79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
24.11.2025 Справа № 914/3106/25
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрі-Маркет-Проф», м. Київ,
до відповідача: Приватного підприємства «Аеромакс-монтаж», м. Львів
про стягнення 15 303, 38 грн
Суддя Манюк П.Т.
За участю секретаря Амбіцької І.О.
Представники учасників справи:
від позивача: Мезенцев Олексій Олександрович- представник;
від відповідачів: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фрі-Маркет-Проф» звернулось в Господарський суд Львівської області з позовом до Приватного підприємства «Аеромакс-монтаж» про стягнення 15 303, 38 грн збитків, річних та інфляційних, завданих порушенням строків реєстрації податкових накладних.
Ухвалою суду від 09.10.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та судове засідання призначено на 03.11.2025.
Ухвалою від 03.11.2025 судове засідання відкладено на 24.11.2025.
У судове засідання, яке відбулося 24.11.2025, представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав викладених у позовній заяві.
У судове засідання 24.11.2025 представник відповідача повторно не з'явився, причин неявки не повідомив, поштові конверти з ухвалами суду, скеровані на адресу відповідача повернуті з відміткою “за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до приписів п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 24.11.2025 справу розглянуто по суті, оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Позиція позивача.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фрі-Маркет-Проф» (надалі позивач, замовник) звернулось в Господарський суд Львівської області з позовом до Приватного підприємства «Аеромакс-монтаж» (надалі відповідач, виконавець) про стягнення 15 303, 38 грн збитків, річних та інфляційних, завданих порушенням строків реєстрації податкових накладних.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки і монтажу систем вентиляції і кондиціювання від 21.09.2022 № 0921/3 (надалі договір).
На виконання умов договору товариством з обмеженою відповідальністю «Фрі-Маркет-Проф» перераховано на рахунок відповідача авансові кошти у розмірі 68 369, 60 грн у тому числі ПДВ 11 394, 93 грн згідно з платіжною інструкцією від 20.10.2022 № 122.
Як стверджує позивач, за наслідками господарської операції відповідач не здійснив реєстрацію податкових накладних, тому позивач не мав можливості одержати право на податковий кредит з ПДВ, відтак відповідач залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції (позивачем) за наслідки невчинення цих дій.
Зазначені обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 11 394, 93 грн збитків завданих порушенням обов'язку реєстрації податкових накладних. Також позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 985, 27 грн та інфляційні втрати у розмірі 2 923, 18 грн.
Позиція відповідача.
Представник відповідача в судові засідання не з'явився, відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду по суті позову не представив, позовні вимоги не заперечив, доказів сплати нарахованих збитків не надав.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позовні вимоги слід задоволити, виходячи із таких мотивів.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частинами першою та другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Судом встановлено, що 21.09.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фрі-Маркет-Проф» та Приватним підприємством «Аеромакс-монтаж» було укладено договір поставки і монтажу систем вентиляції і кондиціювання № 0921/3.
Відповідно до п. 1.1 договору виконавець зобов'язується поставити замовнику обладнання системи кондиціювання та здійснити його монтаж за адресою: м. Київ, проспект Правди, 47, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити це замовлення згідно з умовами цього договору.
Згідно з п. 2.1 договору, ціна договору становить 85 462, 00 грн, а відповідно до пункту 2.3 договору замовник сплачує виконавцю аванс в сумі 68 369, 60 грн протягом 5 банківських днів з моменту підписання цього договору.
Пунктом 3.1 договору встановлено, що виконавець розпочинає виконання замовлення, передбаченого цим договором, не пізніше 5 робочих днів з моменту здійснення замовником платежу згідно з п. 2.3 договору.
Договором у пункті 4.1. зазначено, що датою прийняття замовником виконаних виконавцем робіт є дата підписання сторонами відповідних актів виконаних робіт.
На виконання пункту 2.3. договору, позивачем було здійснено оплату авансового платежу у розмірі 68 369, 60 грн у тому числі ПДВ (20%) 11 394, 93 грн , що підтверджується платіжною інструкцією від 20.10.2022 № 122.
Згідно з актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № РнАМ-нт1212-5 від 13.01.2023, підписаним сторонами, виконавцем були проведені роботи на загальну суму 71 961, 96 грн.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач не виконав обов'язку щодо реєстрації електронних податкових накладних, що позбавило можливості позивача отримати податковий кредит з ПДВ на загальну суму 11 394, 93 грн.
Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування збитків (п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Підставою для відшкодування збитків відповідно до частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України є порушення зобов'язання.
Належним способом захисту для позивача може бути звернення до контрагента з позовом про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення контрагентом за договором обов'язку щодо складення та реєстрації податкових накладних. Відповідний правовий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2019 у справі № 909/1568/18.
Відповідно до ст. 14 ПК України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу (п.п. 14.1.178.); податкове зобов'язання (для цілей розділу V цього Кодексу) - загальна сума податку на додану вартість, зокрема, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді (п.п. 14.1. 156-1 ).
Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
За змістом пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Згідно з п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
В абзацах 14, 15, 16 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України зазначено, що реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
Таким чином, Податковий кодекс України встановлює для платника податку чіткі строки протягом яких мають бути зареєстровані податкові накладні. Обов'язком платника податку є не лише скласти та подати на реєстрацію, а саме зареєструвати податкові накладні в порядку та строки визначені ПК України.
Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг згідно з приписами норми пункту 187.1 cтатті 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів.
При цьому, оскільки щодо відповідних господарських операцій, у розумінні податкового законодавства, ПП «Аеромакс-монтаж» є продавцем, то на нього покладається обов'язок складання та реєстрації податкових накладних відповідно до вимог ПК України.
Суд зазначає, що відповідачем податкову накладну, після отримання від позивача авансового платежу, складено 20.10.2022, отже з врахуванням вищезазначених вимог податкового законодавства України граничним терміном її реєстрації було 18.11.2022 року. Зазначена податкова накладна не зареєстрована й протягом 365 календарних днів, періоду, протягом якого позивач мав визначене законом право включити до податкового кредиту відповідну суму ПДВ.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
Судом встановлено що ПП «Аеромакс-монтаж» не виконало належним чином своїх зобов'язань щодо реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, відтак зазначене є підставою для стягнення з ПП «Аеромакс-монтаж» суми збитків позивача у розмірі, що дорівнює розміру податкового кредиту з ПДВта становить суму 11 394, 93 грн.
Щодо заявлених позивачем 3 % річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.
Відповідно до 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 зазначеної постанови Пленуму).
Позивачем при поданні позовної заяви заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 985, 27 грн та інфляційні втрати в розмірі 2 923, 18 грн. Суд, перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, вважає, що вони розраховані вірно, відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Стаття 79 ГПК України визначає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, відшкодування витрат позивача на оплату судового збору покладається на відповідача повністю.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Аеромакс-монтаж» (79017, м. Львів, вул. Водогінна, 2, офіс 619, код ЄДРПОУ 36462303) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фрі-Маркет Проф» (04053, м. Київ, вул. Смирнова-Ласточкіна, 3/5, код ЄДРПОУ 38887805) суму в розмірі 18 331, 38 грн з яких:
- 11 394, 93 грн - збитків;
- 2 923, 18 грн - інфляційних втрат;
- 985, 27 грн - 3 % річних;
-3 028, 00 грн - судового збору.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено 26 листопада 2025 року.
Суддя Манюк П.Т.