Справа № 139/737/25
25 листопада 2025 року селище Муровані Курилівці
Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області
в складі: головуючої судді Коломійцевої В.І.,
за участі секретаря судових засідань Кагляк С.А.,
розглянувши в підготовчому засіданні в селищі Муровані Курилівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Мурованокуриловецької селищної ради Вінницької області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, -
ОСОБА_1 через свого представника адвоката Солоненка Б.М. (повноваження на а.с.47-48) звернувся до Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області із позовною заявою до Мурованокуриловецької селищної ради Вінницької області про визнання права власності на житловий будинок (домоволодіння) в порядку спадкування.
Позов мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 . Після її смерті залишилось спадкове майно, в тому числі, житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Він являється спадкоємцем за заповітом після смерті матері, спадщину прийняв у встановленому законом порядку. Іншим спадкоємцем за заповітом є його брат ОСОБА_3 , який в свою чергу, спадщину не прийняв та на неї не претендує. Однак отримати свідоцтво про право на спадщину в нотаріальній конторі він не в змозі, оскільки правовстановлюючий документ на будинок за життя спадкодавця не видавався, тому змушений звернутися до суду для оформлення своїх спадкових прав. Просив суд визнати за ним право власності на житловий будинок з господарськими спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 .
Ухвалою Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 29.10.2025 було прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження у справі. Розгляд справи проводиться за правилами загального позовного провадження. Вказаною ухвалою витребувано від державного нотаріуса Мурованокуриловецької державної нотаріальної контори Вінницької області належним чином завірену копію спадкової справи №18/2013, заведену щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
Позивач в підготовче засідання не з'явився, його представник 25.11.2025 подав заяву в який просив справу розглянути у його відсутності та відсутності позивача. Не заперечує проти ухвалення рішення по суті позову ОСОБА_1 в підготовчому засіданні. Позовні вимоги підтримує в заявленому розмірі (а.с.61-62).
Відповідач копію ухвали від 29.10.2025 та доданих до неї матеріалів отримав 30.10.2025, однак відзиву до суду не направив. Його представник в судове засідання не з'явився, через систему «Електронний суд» надіслав заяву про розгляд справи у його відсутності, позов визнав у повному обсязі (а.с.59).
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно з ч.ч. 3-4 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Враховуючи зазначені вище положення, а також те, що сторони скористались своїм правом, врегульованим ч. 3 ст. 211 ЦПК України, заявляти клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному підготовчому засіданні на підставі доказів наявних у справі.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, давши оцінку зібраним доказам, суд приходить до висновку про задоволення позову з таких підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Снітків Мурованокуриловецького району Вінницької області померла ОСОБА_2 (а.с.13).
При житті, 15 березня 2005 року ОСОБА_2 склала заповіт, згідно якого на випадок своєї смерті все своє майно, що буде належати їй на день її смерті, де б воно не знаходилось і з чого не складалось, а також все те, на що вона за законом буде мати право, заповіла своїм синам ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Заповіт чинний (а.с.15).
Після смерті ОСОБА_2 залишилось спадкове майно, до складу якого входить в тому числі житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 . Вартість даного будинку становить 70 161 гривня (а.с.46).
Факт належності будинку садибного типу спадкодавцю, його вартість та належний технічний стан підтверджується технічним паспортом на будинок (а.с.28-33), витягом з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва № 30 від 06.07.2024 року (а.с.35), відміткою про проведене технічне обстеження (а.с.34), виписками з погосподарських книг №1, №2 за 1991-1995, 2011-2015 роки (а.с.39-40), висновком про вартість об'єкта оцінки (а.с.46).
Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб-спадкоємців.
Відповідно до ст. 1223 ЦК України, право спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Заповітом (а.с.15), свідоцтвом про смерть (а.с.13), свідоцтвом про народження позивача (а.с.12), довідкою старости Снітківського старостинського округу Могилів-Подільського району Вінницької області №10-17/18/166 від 15.10.2025 (а.с.14), стверджується, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 .
Відповідно до положень ст.ст. 1268-1269 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
З оглянутої в судовому засіданні копії спадкової справи №18/2013, заведеної щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 вбачається, що позивач ОСОБА_1 - єдиний спадкоємець за заповітом, який прийняв спадщину подавши 01.02.2013 року в нотаріальну контору заяву про її прийняття. При цьому, інший спадкоємець за заповітом ОСОБА_3 від прийняття спадщини відмовився, подавши 12.03.2013 року нотаріусу відповідну заяву.
Таким чином, позивач - єдиний спадкоємець за заповітом який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 , отримавши 12.09.2014 та 25.03.2018 свідоцтва про право на спадщину за заповітом на належні їй земельні ділянки та права на майновий пай.
Разом з тим, 22 жовтня 2025 року державним нотаріусом Мурованокуриловецької державної нотаріальної контори Вінницької області, ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадковий будинок, у зв'язку з відсутністю необхідних правовстановлюючих документів (а.с.23).
При вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове нерухоме майно суду необхідно з'ясовувати: 1) правовий режим земельної ділянки, на якій розташоване спірне нерухоме майно (будинок, споруда); 2) чи отримано спадкодавцем дозволи на спорудження будинку, чи затверджено проект на спорудження будинку; 3) коли спадкодавцем завершено спорудження будинку; 4) чи дотримано при будівництві проекту на спорудження будинку, вимог державних протипожежних, санітарних норм; 5) чи посвідчено право власності на нерухоме майно в установленому законом порядку на час виникнення права власності.
Встановлення судом часу завершення спорудження будинку визначає законодавство, відповідно до якого встановлюється правовий режим нерухомого майна та документи, якими посвідчується право власності на це майно.
Відповідно до пункту 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127, не належать до самочинного будівництва індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 5 серпня 1992 року.
Індивідуальні житлові будинки, збудовані у період до 05 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію, у тому числі по окремо визначеній «спрощеній» процедурі. Єдиним документом, що засвідчує факт існування об'єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об'єкт, виготовлений за результатами його технічної інвентаризації.
Такий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 20 жовтня 2020 року у справі № 201/7012/18 (провадження № 61-8387св19), від 14 серпня 2024 року у справі №201/12325/20 (провадження № 61-1987св22).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року у справі № 149/2547/19-ц (провадження № 61-14132 св 21) зазначено, що «будинки, які були збудовані до 1992 року, не потребували введення до експлуатації, при набутті права власності на такі об'єкти.
При цьому документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта (індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, громадські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 5 серпня 1992 року), не подається виходячи з положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності.
Системний аналіз зазначених вище положень свідчить про те, що до 05 серпня 1992 року законодавець не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності. Законодавство, чинне на той час, не пов'язувало виникнення права власності на житлові будинки з господарськими будівлями і спорудами з державною реєстрацією такого права, відтак, її відсутність не свідчить про відсутність у особи права власності.
Документом, що засвідчував факт існування об'єкта нерухомого майна і містив його технічні характеристики, був технічний паспорт на такий об'єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації.
Як вбачається з характеристики об'єкта нерухомого майна (узагальнена інформація) (а.с.33) будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, які є предметом розгляду у даній справі, були побудовані з 1962 по 1990 рік.
Згідно відмітки про проведене технічне обстеження та витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва №30 від 06.07.2024 року, житловий будинок по АДРЕСА_1 можливо надійно та безпечно експлуатувати (а.с.34, 35-37).
З виписок з погосподарських книг №1, №2 за 1991-1995, 2011-2015, виданих старостою Снітківського старостинського округу від 15.10.2025 №10-17/18/164, №10-17/18/165 (а.с.39-40), розпорядження селищного голови Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області №46-ОД від 22.03.2024 року «Про перейменування вулиць та провулків у населених пунктах Мурованокуриловецької селищної територіальної громади Могилів-Подільського району Вінницької області в рамках процесу декомунізації та деколонізації» (а.с.43-45) слідує, що спірний житловий будинок знаходився у власності ОСОБА_2 .
Земельна ділянка під вказаним житловим будинком перебувала у власності ОСОБА_2 , що підтверджується архівним витягом з рішення виконавчого комітету Снітківської сільської ради народних депутатів №10 від 21.10.1993 р. та рішенням 25 сесії 5 скликання Снітківської сільської ради народних депутатів №31 від 15.09.2009 року «Про внесення часткових змін в рішення виконкомів по приватизації земельних ділянок» (а.с.41).
Рішенням виконавчого комітету Мурованокуриловецької районної ради народних депутатів № 108 від 16.06.1988 року «Про оформлення права особистої власності на будинки, що належать окремим громадянам в селах Мурованокуриловецького району» вирішено оформити право особистої власності на житлові будинки, що розташовані, в тому числі, в с.Снітків Снітківської сільської ради, а виконкому сільської ради видати громадянам свідоцтва згідно цього рішення (а.с. 42). Однак, згідно довідки КП Могилів-Подільське МБТІ №247 від 13.08.2024 право власності на даний житловий будинок станом на 31.12.2012 не зареєстровано (а.с.38).
Відповідно до ст. 58 Конституції України нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, тому загальні правила прийняття в експлуатацію не можуть поширюватися на приватні житлові будинки з господарськими будівлями та спорудами, які збудовані до 5 серпня 1992 року.
Оскільки, житловий будинок АДРЕСА_1 збудований у період до 1990 року, на земельній ділянці з відповідним цільовим призначенням, ОСОБА_2 , згідно записів у погосподарській книзі, є головою вказаного домосподарства, суд вважає доведеним, що за життя спадкодавець набула право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 .
Враховуючи, вищевикладені докази, а також обставину, що відповідач позов визнав повністю і його задоволення, не суперечить вимогам закону та не порушує права, свободи та інтереси третіх осіб, суд прийшов до висновку, що за позивачем слід визнати в порядку спадкування за заповітом право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, після смерті ОСОБА_2
Щодо вирішення питання про судові витрати, суд виходить з наступного.
Позивачем при зверненні до суду з даним позовом було сплачено судовий збір в сумі 1211 грн 20 коп (а.с.9).
Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Разом з тим, позивачем не заявлялося жодних клопотань про повернення половини сплаченого нею судового збору, у зв'язку з визнанням відповідачем позову.
Доказів понесення будь-яких витрат відповідачем при розгляді даної справи суду надано не було.
Керуючись ст.ст.328, 392, 1216,1223,1268,1269 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 81, 89, 142, 200, 206, 263 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , право власності на 100% житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: Мурованокуриловецька селищна рада Вінницької області, код ЄДРПОУ 04325974, місцезнаходження: вул. Соборна, 45, с-ще Муровані Курилівці Могилів-Подільського району Вінницької області.
Рішення складено 25.11.2025.
Суддя: