79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
12.11.2025 Справа № 914/1398/25
м. Львів
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Гараж Сейл», м.Запоріжжя
до відповідача: Акціонерного товариства «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» (Турецька Республіка), що діє в Україні через Представництво «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті», м. Львів
про стягнення 4719403,04 грн заборгованості.
Суддя Олена ЩИГЕЛЬСЬКА
Секретар с/з Надія ВАШКЕВИЧ
Представники сторін:
від позивача: Балика П.О. - представник
від відповідача: Григорчук Н.В. - представник
1. ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.
2. До суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗДР» про забезпечення позову до подання позову у справі №914/1398/25 (вх.1567) у якій заявник просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти Акціонерного товариства «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» (Турецька республіка місцезнаходження: Турецька Республіка, Чанкая/ Анкара, 612 вулиця, квартал Ількбахар; реєстраційний номер в Торговельній палаті м. Анкара 37/1796, дата реєстрації у палаті 20.08.1991; номер державної реєстрації (ідентифікаційний код): 83588), що діє в Україні через представництво «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» (місцезнаходження: 79037, м. Львів, вул. Богдана Хмельницького, 212, корп.2; ідент. код: 26579227), розміщені на його банківських рахунках, в межах суми 6 256 697,68 грн.
3. Ухвалою від 07.05.2025 суд заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗДР» про вжиття заходів забезпечення позову (вх.№1625 від 05.05.2025) задовольнив; вжив заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Акціонерного товариства «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» (Турецька республіка місцезнаходження: Турецька Республіка, Чанкая/ Анкара, 612 вулиця, квартал Ількбахар; реєстраційний номер в Торговельній палаті м. Анкара 37/1796, дата реєстрації у палаті 20.08.1991; номер державної реєстрації (ідентифікаційний код): 83588), що діє в Україні через представництво «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» (місцезнаходження: 79037, м. Львів, вул. Богдана Хмельницького, 212, корп.2; ідент. код: 26579227), розміщені на його банківських рахунках, в межах суми 6 256 697,68 грн. Зазначена ухвала залишена без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 11.06.2025 у даній справі.
4. 13.05.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗДР» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Акціонерного товариства «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» (Турецька Республіка), що діє в Україні через Представництво «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» про стягнення 6256697,68 грн заборгованості.
5. Ухвалою суду від 19.05.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗДР» залишено без руху.
6. Ухвалою суду від 26.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи №914/1398/25 вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 18.06.2025.
7. В підготовчому засіданні 18.06.2025 оголошено перерву до 09.07.2025.
8. З підстав, викладених в ухвалі від 09.07.2025 суд постановив прийняти до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, у подальшому розгляд справи здійснювати із врахуванням цієї заяви; в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі відмовити; в задоволенні клопотання відповідача про скасування заходів забезпечення позову відмовити; в задоволенні клопотання відповідача про застосування заходів зустрічного забезпечення відмовити; строк підготовчого провадження продовжити на 30 днів; відкласти підготовче засідання на 27.08.25.
9. Ухвалою від 09.07.2025 суд скасував заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.05.2025 у справі №914/1398/25, в частині накладення арешту на грошові кошти Акціонерного товариства «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» (Турецька республіка місцезнаходження: Турецька Республіка, Чанкая/ Анкара, 612 вулиця, квартал Ількбахар; реєстраційний номер в Торговельній палаті м. Анкара 37/1796, дата реєстрації у палаті 20.08.1991; номер державної реєстрації (ідентифікаційний код): 83588), що діє в Україні через представництво «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» (місцезнаходження: 79037, м. Львів, вул. Богдана Хмельницького, 212, корп.2; ідент. код: 26579227), розміщені на його банківських рахунках, в межах суми у сумі 1537294,64 грн.
10. Ухвалою суду від 27.08.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.10.2025.
11. З підстав, викладених в ухвалі від 01.10.2025 суд замінив первісного позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗДР» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Гараж Сейл» (69123, м. Запоріжжя, бульвар Будівельників, буд. 7А ЄДРПОУ 46103748) та оголосив перерву в судовому засіданні до 22.10.2025.
12. 20.10.2025 через систему «Електронний Суд» від представника позивача надійшли пояснення по суті спору (вх. № 27866/25).
13. 21.10.2025 через систему «Електронний Суд» від представника позивача надійшли пояснення по суті спору (вх. № 27949/25).
14. 22.10.2025 через систему «Електронний Суд» від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, для надання можливості забезпечити явку уповноваженого представника та висловити свою позицію по справі (вх. № 28059/25).
15. Ухвалою від 22.10.2025 судом повідомлено відповідача про відкладення розгляду справи на 05.11.2025.
16. 22.10.2025 та 04.11.2025 через систему «Електронний Суд» від представника позивача поступили заяви про понесення витрат на правову допомогу (вх.№28126/25 і вх.№29474/25).
17. 05.11.2025 через систему «Електронний Суд» від представника позивача поступили пояснення щодо суті позовних вимог (вх.№29584/25).
18. 05.11.2025 через систему «Електронний Суд» від представника відповідача поступило клопотання про зменшення витрат на правову допомогу (вх.№29548/25).
19. 05.11.2025 через систему «Електронний Суд» від представника відповідача поступило заперечення на пояснення позивача (вх.№29588/25).
20. В судовому засіданні 05.11.2025 суд задовольнив усне клопотання представника позивача для надання можливості представнику позивача ознайомитись з поданими відповідачем клопотаннями та оголосив перерву до 12.11.2025.
21. 11.11.2025 через систему «Електронний Суд» від представника позивача поступили пояснення щодо необґрунтованості заперечень відповідача на позовні вимоги та заяви про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу (вх.№30081/25).
22. В судове засідання 12.11.2025 представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав.
23. Відповідач в судове засідання 12.11.2025 з'явився, позовні вимоги заперечив.
24. Судом встановлено, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, у відповідності до ст. 13 ГПК України, учасникам справи створювались необхідні умови для встановлення
25. В судовому засіданні 12.11.2025 суд ухвалив рішення у справі, проголосивши його вступну та резолютивну частини.
26. АРГУМЕНТИ СТОРІН
27. Аргументи позивача.
28. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 01 грудня 2020 року Акціонерне товариство Акціонерного товариства “Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет Ве Санаї Анонім Ширкеті» (Турецька Республіка), що діє в Україні через Представництво “Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет Ве Санаї Анонім Ширкеті» (Підрядник) та Товариство з обмеженою відповідальністю “ЗДР» (Субпідрядник) уклали Договір субпідряду № ЗП-112/1-01/12/20 про виконання робіт на проекті “Будівництво автотранспортної магістралі через р. Дніпро в м. Запоріжжі» (автомобільна дорога Н-08 Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя (через м. Кременчук) - Маріуполь “Під'їзд до о. Хортиця (автотранспортна магістраль через р. Дніпро в м. Запоріжжя) (І черга будівництва).
29. У цьому позові заявлено до стягнення частину заборгованості у розмірі 2135478,60 грн за Договором субпідряду № ЗП-112/1-01/12/20, з урахуванням прийнятої заяви про зменшення позовних вимог та наданих додаткових пояснень, а також 1 343 832,67 інфляційних втрат та 246 779,42 грн 3% річних нарахованих на зазначену суму боргу.
30. Крім того позивач нарахував 993312,35 грн як сукупності компенсаційних виплат (інфляційні втрати та 3% річних), нарахованих на чотири суми основного боргу, які були стягнуті попередніми рішеннями суду у справах № 914/3550/21; № 914/1573/23; № 914/1299/24; за новий період прострочення, не охоплений цими рішеннями.
31. Відтак, позивач просить суд стягнути з відповідача 4 719 403,04 грн. заборгованості, з якої: 2 135 478,60 грн. сума основного боргу; 2179498,60 грн. інфляційних втрат та 404426,06 грн. 3% річних, а також 151 000,00 грн. витрат на правову допомогу.
32. Аргументи відповідача.
33. У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив суми заявлених до стягнення сум, вказавши, що частина суми заборгованості заявленої до стягнення в даній справі вже заявлена в межах справи №914/939/25.
34. Крім того, зазначив, що відсутність первинної документації унеможливлює встановлення обгрунтованості позовних вимог.
35. Щодо нарахованих інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 993312,37 грн, то відповідач такі вважає документально недоведеними, оскільки не подано доказів на підтвердження оплат, про які стверджує позивач, та, відповідно, обґрунтування періоду нарахування інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань після дат охоплених судовими рішеннями у справах №914/3550/21, №914/1573/23, №914/1299/24, №914/1989/24. Відтак, просить в задоволенні позову в частині стягнення компенсаційних вимог відмовити.
36. Щодо витрат на правову допомогу позивача, то вважає такі витрати необґрунтованими та неспівмірними із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт та просить зменшити розмір витрат позивача на правову допомогу на 90 відсотків.
37. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
38. 01 грудня 2020 року Акціонерне товариство Акціонерного товариства “Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет Ве Санаї Анонім Ширкеті» (Турецька Республіка), що діє в Україні через Представництво “Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет Ве Санаї Анонім Ширкеті» (Підрядник) та Товариство з обмеженою відповідальністю “ЗДР» (Субпідрядник) уклали Договір субпідряду № ЗП-112/1-01/12/20 про виконання робіт на проекті “Будівництво автотранспортної магістралі через р. Дніпро в м. Запоріжжі» (автомобільна дорога Н-08 Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя (через м. Кременчук) - Маріуполь “Під'їзд до о. Хортиця (автотранспортна магістраль через р. Дніпро в м. Запоріжжя) (І черга будівництва).
39. Предметом договору є підготовка робочих креслень металоконструкцій стадії КМД, закупівля сировини, виробництво і виготовлення металоконструкцій, поставка металоконструкцій для елементів прогонових будов, мостів.
40. Відповідно до п.2.1 Договору, Субпідрядник, взявши до уваги і до розгляду дані по Проекту КМ і Будівельний майданчик, виконавши усі необхідні економічні оцінки, приймає на себе всі зобов'язання і ризики по завершенню виконання робіт, всіх поставок, послуг і робіт, забезпечуючи їх готовність для подальшого використання на Будівельному майданчику. Субпідрядник зобов'язаний виконати усі Роботи в терміни, узгоджені Сторонами в Специфікаціях, і за Ціну Договору субпідряду, визначену Сторонами в статті 5 Договору субпідряду “Ціна Договору Субпідряду» за якістю повністю відповідаючи чинному законодавству України, Стандартам, договору субпідряду, Робочій документації (пункт 2.10 Договору).
41. Загальна розрахункова ціна всіх робіт по Договору субпідряду складається із суми всіх специфікацій за Договором. Під ціною робіт мається на увазі: вартість робіт з підготовки Робочих креслень металоконструкцій стадії КМД; забезпечення сировиною і доставка його на виробничий майданчик; вартість сталевих Елементів, в тому числі матеріалів, необхідних для монтажу (такі як болти, шайби, гайки, т.д., шо включає в себе вартість всіх інших робіт, всі витрати, пов'язані з їх виробництвом, транспортуванням і інші витрати, передбачені Договором субпідряду; інспектор від виробника фарби на повний робочий день на заводі на час виконання робіт з фарбування; гарантія на грунт ГФ-021 - не менше 30 днів; інспектори з контролю якості зварювання і з неруйнівного контролю, атестовані відповідно до чинних українських або європейських норм (пунктом 5.1. Договору).
42. Всі платежі за цим Договором здійснюються Підрядником в порядку і строки, встановлені відповідною Специфікацією, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Субпідрядника, вказаний в реквізитах цього Договору (пункт 6.1.3 Договору).
43. До обов'язків підрядника входить у тому числі і прийняття та оплата поставлених сталевих елементів (пункт 9.1 Договору), а у пункті 9.2 передбачено обов'язок оплати виконаних робіт відповідно до Специфікацій.
44. Також у пункті 15.3 Договору (розірвання договору) посеред іншого погоджено, що Субпідрядник погоджується, що не має права вимагати відшкодування будь-яких збитків від Підрядника, за винятком оплати робіт сталевих Елементів, виконаних до моменту розірвання.
45. Як встановлено рішенням Господарського суду Львівської області від 18.03.2024 у справі № 914/1573/23, на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар за видатковими накладними, наявними у матеріалах справи №914/1573/25.
46. В раніше ухвалених рішеннях (рішенні господарського суду Львівської області від 15.06.2022 року у справі № 914/3550/21; рішенні господарського суду Львівської області від 18.03.2024 року у справі № 914/1573/23; рішенні господарського суду Львівської області від 09.01.2025 року у справі № 914/1299/24; рішенні господарського суду Львівської області від 28.01.2025 року у справі № 914/1989/24; рішенні господарського суду Львівської області від 08.04.2025 року по справі № 914/350/25, рішенні господарського суду Львівської області від 08.04.2025 року по справі № 914/939/25) встановлено, що станом на 25.08.2025 рік заборгованість відповідача перед ТзОВ «ЗДР» становить 15 458 196, 55грн.
47. За зазначеними вище рішеннями було стягнуті наступні суми основного боргу: у справі № 914/3550/21 була стягнута сума основного боргу за Договором субпідряду в розмірі 1 118 041, 50 грн. (15 458 196,55 грн. - 1 118 041,50 грн. = 14 340 155 грн.); у справі № 914/1573/23 була стягнута сума основного боргу за Договором субпідряду в розмірі 1 712 806, 31 грн. (14 340 155 грн. - 1 712 806, 31 грн. = 12 627 348, 60 грн.); у справі № 914/1299/24 була стягнута сума основного боргу за Договором субпідряду в розмірі 2 729 870 грн. (12 627 348, 60 грн. - 2 729 870 грн. = 9 897 478, 60 грн.); у справі № 914/1989/24 була стягнута сума основного боргу за Договором субпідряду в розмірі 800 000 грн. (9 897 478,60 грн. - 800 000 грн. = 9 097 478, 60 грн.); у справі № 914/350/25 була стягнута сума основного боргу за Договором субпідряду в розмірі 1 700 000 грн. (9 097 478, 60 грн. - 1 700 000 грн. = 7 397 478, 60 грн.); у справі № 914/939/25 була стягнута сума основного боргу за Договором субпідряду в розмірі 5 262 000 грн. (7 397 478,60 грн. - 5262000 грн. = 2 135 478,60 грн.).
48. Таким чином, станом на момент ухвалення рішення нестягнута сума основного боргу за Договором субпідряду № ЗП-112/1-01/12/20 від 01.12.2020 становить 2 135 478,60 грн.
49. Крім того позивачем на суму основного боргу 2 135 478, 60 грн. було нараховано за період з 01.09.2021 року по 08.07.2025 року 3% річних та інфляційні втрати.
50. Згідно розрахунку за зазначений період прострочення грошового зобов'язання 1407 днів, 2 135 478,60 грн останосума боргу) + 1 343 832,67 грн (інфляційне збільшення) + 246 779,42 грн (3% річних) = 3 726 090,69 грн.
51. Крім того позивач нарахував 993312,35 грн як сукупності компенсаційних виплат (інфляційні втрати та 3% річних), нарахованих на чотири суми основного боргу, які були стягнуті попередніми рішеннями суду, за новий період прострочення, не охоплений цими рішеннями, а саме:
- на суму основного боргу 1 118 041,50 грн. (який стягнуто у справі №914/3550/21) нараховані інфляційні втрати та 3% річних за новий період прострочення - з 15.02.2022 року до 15.02.2023 року. У попередньому рішенні компенсаційні виплати були стягнуті лише до 14.02.2022 року. Сума компенсації за цей період становить 324 081,89 грн. (290448,75 грн інфляційних втрат і 33633,14 грн 3% річних);
- на суму основного боргу 1 712 806,31 грн. (який стягнуто у справі №914/1573/23) нараховані інфляційні втрати та 3% річних за новий період прострочення - з 28.09.2023 року до 15.04.2024 року. У попередньому рішенні компенсаційні виплати були стягнуті лише до 27.09.2023 року. Сума компенсації за цей період становить 83 786,39 грн. (55530,66 грн інфляційних втрат і 28255,73 грн 3% річних);
- на суму основного боргу 2 729 870,00 грн. (який стягнуто у справі №914/1299/24) нараховані інфляційні втрати та 3% річних за новий період прострочення - з 13.06.2024 року до 13.01.2025 року. У попередньому рішенні компенсаційні виплати були стягнуті лише до 12.06.2024 року. Сума компенсації за цей період становить 495 157,38 грн. (413180,36 грн інфляційних втрат і 81977,02 грн 3% річних);
- на суму основного боргу 800 000,00 грн. (який стягнуто у справі №914/1989/24) нараховані інфляційні втрати та 3% річних за новий період прострочення - з 31.07.2024 року до 25.02.2025 року. У попередньому рішенні компенсаційні виплати були стягнуті лише до 30.07.2024 року. Сума компенсації за цей період становить 90 286,71 грн. (76506,16 грн інфляційних втрат і 13780,55 грн 3% річних.).
52. 30.09.2025 року між ТзОВ «ЗДР» (Первісний Кредитор, Сторона 1) та ТзОВ «Гараж Сейл» (Новий Кредитор, Сторона 2) укладено Договір про відступлення прав вимоги. Відповідно до умов цього Договору, ТзОВ «ЗДР» відступило ТОВ «Гараж Сейл» належні ТзОВ «ЗДР», як кредитору, права вимоги до Акціонерного товариства ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ, що діє в Україні через Представництво ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ» щодо отримання (стягнення) суми заборгованості за Договором субпідряду №ЗП-112/1-01/12/20 у розмірі 4719403 (чотири мільйони сімсот дев'ятнадцять тисяч чотириста три) гривні 04 коп, з яких: 2135478,60 грн основного боргу, 1343832,67 грн інфляційного збільшення, 246779,42 грн 3% річних, 993 312,35 грн інфляційного збільшення та 3% річних, нарахованих на інші суми основного боргу, стягнуті в інших справах: №914/3550/21, №914/1573/23, №914/1299/24, №914/1989/24, за період , який у тих справах не заявлявся, до фактичної сплати цих сум.
53. Ухвалою від 01.10.2025 суд замінив первісного позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗДР» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Гараж Сейл» (69123, м. Запоріжжя, бульвар Будівельників, буд. 7А ЄДРПОУ 46103748) Замінити первісного позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗДР» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Гараж Сейл» (69123, м. Запоріжжя, бульвар Будівельників, буд. 7А ЄДРПОУ 46103748).
54. Відтак, позивач просить у даній справі стягнути з відповідача, згідно поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог 4 719 403,04 грн. заборгованості, з яких: 2 135 478,60 грн. сума основного боргу; 2179498,60 грн. інфляційних втрат та 404426,06 грн. 3% річних.
55. ОЦІНКА СУДУ.
56. За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
57. Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
58. Частина перша статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
59. При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
60. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
61. Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
62. Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
63. Згідно з статтею 839 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.
64. Судом з'ясовано, що підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір субпідряду № ЗП-112/1-01/12/20 про виконання робіт на проекті Будівництво автотранспортної магістралі через р. Дніпро в м. Запоріжжі (автомобільна дорога Н-08 Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя (через м. Кременчук) Маріуполь Під'їзд до о. Хортиця (автотранспортна магістраль через р. Дніпро в м. Запоріжжя) (І черга будівництва) від 01.12.2020.
65. За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України).
66. Відповідно до ст.839 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.
67. Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
68. Умовами укладеного між сторонами договору передбачено обов'язки субпідрядника виконати передбачені роботи, а також здійснити поставку металевих елементів підряднику. При цьому, також передбачено окремо обов'язок підрядника прийняти і оплатити вартість поставлених металевих елементів субпідрядником та обов'язок прийняти і оплатити виконані субпідрядником роботи.
69. Договір укладений між сторонами є змішаний та містить елементи договору поставки та підряду, оскільки передбачає умови, зокрема про поставку металоконструкцій субпідрядником та обов'язок підрядника прийняти та оплатити сталеві елементи окремо від прийняття і оплати виконаних робіт.
70. Згідно п.4.3 договору передбачено, що кожна одиниця устаткування, сталевих елементів, сировини стає власністю замовника в будь-який з нищенаведених моментів, в залежності від того, який з них настав раніше, без прав вимоги або інших обтяжень, серед яких зазначено і момент доставки на будівельний майданчик.
71. Позовні вимоги обґрунтовані, зокрема, підписаними сторонами видатковими накладними, специфікаціями до видаткових накладних та товарно-транспортними накладними, складання яких є характерним для виконання договорів поставки.
72. У справах № 914/3550/21, № 914/1573/23, № 914/1299/24; № 914/1989/24; № 914/350/25; № 914/939/25, рішення в яких набрали законної сили , встановлені обставини, які мають безпосереднє значення при вирішенні даного спору, стосуються того самого договору субпідряду № ЗП-112/1-01/12/20.
73. Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
74. За зазначеними вище рішеннями було стягнуті суми основного боргу, таким чином, станом момент ухвалення рішення і даній справі нестягнута сума основного боргу за Договором субпідряду становить 2 135 789,60 грн.
75. З урахуванням зменшення розміру позовних вимог у справі №914/3198/25, заявлено до стягнення частину основного боргу у даній справі у сумі 2135789,60 грн, яка доведена матеріалами справи та фактичними обставинами у справі.
76. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
77. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (ч. 3 ст. 512 ЦК України).
78. Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема купівля-продаж, дарування, факторинг.
79. Згідно з ч. 1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
80. Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Воно відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
81. Частиною 1 ст. 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
82. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18 зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
83. Згідно договору від 30.09.2025 року про відступлення прав вимоги ТзОВ «ЗДР» відступило ТОВ «Гараж Сейл» належні ТзОВ «ЗДР», як кредитору, права вимоги до Акціонерного товариства ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ, що діє в Україні через Представництво ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ» щодо отримання (стягнення) суми заборгованості за Договором субпідряду №ЗП-112/1-01/12/20 у розмірі 4719403 (чотири мільйони сімсот дев'ятнадцять тисяч чотириста три) гривні 04 коп.
84. Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що дослідженні в ході судового розгляду, доказів повної сплати основного боргу за договором субпідряду № ЗП-112/1-01/12/20 від 01.12.2020 суду не представлено.
85. У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
86. Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
87. Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
88. Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
89. Враховуючи вищенаведені обставини, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу за договором субпідряду № ЗП-112/1-01/12/20 від 01.12.2020 (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) в розмірі 2135789,60 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
90. Щодо позовних вимог про стягнення 1 343 832,67 грн інфляційних втрат і 246 779,42 грн 3% річних суд зазначає таке.
91. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
92. Суд, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат у розмірі 1343832,67 грн та 246 779,42 грн 3% річних, які обраховувались від простроченої суми основного боргу 2135478,60 грн, яка підлягала сплаті за період з 01.09.2021 року по 08.07.2025 року, прийшов до висновку, що такий розрахунок проведено правильно, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні втрати в сумі 1343832,67грн. та 3% річних в сумі 246 779,42 грн.
93. Щодо позовних вимог про стягнення 993312,35 грн інфляційних втрат та 3 % річних нарахованих на чотири суми основного боргу, які були стягнуті попередніми рішеннями суду у справах № 914/3550/21; № 914/1573/23; № 914/1299/24, №914/1989/24.
94. Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.
95. Виходячи із положень статті 625 Цивільного кодексу України наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
96. При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.
97. Отже, наявність судового рішення про стягнення основної заборгованості не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
98. Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін вказаного договору та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
99. Отже, наявність судового рішення не свідчить про припинення зобов'язання, а тому наявність судового рішення про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права отримати передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України суми. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
100. Відтак, у розумінні положень ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу України позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
101. Як вбачається з матеріалів справи рішенням суду від 15.06.2022 у справі №914/3550/21 було стягнуто суму основного боргу у розмірі 1 118 041,50 грн, а також інфляційні втрати та 3% річних за період до 14.02.2022. Оплата сум заборгованості за вказаним судовим рішенням відбулось після 15.02.2023.
102. Суд, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 290 448,75 грн інфляційних втрат та 33633,14 грн 3% річних на суму заборгованості 1 118 041,50 грн за період з 15.02.2022 по 15.02.2023, прийшов до висновку, що такий розрахунок проведено правильно, відтак вимоги в цій частині підлягають до задоволення.
103. Як вбачається з матеріалів справи рішенням суду від 18.03.2024 у справі №914/1573/23 було стягнуто суму основного боргу у розмірі 1 712 806,31 грн, а також інфляційні втрати та 3% річних за період до 27.09.2023. Оплата сум заборгованості за вказаним судовим рішенням відбулось після 15.04.2024.
104. Суд, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 55 530,66 грн інфляційних втрат та 28255,73 грн 3% річних на суму заборгованості 1 712 806,31 грн за період з 28.09.2023 по 15.04.2024, прийшов до висновку, що такий розрахунок проведено правильно, відтак вимоги в цій частині підлягають до задоволення.
105. Крім того, рішенням суду від 09.01.2025 у справі №914/1299/24 було стягнуто суму основного боргу у розмірі 2 729 870,00 грн, а також інфляційні втрати та 3% річних за період до 12.06.2024. Оплата сум заборгованості за вказаним судовим рішенням відбулось після 30.01.2025.
106. Суд, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 413180,36 грн інфляційних втрат та 81977,02 грн 3% річних на суму заборгованості 2 729 870,00 грн за період з 12.05.2024 по 12.05.2025, прийшов до висновку, що такий розрахунок проведено правильно, відтак вимоги в цій частині підлягають до задоволення.
107. Крім того, рішенням суду від 28.01.2025 у справі №914/1989/24 було стягнуто суму основного боргу у розмірі 800000,00 грн, а також інфляційні втрати та 3% річних за період до 30.07.2024. Оплата сум заборгованості за вказаним судовим рішенням відбулось після 24.02.2025.
108. Суд, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 76506,16 грн інфляційних втрат та 13780,55 грн 3% річних на суму заборгованості 800000,00 грн за період з 31.07.2024 по 25.02.2025, прийшов до висновку, що такий розрахунок проведено правильно, відтак вимоги в цій частині підлягають до задоволення.
109. Щодо заперечень відповідача стосовно того, що позивач не довів суду коли відповідач погасив суми основного боргу за іншими рішеннями суду, то суд критично ставиться до даних тверджень, оскільки стверджуючи про неправильність такого розрахунку позивача, відповідачем не подано власного контррозрахунку та не надано доказів погашення основного боргу у період за який нараховуються компенсаційні витрати позивачем.
110. Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
111. У відповідності з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
112. Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
113. Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
114. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).
115. У відповідності до ч.ч. 1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
116. Враховуючи те, що позивачем подано достатньо об'єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, які відповідачем не спростовані і визнані обґрунтованими, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в розмірі 4 719 403,04 грн., з яких: 2 135 478,60 грн. сума основного боргу; 2179498,60 грн. інфляційних втрат та 404426,06 грн. 3% річних.
117. СУДОВІ ВИТРАТИ.
118. Згідно з п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
119. Відповідно до ст. 4 Закон України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
120. Згідно з пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір", ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
121. Статтею 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 3028 гривень.
122. Згідно з ч.3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
123. В даному випадку, за подання до господарського суду через систему «Електронний суд» позову майнового характеру (про стягнення заборгованості у розмірі 6256697,68 грн) позивач сплатив судовий збір у розмірі 75080,37 грн.
124. Як зазначено вище, судом прийнято до розгляду заяву про зменшення розміру позовних вимог та розглянуто позовні вимоги в межах нової ціни позову в розмірі 4719403,04 грн.
125. Також, судом ураховано, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
126. Отже, враховуючи задоволення позову з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 56632,84 грн пропорційно до задоволених позовних вимог.
127. Суд звертає увагу позивача на положення п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», де зазначено сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
128. Щодо витрат позивача на правову допомогу суд зазначає таке.
129. Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
130. Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 126 ГПК України, для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
131. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
132. Відповідно до ч. 3 ст. 124 ГПК України, попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
133. Як вбачається з матеріалів справи з метою захисту власних інтересів в тому числі й суді, ТОВ «ЗДР» (первісний позивач) уклав з адвокатом Балика Павлом Олександровичем договір про надання правової допомоги від 12.09.2022 р.
134. 10 травня 2025 р. між ТОВ «ЗДР» (первісним позивачем) та адвокатом Балика П.О. була укладена додаткова угода до Договору.
135. За умовами п.2.2 додаткової угоди позивач та адвокат Балика П.О. погодили, що витрати на правову допомогу у цій справі є наступними: складання позовної заяви, заяви по суті - 7000 грн, складання заяви про забезпечення позову до подання позову - 4000 грн, складання заяв, клопотань, заперечень з процесуальних питань, пояснень (за один документ) - 2000 грн, у участь у судовому засіданні в суді 1-ї інстанції за одне засідання в якому взяв участь адвокат (без врахування витраченого часу) - 6000 грн.
136. Крім того, сторони у п.2.1 додаткової угоди погодили , що у разі задоволення судом позовних вимог клієнта на суму більш ніж 2000000 грн у справі, в якій інтереси клієнта , як позивача представляв адвокат, Клієнт виплачує адвокату 100000 грн.
137. Адвокатом Баликою П.О. була складена заява про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви, та ця заява про вжиття заходів забезпечення була задоволена судом. Позовна заява була складена адвокатом Балика П.О. У позовній заяві був зазначений попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат.
138. 30.09.2025 року між ТОВ «ЗДР» (Первісний кредитор, Сторона 1) та ТОВ «ГАРАЖ СЕЙЛ» (Новий кредитор, Сторона 2) був укладений Договір про відступлення прав вимоги. Відповідно до умов цього Договору (п. 1.1., п. 2.1.), ТОВ «ЗДР» відступило (передало) ТОВ «ГАРАЖ СЕЙЛ» належні ТОВ «ЗДР» Права вимоги до АТ «ОНУР…» щодо отримання (стягнення) Загальної суми заборгованості у розмірі 4 719 403 (чотири мільйони сімсот дев'ятнадцять тисяч чотириста три) гривні 04 коп., які заявлені до стягнення у справі № 914/1398/25.
139. 30 вересня 2025 року між ТОВ «ГАРАЖ СЕЙЛ» та адвокатом Баликою П.О. був укладений Договір про надання правової допомоги. Також, 30 вересня 2025 року між ТОВ «ГАРАЖ СЕЙЛ» та адвокатом Баликою П.О. була укладена Додаткова угода, якою сторони визначили ціну послуг.
140. Ухвалою Господарського суду Львівської області від « 01» жовтня 2025 року у справі № 914/1398/25 первісного позивача - ТОВ «ЗДР» було замінено на його правонаступника - ТОВ «ГАРАЖ СЕЙЛ».
141. Після заміни позивача у справі № 914/1398/25 до Договору про відступлення прав вимоги від 30 вересня 2025 року була укладена Додаткова угода від 02 жовтня 2025 року, у пункті 2.1. якої зазначене наступне: «Пункт 1.1. Розділу 1 «ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ» Договору доповнюється новим абзацом такого змісту: «Крім того, Сторона 1 відступає (передає) Стороні 2, а Сторона 2 приймає права вимоги щодо отримання (стягнення) суми витрат на правову допомогу, надану адвокатом Баликою Павлом Олександровичем по справі № 914/1398/25 до моменту заміни позивача у цій справі.». 2.2. Сторони домовились, що відступлення прав вимоги, зазначених у п. 2.1. цієї Додаткової угоди, здійснюється на тих самих умовах щодо Ціни Договору, строків та порядку її перерахування, що визначені у Розділі 3 Договору.»
142. Відповідно до Звіту про виконання доручення 03.11.2025 року було надано наступний перелік послуг:
- участь у шести судових засіданнях у справі (18.06.2025, 09.07.2025, 27.08.2025, 01.10.2025, 22.10.2025 та у засіданні, яке мало відбутися 05.11.2025 по 6000 грн кожне.
143. - складення документів в господарській справі: Заява про вжиття заходів забезпечення позову, подана до позовної заяви - 4000 грн; позовна заява - 7000 грн; заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі , скасування заходів забезпечення та застосування зустрічного забезпечення - 2000 грн; пояснення (подана 21.10.2025) - 2000 грн.
144. - за домовленістю сторін, у разі задоволення судом позовних вимог клієнта на суму більш ніж 2000000 грн у справі, в якій інтереси клієнта , як позивача представляв адвокат, Клієнт виплачує адвокату 100000 грн
145. Всього згідно звіту: 151000,00 грн.
146. В силу дії п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
147. Розмір витрат на оплату послуг адвоката, у відповідності до ч. 4 ст. 126 ГПК України, має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
148. Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 звертає увагу на те, що відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
149. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
150. Згідно з п. 4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
151. Пунктом 9 ч.1 ст. 1 вказаного Закону визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
152. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
153. Відповідно до ст.19 цього Закону, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
154. У ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
155. Як вказує Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини (п. 28 Постанови).
156. Суд також звертає увагу на те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Зазначене узгоджується з позицією Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, наведеною в постанові від 03.10.19р. у справі № 922/445/19.
157. Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
158. Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
159. З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.
160. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
161. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
162. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (пункти 130 - 134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).
163. Відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
164. Як зазначалося вище, позивач щодо стягнення витрат на правову допомогу заперечує, суму 151000,00 грн вважає необґрунтованим, неспівмірним із складністю виконаних адвокатом позивача конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт
165. Так, зокрема, відповідач зазначає, що з документів, які фіксують господарські правовідносини адвоката та клієнта не вбачається конкретних розмірів витрат на правову допомогу саме в справі №914/1398/25, а лише узагальнюється , яку суму адвокат бере в цілому за вирішення справ клієнта про стягнення заборгованості за договором субпідряду.
166. Зазначає, що в межах даного договору субпідряду позивачем було заявлено позови в межах справ №914/1299/24 та №914/1989/24. Позовні заяви та додатки в межах цих справ є аналогічні тим, які були подані у даній справі, відмінність лише в оспорюваній сумі.
167. Крім того, на переконання відповідача, час на підготовку адвоката не відповідає складності та ціні позову, а також позивачем завищено вартість участі адвоката в судових засіданнях беручи до уваги їх тривалість.
168. Відтак, відповідач просить зменшити витрати на правову допомогу позивача на 90 відсотків.
169. Суд зазначає, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.5-7, ч.9 ст.129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
170. У такому випадку суд, керуючись ч.5-7, ч.9 ст.129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу витрат повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
171. За висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладено в пунктах 33-34, 37 додаткової постанови від 07.07.2021 у справі №910/12876/19, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.
172. Також відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);
173. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);
174. Суд зобов'язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).
175. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір обґрунтованим.
176. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).
177. У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
178. Верховний Суд у постанові від 30.01.2023 у справі №910/7032/17 акцентує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
179. Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.
180. З приводу витрат у розмірі 100000 грн, обумовлених між позивачем та адвокатом, як свого роду «гонорар успіху» у разі задоволення судом позовних вимог клієнта на суму більш ніж 2000000 грн у справі, в якій інтереси клієнта , як позивача представляв адвокат, то з цього приводу суд зазначає, що за ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення "гонорару успіху" є розумність заявлених витрат, тобто обґрунтування розміру заявленої суми, а стягнення такої суми має співвідноситися із виконаною роботою щодо представництва інтересів у суді та досягнення обумовленого між сторонами успішного результату.
181. Погоджений додатковий "гонорар успіху" є домовленістю клієнта і адвоката, а тому безумовно не підтверджує обсяг наданих послуг і виконаних робіт, як і не може свідчити про критерій реальності адвокатських витрат, щодо встановлення їхньої дійсності та необхідності саме в розмірі гонорару успіху зазначеного заявником. (аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 30.09.2025 у справі №910/2461/24).
182. Так, проаналізувавши подані позивачем докази на понесення витрат на професійну правничу допомогу, беручи до уваги предмет спору, кількість документів, що знаходиться у матеріалах справи, складність цієї справи, поведінку сторін, зміст та об'єм наданих документів, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої фактичності та неминучості) та розумності їх розміру, пропорційності до предмета спору та обсягу наданих послуг, суд дійшов висновку, що витрати відповідача на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню позивачу частково в сумі 100000,00 грн.
183. Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Керуючись ст. ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 233-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства “ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ» (Турецька Республіка), що діє в Україні через Представництво “ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ» (79037, м. Львів, вул. Богдана Хмельницького, будинок 212, корпус 2, код ЄДРПОУ 26579227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гараж Сейл» (69123, м. Запоріжжя, бульвар Будівельників, будинок 7А, код ЄДРПОУ 46103748) 4719403,04 грн заборгованості, 56632,84 грн судового збору та 100000,00 грн. витрат на правову допомогу.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили в порядку ст. 327 ГПК України.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 24.11.2025.
Суддя Щигельська О.І.