ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.11.2025Справа № 910/1550/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., розглянувши заяву приватного підприємства «Вестхім» про відвід судді у справі
за позовом приватного підприємства «Вестхім»
до Фонду державного майна України
Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Тернопільській та Чернівецькій областях
товариства з обмеженою відповідальністю «Стройуком»
про спонукання виконати певні дії,
Представники:
не викликались
Приватне підприємство «Вестхім» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Фонду державного майна України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Тернопільській та Чернівецькій областях та товариства з обмеженою відповідальністю «Стройуком» у якому просить:
- визнати недійсними результати електронного аукціону №SPE001-UA-20240901-11878 щодо продажу об'єкту малої приватизації - єдиний майновий комплекс державного підприємства «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод», які оформлені 26.09.2024 року протоколом про результати електронного аукціону №SPE001-UA-20240901-11878 та затверджені наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільських областях № 275 від « 07» жовтня 2024 року, та протокол про результати електронного аукціону №SPE001-UA-20240901-11878 та затверджений наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільських областях № 304 від « 30» жовтня 2024 року;
- визнати незаконним та скасувати наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільських областях № 275 від « 07» жовтня 2024 року «Про затвердження протоколу про результати електронного аукціону №SPE001-UA-20240901-11878 з продажу об'єкту малої приватизації - єдиного майнового комплексу державного підприємства «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод» за адресою: Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Хриплинська, 11, та наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільських областях № 304 від « 30» жовтня 2024 року «Про затвердження протоколу про результати електронного аукціону №SPE001-UA-20240901-11878 з продажу об'єкту малої приватизації - єдиного майнового комплексу державного підприємства «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод» за адресою: Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Хриплинська, 11;
- визнати рішення Фонду державного майна України про включення об'єкта речового права до переліку об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, серія та номер 10-6213837, виданий 21.05.2024 недійсним;
- скасувати технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки державної власності площею 19,7949 га (кадастровий номер 2610100000:14:001:0028) ДП «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод» для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України на території: вул. Хриплинська, 11, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 57298861 від 25.03.2021 року, державний реєстратор Цалин Юлія Василівна, Загвіздянська сільська рада, на підставі розпорядження серія та номер 26, виданий 02.02.2021 щодо земельної ділянки площею 14,3641 га кадастровий номер 261010000:14:001:0255;
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 56959301 від 05.03.2021, приватний нотаріус Павлінський Віталій Данилович, Івано-Франківський міський нотаріальний округ.
Господарський суд міста Києва своєю ухвалою від 17.02.2025 повернув позовну заяву приватному підприємству «Вестхім».
Північний апеляційний господарський суд (постанова від 29.09.2025) скасував ухвалу місцевого суду та передав справу № 910/1550/25 до Господарського суду міста Києва для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Господарський суд міста Києва своєю ухвалою від 27.10.2025 залишив без руху позовну заяву.
Позивач усунув недоліки позовної заяви.
03.11.2025 Господарський суд міста Києва (суддя Грєхова О.А.) відкрив провадження у справі, постановив розглядати справу за правилами загального позовного провадження.
21.11.2025 представник позивача подав заяву про відвід судді Грєхової О.А. від розгляду справи № 910/1550/25.
Заява обґрунтована тим, що суд ухвалою від 17.02.2025, яка була скасована апеляційною інстанцією, повернув позовну заяву, що може свідчити про втрату неупередженого погляду суду та недотримання принципу правової визначеності.
Суд (суддя Грєхова О.А.) своєю ухвалою від 24.11.2025 визнав відвід судді необґрунтованим та передав справу до апарату Господарського суду міста Києва для визначення судді для вирішення питання відводу.
Автоматизована система документообігу суду визначила головуючого суддю (суддю-доповідача) Ковтуна С.А.
Суд, ознайомившись з заявою про відвід судді Грєхової О.А. від розгляду справи №910/1550/25, дійшов висновку про відмову у задоволенні цієї заяви з огляду на таке.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За приписами ст. 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях (далі - Суд), що стосуються її тлумачення і застосування.
Водночас ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.
Згідно з Європейською Хартією «Про закон «Про статус суддів» судді при виконанні своїх обов'язків повинні бути доступними та виявляти повагу по відношенню до осіб, які до них звертаються; повинні турбуватися про підтримання високого рівня компетентності, необхідного рівня вирішення справ в кожному конкретному випадку, оскільки від рішень судді залежить гарантія прав особи.
Відповідно до п. 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, передбачено, що незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: «Ніхто не може бути суддею у власній справі». Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
Одночасно ст. 15 Кодексу суддівської етики також визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді.
Відповідно до Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006, які схвалено Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 № 2006/23, незалежність судових органів є передумовою забезпечення правопорядку та основною гарантією справедливого вирішення справи в суді. Отже, суддя має відстоювати та втілювати в життя принцип незалежності судових органів в його індивідуальному та колективному аспектах.
Пунктом 1.1 Бангалорських принципів поведінки суддів передбачено, що суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від стороннього впливу, спонукання, тиску, загроз чи втручання, прямого чи опосередкованого, що здійснюється з будь-якої сторони та з будь-якою метою. Одночасно, вказаними Принципами унормовано, що об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.
Згідно з пунктами 2.1, 2.2 Бангалорських принципів поведінки суддів при виконанні своїх обов'язків суддя вільний від будь-яких схильностей, упередженості чи забобонів. Поведінка судді в процесі засідання та за стінами суду має сприяти підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі до об'єктивності суддів та судових органів.
Водночас суд зазначає, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів), у зв'язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов'язані з прийняттям суддями рішень з інших справ.
Безумовно, фактор довіри до суду є одним з найголовніших критеріїв, забезпечення та створення умов існування якого є завданням суду. Таке завдання реалізується зі сторони суду як змістом його процесуальних рішень, так і порядком вчинення процесуальних дій.
Припущення у необ'єктивності судді, як суб'єктивна сторона довіри, повинно бути наслідком певних вчинків судді. Такі вчинки складають об'єктивну характеристику довіри, тобто є проявом зовнішніх ознак, що формують внутрішнє переконання. Переконання повинно бути наслідком саме дій судді. В інакшому випадку відсутність об'єктивно підтверджених вчинків суду не дає підстави вважати, що сумніви у об'єктивності суду є реальними, а не вигаданими.
При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у Рішенні від 09.11.2006 в справі «Білуха проти України» (Заява № 33949/02), згідно з якою стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
Суд вважає, що будь-яких доказів (в контексті викладених обставин), які свідчать про упередженість або необ'єктивність судді Грєхової О.А. та можуть бути підставою для його відводу, не надано.
Оскільки об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків, зміст процесуальних рішень та процесуальні дії судді, незважаючи на незгоду з ними, не повинні ставити під сумнів фактор довіри до суду. Отже, сторона, висловлюючи своє припущення у необ'єктивності судді як своє певне переконання, зобов'язана навести реальні, а не вигадані сумніви.
Заявник не наводить даних про таку поведінку судді Грєхової О.А., яка би свідчила про сформований висновок щодо відповідних доказів та обставин відводу.
На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 35, 38, 39, 234 ГПК України, суд
Відмовити у задоволенні заяви приватного підприємства «Вестхім» про відвід судді Грєхової О.А.
Ухвала набрала законної сили 25.11.2025 та оскарженню не підлягає.
Суддя С. А. Ковтун