вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"12" листопада 2025 р. м. Київ Справа № 911/1763/25
Господарський суд Київської області у складі судді Мальованої Л.Я. за участю секретаря судового засідання Ройляну В.К. розглянувши справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Машгідропривод", м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скло-М", Київська обл., м. Біла Церква
про стягнення 151 875 грн. 48 коп.
Представники сторін:
позивача - Сердюк Т.М.
відповідача - Телющенко П.П.
Обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Машгідропривод» звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Скло-М» про стягнення заборгованості у розмірі 151 875,48 грн., з яких: 56 266,29 грн. заборгованості за договором про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна, 16 850,79 грн. інфляційні втрати, 14 968,37 грн. 10% річних від простроченої суми, 55 350,09 грн. пеня та 8 439,94 грн штраф 15%.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконував належним чином грошові зобов'язання за договором про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна, що належить до державної власності, та надання комунальних послуг за договором №47-04/21 від 05 квітня 2021 року.
21.07.2025 року представником відповідача через систему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує в повному обсязі, вважає їх необгрунтованими, а також зазначає, що з позовної заяви неможливо зрозуміти, підстави виникнення заборгованості.
Зокрема вказує на те, що відсутні будь-які докази які б підтверджували викладені в позовній заяві обставини та виникнення заборгованості.
Пунктом 2.1. договору № 47-04/21 від 05.04.2021 року зазначено, що ціна договору складається із суми виставлених рахунків орендодавця та визначається розрахунком щомісячних платежів (кошторисом витрат) за обслуговування та ремонт будівлі, комунальні та інші послуги орендодавця.
Відповідно до пункту 2.2. договору розмір щомісячної плати за відшкодування витрат на утримання орендованого майна встановлюється в залежності від фактичних витрат теплової енергії/природного газу (розраховується пропорційно займаній площі), холодної води (згідно норм водопостачання, водовідведення), електроенергії (згідно розрахунків) та інших витрат орендодавця пов'язаних з наданням вищевказаних послуг та утримання майна (включаючи оплату податків та інших зборів і обов'язкових платежів відповідно до вимог законодавства України).
Пунктом 3.1. договору встановлено, що орендар зобов'язаний наперед сплачувати до 10 числа поточного місяця компенсацію за послуги передбачені п. 1 договору у розмірі 90% від попередньої суми оплати за минулий місяць, за винятком відшкодування оплати за електроенергію, що окремо регулюється п. 3.2. цього договору, а також провести остаточний розрахунок за попередній місяць на підставі рахунків, виставлених орендодавцем на протязі трьох днів шляхом перерахування коштів у безготівковій формі на поточний рахунок або касу орендодавця. Днем внесення орендодавцем плати за відшкодування витрат вважається день зарахування всієї суми відшкодування, належної до щомісячної сплати на банківський рахунок або касу орендодавця.
Відповідно до пункту 4.3. договору уповноважені представники сторін, зобов'язуються не пізніше ніж до 10 (десятого) числа, наступного за звітним місяцем належним чином оформити акт прийому-передачі наданих послуг. Зобов'язання по складанню актів прийому-передачі наданих послуг покладається на орендодавця.
Таким чином належним доказом виникнення заборгованості за договором № 47-04/21 є підписаний між сторонам акт прийому-передачі наданих послуг в якому зафіксовано період, обсяг та вартість наданих послуг.
Строк оплати наданих послуг становить 3-дні з дати виставлення відповідного рахунку, однак таких рахунків та актів прийому-передачі матеріали справи не містять.
29.07.2025 року представником позивача через систему «Електронний суд» подано відповідь на відзив, в якому позивач зазначає, що 05.04.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СКЛО-М» та Державним підприємством «Білоцерківський завод «Еталон» був укладений договір № 47/21 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності.
Крім того, 05 квітня 2021 року між відповідачем та ДП «Білоцерківський завод «Еталон» було укладено договір про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна, що належить до державної власності та надання комунальних послуг орендарю №47-64/21. |
Відповідно до п. 1.1. договору, орендодавець зобов'язується у порядку та на умовах передбачених цим договором, забезпечити утримання (охорона, вивіз сміття, ремонт, інше) та можливість користування комунальними послугами (електропостачання, теплопостачання, водопостачання та водовідведення) державного майна за адресою: м. Біла Церква, Київська область, вул. Сухоярська, 16 (будівля Б-1 (гараж) кімната №120-92,5 м.кв, кімната 210-18 кв.м., загальна площа - 110,5 кв.м.), а орендар зобов'язується відшкодувати вартість за фактично спожитий обсяг комунальних послуг згідно діючих тарифів на дату розрахунку та відшкодувати всі витрати орендодавця, пов'язані з утриманням та наданням послуг вищевказаного майна, згідно складеного орендодавцем розрахунку споживання орендарем зазначених послуг з виставленими орендодавцю до оплати рахунків у порядку, передбаченому п. 3 цього договору.
Відповідно до оборотно-сальдової відомості по рахунку 361 за 2025 рік заборгованість відповідача за договором складає - 56 266,29 грн.
Ухвалою суду від 06.08.2025 року закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до розгляду по суті.
02.10.2025 року представником позивача через систему «Електронний суд» подано клопотання про долучення доказів, в якому позивач просить суд визнати поважними причини неподання позивачем доказів у встановлений строк та встановити додатковий строк для подання доказів та просив долучити до матеріалів справи наступні докази: 1) акт приймання-передачі об'єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу державного підприємства «Білоцерківський завод «ЕТАЛОН» за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Сухоярська, 16 від 21.04.2023 року; 2) витяг з Державного реєстру речових прав; 3) наказ Державного підприємства «Білоцерківський завод «ЕТАЛОН» №03 від 24.02.2025 про проведення інвентаризації та акт інвентаризації розрахунків з покупцями, постачальниками та іншими дебіторами і кредиторами від 26.02.2025; 4) акт про пожежу від 06.06.2025; 5) витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Обґрунтовуючи поважність неподання вказаних доказів разом з позовною заявою, позивач посилався на те, що: подання раніше цих доказів було унеможливлено оскільки вказані докази знаходились у сейфі, який в свою чергу знаходився в заблокованому після пожежі орендованому ТОВ «Машгідрпривод» приміщенні за адресою: вул. Тураша, 20 м. Дрогобич, Дрогобицький район, Львівська область, що підтверджується актом про пожежу та витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, копії яких додано до клопотання.
20.10.2025 року представником позивача через систему «Електронний суд» подано клопотання про долучення доказів, в якому позивач просив суд визнати поважними причини неподання позивачем доказів у встановлений строк та встановити додатковий строк для подання доказів та просив долучити до матеріалів справи наступні докази: акт №00000598 здачі-прийняття робіт (надання послуг); акт надання послуг №2 від 31 січня 2022; акт надання послуг №26 від 31 січня 2022; акт надання послуг №4 від 28 лютого 2022; акт надання послуг №27 від 28 лютого 2022; акт надання послуг №6 від 31 березня 2022; акт надання послуг №28 від 31 березня 2022; акт надання послуг №8 від 30 квітня 2022; акт надання послуг №29 від 30 квітня 2022; акт надання послуг №10 від 31 травня 2022; акт надання послуг №30 від 31 травня 2022; договір оренди нежитлових приміщень від 05.09.2022; витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань; акт про пожежу від 06.06.2025.
Обґрунтовуючи поважність неподання вказаних доказів разом з позовною заявою, позивач посилався на те, що подання раніше цих доказів було унеможливлено оскільки вищевказані документи були передані керуючій припиненням Шатній Л.В. вже після подання позову до суду, остання поклала їх до сейфу, який знаходиться в орендованому ТОВ «Машгідропривод» приміщенні за адресою: вул. Тураша, 20 м. Дрогобич, Львівська область. В даному приміщенні сталася пожежа, що підтверджується актом про пожежу. Сейф де знаходились вищевказані докази було заблоковано через вищевказані обставини та пожежу і тільки у жовтні 2025 позивач зміг їх дістати з сейфу.
Представник відповідача в судовому засіданні 10.10.2025 року заперечував проти задоволення вказаного клопотання, посилаючись на те, що позовна заява була подана до суду 26.05.2025 року, а пожежа сталася 06.06.2025 року, тобто вже після подачі позову до суду, відсутні будь-які акти приймання-передачі, які б підтверджували викладені у клопотанні обставини та факт передачі керуючому припинення ДП «Білоцерківський завод «Еталон» доданих до клопотання документів вже після звернення позивача до суду. Також зазначив, що згідно наказу Фонду державного майна України № 254 від 17.02.2025 року всі документи які стосуються діяльності ДП «Білоцерківський завод «Еталон» мали бути передані керуючій припиненням протягом 7 робочих днів з дати ознайомлення з вказаним наказом, приймання-передача документів має бути здійснена за актом приймання-передачі, однак такого акту приймання-передачі позивачем не надано, що ставить під сумнів викладені в клопотанні обставини на які посилається представник позивача як на підставу поновлення строку подання доказів, просив суд відмовити у задоволенні вказаного клопотання.
В судовому засіданні 12.11.2025 року судом відхилено клопотання представника позивача про долучення доказів від 02.10.2025 року та від 20.10.2025 року, через подання їх з пропуском строків, визначених ст. 80 ГПК України.
Приймаючи рішення про відхилення клопотань позивача про долучення доказів суд виходив з наступного:
За змістом частини восьмої статті 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Наведені положення передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом додаткових доказів, як «винятковість випадку» та «причини, що об'єктивно не залежать від особи», і тягар їх доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2025 у справі №907/882/22).
Наслідки пропуску процесуальних строків визначені статтею 118 ГПК України, відповідно до якої право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
У частині першій статті 119 ГПК України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відтак пропущений учасником процесуальний строк може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли ГПК України встановлює неможливість такого поновлення. Водночас питання щодо встановлення поважності чи неповажності причин пропуску процесуального строку належить до повноважень суду (дивись пункти 55-63 постанови Верховного Суду від 22.07.2025 у справі №910/1128/23).
Відмовляючи у задоволенні клопотань про приєднання доказів, суд виходив з того, що вказані клопотання подані з порушенням строку встановленого статтею 80 ГПК України та наведені в клопотаннях причини не подання доказів у встановлений ст. 80 ГПК України не є такими, що об'єктивно перешкоджали позивачу виконати свій об зв'язок щодо подання доказів разом з позовною заявою.
В судових засіданнях оголошувалась перерва з 10.09.2025 по 10.10.2025 з 10.10.2025 по 12.11.2025 .
За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів та системи “EasyCon».
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні просив суд відмовити в позові.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
05 квітня 2021 року між відповідачем та Державним підприємством «Білоцерківський завод «ЕТАЛОН» було укладено договір № 47/21 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності.
Також 05 квітня 2021 року між відповідачем та ДП «Білоцерківський завод «ЕТАЛОН» було укладено договір про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна, що належить до державної власності, та надання комунальних послуг орендарю №47-04/21.
Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець зобов'язується у порядку та на умовах передбачених цим договором, забезпечити утримання (охорона, вивіз сміття, ремонт, інше) та можливість користування комунальними послугами (електропостачання, теплопостачання, водопостачання та водовідведення) державного майна за адресою: м. Біла Церква, Київської області, вул. Сухоярська, 16 (будівля Б-1 (гараж) кімната №12- 92,5 кв.м., кімната 210- 18,0 кв.м., загальна площа - 110,5 кв.м.), а відповідач зобов'язується відшкодувати вартість за фактично спожитий обсяг комунальних послуг згідно діючих тарифів на дату розрахунку та відшкодувати всі витрати орендодавця пов'язані з утриманням та наданням послуг вищевказаного майна, згідно складеного орендодавцем розрахунку споживання відповідачем зазначених послуг згідно з виставленими орендодавцю до сплати рахунків у порядку, передбаченому в п. 3 цього договору.
Відповідно пункту 1.2. договору встановлено, що відповідач користується державним окремим індивідуально визначеним майном площею 110,5 кв.м. на підставі договору оренди №47/21 від 05 квітня 2021 року, укладеним між відповідачем та орендодавцем.
Пунктом 2.1. договору встановлено, що ціна договору складається із суми виставлених рахунків орендодавця, та визначається розрахунком щомісячних платежів (кошторисом витрат) за обслуговування та ремонт будівлі, комунальні та інші послуги орендодавця.
Розмір щомісячної плати за відшкодування витрат на утримання орендованого майна встановлюється в залежності від фактичних витрат теплової енергії/природного газу (розраховується пропорційно займаній площі), холодної води (згідно норм водопостачання, водовідведення), електроенергії (згідно розрахунків) та інших витрат орендодавця пов'язаних з наданням вищевказаних послуг та утриманням майна (включаючи оплату податків та інших зборів і обов'язкових платежів відповідно до вимог законодавства України (п. 2.2. договору).
Відповідно до пункту 3.1. відповідач зобов'язаний наперед сплачувати до 10 числа поточного місяця компенсацію за послуги передбачені п. 1 договору у розмірі 90% від попередньої суми оплати за минулий місяць, за винятком відшкодування оплати за електроенергію, що окремо регулюється п. 3.2. цього договору, а також провести остаточний розрахунок за попередній місяць на підставі рахунків, виставлених орендодавцем на протязі трьох днів шляхом перерахування коштів у безготівковій формі на поточний рахунок або касу орендодавця. Днем внесення відповідачем плати за відшкодування витрат вважається день зарахування всієї суми відшкодування, належної до щомісячної сплати, на банківський рахунок або касу орендодавця.
Згідно пункту 3.5. договору оплата відшкодування витрат, пов'язаних з орендою майна, здійснюється орендарем шляхом перерахування коштів у безготівковій формі на розрахунковий рахунок орендодавця або готівковими коштами через касу орендодавця щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця, на підставі та на умовах цього договору.
Відповідно до пункту 4.1. договору, орендодавець забезпечує утримання орендованого майна протягом строку дії даного договору з урахуванням укладених ним договорів з постачальником комунальних послуг.
Згідно пункту 4.3. договору вбачається, що уповноважені представники сторін зобов'язуються не пізніше ніж до 10 (десятого) числа, наступного за звітним місяцем належним чином оформити акт прийому-передачі наданих послуг. Зобов'язаня по складанню актів прийому-передачі наданих послуг покладається на орендодавця.
Проаналізувавши вказані положення договору №47-04/21 від 05 квітня 2021 року суд приходить до висновку, що належним доказом виникнення заборгованості за договором є підписаний між сторонам акт прийому-передачі наданих послуг в якому зафіксовано період, обсяг та вартість наданих послуг.
Строк оплати наданих послуг становить 3 дні з дати виставлення відповідного рахунку (п. 3.1. договору), однак таких рахунків матеріали справи не містять.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що з наданих позивачем доказів неможливо встановити ні обсяги ні розмір наданих послуг відповідно до умов договору.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу У країни передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Статтями 76-79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що докази, які подаються сторонами повинні бути належними, допустимими, достовірними та вірогідними.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на вищевикладене, суд, дослідивши обставини справи і наявні у ній докази, вважає, що позивачем не доведено належними засобами доказування у розумінні положень статей 76-79, 91 Господарського процесуального кодексу України позовні вимоги в частині наявності заборгованості за договором про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна, що належить до державної власності та надання комунальних послуг орендарю №47- 04/21 від 05 квітня 2021 року.
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 56 266,29 грн. за договором про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна, що належить до державної власності та надання комунальних послуг орендарю №47-04/21 від 05 квітня 2021 року, задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 16 850,79 грн. інфляційних втрат, 14 968,37 грн. 10% річних, 55 350,09 грн. пені та 8 439,94 грн. 15% штрафу, то у їх задоволенні суд також відмовляє, оскільки вони є похідними позовними вимогами від первісної вимоги про стягнення заборгованості за договором, тобто їх задоволення залежить від задоволення основної позовної вимоги.
Враховуючи вищевикладене, вимоги є необгрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Судові витрати відповідно до статті 123 ГПК України складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи на професійну правничу допомогу та інших витрат, що пов'язані з вчиненням сторонами необхідних процесуальних дій. За змістом статті 129 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки у задоволені позову відмолено, то витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу покладаються судом на позивача повністю.
Згідно приписів частини 4 статті 11 ГПК України, що кореспондуються за змістом зі статтею Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд вказує, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 73-92, 129, 236, 238 ГПК України, суд
В позові відмовити повністю.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення підписано 26.11.2025 року.
Суддя Л.Я. Мальована