаннях сторін щодо існуючих прав та обов'язків або з приводу наявності (відсутності) правовідносин чи їх змісту та викликана цим неспівпадінням протилежна їх поведінка.
Під безспірністю вимог слід розуміти наявність достатніх та належних доказів високого ступеню достовірності, що визначають обґрунтованість вимог стягувача та малоймовірність захисту боржника.
Отже, за вище встановлених судом обставин убачається, що характер наявних між сторонами відносини не є безспірним, відтак вимоги заявника не можуть бути задоволені в порядку наказного провадження за поданою заявою, так як станом на момент звернення з нею до суду не можливо беззаперечно встановити порушення самого права грошової вимоги.
Відповідно до ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Керуючись п. 8 ч. 1 ст. 165, ч. 1 ст. 166, ст. 353, 354 ЦПК України, суд
Відмовити у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини.
Роз'яснити заявникові його право звернутись до суду з тими самими вимогами у порядку позовного провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Шаміна Юлія Анатоліївна