ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.11.2025Справа № 910/8345/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), дослідивши питання про закриття провадження та матеріали справи
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ"
до Посольства Республіки Ірак в Україні,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Міністерство закордонних справ України,
про стягнення 187 435,64 грн,
До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з додатковою відповідальністю "ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ" (далі - позивач, Товариство) з позовом до Посольства Республіки Ірак в Україні (далі - відповідач, Посольство) про стягнення грошових коштів у розмірі 187 435,64 грн, з яких: 147 947,56 грн - сума боргу, 31 450,27 грн - інфляційне збільшення, 8 037,81 грн - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач має виплатити позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням) у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, що сталась 02.12.2022 у місті Києві на площі Печерській між транспортними засобами MERCEDES-BENZ, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1, та TOYOTA YARIS, д.н.з. НОМЕР_2 .
Ухвалою суду від 08.07.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання), встановлено сторонам строки для вчинення учасникам справи реєстраційних дій.
31.07.2025 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить суд закрити провадження у справі № 910/8345/25 за позовом Товариства до Посольства про стягнення грошових коштів у сумі 187 435,64 грн.
Крім того, 31.07.2025 від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у даній справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Міністерства закордонних справ України (далі - третя особа, МЗС України).
Ухвалою суду від 01.08.2025 залучено Міністерство до участі у справі як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
04.08.2025 від відповідача надійшло клопотання, в якому Посольство просило суд надати доступ до матеріалів справи № 910/8345/25 у електронному вигляді.
05.08.2025 від Посольства надійшла заява про долучення доказів надсилання на адресу третьої особи документів.
05.08.2025 від Товариства надійшло клопотання про долучення доказів надсилання на адресу третьої особи документів.
21.08.2025 від третьої особи надійшли письмові пояснення, в яких МЗС України вказало про те, що судовий імунітет іноземної держави означає непідсудність її суду іншої держави.
Розглянувши надані документи та матеріали, дослідивши подане Посольством клопотання про закриття провадження у справі, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі, виходячи з такого.
Позивач звернувся до суду з позовом до Посольства та мотивував підсудність цієї справи таким:
«Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 року № 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Зі змісту наведених норм права можна зробити висновок про те, що страховик, який виплатив страхове відшкодування, має право самостійно обирати спосіб захисту порушеного права, зокрема право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страховиком відшкодування (постанова ВСУ від 23.12.2015 у справі № 6-2587цс15).
Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача».
У свою чергу, Посольство у відзиві вказало про наявність судового імунітету та просило суд закрити провадження у справі.
Крім того, позицію щодо наявності судового імунітету визначило МЗС України у письмових поясненнях.
Враховуючи, що відповідачем у цій справі Товариство вказало Посольство, суд зазначає, що порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов'язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, встановлює Закон України "Про міжнародне приватне право", який застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом.
Статтею 79 «Судовий імунітет» Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що пред'явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.
Акредитовані в Україні дипломатичні представники іноземних держав та інші особи, зазначені у відповідних законах України і міжнародних договорах України, підлягають юрисдикції судів України лише в межах, що визначаються принципами та нормами міжнародного права або міжнародними договорами України.
Міжнародні організації підлягають юрисдикції судів України у межах, визначених міжнародними договорами України або законами України.
У тих випадках, коли в порушення норм міжнародного права Україні, її майну або представникам в іноземній державі не забезпечується такий же судовий імунітет, який згідно з частинами першою та другою цієї статті забезпечується іноземним державам, їх майну та представникам в Україні, Кабінетом Міністрів України може бути вжито до цієї держави, її майна відповідних заходів, дозволених міжнародним правом, якщо тільки заходів дипломатичного характеру не достатньо для врегулювання наслідків зазначеного порушення норм міжнародного права.
Таким чином, Закон України "Про міжнародне приватне право" встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів цієї держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави, зокрема в якості відповідача.
Найважливішою ознакою для держави є суверенітет, оскільки саме суверенітет становить основну відправну засаду для її правосуб'єктності. Суверенітет держави має вияв у двох сферах: внутрішній та зовнішній. У зовнішній сфері суверенітет означає незалежність, самостійність і непідпорядкованість держави іншим державам.
У міжнародному приватному праві під імунітетом розуміють непідлеглість однієї держави законодавству та юрисдикції іншої. Імунітет ґрунтується на суверенітеті держав, їх рівності та означає, що жодна з них не може здійснювати свою владу над іншою державою, її органами, майном. Це принцип вилучення держави та її органів з-під юрисдикції іншої держави. Судовий імунітет полягає в непідсудності держави без її згоди судам іншої держави.
Таким чином, бути відповідачем в судах іншої держави кожна суверенна держава може тільки з її явно вираженої або мовчазної згоди, висловленої через уповноважених на це осіб.
Слід зазначити, що, вирішуючи питання щодо розгляду справ за участю консульської установи, Верховний Суд у постанові від 30.06.2021 у справі № 466/674/18 зазначив, що прийнявши позовну заяву, суддя на стадії підготовки справи до судового розгляду має з'ясувати, чи є згода дипломатичного представництва, як компетентного органу держави, на розгляд спору в судах України. Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, необхідно першочергово підготувати відповідний запит та отримати офіційну інформацію щодо того, чи існує згода компетентних органів відповідної держави на розгляд справи у судах України, оскільки це впливає на зміст подальших процесуальних дій. У разі, якщо такої згоди не отримано, то посольство не може набувати процесуального статусу відповідача у цивільному процесі. Надсилання судових викликів до посольств іноземних держав в Україні має здійснюватися виключно через Міністерство закордонних справ України (МЗС).
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30.06.2021 у справі № 466/674/18, від 09.06.2021 № 265/7703/19, від 17.06.2020 у справі № 711/15/19.
Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно з частиною першою статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України», чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
Слід зазначити, що згідно зі статтею 31 Віденської конвенції про дипломатичні зносини 1961 року, статтею 43 Віденської конвенції про консульські зносини 1963 року, Указу Президента України від 10.06.1993 № 198/93 «Про Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні», глава дипломатичного (консульського) представництва, дипломатичні (консульські) працівники, члени дипломатичного (консульського) персоналу користуються імунітетом від кримінальної, адміністративної юрисдикції України та юрисдикції судів України у цивільних справах.
Положення статті 32 Віденської конвенції про дипломатичні зносини 1961 року встановлюють, що пред'явлення позову до іноземної держави, забезпечення позову і звернення стягнення на майно іноземної держави, яке знаходиться в Україні, можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави.
Це є правилом абсолютного імунітету, якого дотримується Україна. У міжнародному праві через принцип «par in parem non habet imperium» - рівний над рівним не має влади. Будь-яка держава, як суверен, не може бути підпорядкована судовій юрисдикції іншого суверена (іншої держави) окрім випадків, коли держава з власної волі погодилась підпорядкувати себе юрисдикції іноземних судів.
Слід зазначити, що МЗС України у своїх письмових поясненнях вказало, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження звернення до третьої особи щодо отримання згоди компетентних органів Республіки Ірак на пред'явлення позову до Посольства.
Також Посольство у відзиві на позов не підтвердило наявність згоди компетентних органів Республіки Ірак на пред'явлення цього позову.
Таким чином, суд зазначає, що Посольство у цій справі має судовий імунітет, отже, необхідною є згода дипломатичного представництва на пред'явлення до нього позову, при цьому, суду не надано документального підтвердження наявності такої згоди.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо, спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Отже, зважаючи на те, що Посольство має судовий імунітет і не може набувати процесуального статусу відповідача у господарському процесі, то наявні підстави для закриття провадження у справі.
Керуючись статтями 4, 20, 231, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Закрити провадження у справі № 910/8345/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено та підписано 26.11.2025.
Суддя О.Г. Удалова