ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.11.2025Справа № 910/2781/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства "Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Сервіс 1"
про стягнення 67219,95 грн.
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання)
Акціонерне товариство "Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Сервіс 1" про стягнення за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 20.09.2016 № 452/16-ЕН основного боргу в сумі 41 645,08 грн., 8 659,89 грн. пені, 3 426,31 грн. трьох процентів річних та 13 488,67 грн. інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2025 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.
12.03.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Дана ухвала суду доставлена відповідачу в його електронний кабінет, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи. Разом із цим, у визначений судом строк відзив на позовну заяву відповідачем не подано.
За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
20.09.2016 між позивачем (орендодавець) та відповідачем (споживач) укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 452/16-ЕН, за умовами пункту 1.1 якого цей договір розроблений згідно з чинним законодавством України, укладається на основі Договору оренди чи лізингу та опитувального листа (додаток № 1), заповненого споживачем. Виконавець забезпечує споживача: електричною енергією, тепловою енергією, питною водою, забезпечує водовідведення, а також проводить (за необхідністю) монтажні, налагоджувальні та інші роботи в орендованому чи взятому в лізинг приміщенні, а споживач зобов'язується отримати послуги та відшкодувати виконавцю витрати, пов'язані з наданням послуг згідно умов, викладених в цьому договорі.
Відповідно до пункту 2.4.1 Договору споживач зобов'язався сплачувати за платіжними вимогами (рахунками) за використані енергоносії або виконані роботи (при їх наявності), не пізніше останнього числа поточного місяця на підставі рахунку Виконавця.
Пунктом 3.5. Договору визначено, що за кожен місяць Виконавець розраховує обсяг та вартість відшкодування використаних енергоносіїв, а у разі надання додаткових робіт - надає акт виконаних послуг. Акти та платіжні вимоги (рахунки) Споживач зобов'язаний отримати у Виконавця до 15 числа розрахункового місяця і впродовж одного дня повинен належним чином оформити Акти (підписати уповноваженою особою, поставити печатку), та повернути один оформлений примірник акту Виконавцю. У разі відсутності (впродовж 3 днів з дня отримання) мотивованих письмових заперечень по рахунку використаних енергоносіїв, і акту надання додаткових робіт документи вважаються прийнятими Споживачем, а енергоносії надані в повному обсязі та належним чином.
Цей договір набуває чинності з дня його підписання та укладається на термін дії договору оренди, лізингу або іншого виду користування приміщенням та обладнанням (пункту 5.1 Договору).
Згідно з пунктом 5.3 Договору останній вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією зі сторін про його припинення.
На виконання умов Договору позивачем виставлені наступні акти та рахунки відповідачу: Акт № 1696 від 31.12.2021 за грудень 2021 на суму 18 632,67 грн; - Акт № 92 від 31.01.2022 за січень 2022 на суму 14 271,43 грн; - Акт № 240 від 28.02.2022 за лютий 2022 на суму 18 569,68 грн; - Акт № 536 від 29.04.2022 за квітень 2022 на суму 1 550,20 грн; - Рахунок на оплату № 5276 від 31.12.2021 на суму 18 632,67 грн; - Рахунок на оплату № 539 від 31.01.2022 на суму 14 271,43 грн; - Рахунок на оплату № 1013 від 28.02.2022 на суму 18 569,68 грн; - Рахунок на оплату № 1203 від 29.04.2022 на суму 1 550,20 грн.
Однак, відповідач сплатив за надані послуги частково, що підтверджується платіжним дорученням № 660 від 27.01.2022 на суму 11 047,92 грн., заборгувавши 41 645,08 грн.
У зв'язку з цим, відповідачу направлено претензію №2023-29-03/1252/094 від 29.03.2023 щодо сплати заборгованості, яка залишена без відповіді.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що на виконання умов договору від 20.09.2016 № 452/16-ЕН позивачем надано послуги на суму 53023,98 грн., з якої відповідачем сплачено 11 047,92 грн., тобто залишок боргу складає 41 645,08 грн.
Доказів надання зауважень щодо наданих послуг або вмотивованої відмови від їх прийняття до матеріалів справи не надано.
При цьому, матеріали справи доказів припинення користування відповідачем орендованим нерухомим майном у спірний період грудень 2021 року - квітень 2022 року не містять, повідомлення від відповідача щодо припинення дії договору від 20.09.2016 № 452/16-ЕН у порядку пункту 5.3 вказаного договору також відсутні.
Ураховуючи викладене, оскільки сума боргу відповідача в розмірі 41 645,08 грн. підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, у зв'язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача нараховану на суму боргу 41645,08 грн. за період із 01.06.2022 до 31.10.2022 пеню в сумі 8 659,89 грн., а також нараховані за період із 01.06.2022 до 26.02.2025 три проценти річних у сумі 3 426,31 грн. та 13 488,67 грн. інфляційних втрат за період червень 2022 року - січень 2024 року.
Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).
Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно зі статтями 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Відповідно до пункту 4.4.3 договору в разі несплати платежів відповідно до п.2.4.1 Договору, Споживач несе відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання такого платежу. Нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання, не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано та нараховується за весь час існування боргу.
Отже, сторонами в договорі передбачено нарахування пені за весь період прострочення, без обмеження, визначеного частиною 6 статті 232 ГК України.
Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд
Позовні вимоги Акціонерного товариства "Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування" задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Сервіс 1" (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 16, оф. 9; ідентифікаційний код 38619506) на користь Акціонерного товариства "Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування" (04050, м. Київ, вул. Іллєнка Юрія, 2/10; ідентифікаційний код 14307699) 41 645 (сорок одну тисячу шістсот сорок п'ять) грн. 08 коп. основного боргу, 8 659 (вісім тисяч шістсот п'ятдесят дев'ять) грн. 89 коп. пені, 3 426 (три тисячі чотириста двадцять шість) грн. 31 коп. трьох процентів річних, 13 488 (тринадцять тисяч чотириста вісімдесят вісім) грн. 67 коп. інфляційних втрат, а також 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя К.В. Полякова