Єдиний унікальний номер 134/576/20
Номер провадження 1-кп/142/35/25
іменем України
26 листопада 2025 року смт. Піщанка
Піщанський районний суд Вінницької області
в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
потерпілої ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Піщанського районного суду в с-щі Піщанка кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019020190000420 від 28 грудня 2019 року, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гарячківка Крижопільського району Вінницької області, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , непрацюючого, одруженого, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.187 КК України,-
ОСОБА_4 , обвинувачується в тому, що 28 грудня 2019 року близько 20:34 години, після вживання спиртних напоїв в ресторані «Маестро», що розташований по вул. Соборна в смт. Крижопіль Крижопільського району Вінницької області, повертався по вул. Соборна до місця свого проживання в напрямку перехрестя вулиць Данила Нечая, Чоботарська, Заболотного та Соборна. Перебуваючи на вказаному перехресті, ОСОБА_4 звернув увагу на те, що в напрямку вул. Чоботарська смт Крижопіль Крижопільсього району Вінницької області направилася ОСОБА_6 , після чого у ОСОБА_4 виник умисел на заволодіння її майном.
Рухаючись позаду ОСОБА_6 , ОСОБА_4 провів жінку до вулиці Миру в смт. Крижопіль, де вона повернула до даної вулиці. Пройшовши ще декілька метрів, ОСОБА_4 , будучи позаду ОСОБА_6 , реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння майном ОСОБА_6 , розуміючи суспільно небезпечний характер своїх дій, вхопив своєю рукою її жіночу сумку, яка знаходилася на плечі останньої, в якій знаходились грошові кошти в сумі 100 грн., однією купюрою, однак вирвати її не зміг, оскільки ОСОБА_6 міцно її тримала.
В подальшому ОСОБА_4 , з метою подолати опір потерпілої та упередити його протидію нападу, відпустив жіночу сумку ОСОБА_6 та відразу розпочав наносити удари кулаком своєї правої руки по голові та обличчю ОСОБА_6 . Від нанесених ударів ОСОБА_6 впала на землю, після чого ОСОБА_4 підійшов до неї, коли вона ще лежала на землі, та наніс близько п'яти ударів своїми ногами по тулубу жінки. Продовжуючи знаходитися на землі, ОСОБА_6 розпочала кричати на допомогу, після чого ОСОБА_4 наніс кулаком своєї правої руки ще два удари по обличчю потерпілої.
В цей час по вулиці Миру в смт. Крижопіль рухався автомобіль під керуванням ОСОБА_7 , який, під'їхавши до місця події, зупинився та вийшов з автомобіля. В цей самий час ОСОБА_4 , побачивши дії ОСОБА_7 , розпочав втікати в напрямку розташування автомобіля ОСОБА_7 , однак був затриманий останнім.
ОСОБА_6 після вказаної події госпіталізовано до хірургічного відділення Крижопільської ОЛІЛ для стаціонарного лікування.
Згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи № 57-к від 03.03.2020 року у ОСОБА_6 мали місце тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми-струсу головного мозку, садна в лобній ділянці справа, синці в правій і лівій параорбітальній ділянках, крововиливу під кон'юктиву лівого ока, а також гематоми в ділянці лівої молочної залози, саден обох китиць. Вказані тілесні ушкодження у ОСОБА_6 виникли від неодноразової дії тупого (тупих) предмету (предметів), за давністю утворення можуть відповідати строку, вказаному у постанові про призначення експертизи - 28 грудня 2019 року. Закрита черепно-мозкова травма у ОСОБА_6 має ознаки легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я (понад 6-ти днів, але не більше 21-го дня п.2.3.2.а. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» Наказ №6 МОЗ України від 17 січня 1995 року)
Гематома в ділянці лівої молочної залози, садна обох китиць, кожне окремо і в сукупності належить до легких тілесних ушкоджень (п.2.3.2.6 «Правил, судово-медичного, визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17 січня 1995 року). Утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_6 можливе за будь-яких обставин за умови доступності травмуючих предметів до відповідних ділянок тіла.
Згідно висновку судової товарознавчої експертизи № 35 від 17 січня 2020 року ринкова вартість жіночої сумки, якою намагався заволодіти ОСОБА_4 , становила 74,67 грн.
Своїми умисними діями ОСОБА_4 завдав потерпілій ОСОБА_6 матеріальної шкоди на суму 174,67 грн.
Органом досудового розслідування дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч.1 ст. 187 КК України, а саме напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій).
Перевіривши факти, викладені сторонами кримінального провадження, з урахуванням встановлених фактичних обставин кримінального провадження та досліджених у судовому засіданні доказів, за результатами судового розгляду, під час якого було досліджені письмові докази, допитано потерпілу, свідків та обвинуваченого, судом встановлена недоведеність вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України, у скоєнні якого він обвинувачується.
Так, під час судового розгляду, в судовому засіданні 18 червня 2025 року, обвинувачений ОСОБА_4 вину в скоєнні розбою не визнав, зазначивши, що на час інкримінованого діяння працював в ОСОБА_8 28 грудня 2019 року після святкування корпоративу в ресторані «Маестро» сп'янів, відчув втому тому пішов додому раніше, десь біля 09 год. вечора. На перехресті п'яти вулиць в с-щі Крижополі зустрів потерпілу та нав'язався провести її до дому, бо вважав що так буде краще. Деякий час йшов позаду неї, сперечались, вона відправляла його геть. Суперечка переросла в сварку і після образ його та його сім'ї потерпілою конфлікт перейшов в бійку. Він завдав потерпілій тілесних ушкоджень бо був в стані сп'яніння. Наміру відібрати в потерпілої сумку не мав. На запитання сторін кримінального провадження обвинувачений уточнив, що потерпілу ОСОБА_6 побачив на перехресті біля магазину «Марина», коли потерпіла йшла по вул. Чоботарській, він не звернув на дорогу до свого дому а пішов за потерпілою щоб провести її, при цьому привітався та запропонував провести її до дому, вона відмовилась проте він наполягав. Так йшли один від одного приблизно в метрі деякий час. ОСОБА_6 казала йому йти додому бо він п'яний. Вулиця не освітлювалась. Суперечка виникла з того, що ОСОБА_6 живе в цивільному шлюбі з іншим чоловіком. Під час бійки можливо, що за сумку смикав. З самого початку намагався з нею примиритись та розрахуватись і вона навіть була погодилась проте потім передумала. З потерпілою ОСОБА_6 раніше знайомі по-роботі та декілька разів підвозив її з роботи.
Інших обставин кримінального провадження, окрім наміру заволодіння майном потерпілої обвинувачений не заперечував.
В судовому засіданні 20 листопада 2025 року вказував, що не мав наміру грабувати потерпілу, про заподіяння їй тілесних ушкоджень шкодує та вже неодноразово вибачався, готовий нести відповідальність.
Потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні 20 листопада 2024 року пояснила, що 28 грудня 2019 року о 20 год. 00 хв. вийшла з роботи додому. По вул. Заболотного біля магазину на перехресті п'яти вулиць побачила йшов чоловік і перед нею жінка. Вони йшли мовчки. Вона перейшла перехрестя і відразу за будівельним магазином почула, що хтось іде позаду. Ця людина не відставала і метрів 300 йшов ззаду, не обганяв. По ОСОБА_9 світла не горіло, було тривожно. Ближче по вул.Миру йшла людина і в першій хаті по вул. Миру горіло світло. Вона звернула на-ліво по вул.Миру і той чоловік також повернув. Біля будинку де горіло світло ОСОБА_4 напав, почав смикати сумку, почав бити руками і вона впала, тоді почав бити ногами. Вона намагалась відповзти в сторону машини, що їхала. ОСОБА_4 теж пішов в сторону машини і водій ОСОБА_7 його затримав. На запитання сторін кримінального провадження потерпіла вказала, що ОСОБА_4 впізнала відразу коли почав її бити, при цьому він нічого не говорив а лише наносив удари. Спиртним від нього не пахло. Сумку він не зірвав, вона залишилась на плечі і під нею на землі коли впала. Вона кричала « ОСОБА_10 , що ти робиш?», але він зовсім не реагував.
В судовому засіданні 20 листопада 2025 року потерпіла зазначила, що така людина як обвинувачений не повинен залишатись на волі серед людей.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні 20 листопада 2025 року вважаючи вину ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України повністю доведеною наданими суду та дослідженими судом доказами, в тому числі письмовими доказами та поясненнями свідків обвинувачення, оскільки на це вказує, час, місце та обстановка вчинення кримінального правопорушення, обвинувачений деякий час йшов позаду потерпілої по неосвітленій вулиці в пізній час доби, показання потерпілої ОСОБА_6 та показання свідків, про те, що потерпіла повідомляла їм безпосередньо на місці вчинення кримінального правопорушення, що обвинувачений ОСОБА_4 шарпав її за сумку, тим самим хотів відібрати її, а вже потім почав наносити тілесні ушкодження, просила ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 187 КК України, та зважаючи що ОСОБА_4 раніше не судимий, працює, має на утриманні трьох дітей, згідно проведеної експертизи осудний, відшкодував потерпілій заподіяну шкоду, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк три роки, які слід відбувати реально. Також вказала, що підстав для застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого наразі немає, просила стягнути з нього витрати в кримінальному проваджені в сумі 628 грн. 04 коп., скасувати арешти майна, вирішити питання речових доказів, а саме особисті речі ОСОБА_4 повернути йому, а сумку та 100 грн. потерпілої повернути потерпілій ОСОБА_6 .
Захисник обвинуваченого ОСОБА_11 адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні 20 листопада 2025 року не заперечуючи факту та обставин заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень обвинуваченим, перебування його в стані сильного алкогольного сп'яніння, того що обвинувачений йшов позаду потерпілої та вів чи намагався вести розмову з нею, не заперечуючи що шарпнув за сумку та наніс тілесні ушкодження, зазначав що кваліфікація дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 187 КК України є невірною, оскільки обгрунтовується виключно показаннями потерпілої про те, що обвинувачений шарпнув за сумку, проте в подальшому під час заподіяння тілесних ушкоджень та після цього обвинувачений за сумку не шарпав, ні під час заподіяння тілесних ушкоджень їй ні після цього, про що також вказує потерпіла, крім того подальша поведінка обвинуваченого вказує на відсутність умислу на заволодіння майном, оскільки після заподіяння тілесних ушкоджень, ОСОБА_4 залишив потерпілу, сумку не брав та йшов спокійно в сторону свідка ОСОБА_7 , не тікав, саме стан алкогольного сп'яніння обвинуваченого призвів та таких наслідків. Вказав, що стороною обвинувачення не доведено намір обвинуваченого заволодіти майном потерпілої. При попередньому судовому розгляді було вірно кваліфіковано його дії за ч.2 ст. 125 КК України, відтак засудження ОСОБА_4 за статтею 125 КК України відповідатиме встановленим обставинам справи.
Згідно зі ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Положення ст.17 КПК України регламентують, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданий, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи.
Крім того, ст.62 Конституції України закріплено принцип, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніві щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
У відповідності до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухваленим з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
Судом під час судового слідства були допитані свідки, які дали суду наступні показання.
Так, свідок ОСОБА_12 , в судовому засіданні 08 січня 2025 року показала, що, проживає по АДРЕСА_2 , та 28 грудня 2019 року ввечері збиралась на роботу на 21 год. 00 хв., подзвонила сину ( ОСОБА_7 ), щоб завіз, коли вже їхали побачила, що хтось впав і кувиркається. Коли вже порівнялись з ними син ОСОБА_13 різко зупинився, відчинив двері і побіг до них. Вулиця не була освітлена, це сталось за три хати від її будинку. Відразу не подумала про щось погане, думала діти граються. Син догнав ОСОБА_4 десь біля третьої хати і затримав. Потерпіла встала з землі і підійшла до них, на ній була кров, око було підбите. Це все також бачила сусідка ОСОБА_14 і її дочка. Свідок знаходилась на місці події до приїзду поліції, швидку не викликали. Також свідок вказала, що потерпіла ОСОБА_6 повідомила їй, що ОСОБА_4 смикав за сумку, сама цього вона не бачила. Чи був п'яний не знає, але був дуже пристойно одягнений.
Свідок ОСОБА_15 , в судовому засіданні 08 січня 2025 року надала показання згідно яких вказала, що проживає по АДРЕСА_3 , та ввечері десь перед новим роком в 2019 році вийшла на двір по дрова з дитиною і та каже, що хтось дуже кричить. Вона залишилась на дворі і десь три хвилини стояла та слухала. Потім вийшла з подвір'я на вулицю і побачила, що ОСОБА_4 сидить над ОСОБА_6 і рукою замахується, щоб її вдарити. Вони знаходились за 20 метрів від її будинку. Жінка лежала на дорозі, бачила лише один замах рукою, щоб вдарив не бачила. В неї на лиці з права вже була велика гематома. Сумки не бачила та з потерпілою не спілкувалась. З машини, що зупинилась вибіг чоловік і догнав ОСОБА_4 , бо той вже почав тікати. ОСОБА_7 тримав ОСОБА_4 на землі і той кричав, що це не він він не маніяк. Поліція приїхала дуже швидко. Чи був п'яний не знає, а сумки не бачила та нічого про сумку не знає.
Свідок ОСОБА_16 , в судовому засіданні 10 лютого 2025 року показала, що проживає по АДРЕСА_3 , та 28 грудня 2019 року ввечері коли вийшла з хати то почула крики, сказала про це мамі а сама зателефонувала до поліції. Потім коли вийшла на вулицю, там вже був ОСОБА_7 та утримував ОСОБА_4 на землі, той пручався. Потерпіла ОСОБА_6 була побита і вся в болоті, у неї була велика гематома і вона була дуже налякана. Сумка була в неї в руках. Потерпіла казала, що ОСОБА_4 хотів забрати в неї сумку.
Допитаний в судовому засіданні 10 лютого 2025 року свідок ОСОБА_7 , надав показання, що являється співробітником Крижопільського райвідділу поліції, та 28 грудня 2019 року поїхав за матір'ю, щоб завести її на роботу. Коли їхали з матір'ю по вул.Миру побачив що ОСОБА_4 спричиняє тілесні ушкодження ОСОБА_6 , при цьому ОСОБА_6 лежала на землі а ОСОБА_4 завдавав ударів ногами. Він зупинився при цьому ОСОБА_4 відразу почав бігти в його напрямку та він його затримав, після чого викликав СОГ. У потерпілої були гематоми на обличчі, також вона казала, що ОСОБА_4 хотів відібрати у неї жіночу сумочку. На запитання сторін кримінального провадження свідок зазначив, що від машини до них було десь метрів 40, вуличного освітлення не було, але він світив фарами. Був без форми. Подія сталась на перехресті вулиць Чоботарської і Миру. Сумки не пам'ятає щоб бачив. ОСОБА_4 був в стані сп'яніння, не розумів що відбувається, казав що він ловить маніяка, був дуже збуджений, проте опору не чинив. На місці потерпіла повідомляла йому що ОСОБА_4 безпричинно завдавав їй тілесних ушкоджень та намагався забрати в неї сумку.
Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні 15 квітня 2025 року суду надала показання згідно яких зазначила, що проживає в АДРЕСА_2 , та в грудні 2019 року ввечері десь о 8-9 годині їй подзвонила сусідка ОСОБА_18 , бо хтось на вулиці дуже кричить. Тоді вона відкрила вікно, з будинку не виходила та почула жіночі крики. Потім вона зателефонувала ОСОБА_19 і та сказала, що якийсь чоловік напав на жінку. Свідок уточнила, що подія сталась на протилежній стороні вулиці ближче до будинку Обертайлів, крики чула тільки жіночі здалось що це сварка чоловіка та жінки, більшість це були жіночі крики - хто ти такий, що ти тут робиш, при цьому про допомогу жінка не просила. Через три дні дізналась від ОСОБА_20 , що нападником був ОСОБА_4 , з яким вона раніше працювала в РЕСі. З вікна вона нічого не бачила, тільки чула.
Від допиту інших свідків сторона обвинувачення відмовилась.
Вимогами ст.91 КПК України передбачені обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення.
З аналізу положень ст.ст.92-93 КПК України вбачається, що обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 КПК України покладається на слідчого, прокурора.
Згідно припису ч. 1ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Згідно ч. 1 ст.84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
В судовому засіданні судом досліджено письмові докази сторони обвинувачення, які на думку прокурора, доводять вину ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України.
-з витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні № 12019020190000420 вбачається, що 28 грудня 2019 року було внесено відомості до єдиного реєстру досудових розслідувань за правовою кваліфікацією ст.187 ч.1 КК України, про те, що 28 грудня 2019 року близько 20:34 год. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець Вінницької області, Крижопільського району с. Гарячківка, житель Вінницької області, Крижопільський район, смт. Крижопіль, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , маючи умисел на відкрите заволодіння чужим майном, рухаючись по вулиці Миру в смт. Крижопіль, відкрито, здійснив напад з метою заволодіння чужого майна, поєднаного із насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, а саме жіночої сумочки, в якій знаходились грошові кошти, та інше цінне майно, яка належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительці АДРЕСА_5 , нанісши останній при цьому тілесні ушкодження;
-з протоколу огляду місця подій від 28 грудня 2019 року та фототаблиці до нього, слідує, що огляд проведений в смт. Крижопіль по вул. Миру, під час огляду на узбіччі біля будинку № 3 виявлено в'язану шапку сірого кольору біля якої виявлено безліч слідів різного типу;
-відповідно рапорту старшого інспектора-чергового СРПП №4 Крижопільського ВП Бершадського відділення поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області ОСОБА_21 від 28 грудня 2019 року повідомляється, що 28 грудня 2019 року о 20-35 год. Надійшло повідомлення зі служби 102, про те, що за адресою смт.Крижопіль вул. Миру кричить про допомогу, виїздом СОГ на МП було встановлено, що в смт. Крижопіль вул. Миру невідома особа намагалась заволодіти сумкою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительки АДРЕСА_5 , в ході чого спричинила тілесні ушкодження ОСОБА_6 у вигляді: ЗЧМТ, струсу головного мозку, травматична гематома нижньої повіки зліва, забій м'яких тканин лобної ділянки голови справа;
-зі змісту протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 28 грудня 2019 року, слідує що потерпіла ОСОБА_6 вказала, що ОСОБА_4 по вул. Миру в смт. Крижопіль, намагався заволодіти її сумкою, в якій знаходились грошові кошти в сумі 100 гривень, однак вона сумку не віддала, в ході чого він спричинив тілесні ушкодження, а саме численні удари по обличчю після чого вона впала на землю, в подальшому вийшли люди та ОСОБА_4 почав йти від неї;
-в рапорті старшого інспектора-чергового СРПП №4 Крижопільського ВП Бершадського відділення поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області ОСОБА_21 від 28 грудня 2019 року вказано, що виїздом СОГ на МП було встановлено, що в смт. Крижопіль вул. Миру встановлена особа ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , який намагався заволодіти сумкою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительки АДРЕСА_5 , в ході чого спричинила тілесні ушкоджень ОСОБА_6 ОСОБА_4 затримано за статтею 208 КПК від 28.12.2019 року 23:03 годин;
-зі змісту протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 28 грудня 2019 року, слідує, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано 28 грудня 2019 року о 23 годині 03 хвилин, на підставі статті 208 КПК України безпосередньо після вчинення злочину, зазначено, що за сукупності очевидних ознак встановлено те, що саме ОСОБА_4 28 грудня 2019 року відкрито здійснив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, намагався заволодіти майном, а саме жіночою сумочкою з грошовими коштами та іншим цінним майном, яке знаходилось в сумці, яка належала ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительці АДРЕСА_5 , нанісши їй при цьому тілесні ушкодження;
-з висновку експерта Вінницького наукового-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України № 35 від 17 січня 2020 року вбачається, що ринкова вартість жіночої сумки чорного кольору станом на 28 грудня 2019 року, яка знаходиться в спецпакеті Національної Поліції України Головного слідчого Управління № INZ 4007357, становила 74,67 грн. (сімдесят чотири гривні 67 копійок).
-відповідно до висновку експерта № 008 встановлено, що на підставі даних, отриманих при проведенні судово-медичної експертизи медичних документів на ім'я громадянки ОСОБА_6 , 1973 року народження, жительки смт Крижопіль, Крижопільського р-ну, Вінницької області, дві медичні карти стаціонарного хворого №7029/1450, №176/77 Крижопільської ОЛІЛ на ім'я ОСОБА_6 , за матеріалами кримінального провадження №12019020190000420 від 28.12.2019 р., приймаючи до уваги обставини справи, викладені в постанові слідчого про призначення судово-медичної експертизи приходить таких підсумків: при проведенні судово-медичної експертизи медичних документів на ім'я громадянки ОСОБА_6 встановлено, що у неї мали місце тілесні ушкодження у вигляді синців та саден на обличчі - садна в лобній ділянці справа; синці на ділянках обох орбіт на верхніх та нижніх повіках; крововилив під кон'юктиву лівого ока; синець в ділянці лівої молочної залози; садна обох китиць; ушкодження, вказані в п.1, утворились від дії тупого-твердого предмету(ів), які не відобразили своїх індивідуальних властивостей в морфологічній характеристиці ушкоджень, та, згідно медичних документів, медичних карт стаціонарного хворого №7029/1450, №176/77 Крижопільської ОЛІЛ на ім'я громадянки ОСОБА_6 , могли утворитись в строк та за обставин, як це вказано в постанові слідчого про призначення судово-медичної експертизи, тобто 28.12.2019 року. Більш детально відповісти щодо характеру та механізму утворення ушкоджень немає можливості, так як в медичних документах не конкретизовано морфологічні, судово-медичні властивості(ознаки) зазначених тілесних ушкоджень (не вказано розміри, форму, кількість та конкретну локалізацію, колір синців і їх країв, стан саден та інше); ушкодження у громадянки ОСОБА_6 у вигляді синців та саден, крововиливу в кон'юктиву лівого ока, синця в ділянці лівої молочної залози, саден обох китиць мають незначні, скороминущі наслідки, тривалістю не більше як шість днів, і за своїми ознаками відносяться до легких тілесних ушкоджень (згідно п.2.3.1.б «Правил судово-медичного, визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року №6). Слід зазначити, що ушкодження, які були описані в медичній карті №7029/1450 ОСОБА_22 , 28 грудня 2019 року розцінено як синці. Гематоми (обличчя) в даному випадку не підтверджені (відсутність їх об'єктивних даних в описовій частині). Враховуючи обставини випадку, розташування та морфологічні властивості ушкоджень у вигляді синців та саден обличчя, крововиливу в кон'юктиву лівого ока, синець в ділянці лівої молочної залози; садна обох китиць - утворення зазначених ушкоджень при падінні з висоти власного зросту виключається; при проведенні судово-медичної експертизи даних МРТ головного мозку від 09 січня 2020 року об'ємно-вогнищевих змін головного мозку не виявлено. Закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку в наданій медичній карті №7029/1450 ОСОБА_22 28 грудня 2019 року об'єктивними клінічними даними та нєйровізуалізуючими дослідженнями не підтверджений, тому до уваги не приймається. Кісти обох грудних залоз, які було виявлено під час УЗД молочних залоз, 09 січня 2020 року в прямому причинному зв'язку з подією, яка сталася 28 грудня 2019 року, не стоять. Захворювання шийного відділу хребта та МР-ознаки остеохондрозу, спондилоартрозу шийного відділу хребта, які було виявлено 09 січня 2020 року, в прямому причинному зв'язку з подією, яка сталася 28 грудня 2019 року не стоять; враховуючи дані МРТ обстеження від 09 січня 2020 року, наявність у громадянки ОСОБА_6 помірних гемодинамічних змін в правій вертебральній артерії, МР-ознаки остеохондрозу, спондилоартрозу шийного відділу хребта і послідуюче її перебування на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні Крижопільської ОЛІЛ з 11 січня 2020 року по 17 січня 2020 року в прямому причинному зв'язку з подією, яка сталася 28 грудня 2019 року не стоїть. Строк перебування громадянки ОСОБА_6 на стаціонарному лікуванні строком 21 день-три тижні обумовлений не характером чи важкістю стану хворої громадянки ОСОБА_6 , а лікувальною тактикою лікарів, тому не враховується при оцінці ступеня тяжкості;
-відповідно до висновку експертів № 57-к від 25 березня 2020 року на підставі вивчення матеріалів кримінального провадження №12019020190000420 Крижопільського ВП Бершадського ВП ГУНП України у Вінницькій області, «розпочате за ч. 1 ст. 187 КК України відносно ОСОБА_4 , які включають «Висновок експерта» № 008 від 23.01.-26.02.2020 р., та, вивчивши «Медичну карту стаціонарного хворого №7029/1450/22 ОСОБА_22 , «Медичну карту стаціонарного хворого» № 176/77 ОСОБА_22 , медичні карти амбулаторного хворого» (3) на ім'я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та даних обстеження ОСОБА_6 , судово-медична експертна комісія прийшла до таких підсумків: згідно наданої медичної документації у ОСОБА_6 мали місце тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, садна в лобній ділянці справа, синців в правій і лівій параорбітальних ділянках, крововиливу під кон'юнктиву лівого ока, а також гематоми в ділянці лівої молочної залози; саден обох китиць. Вказані тілесні ушкодження у ОСОБА_6 виникли від неодноразової дії тупого (тупих) предмету (предметів), за давністю утворення можуть відповідати строку, вказаному у постанові про призначення експертизи - 28 грудня 2019 року; закрита черепно-мозкова травма у ОСОБА_6 має ознаки легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я (понад 6-ти днів, але не більш 21-го дня п. 2.3.2.а. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» Наказ № 6 МОЗ України від 17 січня 1995 року). Гематома в ділянці лівої молочної залози, садна обох китиць, кожне окремо і в сукупності належать до легких тілесних ушкоджень (п.2.3.2.б «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17 січня 1995 року). Утворення тілесних ушкоджень у Рудь НА можливе за будь-яких обставин за умови доступності травмуючих предметів до відповідних ділянок тіла. Встановлення конкретних умов та обставин, за яких були спричинені тілесні ушкодження, виходить за межі компетенції судово-медичного експерта.
Також в судовому засіданні судом були дослідженні матеріали, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 , а саме вимогу про судимості, з якої слідує, що ОСОБА_4 раніше не вчиняв кримінальних правопорушень, виробничу характеристику на заступника начальника Піщанської дільниці СО «Крижопільські ЕМ» ОСОБА_4 , відповідно до якої він зарекомендував себе позитивно, як добросовісна людина, висококваліфікований фахівець, наполегливий в роботі, користується повагою в колективі, старанно відноситься до виконання службових обов'язків, спокійний, врівноважений співробітник, в якому поєдналися досвід та професіоналізм, до дисциплінарної відповідальності не притягувався, та наказ про звільнення ОСОБА_4 на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України від 14 січня 2020 рок № 14-к.; довідку Крижопільської селищної ради Вінницької області № 02-24/18 від 09 січня 2020 року, відповідно до якої ОСОБА_4 зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 , іншими матеріалами селищна рада не володіє, довідку КНП «Крижопільська ОЛІЛ» Крижопільської селищної ради від 09 січня 2020 року № 09/70, згідно якої ОСОБА_4 у лікарів нарколога та психіатра на обліку не знаходиться, а також копії свідоцтв про шлюб ОСОБА_4 серії НОМЕР_1 , копії свідоцтв про народження ОСОБА_23 , серії НОМЕР_2 , про народження ОСОБА_24 , серії НОМЕР_3 , та ОСОБА_24 серії НОМЕР_4 , а також серії НОМЕР_5 про народження ОСОБА_25 з яких слідує, що ОСОБА_4 є їх батьком.
Крім того, в судовому засіданні досліджено висновок судово-психіатричного експерта № 21 від 20 січня 2020 року, відповідно до якого комісія прийшла до висновку, що ОСОБА_4 , у зв'язку небезпечністю інкримінованого йому діяння, направленого проти здоров'я особи, що проявилось його агресивними діями в бік потерпілої, а також його заявою: «Через стан сп'яніння у мене щось сталося з головою... мене перемкнуло... взагалі нічого не пам'ятаю», - для винесення об'єктивного експертного рішення та виключення у нього на період часу, що цікавить слідство, можливо перенесеного ним тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності, потребує тривалого обстеження та спостереження в умовах психіатричного стаціонару з наступним проведенням стаціонарної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи. Також матеріали кримінального провадження необхідно доповнити показами працівників поліції, які брали участь у затриманні ОСОБА_4 , де були б відображені його поведінка на той час, реагування на ситуацію, що склалася, підтримання з ним мовного контакту, його висловлювання.
Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 14 від 20 лютого 2020 року ОСОБА_4 не страждає на психічні розлади. Про це свідчать дані анамнезу про його своєчасний психічний та фізичний розвиток, достатню соціальну адаптованість протягом життя (здобуття середньої та вищої освіти, трудова діяльність), а також виявлені при теперішньому психолого-психіатричному обстеженні збереженість і адекватність його емоцій, логічність, послідовність мислення, відсутність психотичної симптоматики, порушень пам'яті, інтелекту, критичних та адаптаційних здібностей. Як слідує з матеріалів кримінального провадження, в період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, ОСОБА_4 перебував поза будь-яким тимчасовим і хворобливим розладом психічної діяльності, а знаходився в стані простого алкогольного сп'яніння. Про це свідчать збереженість його орієнтації в місці, ситуації, оточуючих особах, виконування ним послідовних, цілеспрямованих дій, що не відображали ознак маячення, галюцинацій, порушення свідомості. Тому ОСОБА_4 не позбавлений можливості усвідомлювати свої дії і керувати ними стосовно інкримінованого йому діяння. Під дію ст. 19 ч. 2 та ст. 20 КК України не підпадає.
Разом з тим, вказаним висновком судово-психіатричного експерта № 14 від 20 лютого 2020 року, описаний психічний стан ОСОБА_4 та зазначена консультація психолога, та вказано, що стосовно інкримінованого йому діяння повідомив, що 28.12.2019 р. під час святкування корпоративну випив близько 0,5 л горілки. Невдовзі відчув, що дуже сп'янів та вирішив повернутись додому. По-дорозі зустрів свою давню знайому, з якою зав'язалась розмова. Розмовляли про цивільний та законний шлюби. На фоні цього виникла суперечка, оскільки жінка намагалась довести свою правоту і робила це досить агресивно. Жінка почала штовхати чоловіка та нецензурно лаятись, у відповідь на це ОСОБА_4 , не стримавшись вдарив її по обличчю кулаком, від чого остання впала на землю. Після падіння, потерпіла почала голосно кричати та кликати на допомогу. Почувши це, зупинились перехожі та затримали його. В ході слідства та при теперішньому психодіагностичному дослідженні і цілеспрямованій бесіді, підекспертний дає послідовні пояснення, описує деталі обстановки та свою поведінку. Його здатність до повного та докладного відтворення досліджуваних подій, свідчать про відсутність у нього ознак звуження свідомості. Дії ОСОБА_4 не носили характеру автоматизованих і стереотипних, після того, що сталось, у нього не спостерігалось ознак фізичної і психічної астенії. Його подальша поведінка залишалась активною і послідовною. З матеріалів справи та зі слів самого підекспертного відомо, що він перебував у стані алкогольного сп'яніння, яке знижує інтелектуальний самоконтроль, підвищує імпульсивність, полегшує здійснення асоціальних форм поведінки, а тому виключає констатацію фізіологічного афекту та будь-яких інших виражених емоційних станів, які б вплинули на його свідомість та поведінку.
Дослідивши та проаналізувавши в сукупності надані сторонами докази, перевіривши їх на предмет належності та допустимості, ґрунтуючись на засадах справедливості, виваженості та неупередженості, суд дійшов висновку, що кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_4 , визначена стороною обвинувачення в обвинувальному акті є помилковою та під час судового розгляду винуватість ОСОБА_4 у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя особи, яка зазнала нападу (розбої), стороною обвинувачення не доведено з наступних підстав.
Відповідно до пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» розбій як злочин проти власності - це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства.
Під нападом за статтею 187 КК України слід розуміти умисні дії, спрямовані на негайне вилучення чужого майна шляхом застосування фізичного або психічного насильства, зазначеного в частині першій цієї статті.
Розбій вважається закінченим з моменту нападу, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, або з погрозою застосування такого насильства, незалежно від того, заволоділа винна особа майном потерпілого чи ні.
За загальним визначенням розбій, як злочин проти власності, це напад із метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства. Розбій відноситься до формального (усіченого) складу злочину, вважається завершеним з моменту вчинення самого нападу. У разі вчинення розбою посягання відбувається на основний безпосередній об'єкт - право власності, на який насамперед спрямований цей злочин, та на додатковий безпосередній об'єкт, у зв'язку із посяганням на право власності, - життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу. Однак з ознак, що характеризують розбій, є саме насильство, метою якого є намір одразу подолати опір потерпілого й упередити його протидію нападу.
Розбій посягає на два об'єкти: право власності й особу (її здоров'я і життя).
З об'єктивної сторони розбій вчиняється у формі нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства.
Під нападом у складі розбою слід розуміти раптову, несподівану для потерпілого, короткочасну, агресивну, насильницьку дію, спрямовану на протиправне заволодіння чужим майном. Напад може бути як відкритим, так і таємним (наприклад, нанесення удару потерпілому з-за спини).
Під нападом за статтею 187 КК України слід розуміти умисні дії, спрямовані на негайне вилучення чужого майна шляхом застосування фізичного або психічного насильства, зазначеного в частині першій цієї статті.
Напад органічно пов'язаний із фізичним або психічним насильством, яке при розбої має так званий інструментальний характер - виступає способом заволодіння майном або його утримання.
За своєю специфікою розбій належить до таких злочинів, які вчиняються лише умисно, причому такий умисел завжди є прямим: винний усвідомлює суспільно небезпечний характер своїх дій і передбачає, що результатом дії будуть шкідливі наслідки, але при цьому все ж бажає поводитися саме так, а не інакше. У разі скоєння насильницького майнового посягання особа діє не тільки навмисне щодо того, щоб скоїти розбійний напад, але і з умислом застосувати насильство проти потерпілого, як засіб заволодіння його майном, як засіб досягнення своєї мети. Тобто до змісту умислу суб'єкта розбою входить усвідомлення того, що, по-перше, він вчиняє напад, поєднаний з насильством щодо потерпілого, і по-друге, що це насильство є способом вилучення майна, щодо якого нападник не має жодного права.
Корисливий мотив при цьому має вирішальний вплив у кваліфікації діяння, оскільки складно уявити, що особа, здійснюючи розбійний напад, керується будь-якою іншою метою, ніж корисливою, адже очевидно, що всі її дії спрямовані на неправомірне заволодіння чужим майном.
Сталою судовою практикою визначено, що за загальним визначенням розбій, як злочин проти власності - це напад із метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства. Розбій належить до усічених складів злочину, вважається завершеним з моменту вчинення самого нападу. У разі вчинення розбою посягання відбувається на основний безпосередній об'єкт - право власності, на який насамперед спрямований цей злочин, та на додатковий безпосередній об'єкт - життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу. Наявність додаткового безпосереднього об'єкта дає підстави для розмежування складів злочину - розбою та грабежу. Однією з ознак, що характеризують розбій, є саме насильство, метою якого є намір одразу подолати опір потерпілого й упередити його протидію нападу. При розмежуванні грабежу та розбою визначальним є не тільки наслідки, що настали в результаті застосування насильства до потерпілого, але й сам спосіб дії винних осіб. (справа № 752/23947/18, провадження № 51-498 км 21, справа №629/7158/18, провадження №51-2094км21, справа № 235/164/16-к, провадження № 51-2608 км 18).
Визначальною юридичною ознакою розбою є інструментальний характер фізичного або психічного насильства, яке обов'язково виступає способом заволодіння матеріальними цінностями або їх утримання для реалізації корисливого мотиву. Якщо ж мотив і мета насильства були іншими - особиста неприязнь, помста, намір покарати потерпілого за певні дії тощо, навіть якщо винний у подальшому ще і заволодів його майном, кваліфікація вчиненого за статтею 187 КК виключається. У цьому разі насильницькі дії не охоплюються складом злочину проти власності і підлягають окремій кримінально-правовій оцінці (постанова ВС у справі № 752/25533/20 від 11.04.2024р.).
Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у його вчиненні.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, установленими на підставі допустимих доказів, і єдиною версією, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред'явленим обвинуваченням.
Зокрема, виходячи зі змісту диспозиції ст. 187 КК України розбій полягає у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров'я особи, яка зазнала нападу, або погрозою його застосування.
Отже, із суб'єктивної сторони розбій характеризується корисливим мотивом і метою заволодіння чужим майном.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Стаття 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» гарантує кожному право на справедливий суд; кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Правова позиція Європейського суду з прав людини щодо цього відображена у п. 43 Рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України». Суд зазначив, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм поза розумним сумнівом. Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених. У п. 65 рішення ЄС від 21 січня 2011 року у справі «Коробов проти України» зазначалось, що суд при оцінці доказів, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неоспорюваних презумпції факту.
Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.
Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішення має пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер умислу.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Суд вважає, що викладені в обвинувальному акті обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.187 КК України, в частині, що ОСОБА_4 саме реалізуючи свій злочинний умисел спрямований на незаконне заволодіння чужим майном не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» та є припущеннями органу досудового розслідування з наступних підстав.
Як встановлено судом, про намір ОСОБА_4 заволодіти сумкою та грошовими коштами потерпілої вказує сама потерпіла ОСОБА_6 та свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_16 та ОСОБА_7 , які вказують, що про це їм повідомила потерпіла ОСОБА_6 .
Надаючи оцінку показанням потерпілої ОСОБА_6 слід зазначити, що сам по собі факт посилання потерпілої на вчинення щодо неї кримінального правопорушення ще не є достатньою підставою для визнання винуватості особи, на яку спрямовано ці показання, оскільки показання потерпілої, як і будь-які інші докази, підлягають оцінці судом відповідно до вимог статті 94 КПК України, з урахуванням принципу, що жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Крім того, відповідно до ст. 95 КПК України показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження. Підозрюваний, обвинувачений, потерпілий мають право давати показання під час досудового розслідування та судового розгляду. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. Особа дає показання лише щодо фактів, які вона сприймала особисто, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Слід врахувати, що ст. 96 КПК України містить положення щодо з'ясування достовірності показань свідка. Однак КПК України не містить положень щодо достовірності показань потерпілого. Але суд уважає необхідним врахувати, що давати показання - право, а не обов'язок потерпілого. Коли потерпілий погодився давати показання, то повинен говорити тільки правду. За дачу неправдивих показань потерпілий несе кримінальну відповідальність за ст. 178 КК, про що попереджається перед допитом. Потерпілий може бути допитаний про обставини, які підлягають встановленню в даній справі, у тому числі про факти, що характеризують особу обвинуваченого або підозрюваного, і його взаємовідносини з останніми. Показання потерпілого підлягають ретельній перевірці та оцінці в сукупності з усіма обставинами, встановленими в справі.
При цьому, обвинувачення не може бути обґрунтоване виключно показаннями потерпілого, не підтвердженими іншими доказами, а також показаннями, які за обставинами справи могли бути наслідком помилкового сприйняття потерпілим подій і фактів, на підозрах потерпілого, оскільки потерпілий, підозрюваний і обвинувачений - активні учасники кримінального процесу. Їх показання мають важливе значення не тільки для встановлення істини у справі. Слід також мати на увазі й особливу заінтересованість потерпілого, обвинуваченого та підозрюваного в результатах справи.
Потерпіла ОСОБА_6 вказує, що перед тим як розпочати наносити удари обвинувачений ОСОБА_4 смикнув за сумку, що на її переконання свідчить про бажання ОСОБА_4 нею заволодіти.
Проте в подальшому під час заподіяння значної кількості ударів як руками так і ногами, про що свідчить виявлена кількість та характер тілесних ушкоджень у потерпілої, що звісно потребувало деякого часу, та як встановлено судом з показань самої потерпілої обвинувачений не звертав уваги на її сумку та не намагався взяти її до рук, а продовжив завдавати ударів аж до моменту коли на допомогу потерпілій прийшов свідок ОСОБА_7 .
Тривалий час, протягом якого ОСОБА_4 завдавав ударів ОСОБА_6 також підтверджує свідок ОСОБА_15 , яка протягом трьох хвилин стояла на подвір'ї та слухала крики потерпілої.
Характер дій ОСОБА_4 та виявлені у потерпілої ОСОБА_6 тілесні ушкодження вказує на наявність умислу обвинуваченого заподіяти потерпілій саме значного тривалого фізичного болю, та не вказує на наявність корисливого мотиву.
За таких обставин, суд вважає можливим припустити добросовісну (сумлінну) помилку потерпілої в тому, що ОСОБА_4 мав мету заволодіти її сумкою.
Таким чином, ці показання не можуть бути визнані беззаперечними доказами винуватості обвинуваченого і мають оцінюватися критично, у сукупності з іншими доказами, відповідно до вимог ст. 94 КПК України.
Наведене свідчить про необхідність перевірки показань потерпілої з урахуванням інших доказів та фактичних обставин, встановлених у судовому засіданні.
Разом з тим, окрім показань потерпілої, інших прямих доказів винуватості ОСОБА_4 суду не надано.
Показання свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_16 та ОСОБА_7 в частині що обвинувачений ОСОБА_4 намагався заволодіти сумкою потерпілої ґрунтуються на поясненнях саме потерпілої, наданих нею одразу після події, тобто про дану обставину свідкам повідомила потерпіла, свідки вказували, що самостійно не спостерігали щоб ОСОБА_4 намагався заволодіти сумкою чи іншими речами потерпілої, а отже є показаннями з чужих слів.
Показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджується іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами, відмінними від положень частини другої цієї статті, що передбачено у частині шостій статті 97 КПК України.
У пункті 3 частини другої статті 97 КПК України передбачено, що суд має право визнати допустимим доказом показання з чужих слів незалежно від можливості допитати особу, яка надала первинні пояснення, у виняткових випадках, якщо такі показання є допустимим доказом згідно з іншими правилами допустимості доказів. При прийнятті цього рішення суд зобов'язаний враховувати: 1) значення пояснень і показань, у випадку їх правдивості, для з'ясування певної обставини і їх важливість для розуміння інших відомостей; 2) інші докази щодо питань, передбачених пунктом 1 цієї частини, які подавалися або можуть бути подані; 3) обставини надання первинних пояснень, які викликають довіру щодо їх достовірності; 4) переконливість відомостей щодо факту надання первинних пояснень; 5) складність спростування пояснень, показань з чужих слів для сторони, проти якої вони спрямовані; 6) співвідношення показань з чужих слів з інтересами особи, яка надала ці показання; 7) можливість допиту особи, яка надала первинні пояснення, або причини неможливості такого допиту.
Як було зазначено судом вище, про намір ОСОБА_4 заволодіти сумкою потерпілої свідкам ОСОБА_12 , ОСОБА_16 та ОСОБА_7 повідомила саме потерпіла через що показання вказаних свідків не можуть братись судом до уваги для підтвердження вказаної обставини, як самостійний доказ, оскільки потребує, підтверджується іншими доказами.
Свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_17 вказали, що про сумку нічого не знають.
Отже, твердження сторони обвинувачення про наявність у ОСОБА_4 умислу на заволодіння майном потерпілої ґрунтується лише на показаннях потерпілої ОСОБА_6 та не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду належним, достатніми та допустими доказами.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішення має пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер умислу.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 під час судового розгляду не заперечуючи факту та обставин заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень обвинуваченим, зазначав що кваліфікація дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 187 КК України є невірною, оскільки обгрунтовується лише показаннями потерпілої про те що обвинувачений шарпнув за сумку, проте в подальшому обвинувачений за сумку не шарпав, ні під час заподіяння тілесних ушкоджень їй ні після цього, та його поведінка вказує на відсутність умислу на заволодіння майном потерпілої, вказував, що стороною обвинувачення не доведено намір обвинуваченого заволодіти майном потерпілої.
Обвинувачений послідовно заперечував намір заволодіти майном потерпілої, що слідує зі змісту досліджених судом висновків судово-психіатричних експертиз, попереднього вироку суду, та пояснень наданих в судовому засіданні.
Враховуючи постійне та послідовне категоричне заперечення обвинуваченим наміру заволодіти майном потерпілої, тобто мотиву та мети, як обов'язкових складових елементів складу кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 187 КК України, стороні обвинувачення слід було приділити більше уваги для доведення такого обов'язкового елементу складу кримінального правопорушення за ч.1 ст. 187 КК України як корисливий мотив та мету цього кримінального правопорушення - заволодіння майном потерпілої.
Отже у судовому засіданні, на підтвердження обставин вчинення ОСОБА_4 розбою, стороною обвинувачення не надано жодних доказів і судом не встановлено фактичних даних, які підтверджують наявність у ОСОБА_4 прямого умислу на заволодіння майном потерпілої, з метою особистого збагачення та корисливого мотиву.
Тобто, доказів, які поза розумним сумнівом підтверджували вину обвинуваченого у нападі на потерпілу з метою заволодіння її майном, поєднаному з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, стороною обвинувачення суду не надано, доводи сторони захисту про невинуватість обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 187 КК України, не спростовані.
Таким чином, суд, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередньо дослідивши надані докази стороною обвинувачення, давши їм належну оцінку, відповідно до вимог статті 94 КПК України, дійшов висновку про недоведеність в діях ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 187 КК України, у зв'язку з чим його дії підлягають перекваліфікації.
Як визначено ст. 337 КПК, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. Суд має право, з метою ухвалення справедливого судового рішення й захисту прав людини та її основоположних свобод, вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Відтак, суд дійшов висновку про відсутність в діях обвинуваченого ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 187 КК України та вважає, що дії обвинуваченого були зумовлені наміром завдати шкоди здоров'ю потерпілої і безпосередньо спрямовані на досягнення цього результату, а тому містять об'єктивні та суб'єктивні ознаки кримінального правопорушення проти особи і повинні бути кваліфіковані за наслідками, які настали в результаті його протиправних дій, а саме як умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження, яке спричинило короткочасний розлад здоров'я, а саме за ч. 2 ст. 125 КК України.
Підставами для скасування попереднього вироку Піщанського районного суду Вінницької області від 18 березня 2024 у даному кримінальному провадженні ухвалою Вінницького апеляційного суду від 03 липня 2024 року стало те, що суд першої інстанції здійснюючи перекваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_4 з ч.1 ст. 187 КК України на ч. 2 ст. 125 КК України не сформулював обсяг обвинувачення, яке визнав доведеним та не виклав його в вироку, обмежившись мотивами такої перекваліфікації.
Відповідно до частини третьої статті 415 КПК України висновки і мотиви, з яких скасовані судові рішення, є обов'язковими для суду першої інстанції при новому розгляді.
У Постанові Верховного Суду від 18 грудня 2024 року у справі № 199/5221/23 (провадження № 51-3930 км 24) вказано, що за сталою судовою практикою важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків сторони обвинувачення, але й для дослідження в суді обставин вчиненого кримінального правопорушення та для реалізації права на захист. Фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому. Відштовхуючись від зазначеного розуміння формулювання обвинувачення, слідчий, прокурор, викладаючи цей блок інформації, мають виходити з кримінально-правової концепції розуміння складу злочину. Тобто наведені фактичні дані в сукупності повинні створювати повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що у свою чергу дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою. Під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактично моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому. Наведені у вироку фактичні дані в своїй сукупності повинні давати повне уявлення стосовно кожного з елементів складу злочину, що у свою чергу дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою, у зв'язку з чим конкретність викладення фактичних обставин у кримінальному провадженні, а отже, і обвинувачення особи, не повинно викликати сумнівів. Закон не вимагає детального викладу обставин вчинення кримінального правопорушення, однак ті, які мають важливе значення і безпосередньо впливають на винуватість особи, повинні бути відображені у фактичних обставинах настільки детально та конкретно і в такий спосіб, оскільки правильне відображення фактичних обставин кримінального правопорушення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків суду про доведеність винуватості особи, але й для реалізації права на захист. Колегія суддів зауважує, що при визнанні особи винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, суд має чітко та конкретно (безальтернативно) визначити які саме дії відповідно до кримінального закону України цій особі інкримінуються.
Кваліфікацією кримінальних правопорушень судом є встановлення і юридичне закріплення в постановленому рішенні точної відповідності ознак вчиненого суспільно небезпечного діяння ознакам складу правопорушення, визначеного в нормі закону про кримінальну відповідальність, поєднане (у разі необхідності) з відмежуванням кримінальних правопорушень одне від одного та від діянь, що не є кримінальними правопорушеннями.
Зміна кримінально-правової кваліфікації судом може виражатися у зміні юридичної оцінки встановлених фактичних обставин, тобто у зміні формули кваліфікації і формулювання обвинувачення.
КПК не визначає окремих підстав зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення місцевим судом. Очевидно, ними можуть бути лише загальні підстави зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, які обумовлені положеннями ч. 1 ст. 2 КК, і за наявності таких підстав суд зобов'язаний змінити правову кваліфікацію кримінального правопорушення в аспекті застосування положень ч. 3 ст. 337 КПК.
Наведені положення свідчать про те, що суд оцінює висунуте обвинувачення з позиції підтвердження (непідтвердження) доказами обставин, що за ст. 91 КПК підлягають доказуванню, і за встановленими фактичними обставинами суд застосовує закон про кримінальну відповідальність, чим підтверджує або спростовує припущення (твердження) слідчого (прокурора), викладене в обвинувальному акті щодо юридичної оцінки кримінального правопорушення.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 надав пояснення про мотиви вчинення цього діяння відносно потерпілої, а саме про те, що його дії були викликані суперечкою з потерпілою, яка виникла з того, що ОСОБА_6 живе в цивільному шлюбі з іншим чоловіком. Зазначені обставини, крім показань обвинуваченого наданих в судовому засіданні також відображено у дослідницькій частині висновку судово-психіатричної експертизи № 14 від 20.02.2020 року, та показаннями свідка ОСОБА_17 , яка вказала, що сварка яка відбувалась між обвинуваченим та потерпілою була схожа на сварку чоловіка та дружини.
У даному кримінальному провадженні обстановка й обставини події, динаміка її розвитку та об'єктивні ознаки протиправної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 відносно потерпілої ОСОБА_6 свідчать про те, що така поведінка обвинуваченого була зумовлена станом його алкогольного сп'яніння та виникла на ґрунті раптових особистих неприязних відносин до потерпілої, яка посилилася через словесний конфлікт, який стався між ними.
Встановлені судом фактичні обставини свідчать, що мотивом конфлікту між обвинуваченим та потерпілою у даному кримінальному провадженні стали особисті неприязні відносини між ними, що призвело до заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій.
Таким чином на підставі досліджених судом доказів встановлено, та не заперечується самим обвинуваченим, що 28 грудня 2019 року близько 20 год. 34 хв. перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та знаходячись по вул. Миру в смт.Крижопіль обвинувачений ОСОБА_4 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин із потерпілою ОСОБА_6 , діючи умисно, з метою вчинення насильницьких дій, які завдають фізичного болю усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх можливі суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи на меті заподіяння тілесних ушкодженьрозпочав наносити удари кулаком своєї правої руки по голові та обличчю ОСОБА_6 . Від нанесених ударів ОСОБА_6 впала на землю, після чого ОСОБА_4 підійшов до неї, коли вона ще лежала на землі, та наніс близько п'яти ударів своїми ногами по тулубу жінки. Продовжуючи знаходитися на землі, ОСОБА_6 розпочала кричати на допомогу, після чого ОСОБА_4 наніс кулаком своєї правої руки ще два удари по обличчю потерпілої. Згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи № 57-к від 03.03.2020 року у ОСОБА_6 мали місце тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми-струсу головного мозку, садна в лобній ділянці справа, синці в правій і лівій параорбітальній ділянках, крововиливу під кон'юктиву лівого ока, а також гематоми в ділянці лівої молочної залози, саден обох китиць. Вказані тілесні ушкодження у ОСОБА_6 виникли від неодноразової дії тупого (тупих) предмету (предметів), за давністю утворення можуть відповідати строку, вказаному у постанові про призначення експертизи - 28 грудня 2019 року. Закрита черепно-мозкова травма у ОСОБА_6 має ознаки легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я (понад 6-ти днів, але не більше 21-го дня п.2.3.2.а. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» Наказ №6 МОЗ України від 17 січня 1995 року) Гематома в ділянці лівої молочної залози, садна обох китиць, кожне окремо і в сукупності належить до легких тілесних ушкоджень (п.2.3.2.6 «Правил, судово-медичного, визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17 січня 1995 року).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 повністю охоплюються диспозицією ч. 2 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Крім того, при перекваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_4 з кримінального правопорушення публічного обвинувачення на кримінальне правопорушення приватного обвинувачення, суд керується правовою позицією Верховного Суду, яка висловлена в п.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі № 288/1158/16-к, де констатовано, що навіть у разі, якщо потерпілий не подавав до правоохоронних органів заяви про злочин як окремого процесуального документа, однак до початку чи під час досудового розслідування і/або судового провадження однозначно висловив свою позицію про притягнення винного до кримінальної відповідальності, відповідна позиція, зафіксована у процесуальних документах, дає підставу для кримінального переслідування особи за злочин приватного обвинувачення. За наявності цих умов або принаймні однієї з них, якщо потерпілий у подальшому не відмовився від притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності, суд наділений повноваженнями ухвалити обвинувальний вирок із перекваліфікацією діяння на злочин приватного обвинувачення незалежно від думки потерпілого щодо такої його юридичної оцінки.
Враховуючи, що потерпіла ОСОБА_6 під час судового провадження не відмовилась від притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності, її позиція була спрямована на необхідність застосування до обвинуваченого кримінального покарання, суд вважає, що перекваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_4 з кримінального правопорушення публічного обвинувачення на кримінальне правопорушення приватного обвинувачення, тобто з ч.1 ст. 187 КК України на ч.2 ст. 125 КК України не суперечить положенням кримінального процесуального законодавства.
Виходячи із наведеного, за встановлених у даному провадженні фактичних обставин, суд дійшов висновку, що своїми діями обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України - умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, та його вина у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення повністю доведена дослідженими судом, доказами, а саме показаннями потерпілої, допитаних судом свідків, поясненнями обвинуваченого а також висновками експертів за результатами проведення судово-медичних експертиз потерпілої ОСОБА_6 .
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального проступку, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, враховує, що обвинувачений раніше не судимий, не перебуває на диспансерному обліку у лікарів нарколога та психіатра.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.2 ст.125 КК України, суд визнає його щире каяття, добровільне відшкодування потерпілій завданих збитків.
Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_4 за ч.2 ст.125 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває в стані алкогольного сп'яніння.
Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, враховуючи те, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, а особі, яка вчинила кримінальне правопорушення має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення, суд вважає, що достатньою мірою покарання з метою виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та запобіганню вчинення нових правопорушень, буде призначення покарання у виді штрафу в межах санкції ч.2 ст.125 КК України в редакції КК України, яка діяла на момент вчинення кримінального правопорушення.
Судом встановлено, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України, обвинувачений ОСОБА_4 вчинив 28 грудня 2019 року.
Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617-VIII від 22.11.2018, який набрав чинності 01.07.2020, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України, віднесено до кримінальних проступків.
Отже, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України, відповідно до ст. 12 цього Кодексу у редакції Закону, яка діяла на час його вчинення обвинуваченим, було злочином невеликої тяжкості, а відповідно до чинної ст. 12 КК України у редакції Закону від 22 листопада 2018 року № 2617-VIІІ, віднесено до кримінальних проступків.
В силу ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часті, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України в редакції Закону, яка діяла на час вчинення кримінального правопорушення, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі.
Чинні положення п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у редакції Закону від 22 листопада 2018 року № 2617-VIІІ передбачають, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
При цьому звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України (сплив строків давності) є безумовним, оскільки приводом для нього є саме закінчення передбачених законом України про кримінальну відповідальність строків, наданих державі для доведення вини особи у вчиненні кримінального правопорушення та притягнення її до кримінальної відповідальності у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку.
Кримінальне правопорушення ОСОБА_4 вчинив 28 грудня 2019 року, тому на даний час зазначені вище строки давності притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, минули.
В частині 2 ст. 49 КК України встановлено, що перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду.
В частині 3 ст. 49 КК України передбачено, що перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Також відповідно до вимог ч.5, ч.6 ст. 49 КК України, давність не застосовується у разі вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, передбачених у статтях 109-114-2, катування, передбаченого частиною третьою статті 127, проти миру та безпеки людства, передбачених у статтях 437-439 і частині першій статті 442 цього Кодексу , у разі вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтями 151-2-156-1, 301-1-303 цього Кодексу, стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи, обчислення строків, визначених частинами першою і другою цієї статті, розпочинається з дня, коли така потерпіла особа досягла повноліття або, у разі її смерті, мала б досягти повноліття.
Таким чином, матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є: закінчення встановлених ч.1 ст.49 КК України строків та відсутність обставин, що порушують їх перебіг, які передбачені ч.ч. 2-4 ст. 49 КК України.
При цьому перебіг давності не зупинявся і не переривався, оскільки обвинувачений не ухилявся від слідства або суду, іншого кримінального правопорушення не вчиняв.
Враховуючи, що з дня вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України, який є кримінальним проступком, минуло більше трьох років, та протягом цього часу перебіг давності не зупинявся та не переривався, обвинувачений у розшуку не перебував, нового кримінального правопорушення не вчинив, суд вважає за необхідне звільнити ОСОБА_4 від покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України, на підставі положень ст. 49, ч.5 ст. 74 КК України.
Заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі міра запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, обрана 29 грудня 2019 року, відносно ОСОБА_4 закінчилась 26 лютого 2020 року.
Згідно ч.2 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
По даному кримінальному провадженню проведено судову товарознавчу експертизу № 35 від 17 січня 2020 року, вартість проведення якої згідно довідки про витрати на проведення експертизи в кримінальному провадженні становить 628 гривень 04 копійки, у зв'язку з чим дані витрати підлягають стягненню з ОСОБА_4 на користь держави.
Згідно з частиною першою статті 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Разом з тим, ухвалою суду від 16 вересня 2025 року було задоволено заяву цивільного позивача ОСОБА_6 про відмову від позовних вимог до цивільного відповідача ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, вирішено прийняти відмову цивільного позивача ОСОБА_6 про відмову від позовних вимог до цивільного відповідача ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, оскільки, потерпіла у кримінальному провадженні ОСОБА_6 повністю відмовилась від цивільного позову до обвинуваченого ОСОБА_4 , вказавши, що останнім їй добровільно відшкодовано матеріальну та моральну шкоду.
Арешт майна, застосований в даному кримінальному провадженні, відповідно до ухвали слідчого судді Крижопільського районного суду Вінницької області від 29 грудня 2019 року та ухвали слідчого судді Крижопільського районного суду Вінницької області від 02 січня 2020 року, відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 КПК України, слід скасувати.
Долю речових доказів в кримінальному провадженні слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК.
Керуючись ст. ст. 100, 124, 126, 129, 368, 371, 373-376 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання за ч. 2 ст. 125 КК України у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одну тисячу сімсот) гривень.
Відповідно до положень ч.5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України на підставі п.2 ч.1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави в особі Вінницького наукового-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України витрати за проведення судової товарознавчої експертизи в кримінальному провадженні, відповідно до висновку експерта № 35 від 17 січня 2020 рокув розмірі 628 гривень 04 копійки.
Арешт майна, застосований в даному кримінальному провадженні, відповідно до ухвали слідчого судді Крижопільського районного суду Вінницької області від 29 грудня 2019 року та ухвали слідчого судді Крижопільського районного суду Вінницької області від 02 січня 2020 року, відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 КПК України, скасувати.
Речові докази по кримінальному провадженню:
-чорну чоловічу сумку, в якій знаходилися: посвідчення № 39/5 на ім'я ОСОБА_4 , посвідчення № 1637 видане на ім'я ОСОБА_4 , паспорт громадянина України НОМЕР_6 виданий Крижопільським РВ на ім'я ОСОБА_4 , ідентифікаційний код виданий на ім'я ОСОБА_4 , закордонний паспорт виданий на ім'я ОСОБА_4 06.01.1982 р/н № НОМЕР_7 , документи, а саме Особовий листок з обліку кадрів на 4 арк. виданий на ім'я ОСОБА_4 , резюме на ім'я ОСОБА_4 , копії документів на домогосподарство розташованого за адресою АДРЕСА_6 на 6 арк., монекуляр чорного кольору в чехлі чорного кольору, флешка чорного кольору ємкістю 16 ГБ, жувальна гумка орбіт, три презерватива «Гороскоп любви», дві ручки, чорна та синя, таблетки Доктор Момо в кількості двох, штук, салфетки, навушники білого кольору, блокнот, мобільний телефон марки Самсунг J700H DS ІМЕІ: НОМЕР_8 та ІМЕ1: НОМЕР_9 з двома сім картками та флешкою на 16 ГБ, павербанк з шнуром до нього, для підзарядки телефону модель ES 500, диплом про отримання вищої освіти на ім'я ОСОБА_4 , таблетки Печаєвські, сірники, ключі від замків в кількості 9 штук разом із брелком, грошові кошти в сумі 2 651 грн., купюрами чотири купюри по 500 грн., дві купюри по 200 грн., дві купюри по 100 грн., одна купюра 20 грн., одна купюра 10 грн., чотири купюри по 5 грн. та одна купюра 1 грн., які повернуті ОСОБА_4 під зберігальну розписку, повернути останньому за належністю;
-зимню куртку синього кольору, яку поміщено до спец пакету Національної поліції України Головне слідче управління № 7261227 та одяг а саме: піджак синього кольору, сорочка рожевого кольору, штани з ременем синього кольору, підштаники чорного кольору та два носки чорного кольору які поміщені до спец пакету Національної поліції України Головне слідче управління № 7261228, автомобільний очисник лобового скла чорного кольору, який поміщено до спец пакету Національної поліції України Головне слідче управління № 7261229 передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Крижопільського ВП терміном до завершення розслідування вище вказаного кримінального провадження, повернути власнику ОСОБА_4 ;
-жіночу сумку чорного кольору, яка належить ОСОБА_6 , яку передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Крижопільсього ВП Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області, повернути власнику ОСОБА_6 ;
-грошові кошти в сумі 100 грн., однією купюрою номер купюри СИ 1019788, які зберігаються біля матеріалів кримінального провадження, повернути власнику ОСОБА_6 .
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не буде подано.
На вирок суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду через Піщанський районний суд Вінницької області.
Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Суддя: