125/835/25
3/125/292/2025
Іменем України
14.11.2025 року м. Бар Вінницька область
Суддя Барського районного суду Вінницької області Хитрук В.М. розглянувши матеріали, що надійшли від Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 309900 від 23.04.2025 року, ОСОБА_1 23.04.2025 року о 18 годині 26 хвилин керував ТЗ в стані наркотичного сп'яніння. Дії ОСОБА_1 було кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З висновку медичного огляду ОСОБА_1 № 13 від 23.04.2025 року, проведеного лікарем КНП «Барська міська лікарня» ОСОБА_2 слідує, що 23.04.2025 року о 18 год. 50 хв. ОСОБА_1 перебував у стані наркотичного сп'яніння.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 адвокат Бреславець М.Г. заперечила проти обвинувачення. Подала клопотання про визнання результатів медичного огляду недійсними, про визнання доказів у справі не допустимими, про закриття провадження у справі. Вказала на відсутність об'єктивно підтвердженого факту керування транспортним засобом, порушення вимог до відеофіксації: відсутність безперервного запису та об'єктивності, відсутність належного медичного підтвердження стану сп'яніння та невстановлений заклад охорони здоров'я, відсутність відеозапису з нагрудного або автомобільного відеореєстратора.
Заслухавши захисника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що провадження по справі відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений як Конституцією, так і Законами України.
Статтею 62 Конституції України передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За змістом статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КупАП) адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху. Особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до пункту 2.9 (а) ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з диспозицією частини першої статті 130 КУпАП відповідальності за даною нормою підлягають особи, які керують транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само особи, які керували транспортним засобом та які відмовились від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності суд дійшов до переконання, що наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, не підтверджуються зібраними по справі доказами.
Так, відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків.
Відповідно до частини другої статті 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255цього Кодексу.
Відповідно до ст. 266 КУпАП, Порядку 1103 та Інструкції 1452/735, огляд на стан сп'яніння проводиться на місці зупинки транспортного засобу із використанням технічних засобів або у закладі охорони здоров'я. Наркотичним сп'янінням є психічний стан людини, викликаний вживанням наркотичних засобів. Наведене дає підстави стверджувати те, що для встановлення наявності у особи стану наркотичного сп'яніння, який є однією із складових частин об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП є необхідним встановлення факту знаходження у організмі людини препаратів та речовин, які віднесені до наркотичних засобів, які спричинили у особи стан саме наркотичного сп'яніння. Наведене знайшло своє відображення у Інструкції 1452/735. Так п.п. 7 і 8 Розділу ІІІ Інструкції 1452/735 визначено те, що проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини у ході проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння є обов'язковим. Метою такого лабораторного дослідження є виявлення чи уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння. Аналіз указаної правової норми дає підстави стверджувати про те, що стан наркотичного сп'яніння у особи може бути встановлений виключно за результатами лабораторних досліджень біологічного середовища, перелік об'єктів якого наведений у п.12 і п.13 Розділу ІІІ Інструкції 1452/735.
Як зазначено вище, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 309900 від 23.04.2025 року, ОСОБА_1 23.04.2025 року о 18 годині 26 хвилин керував транспортним засобом ВАЗ державний номерний знак НОМЕР_2 в стані наркотичного сп'яніння.
З висновку медичного огляду ОСОБА_1 № 13 від 23.04.2025 року, проведеного лікарем КНП «Барська міська лікарня» ОСОБА_2 слідує, що 23.04.2025 року о 18 год. 50 хв. ОСОБА_1 перебував у стані наркотичного сп'яніння.
Порядок проведення огляду на стан сп'яніння з метою встановлення стану наркотичного чи алкогольного сп'яніння регламентовано ст. 266 КУпАП та «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», що затверджена спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015 року .
За змістом цих норм та нормативно - правових актів, огляд на стан сп'яніння проводиться шляхом використання технічних засобів та шляхом проведення лабораторних досліджень у медичному закладі медичними працівниками.
Згідно з п. 7 розділу ІІІ Інструкції проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини є обов'язковим.
Згідно з п. 10 розділу ІІІ Інструкції зразки біологічного середовища для лабораторного дослідження відбираються у дві ємності. Вміст однієї ємності використовується для первинного дослідження, вміст другої ємності зберігається протягом 90 днів.
Оскільки висновок КНП «Барська міська лікарня» медичного огляду ОСОБА_1 № 13 від 23.04.2025 року викликає сумнів, а провести судово-хімічну токсикологічну експертизу не має можливості через відсутність зразків біологічного середовища (сечі) ОСОБА_1 , тому вказаний висновок медичного огляду, в розумінні ст. 62 Конституції України, не може бути допустимим доказом у справі.
Відповідно до інструкції по експлуатації Швидкі тести Boson Biotech діагностики in vitro, швидкий тест на виявлення наркотичних речовин/алкоголю у форматі тест-касети для занурення aбo тесткасети для закапування, тут i надалі - Швидкий тест на виявлення наркотичних речовин/алкоголю - це швидкий імунохроматографічний тест для діагностики in vitro. Він призначений для якісного визначення заборонених наркотиків та їх метаболітів у зразках сечі людини. Цей аналіз може бути використаний в пункті надання медичної допомоги.
Цей тест надає лише попередній аналітичний результат. Більш специфічний альтернативний хімічний метод повинен бути проведений для отримання заключного результату. Управління служби лікування наркотичної залежності і психічних розладів (SAMHSA) визначила метод газової хроматографії / мас-спектроскопії (ГХ/МС) переважним підтверджуючим методом.
Цей аналіз призначений для використання тільки зі зразком сечі людини. Позитивний результат тесту свідчить лише про наявність наркотичної речовини/метаболітів та не свідчить про інтоксикацію або її рівень. Є можливість, що технічна або процедурна помилка, чи інші речовини в певних продуктах харчування або лікарських засобах, впливали на тестування та призвели до помилкових результатів. Якщо наркотичну речовину/метаболіт було знайдено у зразку сечі, тест не вказує на частоту вживання наркотичних речовин, а також не розрізнює між зловживанням наркотичними речовинами або вживання певних продуктів харчування чи лікарських засобів.
Швидкий тест на виявлення наркотичних речовин - це якісний тест. Він виявляє наркотичну речовину та її метаболіти в зразку сечі людини при пороговій концентрації та вище. Концентрація наркотичної речовини та її метаболітів не може бути визначена цим тестом. Тест призначений для розрізнення негативного результату від можливого позитивного. Всі позитивні результати повинні бути підтверджені за допомогою альтернативного методу, бажано ГХ/МС.
Отже, в даному випадку, отримавши позитивний результат тесту водія, не було проведено лабораторне дослідження з метою підтвердження наявності наркотичного засобу чи психотропної речовини, як того вимагає Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 р. N 1452/735, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за N 1413/27858.
П. 22 Інструкції передбачено, що висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог ст. 266 КУпАП, вважається недійсним.
За таких обставин, висновок про перебування водія у стані наркотичного сп'яніння, зроблений на підставі швидкого тесту та без проведення обов'язкового підтвердження наявності наркотичного засобу або психотропної речовини шляхом лабораторного дослідження, є недійсним.
Таку правову позицію висловив Київський апеляційний суд у справі №759/17958/24 від 10.02.2025 р.
Такої ж позиції дотримується й Верховний Суд, який у постанові від 24.02.2020 у справі № 823/1022/16 вказав, що правильними є висновки судів попередніх інстанції про те, що результати медичного огляду для встановлення факту алкогольного/наркотичного сп'яніння, вважаються достовірними за умови, що вони були отримані під час медичного обстеження, поєднаного з лабораторними дослідженнями, результати яких зафіксовані в акті та висновку.
Таким чином, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів перебування ОСОБА_1 в стані наркотичного сп'яніння.
Крім того, відповідно п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Правопорушення є закінченим з того моменту, коли транспортний засіб почав рухатись.
Отже, за змістом закону, суб'єктом адміністративного правопорушення за дії, що поставлені у вину ОСОБА_1 може бути лише особа, яка керує транспортним засобом.
У матеріалах адміністративної справи відсутні відеозаписи з нагрудних відеореєстраторів (бодікамер) поліцейських за період до 18:38 23.04.2025, а також відсутнє відео з автомобільного відеореєстратора службового транспортного засобу.
Зокрема, не зафіксовано момент фактичного зупинення транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 ; не зафіксовано можливих ознак сп'яніння ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 12 розділу ІІ Інструкції з організації роботи підрозділів патрульної поліції щодо застосування технічних засобів відеофіксації, затвердженої спільним наказом МВС та Нацполіції № 1395 від 13.11.2015, « Відеофіксація повинна здійснюватися у безперервному режимі з моменту початку спілкування з особою та до завершення взаємодії з нею». Відповідно до вимог п. 9 розділу ІІ Інструкції, «у разі наявності у службовому транспортному засобі відеореєстратора, він має бути увімкнений та здійснювати безперервну фіксацію всіх дій під час патрулювання.»
Відсутність відеозаписів унеможливлює всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи.
Правову позицію з цього питання неодноразово висловлював Верховний Суд, зокрема, в постанові від 20.11.2019 у справі № 607/1264/17 зазначено: «Ненадання або відсутність відеофіксації ключових моментів взаємодії з особою, у тому числі моменту зупинки та ознайомлення з правами, ставить під сумнів достовірність доказів обвинувачення та є підставою для визнання їх недопустимими.»
На виконання постанови Кабінету Міністрів України з метою створення нормативно - правового підґрунтя діяльності патрульної поліції та закладів охорони здоров'я Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 затверджена Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п. 2 Інструкції про порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, що перебувають під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Як встановлено матеріалами справи про адміністративне правопорушення, працівниками поліції не було задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення водієм ОСОБА_1 таких положень ПДР, які б, відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під керуванням останнього.
Частиною 3 статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Цьому обов'язку кореспондується встановлене статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» право водія знати про причини зупинки.
Із матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається, що водій ОСОБА_1 допустив будь-які порушення правил дорожнього руху, за які його слід було зупинити, у зв'язку із чим, всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов'язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Досліджений судом відеозапис не містить порушень водієм ПДР, за які його було зупинено.
Аналогічна правова позиція була викладена у Постановах Вінницького апеляційного суду від 01.04.2024 у справі № 127/33227/23, Чернівецького апеляційного суду від 13 жовтня 2022 року у справі № 718/1824/22, де вказано, що з матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається, що водій допустив будь-які порушення правил дорожнього руху, за які його слід було зупинити, у зв'язку із чим, всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов'язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130КУпАП.
Такі висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15.03.2019 року у справі №686/11314/17.
Згідно з ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
У п. 52 рішення ЄСПЛ від 05.02.2008 року «Романаускас проти Литви» судом констатовано, що національний суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим.
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є, зокрема, повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Викладене дає підстави для обґрунтованих сумнівів у доведеності вини ОСОБА_3 , у вчиненні адміністративного правопорушення, а відповідно до ст. 62 Конституції усі сумніви тлумачаться на користь особи.
Оскільки винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КупАП, поза розумним сумнівом не доведена, а тому справу необхідно закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення в його діях.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 130, 221, 247, 251, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя, -
Адміністративну справу за ч.1 ст. 130 КпАП України стосовно ОСОБА_1 провадженням закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення.
На постанову протягом десяти днів з дня її проголошення може бути подана апеляційна скарга особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, Апеляційному суду Вінницької області.
Суддя: