26.11.2025 Справа№914/3578/25
Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Коссака С.М., розглянувши матеріали заяви: Приватного підприємства «Вікнотерм»
про забезпечення прозову
у справі №914/3578/25
за позовом: Приватне підприємство «Вікнотерм»
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Комфорт Львів»
про стягнення 11 828 774,92 грн.
Без виклику учасників справи
Приватне підприємство «Вікнотерм» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Комфорт Львів» про стягнення 11 828 774,92 грн. у зв'язку з невиконанням і неналежним виконанням умов Договору № ВФ1208-01 від 12.08.2025 року.
Разом з позовом подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Сіті Комфорт Львів", які знаходяться на всіх рахунках Відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Сіті Комфорт Львів", у межах суми позову 11 828 774,92 грн.
Розглянувши заяву про забезпечення позову (вх.№5010/25 від 24.11.2025 року), дослідивши надані докази, суд дійшов висновку про її задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно п. 1 ч. 1 ст.137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Таким чином, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Обставинами, що підтверджують необхідність застосування заходів забезпечення позову заявник зазначає про те, що невжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу, може утруднити чи зробити неможливим ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою (правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 14.08.2023 у справі №904/1329/23, від 11.07.2023 у справі №917/322/23 та ін.).
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову (правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 01.05.2023 у справі № 914/257/23, від 06.03.2023 у справі № 916/2239/22).
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Також суд бере до уваги, що можливість відповідача у будь-який момент розпорядитися наявними на його рахунках грошовими коштами є беззаперечною, а тому таке розпорядження в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За вказаних умов вимога про надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Така правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17 виснувала, що гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.
Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті забезпечити подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. При цьому, обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21.
Під забезпеченням позову у даному випадку слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. При цьому забезпечення позову має бути спрямоване проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Суд погоджується з доводами заявника про необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Сіті Комфорт Львів", які знаходяться на рахунках в банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Сіті Комфорт Львів" у межах суми позову 11 828 774,92.
Предметом позовних вимог є грошова сума у розмір 11 828 774,92. Ця сума боргу виникла з договірних відносин, які склалися між позивачем та відповідачем на підставі невиконання укладеного між сторонами договору №ВФ1208-01 від 12.08.2025 року. Без забезпечення позову існує ризик, що відповідач може спробувати уникнути виконання, наприклад, шляхом переоформлення активів чи їх приховування, що ускладнить стягнення. Також, заявник наводить ряд судових рішень, у яких відповідач виступає боржником:
2.1) Рішення Господарського суду Львівської області від 10.09.2025 року у справі №914/2112/25, де суд ухвалив: «Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Комфорт Львів" (79033, Львівська обл., місто Львів, вул. Шевченка Т., будинок 62, офіс 3, ідентифікаційний код юридичної особи 45071129) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ц-Бетон" (79040, Львівська обл., місто Львів, вулиця Конюшинна, будинок 19, ідентифікаційний код 43388906) 229 755, 00 грн основного боргу, 6 244, 30 грн пені, 57 438, 75 грн штрафу та 3 521, 26 грн в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.».
2.2) Згідно ухвали Господарського суду Львівської області від 28.04.2025 р. у справі № 914/460/25 було затверджено мирову угоду за умовами якої: «Відповідач визнає свої зобов'язання по сплаті основної суми боргу перед позивачем, що є предметом спору у справі № 914/460/25, яка становить 1 681 568,99 грн, а також 164 251,67 грн. суму інфляційних збитків, 38 284,00 грн 3% річних, 84 078,40 грн та пеню та 29 522,75 грн.
Наявність судових процесів, де відповідач виступає боржником, вказує на систематичну неспроможність або небажання виконувати зобов'язання. Також згідно даних реєстру виконавчих проваджень відповідача перебував у статусі боржника за такими провадженнями: ВП 78154238 від 21.05.2025 року; ВП 77962778 від 01.05.2025 року.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідачів про стягнення коштів. Отже, позивач звернувся до суду з позовною вимогою майнового характеру.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним (п.24 постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03 березня 2023 року у справі №905/448/22).
Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21 дійшов висновку про необхідність відступити від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 ГПК України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, викладених у низці постанов Верховного Суду. Подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
За умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення коштів, суд доходить висновку про доцільність накладення арешту на майно відповідача саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів (постанова Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 березня 2023 року у справі №№ 905/448/22).
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03 березня 2023 року у справі №905/448/22 у п.31,32 у п.31 дійшов висновку, що за умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення 23 238 041,19 грн. доцільно було накласти арешт на майно відповідача саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів.
Оцінивши наявні у справі обставини, враховуючи правові позиції Верховного Суду, сформовані у низці постанов, наведених вище, з метою єдності судової практики, враховуючи характер спору та предмет позову в справі, суд доходить висновку про задоволення заяви про забезпечення позову та накласти арешт на рахунки та майно відповідача у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів.
Керуючись ст.ст.86, 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Приватного підприємства «Вікнотерм» про вжиття заходів забезпечення позову (вх.№5010/25) задоволити.
2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, розміщені на банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Комфорт Львів» та майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Сіті Комфорт Львів», в межах суми 11 828 774,92 грн. до набрання рішенням у справі №914/3578/25 законної сили.
Стягувачем за цією ухвалою є: Приватне підприємство «Вікнотерм» (81135, Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Зубра, вул. Лісна 50А, секція Е, прим. 230, код ЄДРПОУ 35382522)
Боржником за цією ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіті Комфорт Львів» (79033, м. Львів, вул. Т. Шевченка, буд. 62, офіс 3, код ЄДРПОУ 45071129)
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.
Текст ухвали складено та підписано 26.11.2025 року.
Суддя Коссак С.М.